Рішення від 14.10.2025 по справі 629/6072/25

Р I Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2025

м. Лозова Харківської області

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:

головуючого - Харабадзе К.Ш.,

за участю секретаря - Діденко І.Ю.,

Справа № 629/6072/25

Номер провадження 2/629/1692/25

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит»

відповідач - ОСОБА_1

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу про стягнення заборгованості за кредитним договором

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 25.01.2022 року між АТ «Мегабанк» та відповідачем було укладено кредитний договір № 2-116-865-2-22-г, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 90000,00 грн., з кінцевою датою повернення до 24.01.2023 року включно, зі сплатою 10% річних, комісійної винагороди 3,10 %. 03.09.2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону) між АТ «Мегабанк» та ТОВ «ФК «Мустанг» фінанси укладено договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги. В подальшому між ТОВ «ФК «Мустанг» та ТОВ «ФК Єврокредит» був укладений 27.12.2024 року договір №1/12 про відступлення прав вимоги. Заборгованість відповідача становить 312854,32 грн., з яких сума заборгованості за основним боргом 82455,00 грн., відсотками 143909,32 грн., комісія 86490,00 грн. На підставі вищевикладеного, просить стягнути вищевказану заборгованість, витрати по сплаті судового збору, витрати на правничу допомогу у розмірі 16200 грн.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, просив розгляд справи проводити за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, в наданих письмових поясненнях просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем була нарахована комісійна винагорода та проценти після строку спливу дії кредитного договору, а також позивач звернувся до суду з порушенням строку позовної давності. Просив зменшити витрати на професійну правничу допомогу до 4000 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, доходить до такого.

Судом встановлено, що 25.01.2022 АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 2-116-865-2-21-Г (з ануїтентними платежами), за умовами якого кредитодавець надає кредитні кошти в сумі та на умовах визначених договором, які позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі згідно з додатками до цього договору /п. 1.3/.

Кредит надається на строк з 25.01.2022 до 24.01.2023 включно /п. 2.2 кредитного договору/

Загальний розмір кредиту становить 90000,00 грн (п. 2.3 кредитного договору/.

Процентна ставка за користування кредитом, що нараховується на суму заборгованості (фіксована) становить 10,00% /п. 2.4. кредитного договору/.

Процентна ставка за користування кредитом понад строк, вказаний в п.2.2. договору становить 90% річних /п.2.11 кредитного договору/.

Як встановлено п. 2.9. кредитного договору розмір щомісячного платежу, який включає суму ануїтетного платежу (крім першого та останнього) та суму щомісячної комісійної винагороди, сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця, становить 10719,80 грн.

Підпунктами 3.1.1. та 3.1.2. п. 3.1. кредитного договору передбачено, що кредитодавець зобов'язується для обліку кредиту відкрити позичковий рахунок № НОМЕР_1 , для обліку нарахованих процентів за кредитом відкрити рахунок № НОМЕР_2 .

Як вбачається з п. 8.2 кредитного договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє 24 січня 2026 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань за ним.

25.01.2022 між сторонами підписано Паспорт споживчого кредиту, в якому обумовлено всі істотні умови кредитування.

Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, що підтверджується виписками по рахункам за період з 25.01.2022 по 02.12.2022 та за період з 03.12.2022 по 03.09.2024.

Розрахунки заборгованості за кредитним договором №2-116-865-2-22-Г від 25.01.2022 свідчать про те, що станом на 03.09.2024 сума заборгованості за тілом кредиту складає 82455,00 грн, а сума заборгованості за відсотками ( в тому числі простроченими) складає 143909,32, комісія - 86490,00 грн.

09.07.2024 відбувся електронний аукціон з продажу право вимоги за кредитними договорами. Відповідно до протоколу електронного аукціону №GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 переможцем аукціону визначено ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс».

03.09.2024 АТ «Мегабанк» та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» уклали договір № GL1N426240 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за цим договором в порядку та на умовах, визначеним цим договором, банк відступає шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором права вимоги банку до боржників, зазначених у додатку № 1, додатку №2 до цього договору.

Відповідно до Витягу з додатку № 1 до договору № GL1N426240 про відступлення права вимоги від 03.09.2024 АТ «Мегабанк» відступило ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» право вимоги, зокрема за кредитним договором № 2-116-865-2-22-Г від 25.01.2022, боржником за яким є ОСОБА_1 , в сумі 312854,32 грн, яка складається з: 82455 грн - заборгованість за кредитом; 143909,32 грн - заборгованість за відсотками, 86490 грн - заборгованість за комісіями.

27.12.2024 ТОВ «ФК «Єврокредит» та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» уклали договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, за цим договором в порядку та на умовах, визначеним цим договором, первісний кредитор відступає новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора, зазначених у Додатку №1 до цього Договору

Відповідно до Витягу з додатку № 1 до договору № 1/12 про відступлення права вимоги від 27.12.2024 ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» відступило ТОВ «ФК «Єврокредит» право вимоги, зокрема за кредитним договором № 2-116-865-2-22-Г від 25.01.2022, боржником за яким є ОСОБА_1 , в сумі 312854,32 грн, яка складається з: 82455 грн - заборгованість за кредитом; 143909,32 грн - заборгованість за відсотками, 86490 грн - заборгованість за комісіями.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною 1 статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким відступається.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 38) навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.

Згідно з статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так, 03.09.2024 АТ «Мегабанк» та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» уклали договір № GL1N426240 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за цим договором в порядку та на умовах, визначеним цим договором, банк відступає шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором права вимоги банку до боржників, зазначених у додатку № 1, додатку №2 до цього договору.

Відповідно до Витягу з додатку № 1 до договору № GL1N426240 про відступлення права вимоги від 03.09.2024 АТ «Мегабанк» відступило ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» право вимоги, зокрема за кредитним договором № 2-116-865-2-22-Г від 25.01.2022, боржником за яким є ОСОБА_1 , в сумі 312854,32 грн, яка складається з: 82455 грн - заборгованість за кредитом; 143909,32 грн - заборгованість за відсотками, 86490 грн - заборгованість за комісіями.

27.12.2024 ТОВ «ФК «Єврокредит» та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» уклали договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, за цим договором в порядку та на умовах, визначеним цим договором, первісний кредитор відступає новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора, зазначених у Додатку №1 до цього Договору

Відповідно до Витягу з додатку № 1 до договору № 1/12 про відступлення права вимоги від 27.12.2024 ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» відступило ТОВ «ФК «Єврокредит» право вимоги, зокрема за кредитним договором № 2-116-865-2-22-Г від 25.01.2022, боржником за яким є ОСОБА_1 , в сумі 312854,32 грн, яка складається з: 82455 грн - заборгованість за кредитом; 143909,32 грн - заборгованість за відсотками, 86490 грн - заборгованість за комісіями.

Зважаючи, що умови договору про відступлення права вимоги виконано сторонами, вартість, обумовлена договором, сплачено ТОВ «ФК «Єврокредит», в судовому порядку вказаний правочин не оскаржено, суд вважає, що позивач набув право вимоги до відповідача на законних підставах.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у відповідності до умов договору.

Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту, як передбачено ст. 527 ЦК України.

Відповідно до ч. 1ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 1ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 2ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України, позичальник за кредитним договором зобов'язаний повернути кредит та сплатити відсотки в розмірі та на умовах встановлених договором.

Всупереч умовам Кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки позивача, ні на рахунки попереднього кредитора.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач порушує взяте на себе зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 2-116-865-2-22-Г від 25.01.2022 у розмірі 105361,59 гривень, з яких 82455,00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 22906,56 гривень сума заборгованості за відсотками за період з 25.01.2022 по 24.01.2023 законні, обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Cлід зауважити, що строк дії договору не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку позичальника , після закінчення якого вони припиняються.

Враховуючи, що після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється і в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання, про що зазначено у Постанові Великої палати ВС від 28.03.2018 у справі №14-10цс18, вимоги позивача про стягнення процентів, нарахованих після закінчення строку дії Договору тобто після 24.01.2023, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Вимоги, в порядку ст. 625 ЦК України, позивачем до відповідача не заявлені.

Щодо вимог про стягнення заборгованості по комісією в розмірі 86490,00 грн., суд зазначає на таке.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

При цьому законодавством визначено декілька наслідків невідповідності правочину нормам актів цивільного законодавства: недійсність правочину або його нікчемність у випадках, визначених законом /стаття 215 ЦК України/.

За положеннями частини другої статті 215 ЦК України правочин є нікчемним, якщо його недійсність прямо встановлена законом. Визнання у такому випадку правочину недійсним в окремому порядку не вимагається.

Зазначені положення законодавства поширюються як на договори як вид правочинів загалом, так і на окремі положення певних видів договорів, зокрема договорів кредиту.

Згідно із частинами першою, третьою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити відсотки.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Оскільки споживач є вразливою стороною договірних відносин, законодавець визначився з посиленим захистом споживачів шляхом прийняття Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року.

За положеннями абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції /пункти 17, 23 статті 1/.

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

З цих підстав, суд доходить висновку про те, що умова кредитного договору щодо встановлення комісії суперечить вимогам статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Таким чином, банк не може встановлювати платежі, які споживач повинен сплатити на користь банку за дії, які не є послугою банку. До таких самих висновків прийшов Верховний Суд України у постанові по справі № 6-2071цс16 від 06 вересня 2017 року та КЦС ВС від 19.08.2020 року у постанові по справі №641/11984/15-ц, визнавши умову кредитного договору щодо встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості нікчемною.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми комісії.

Вирішуючи заяву відповідача щодо застосування строку позовної давності, суд доходить до такого.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки /стаття 257 ЦК України/.

Частиною 1 статті 259 ЦК України встановлено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові / ч. 3, ч. 4 ст. 267 ЦК України).

За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи носія порушеного права (інтересу).

При цьому і в разі пред'явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Це правило пов'язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

За загальним правилом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 впроваджено дію карантину на території України з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Згідно п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. 01.07.2023 згідно постанови Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 завершено дію карантину.

В той же час, 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України №64/2022 із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.

Згідно п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

З огляду на викладене, доводи представника відповідача про те, що позивачем пропущений строк позовної давності для звернення із даним позовом до суду, не знайшли свого підтвердження.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд доходить до такого.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.

01.07.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Єврекредит» та адвокатом Коростельовим С.В., укладено договір про надання правничої допомоги № 1/07-25 , відповідно до якого клієнт доручає, а адвокат зобов'язується надавати йому на довгостроковій основі, відповідно до умов даного договору, правничу допомогу, у відповідності до завдання клієнта, а клієнт зі свого боку зобов'язується прийняті зазначені послуги і сплатити винагороду. Умовами договору між сторонами узгоджено наступні додатки: Додаток №1 форма «Реєстру Боржників»; Додаток №2 «Вартість послуг (прейскурант)»; Додаток №3 форма «Акту приймання-передачі наданої правничої допомоги».

Згідно «Реєстру Боржників» від 02.07.2025 ТОВ «ФК «Єврокредит» передав, а адвокат Коростельов С.В. отримав в роботу права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 2-116-865-2-22-Г від 25.01.2022.

Згідно «акту приймання-передачі послуг з правничої допомоги» від 04.08.2025, адвокатом Коростельовим С.В. надано ТОВ «ФК «Єврокредит» правничу допомогу по стягненню заборгованості з боржника ОСОБА_1 , у вигляді: проведення юридичного та фінансового аналізу боржника, складання, підписанні та подання до суду позовної заяви щодо стягнення заборгованості боржника на загальну суму 16200 грн.

Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати на правничу допомогу адвоката можуть включати в себе гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.

Для того, щоб суд міг визначити розмір понесених витрат на правничу допомогу з метою їх подальшого розподілу, сторона по справі повинна подати детальний опис наданих робіт (послуг) та здійснених нею витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При відшкодуванні витрат на правничу допомогу розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів (договори, рахунки, акти виконаних робіт тощо). У такому випадку важливо, щоб договір про надання правничої допомоги був з прозорим ціноутворенням, аби суд міг об'єктивно оцінити вартість та обсяги роботи адвоката. Адвокат повинен також надати детальний опис виконаних робіт з наданням доказів (документального підтвердження) факту виконаних адвокатом робіт.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема, постановами Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 923/560/17, від 10 листопада 2021 у справі № 329/766/18, від 01 вересня 2021 у справі №178/1522/18.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Враховуючи викладене та те, що заявлений розмір витратна професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвоката, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, підлягає зменшенню та відшкодуванню у сумі 4000 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 128, 131, 141, 223, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» суму заборгованості в розмірі 105361 /сто п'ять тисяч триста шістдесят однієї/ гривні 56 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1264 гривні 34 копійки, витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 /чотири тисячі/ гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит», ЄДРПОУ 40932411, місцезнаходження за адресою: м. Дніпро, пров.Ушинського, буд.1, офіс 105

відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1

Суддя Карина ХАРАБАДЗЕ

Попередній документ
130988327
Наступний документ
130988329
Інформація про рішення:
№ рішення: 130988328
№ справи: 629/6072/25
Дата рішення: 14.10.2025
Дата публікації: 16.10.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Лозівський міськрайонний суд Харківської області
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; інших видів кредиту
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Виконання рішення (18.11.2025)
Дата надходження: 27.08.2025
Предмет позову: про стягнення заборгованості
Розклад засідань:
23.09.2025 10:15 Лозівський міськрайонний суд Харківської області
01.10.2025 09:00 Лозівський міськрайонний суд Харківської області
14.10.2025 08:25 Лозівський міськрайонний суд Харківської області