Справа № 302/911/25
Провадження № 1-кс/302/258/25
(у повному обсязі)
13 жовтня 2025 року селище Міжгір'я
Слідчий суддя Міжгірського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , його захисників - адвоката ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання заступника начальника СВ ВП № 2 Хустського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області-слідчого ОСОБА_4 , погоджене з процесуальним прокурором - начальником Міжгірського відділу Хустської окружної прокуратури ОСОБА_9 , у кримінальному провадженні, відомості про яке 20.05.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025071110000115, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 Кримінального кодексу України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця російської федерації м. Кізел Пермської області, мешканця буд. АДРЕСА_1 , одруженого, з середньою-спеціальною освітою, непрацюючого, раніше судимого, громадянина України,
підозрюваного в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,
Заступник начальника СВ ВП № 2 Хустського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області - слідчий ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді, з погодженим із процесуальним прокурором - начальником Міжгірського відділу Хустської окружної прокуратури ОСОБА_9 , клопотанням про застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою в кримінальному провадженні, відомості про яке 20.05.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025071110000115, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, яке обґрунтував таким.
Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_6 у невстановлений досудовим розслідуванням час, діючи з корисливих мотивів, погодився на пропозицію невстановленої досудовим розслідуванням особи сприяти в незаконному переправленні через державний кордон України поза пунктом пропуску, за невстановлену досудовим розслідуванням суму грошових коштів, громадянам України призовного віку ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У подальшому ОСОБА_6 на виконання свого злочинного задуму, поєднано спільним умислом із невстановленими досудовим розслідуванням особами, близько 19:00 години 19 травня 2025 року, перебуваючи на околиці селища Славське Стрийського району Львівської області та перебуваючи на транспортному засобі марки «Mitsubishi L200» із іноземною реєстрацією НОМЕР_1 , за попередньою домовленістю з невстановленою слідством особою, зустрів ОСОБА_10 та ОСОБА_11 та з якими попрямував лісовими дорогами в напрямку Закарпатської області для подальшого переправлення через кордон, замаскувавши їх в кузові автомобіля під тентовим накриттям із метою переховування. Прямуючи по автодорозі Р21 сполученням «Долина-Хуст» 19 травня 2025 року близько 21:40 год і знаходячись у с. Сойми Хустського району Закарпатської області напроти корпусу санаторію «Верховина», ОСОБА_6 діючи умисно, усвідомлюючи, що перетин державного кордону буде здійснюватися незаконно поза пунктом пропуску, передбачаючи можливість їх затримання працівниками прикордонної служби під час руху на автомобілі марки «Mitsubishi L200» із іноземною реєстрацією НОМЕР_1 , на пн «КрП» у с. Сойми зупинився на автомобілі та віддав усну вказівку ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вийти з кузова автомобіля та швидко прямувати вверх до лісового масиву і там його очікувати, при тому продемонстрував напрямок руху, так як буде здійснюватися обхід контрольно-пропускного пункту з працівниками прикордонної служби, після чого був викритий працівниками прикордонної служби з особами, які намагалися незаконно перетнути державний кордон України.
Отже, ОСОБА_6 підозрюється в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за кваліфікуючими ознаками - сприяння порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод незаконного переправленню осіб через державний кордон, вчинене щодо кількох осіб за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів.
27 травня 2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри в учиненні ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: повідомленням про виявлення кримінального правопорушення з НОМЕР_2 прикордонного загону ДПС України від 20.05.2025; протоколом огляду місця події від 20.05.2025 під час якого вилучено транспортний засіб на якому перевозились особи, які мали намір перетнути кордон та особистий мобільний телефон підозрюваного ОСОБА_6 з відомостями про обставини злочину; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 20.05.2025; протоколом впізнання за участю свідка ОСОБА_10 від 20.05.2025; протоколом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_10 від 21.05.2025; журналом судового засідання № 4574839 під час проведення допиту свідка в суді в порядку ст. 225 КПК України; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 20.05.2025; протоколом впізнання за участю свідка ОСОБА_11 від 20.05.2025; протоколом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_11 від 21.05.2025; журналом судового засідання № 4574859 під час проведення допиту свідка в суді в порядку ст. 225 КПК України; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 20.05.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 23.05.2025; протоколом огляду предмета (мобільного телефону) підозрюваного ОСОБА_6 від 07.06.2025; висновком дактилоскопічної експертизи від 11.06.2025.
03 липня 2025 року досудове розслідування в цьому кримінальному провадженні було зупинене на підставі п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України та оголошено в розшук підозрюваного ОСОБА_6 , оскільки підозрюваний відсутній по місцю проживання, ігнорує явку до слідчого та не з'являвся і не повідомив про місце свого перебування і засіб зв'язку, що свідчить про те, що підозрюваний і надалі ухиляється від органу досудового розслідування та в подальшому буде ухилятись від суду.
Посилаючись на ризики, передбачені пунктами 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, що ОСОБА_6 ігнорує явку до слідчого, не з'являвся і не повідомив про місце свого перебування і засіб зв'язку, що свідчить про те, що він і надалі ухиляється від органу досудового розслідування та в подальшому буде ухилятись від слідства та суду, досудове розслідування не закінчено і ОСОБА_6 може незаконно впливати на свідків, які безпосередньо брали участь у проведенні слідчих дій, за результатами яких здобуті докази причетності підозрюваного до вчинення злочину, з метою зміни ними показань, перешкоджати кримінальному провадженню та встановленню істини іншим чином, в клопотанні висловлено прохання щодо застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
На думку слідчого і прокурора, жоден із більш м'яких видів запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченими ст. 177 КПК України.
Також у клопотанні зазначено, що, як установлено під час досудового розслідування, за успішне переправлення осіб через державний кордон підозрюваний і його співучасники мали отримати матеріальні блага у виді грошових коштів у сумі 23 000 доларів США, що в свою чергу перевищує суму вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а відтак та з метою забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_6 своїх процесуальних обов'язків слід визначити йому заставу у розмірі 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У судовому засіданні слідчі та прокурор підтримали клопотання із зазначених у ньому підстав.
Підозрюваний та його захисники заперечили проти задоволення клопотання, просили застосувати м'якший запобіжний захід та у разі застосування застави, визначити його розмір відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.
Заслухавши сторін кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя доходить таких висновків.
Установлено, що слідчим СВ ВП № 2 Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025071110000115 від 20.05.2025 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 Кримінального кодексу України.
27 травня 2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Постановою заступника начальника СВ ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 від 3 липня 2025 року досудове розслідування у даному кримінальному провадженні зупинено та оголошено підозрюваного ОСОБА_6 у розшук.
13 жовтня 2025 року постановою заступника начальника СВ ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 відновлено досудове розслідування у зв'язку із затриманням підозрюваного ОСОБА_6 на підставі ухвали слідчого судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 03.07.2025, про що свідчить протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 13.10.2025.
За змістом положень статей 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч. 1 статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Як регламентовано ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу (ч. 1 ст. 183 КПК України).
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
За положеннями ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний установити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Наявність обґрунтованої підозри в учиненні ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами та доданими до клопотання матеріалами, зокрема, витягом з ЄРДР; повідомленням про виявлення кримінального правопорушення з НОМЕР_2 прикордонного загону ДПС України від 20.05.2025; протоколом огляду місця події від 20.05.2025 під час якого вилучено транспортний засіб на якому перевозились особи, які мали намір перетнути кордон, та особистий мобільний телефон підозрюваного ОСОБА_6 з відомостями про обставини злочину; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 20.05.2025; протоколом впізнання за участю свідка ОСОБА_10 від 20.05.2025; протоколом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_10 від 21.05.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 20.05.2025; протоколом впізнання за участю свідка ОСОБА_11 від 20.05.2025; протоколом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_11 від 21.05.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 20.05.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 23.05.2025; протоколом огляду предмета (мобільного телефону) підозрюваного ОСОБА_6 від 07.06.2025; висновком дактилоскопічної експертизи від 11.06.2025.
При цьому підозра ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, відповідає критерію обґрунтованості відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» ЄСПЛ зробив висновок, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990, п. 32, Series A, № 182). Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990).
Заразом варто зауважити, що на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.
На даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов?язаних з оцінкою доказів із точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною в учиненні злочину, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів слідчий суддя визначає, що причетність ОСОБА_6 до вчинення злочину, підозра в якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід уважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний, обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Отож, для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у органу досудового розслідування існує необхідність у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_6 .
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.
Водночас слідчий суддя не відхиляє доводів сторони захисту на користь підозрюваного, але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання підозрюваним процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Зазначені суспільні інтереси, не дивлячись на презумпцію невинуватості, мають більшу вагу, аніж правила про повагу до свободи особи (справа ЄСПЛ «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти РФ»).
Відповідно до пунктів 61, 62 рішення ЄСПЛ від 24.07.2003 у справі «Смирнов проти Росії» наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи.
Отже, на переконання слідчого судді, під час розгляду клопотання слідчим та прокурором доведено наявність обставин, передбачених ст. 177 КПК України (наявність обґрунтованої підозри в учиненні підозрюваним ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, та наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4 ч. 1 ст.177 КПК України).
Існування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, підтверджується тим, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину з корисливих мотивів, який, відповідно до положень ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, відповідальність за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дев'яти років, що дає підстави вважати, що він, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути призначено йому відповідно до санкції вказаної статті, а також розуміючи невідворотність вчиненого та кримінальної відповідальності за скоєне, може залишити місце проведення досудового розслідування, тим самим ухилитися від кримінального переслідування. Реальність існування зазначеного ризику підтверджується характером кримінального правопорушення, в учиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , об'єктом якого є встановлений порядок перетинання державного кордону України та суспільні відносини з охорони суверенітету України, цілісності й недоторканності її кордонів. Також ОСОБА_6 на виклик до слідчого не з'являвся у зв?язку з чим його було оголошено у розшук та він добровільно протягом тривалого часу до органу досудового розслідування не з'являвся, допоки не був затриманий 13.10.2025. Слідчий суддя уважає, що на цій стадії досудового розслідування існує високий ризик того, що підозрюваний, у випадку перебування на свободі, може переховуватись від слідства й суду.
Водночас відповідно до пункту 36 рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України», Європейський суд зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи вчинення іншого злочину. Тяжкість інкримінованого правопорушення та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі вже самі по собі можуть бути підставою та мотивом для підозрюваного до втечі. Крім того, у розумінні практики ЄСПЛ тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Також слідчий суддя уважає реальними ризики можливості підозрюваного незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином. Існування ризику щодо можливості ОСОБА_6 незаконно впливати на свідків є підвищеним на цій стадії кримінального провадження, оскільки під впливом тиску чи підбурювання з боку підозрюваного вони можуть змінювати показання, що ускладнить виконання завдань кримінального провадження.
Згідно з положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Наявні у провадженні докази вказують на обґрунтованість підозри в учиненні ОСОБА_6 інкримінованого йому злочину, в об'ємі як вимагає Закон, на момент вирішення питання про застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, виходячи із критеріїв «розумної підозри», тобто наявності фактів і іншої інформації, яка могла б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що він міг вчинити злочин, оскільки підтверджується наданими стороною обвинувачення матеріалами, перелік яких міститься у клопотанні, та долученими до нього доказами.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством тощо.
Таким чином, при розгляді клопотання слідчим та прокурором доведено наявність обставин, передбачених п. 1 (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_6 кримінального правопорушення) та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином.
Неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного пов?язана з тим, що вказані запобіжні заходи будуть недостатніми для запобігання вказаним вище ризикам, а обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. До того ж, ОСОБА_6 уже переховувався від органів слідства у зв'язку з чим і був оголошений у розшук.
З огляду на те, що органом досудового розслідування доведено та підтверджено зазначеними вище матеріалами існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженні, а також беручи до уваги вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, його вік, стан здоров'я, сімейний і майновий стан та інші обставини, приймаючи до уваги особливу суспільну небезпеку протиправних дій ОСОБА_6 для запобігання вказаним ризикам, об'єктивно необхідним є застосування відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою як до раніше судимої особи, яка підозрюється в учиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років.
Розглядаючи можливість застосування до підозрюваного будь-якого альтернативного запобіжного заходу, слідчий суддя виснував, що наразі достатніми та належними підставами застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є не лише очікування завершення досудового розслідування та розгляду справи в суді, а і дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з установленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку повністю виправдовує утримання підозрюваного під вартою.
Отже, досягнення мети визначеної у ст. 177 КПК України наразі можливе виключно шляхом обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Будь-яких документів про наявність на теперішній час медичних протипоказань утримання підозрюваного ОСОБА_6 в умовах ізоляції, під час розгляду клопотання слідчому судді не надано та в судовому засіданні під час розгляду даного клопотання підозрюваним не доведено.
Таким чином, ураховуючи обставини, наведені у ст. 178 КПК України, а також доведеність слідчим і прокурором під час розгляду клопотання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може запобігти наведеним під час розгляду клопотання ризикам, оцінюючи ступінь порушення цінностей суспільства у даному кримінальному провадженню, слідчий суддя доходить висновку, що клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно задовольнити і застосувати до нього запобіжний захід - тримання під вартою строком на 22 дні, з урахуванням положень ст. 219 КПК України.
Водночас відповідно положень ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, окрім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
За змістом вимог ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Ураховуючи тяжкість учиненого злочину та те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України у розмірі 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов?язків.
Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених ч. 3 або ч. 4 ст. 183 КПК України підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, встановленому в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов'язки: 1) прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора або суду із визначеною періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування зі свідками сторони обвинувачення у даному кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.
Керуючись статями 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 309, 376 КПК України, слідчий суддя
Клопотання заступника начальника СВ ВП № 2 Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області - слідчого ОСОБА_4 про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 22 дні, тобто до 03.11.2025.
Строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 обчислювати з часу його фактичного затримання з 08:00 год 13 жовтня 2025 року, згідно з протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 13.10.2025.
Термін дії даної ухвали закінчується о 08:00 год 03 листопада 2025 року.
Визначити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави у розмірі 350 (триста п'ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить суму 1 059 800 (один мільйон п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок: отримувач коштів: ТУ ДСА України в Закарпатській області, код отримувача ЄДРПОУ 26213408, банк отримувача: ДКСУ м. Київ, МФО отримувача 820172, рахунок отримувача: UA198201720355209001000018501.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_6 , що в разі внесення ним застави у визначеному розмірі він підлягає звільненню з-під варти і з того моменту буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення визначеної в ухвалі суми застави, зобов'язати підозрюваного ОСОБА_6 виконувати такі обов'язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора, суду із установленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування зі свідками сторони обвинувачення у даному кримінальному провадженні.
Попередити підозрюваного ОСОБА_6 , що в разі невиконання покладених на нього зобов'язань застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним, який перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення копії ухвали.
Повний текст ухвали складено 15.10.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_1