Справа № 718/2403/25
Провадження 2/718/823/25
(заочне)
"13" жовтня 2025 р. м.Кіцмань Чернівецька область
Кіцманський районний суд Чернівецької області в особі судді Нагорного В.В.,
за участю секретаря судового засідання Якубівської В.В.,
учасники справи:
представник позивача - не з'явився,
відповідач - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Кіцманського районного суду Чернівецької області в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
До Кіцманського районного суду Чернівецької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - позивач) із позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Короткий зміст заяв по суті справи.
У позовній заяві позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»:
- суму заборгованості за кредитним договором № 29643-01/2024 в розмірі 20000,00 грн., з яких: 5000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 15000,00 грн. - сума заборгованості за відсотками;
- суму заборгованості за договором позики №2595165 в розмірі 13260,00 грн., з яких: 3000,00 грн.- сума заборгованості за основною сумою боргу; 10260,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Всього позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договорами у загальному розмірі 33260,00 грн. та понесені судові витрати.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 20 січня 2024 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВАНС КРЕДИТ» (далі - ТОВ «АВАНС КРЕДИТ») та ОСОБА_1 (далі - позичальник) було укладено кредитний договір № 29643-01/2024 (далі - Кредитний договір), який підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.
У позовній заяві позивач стверджує, що 24.05.2024 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») укладено Договір факторингу № 24052024 (далі - Договір факторингу), у відповідності до умов якого ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників
Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідно до Реєстру боржників від 24.05.2024 до Договору факторингу № 24052024 від 24.05.2024 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 20000,00 грн., з яких: 5000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 15000,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Також, у позовній заяві зазначено, що 17 січня 2024 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (далі - ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ») та ОСОБА_1 (далі - позичальник) було укладено Договір Позики № 2595165 (далі - Договір Позики).
За змістом позовної заяви, 14.06.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») укладено Договір факторингу №14/06/21 (далі - Договір факторингу), у відповідності до умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» Права Вимоги до Боржників, вказаних у Реєстрі боржників.
Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідно до Реєстру боржників №26 від 24.06.2024 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 13260,00 грн., з яких: 3000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 10260,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Відзив на позовну заяву до суду не надходив.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 08 вересня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито спрощене позовне провадження у даній справі, призначено судове засідання з участю сторін 13 жовтня 2025 року о 12:00 год.
У судове засідання 13 жовтня 2025 року о 12:00 год. представник позивача не з'явився, у позовній заяві позивач просив здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача і у випадку неявки в судове засідання відповідача ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідач у судове засідання 13 жовтня 2025 року о 12:00 год. не з'явився. Судом встановлено, що поштове відправлення, адресоване ОСОБА_1 повернулось до суду з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».
У пункті 91-1 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270 (далі - Правила), передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім'ї) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з'явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитка календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Працівником ПАТ «Укрпошта» на довідці про причини повернення зроблено позначку «адресат відсутній за вказаною адресою» та засвідчено її підписом з проставленням відбитка календарного штемпеля, що свідчить про додержання вимог пункту 91-1 Правил, тому суд зазначає, що за змістом пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі.
Про причини неявки у судове засідання ОСОБА_1 суду не повідомив.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
На підставі ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних матеріалів, ухваливши заочне рішення, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на вказане, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Судом встановлено, що 20 січня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 (клієнт) укладено договір про надання фінансового кредиту №29643-01/2024 (далі - кредитний договір), який підписано електронним підписом позичальника W7529, про що зазначено у розділі 8 кредитного договору, відповідно до якого укладання договору відбувається згідно Закону України «Про електронну комерцію».
За змістом договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 5000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором (п.1.1 кредитного договору).
Відповідно до п.1.6. кредитного договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № 4149-60хх-хххх-8208 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит видається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим у день перерахування товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.
Згідно паспорту споживчого кредиту ТОВ «АВАНС КРЕДИТ», сума кредиту 5000 гривень, строк кредитування 120 днів, процентна ставка, відсотків річних 2,50% в день, що становить 912,50% річних, загальні витрати за кредитом 15000,00 грн.
У листі ТОВ «УПР» від 07.08.2025, адресованому ТОВ «АВАНС КРЕДИТ», зазначено, що відповідно до договору на переказ коштів ФК-П-2022/01-1 від 2022-01-12 було успішно прийнято платежі на користь ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» 20-01-2024 10:20:02 на суму 5000,00 грн., маска картки НОМЕР_1 , призначення платежу: зарахування 5000,00 грн. на карту НОМЕР_1 .
Відомостей з банку про підтвердження належності відповідачу вказаної банківської карти та даних про успішність зарахування відповідачу коштів через відповідний банк, який видав карту НОМЕР_1 , матеріали справи не містять.
У розрахунку заборгованості за кредитним договором № 29643-01/2024 від 2024-01-20 зазначено, що відповідач має заборгованість в сумі 20000,00 грн., з яких: 5000,00 грн. - сума заборгованості за кредитом, 15000,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
24 травня 2024 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №24052024.
Згідно п. 1.1 договору факторингу, за цим договором фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне у майбутньому до третіх осіб - боржників включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Згідно із актом прийому-передачі реєстру боржників ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» передало ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» реєстр боржників в кількості 10936.
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №24052024, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №29643-01/2024 в сумі 20000,00 грн., з яких: 5000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 15000,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Судом встановлено, що 17 січня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір позики №2595165 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) (далі - договір позики), який підписано електронним підписом позичальника ОК5еS3NNzM, що підтверджується п.30 договору позики.
За цим договором позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики (п.1 договору позики).
Відповідно до п.2.1, 2.2, 2.3,2.4 договору позики, сума позики 3000,00 грн., строк позики 30 днів, базова процентна ставка за перший день користування позикою 71.71%, базова процентна ставка з другого дня користування позикою3.00%, орієнтовна реальна річна процентна ставка 73283,11%, орієнтовна загальна вартість позики 5160,00 грн.
Відомостей з банку про успішність зарахування відповідачу коштів на банківський рахунок відповідача за даним договором позики через відповідний банк, який видав відповідачу банківську карту, матеріали справи не містять.
14.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №14/06/21.
Відповідно до п. 1.1. договору факторингу фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить Клієнту.
До договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року ТОВ « ФК «Європейська агенція з повернення боргів та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» уклали додаткові угоди № 2 від 28.07.2021 року, додаткова угода № 7 від 13.06.2022 року, додаткова угода № 30 від 24.06.2024 року.
Згідно акту прийому-передачі реєстру боржників №26 від 24.06.2024 року ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передало ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» реєстр боржників в кількості 6964.
Відповідно до реєстру боржників №26 до договору факторингу №14/06/21, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором позики №2595165 в сумі 13260,00 грн., з яких: 3000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 10260,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
У розрахунку заборгованості за договором позики № 2595165 від 17.01.2024 за період з 24.06.2024 по 31.07.2025 зазначено, що відповідач має заборгованість в сумі 13260,00 грн., з яких: 3000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 10260,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування.
За правилом ч.1 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними длядоговорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Підстави заміни кредитора у зобов'язанні визначені ст.512 ЦК України, відповідно до якої кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч.3 ст.512 ЦК України).
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (ст.ст.1077-1078 ЦК України).
Щодо укладення кредитного договору та договору позики в електронному вигляді.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Наявними у справі доказами підтверджено, що кредитний договір № 29643-01/2024 від 20.01.2024 року підписаний електронним підписом ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором W7529.
З наявних у справі доказів також вбачається, що договір позики №2595165 від 17.01.2024, підписаний електронним підписом ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором OK5eS3NNzM.
Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» зазначені кредитний договір та договір позики вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Таким чином, суд приходить до висновку, що кредитний договір № 29643-01/2024 від 20.01.2024 року та договір позики №2595165 від 17.01.2024 року, були укладені первісними кредиторами з ОСОБА_1 відповідно до чинного законодавства.
Щодо виконання умов кредитного договору та договору позики.
Суд дійшов висновку, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження того, що відповідач отримав кредитні кошти від первісних кредиторів ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», враховуючи наступне.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 2 статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.
Однак, матеріали даної справи не містять первинних документів, оформлених відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», які підтверджують наявність заборгованості відповідача за кредитним договором та договором позики.
Письмових відомостей з банку, про підтвердження належності відповідачу відповідної банківської картки та даних про успішне зарахування відповідачу на його банківський рахунок чи банківську картку коштів на виконання кредитного договору та договору позики через відповідний банк матеріали справи не містять.
При цьому, долучені позивачем до позовної заяви розрахунки заборгованості відповідача самі по собі не є належним доказом наявності у відповідача заборгованості перед позивачем.
З урахуванням того, що на підтвердження позовних вимог, позивач не надав належних доказів, які підтверджують отримання відповідачем від первісних кредиторів кредитних коштів у розмірі, які були передбачені наявними у матеріалах справи кредитним договором та договором позики, суд приходить до висновку про те, що позивач не довів наявність у відповідача заборгованості у розмірі, вказаному у наданих ним розрахунках за кредитним договором та за договором позики.
Оскільки позивачем не доведено належними доказами існування у відповідача заборгованості перед первісними кредиторами за кредитним договором та договором позики, суд критично оцінює доводи позивача, що така заборгованість була у подальшому відступлена йому первісними кредиторами за договором факторингу.
За таких обставин, розмір заборгованості відповідача, який був переданий від первісних кредиторів до позивача за договорами факторингу також не доведений, а відтак розрахунки такої заборгованості відхиляються судом як необґрунтовані.
Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Згідно зі ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, оскільки суд прийшов до переконання, що в задоволенні позову слід відмовити, судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд -
Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Сторони справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя В.В. Нагорний