Справа № 314/1014/25
Провадження № 2/314/1057/2025
(заочне)
14.10.2025 м.Вільнянськ
Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Капітонова Є.М.,
секретар судового засідання Дерко В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільнянськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-ті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 , Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання батьківства,-
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною позовною заявою до ОСОБА_2 , 3-ті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 , Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання батьківства.
Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у сімейних стосунках як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу. Під час проживання у сторін народився син: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Але ОСОБА_3 з 17.08.2021 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , шлюб не розірвано. Тому, відповідно до ч.1 статті 122 СК України, батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в органі реєстрації актів цивільного стану записали відповідача по справі ОСОБА_2 , що вбачається із свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 11.12.2024.
Враховуючи вищезазначене, щоб довести вказаний факт батьківства, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
В судове засідання позивач не з'явився. Надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, підтримав позовну заву в повному обсязі, просив її задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, відзив не подав.
У відповідності зі ст. 280 ЦПК України суд ухвалює заочний розгляд справи.
Суд, всебічно вивчивши обставини справи, дослідивши надані письмові докази у сукупності, заслухавши учасників справи, дійшов висновку, що позов заявлений обґрунтовано і підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.
За вимогами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у сімейних стосунках як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу. Під час проживання у сторін народився син: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Проте, ОСОБА_3 з 17.08.2021 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який не розірвано. Тому, відповідно до ч.1 статті 122 СК України, батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в органі реєстрації актів цивільного стану записали відповідача по справі ОСОБА_2 , що вбачається із свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 11.12.2024.
Відповідно до висновку експерта №220-МГ від 21.05.2025 вбачається, що ОСОБА_1 дійсно є біологічним батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, відповідно в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
В статті 18 Конвенції про права дитини проголошено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Рівності прав і обов'язків батьків стосовно дітей необхідно дотримуватися незалежно від наявності або відсутності шлюбу між ними. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно зі ст.27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. При цьому, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Згідно зі ст.ст. 141, 150, 153, 155 СК України, мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Отже, наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися.
За змістом ст.121 СК України, права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду.
Частиною 3 статті 51 Конституції України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за N 55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.
Згідно зі ст. 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
Згідно зі ст. 129 СК України зазначена особа може звернутися з такими вимогами у межах строку позовної давності (один рік), перебіг якого починається з дня, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство. У тих випадках, коли батьком дитини записано конкретну особу, вимоги про визнання батьківства мають розглядатись одночасно з вимогами про виключення відомостей про цю особу як батька з актового запису про народження дитини.
Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», передбачено, що відповідно до статей 213, 215 ЦПК України, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.
Згідно з п. 5 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів; Постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини; іншою особою, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття.
Положеннями ст. 135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
В силу ст. 134 СК України законодавець закріпив порядок внесення змін до актового запису про народження у разі визнання батьківства, материнства. Так, на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.
Аналогічні положення містять і Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 № 96/5.
Крім цього, відповідно до п. п. 20 п. 1 Розділу III Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Таким чином, згідно з п.п.2.1, 2.8 розділу ІІ вказаних Правил, заява про визнання батьківства, яка є підставою для внесення змін, може бути подана до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання першого примірника актового запису про народження (крім випадків, коли актовий запис про народження складено дипломатичним представництвом або консульською установою України) або за місцем постановлення рішення суду про визнання батьківства.
Отже, у суду не виникає сумніві щодо того, що батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а отже позовні вимоги позивача підлягають до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підставі вище викладеного, ст.ст. 3, 7, 9, 18, 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995), яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.199 та набула чинності для України 27.09.1991, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, ст. 52 Конституції України, ст.ст. 7, 121, 125, 126, 128, 134, 135, 141, 142, 150, 153, 155, 160, 161 СК України, ст. 29 ЦК України, ст.ст. 4, 13. 81, 141, 263 ЦПК України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 № 2402-III, Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 № 96/5, Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/2 та керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265, 268, 282, 289 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-ті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 , Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання батьківства, задовольнити.
Визнати громадянина України ОСОБА_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у місті Дніпро, Дніпропетровська область, Україна.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
День складення повного судового рішення - 14.10.2025.
Суддя Євген Миколайович Капітонов
14.10.2025