Справа № 190/1918/25
Провадження №2-о/190/56/25
07 жовтня 2025 року м.П»ятихатки
П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді Кудрявцевої Ю.В.
за участю:
секретаря Пронської Т.В.
заявника ОСОБА_1
представника заінтересованої особи Жушман О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті П'ятихатки Дніпропетровської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області про встановлення факту постійного проживання на території України,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання на території Ураїни.
В обґрунтування заяви зазначає, що в січні 2023 року він звернувся до Вільногірського сектору ГУ ДМС у Дніпропетровській області з заявою про отримання паспорту громадянина України вперше, на що отримав відмову, яка мотивована тим, що відсутня інформація щодо реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання на території України станом на 24.08.1991 або 13.11.1991 року його батьків. Встановлення факту постійного проживання на території України необхідно йому для отримання паспорта громадянина України та підтвердження громадянства України, що в свою чергу дозволить його дітям отримати паспорт громадян України та бути повноправними громадянами, користуватися своїми правами. У зв'язку з цим просив встановити, що він постійно проживав на території України, в тому числі станом на 24.08.1991 року і 13.11.1991 року по теперішній час.
Ухвалою суду від 05.09.2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку окремого провадження.
24.09.2025 року від представника заінтересованої особи надійшло письмове пояснення у справі, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або 13 листопада 1991 року в повному обсязі. Свою позицію обґрунтовує тим, що 26.01.2023 року ОСОБА_1 було відмовлено в оформленні паспорта громадянина України оскільки в ході перевірки не було встановлено факту його постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 або на 13.11.1991 р.р. Зокрема, відсутні будь які документи, які б підтверджували факт проживання ОСОБА_1 на території України станом на 24 серпня 1991 року або 13 листопада 1991 року. Також вказує на те, що довідки та пояснення не можуть слугувати доказом встановлення факту постійного проживання.
У судовому засіданні заявник підтримав заявлені вимоги та надав пояснення, відповідно до яких він разом із своїми батьками з народження проживав на території України; в 1997 році він, відбуваючи покарання в місцях позбавлення волі в с.Ново-Стародуб Кіровоградської області, зареєстрував шлюб. Від шлюбу має двох неповнолітніх дітей. Після звільнення з місць позбавлення волі він разом із сім'єю постійно проживав в м.Нікополь, працював неофіційно; на даний час він є внутрішньо переміщеною особою і проживає в м.П'ятихатки. Отримання громадянства України надасть йому можливість отримати групу інвалідності в зв'язу з втратою зору, а також надасть можливість його дітям також документуватися паспортами громадян України.
Представник заінтересованої особи ГУ ДМС України в Дніпропетровській області - Жушман О.В. заявлені вимоги ОСОБА_1 не визнала та просила в їх задоволенні відмовити. Свою позицію мотивувала тим, що надані до заяви докази не підтверджують факт проживання заявника на території України станом на день проголошення Незалежності України або станом на день прийняття закону про громадянство. Зважаючи на те, що у вказаний період заявник був неповнолітнім, він мав би надати докази проживання на території України своїх батьків, зокрема документи про їхню трудову діяльність, військовий облік, місце реєстрації тощо. Також вказала на те, що по досягненню шістнадцятирічного віку, заявник мав документуватись паспортом громадянина України старого зразка, а з 1995 року розпочався процес заміни паспортів нового зразка і не зрозуміло чому, проживаючи на території України, заявник цього не зробив. Крім того, ними було проведено перевірку, під час якої встановлено, що шлюб заявника був зареєстрований на підставі особової справи.
Заслухавши заявника, представника заінтересованої особи, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані суду докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Отже, з матеріалів справи убачається, що Вільногірським сектором ГУ ДМС у Дніпропетровській області відмовлено заявнику в оформленні паспорта громадянина України в зв'язку з відсутністю факту належності до громадянства України (а.с.3).
Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про Державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України (а.с.4), - ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що вчинено актовий запис 14.11.1985 року за №16; його батьками зазначено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Згідно копії свідоцтва про смерть (а.с.5), - ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Нікополь Дніпропетровської області.
Згідно копії свідоцтва про смерть (а.с.6), - ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у м.Фастів Київської області.
Згідно довідки Нікопольської гімназії №14 Нікопольської міської ради (а.с.7), - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , навчався у неповній середній загальноосвітній школі №14 з 01.09.1986 року по 24.05.1987 року та мешкав за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно копії акту від 14.02.2022 року, складеного головою квартального комітету за участі свідків - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (а.с.8), - ОСОБА_8 - ОСОБА_3 , 05.08.1952 р. мешкала з сином ОСОБА_1 за адресою вони були зареєстровані 1991 року АДРЕСА_1 .
Згідно копії довідки відділу внутрішньої політики та взаємодії з громадськістю (а.с.9), - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно копії свідоцтва про шлюб (а.с.10), - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрували шлюб 13.05.1997 року у виконавчому комітеті Новостародубської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області.
Згідно копії свідоцтва про народження (а.с.11), - батьками ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , являються ОСОБА_1 та ОСОБА_11 .
Згідно копії свідоцтва про народження (а.с.12), - батьками ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , являються ОСОБА_1 та ОСОБА_11 .
Згідно копії свідоцтва про народження (а.с.13), - батьками ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , являються ОСОБА_1 та ОСОБА_11 .
Згідно копії довідки від 07.09.2022 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с.14), - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є внутрішньо переміщеною особою; місце реєстрації - АДРЕСА_2 .
Згідно копії довідки від 07.09.2022 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с.15), - ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 є внутрішньо переміщеною особою; місце реєстрації - АДРЕСА_2 .
Згідно акту щодо підтвердження фактичного проживання, складеного 13.09.2023 року депутатом П'ятихатської міської ради (а.с.16), - ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно акту, складеного за участю свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 (а.с.17), - ОСОБА_3 ( ОСОБА_17 ), ІНФОРМАЦІЯ_9 станом на 04.08.1991 року або 13.11.1991 року, мешкала із сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 за адресою вони були зареєстровані на АДРЕСА_4 .
Згідно копії заяви ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_18 , що отримана адвокатом Ліненком О.А. на підставі п.7 ч.1 ст.20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність (а.с.18), - останні підтверджують, що ОСОБА_3 дійсно в 1991 році проживала разом із своїм сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_1 .
Інших доказів суду не надано і клопотань про їх витребування від сторін не надходило.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно зі ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючого документу та інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Належність та набуття громадянства України встановлюється на підставі ЗУ «Про громадянство України» і може пов'язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час.
Статтею 3 Закону України «Про громадянство» передбачено, що громадянами України є: 1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; 2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України»(13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав; 3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України; 4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України. Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.
Указом Президента України № 215 від 27 березня 2001 року, в редакції Указу Президента України № 588/2006 від 27 червня 2006 року, затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень.
Пунктом 7 вказаного Порядку визначено, що встановлення належності до громадянства України стосується: а) громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року, в тому числі: осіб, які за станом на 13 листопада 1991 року проходили строкову військову службу на території України і після її проходження залишилися проживати на території України; осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або за станом на 13 листопада 1991 року відбували покарання в місцях позбавлення волі на території України та перебували у громадянстві колишнього СРСР і до набрання вироком суду законної сили постійно проживали відповідно на території УРСР або проживали на території України; б) осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягли повноліття і батьки яких належать до категорій, зазначених у підпункті «а» цього пункту; в) осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягли повноліття та виховувалися в державних дитячих закладах України.
Відповідно до п. 10 Порядку для встановлення відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 3 Закону належності до громадянства України особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягла повноліття та проживала в Україні разом із батьками (одним із них) або іншим її законним представником, подає: а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) копію свідоцтва про народження; в) один з таких документів: довідку, що підтверджує факт постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факт її проживання в неповнолітньому віці в Україні за станом на 13 листопада 1991 року; довідку, що підтверджує факт постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника, з якими особа в неповнолітньому віці постійно проживала, або факт їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року; документ, що підтверджує факт перебування особи в неповнолітньому віці на вихованні у державному дитячому закладі України за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року; копії паспортів батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника - громадян колишнього СРСР з відміткою про прописку, що підтверджує факт їх постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факт їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року. У разі відсутності у батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про те, що за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року ця особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР і відповідно постійно проживала на території України (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт); судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факту її проживання в неповнолітньому віці в Україні за станом на 13 листопада 1991 року; судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року батьків (одного з них) особи або іншого законного представника, з яким особа в неповнолітньому віці постійно проживала на території України, або факту їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.
Отже, встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року особи, яка не була громадянином іншої держави, є підставою для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 або 2 статті 3 Закону України «Про громадянство України», і такий факт може бути встановлено на підставі судового рішення.
У статті 8 Закону України «Про громадянство України» передбачено порядок набуття громадянства України за територіальним походженням, згідно з яким особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.
Для оформлення набуття громадянства України в установленому порядку разом із заявою (клопотанням) про набуття громадянства України подається: особою без громадянства декларація про відсутність іноземного громадянства; іноземцем зобов'язання припинити іноземне громадянство.
Пунктом 25 Порядку визначено, що для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка постійно проживала до 24 серпня1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або на інших територіях, що входили під час постійного проживання особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону,) подає документи, передбачені підпунктами "а" "в" пункту 24 цього Порядку, а також документ, що підтверджує факт постійного проживання особи на зазначених територіях.
Також п. 44 Порядку визначено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 березня 2024 року у справі №161/9609/22 дійшов висновку про те, що: якщо метою особи, яка звертається до суду для встановлення юридичного факту, є встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про громадянство України» предметом судового розгляду може бути заява такої особи про встановлення факту її проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або станом на 13 листопада 1991 року; у разі коли метою особи, яка звертається до суду для встановлення юридичного факту, є оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, предметом судового розгляду може бути заява такої особи про встановлення факту її проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року; встановлення юридичного факту проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року не має юридичного значення у такому випадку.
Досліджуючи надані заявником на підтвердження факту постійного проживання особи на території України матеріали та інші наявні в матеріалах справи докази, судом не встановлено безумовного підтвердження тих обставин, на які посилається заявник у поданій до суду заяві і проживання його на території України станом на 24.08.1991 року і 13.11.1991 року по теперішній час.
За змістом положень ч.ч. 1-2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Доказами в розумінні ч. 1 ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до положень ст. 264 ЦПК України, суд, ухвалюючи судове рішення, зобов'язаний встановити, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Водночас, будь-яких документів, які посвідчують особу ОСОБА_1 або іншим чином дозволяють його ідентифікувати, зокрема, свідоцтва про народження, суду надано не було. При цьому, актовий запис про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , складений лише 14 листопада 1985 року.
Згідно свідчень заявника, що були надані в судовому засіданні, останній паспорт ніколи не отримував, протягом життя офіційно не працевлаштовувався, в 1997 році під час відбування покарання в установі виконання покарань в с.Ново-Стародуб Кіровоградської області, він одружився, а згідно пояснень представника заінтересованої особи, що були також надані в судовому засіданні, за отриманою ними інформацією, шлюб заявника було зареєстровано на підставі особової справи.
Відомостей про те, що заявник протягом майже тридцяти років, звертався до компетентних органів із заявами про втрату паспорта, його відновлення чи видачу, не надано.
Інформація із довідки Нікопольської гімназії №14 про те, що заявник з 01.09.1986 по 24.05.1987 року навчався у неповній середній загальноосвітній школі №14 та мешкав по АДРЕСА_1 , взагалі не відноситься до спірного періоду.
Акт голови квартального комітету від 14.02.2022, як процесуальне джерело доказів розцінюється судом критично, так як вказані в ньому свідчення ґрунтуються виключно на показах сусідів, при чому вказані особи в судовому засіданні як свідки допитаний не були. Варто зазначити, що в акті зазначено про те, що заявник разом із матір'ю були зареєстровані з 1991 року за адресою АДРЕСА_1 (а.с.8), тоді як довідка відділу внутрішньої політики та взаємодії з громадськістю (а.с.9) свідчить про те, що заявник з 1991 року проживав за вказаною адресою без реєстрації. При цьому, конкретних дат у вказаних документах не міститься, як і не зазначено в них по який час заявник проживав/був зареєстрований за даною адресою.
Акт від 22.03.2024 року, в якому свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 засвідчують той факт, що заявник разом із матір'ю проживали та були зареєстровані станом на 04.08.1991 року або 13.11.1991 року за адресою АДРЕСА_1 (а.с.17), а також заява ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_18 (а.с.18), в якій вони підтверджують що заявник в 1991 році проживав разом із матір'ю за адресою АДРЕСА_1 , на думку суду не можуть бути доказами в даній справі.
Суд вважає, що такі докази є недопустимими та не можуть бути прийняті судом, як доказ того, що заявник станом на 24.08.1991 і на 13.11.1991 року разом з матір'ю проживав на території України. Такі документи сприймаються судом, як пояснення особи та в силу ст.76 ЦПК не можуть вважатися доказом. Клопотання про допит вказаних осіб в якості свідків, ОСОБА_1 перед судом не заявлялось.
Також суд приймає до уваги, що станом на 24.08.1991 року ОСОБА_1 не виконалось 15 років, а згідно ст.17 ЦК УРСР, в редакції що діяла станом на 1991р. місцем проживання неповнолітніх, що не досягли п'ятнадцяти років, або громадян, які перебувають під опікою, визнається місце проживання їх батьків (усиновителів) або опікунів. Разом з тим заявник не надає суду жодного належного та допустимого доказу про місце проживання/перебування його батьків станом на 24.08.1991 та на 13.11.1991 р.р. і копії свідоцтв про смерть останніх не підтверджує зазначеного факту.
Копія свідоцтва про реєстрацію шлюбу заявника та копії свідоцтв про народження його дітей, не підтверджують факт, який просить встановити заявник, оскільки до вказаних періодів не відносяться і відбулись значно пізніше.
Отже, суд прийшов до переконання, що доводи заявника, викладені у заяві стосовно його постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року і на 13 листопада 1991 року, належними та достатніми доказами не підтверджені.
Враховуючи вищезазначене, з огляду на відсутність належних, достовірних та достатніх доказів, які б засвідчили факт постійного проживання заявника на території України станом на 24 серпня 1991 року і на 13 листопада 1991 року, суд дійшов висновку, що вимоги заяви не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 263 - 265, 268, 293, 294, 315 ЦПК України, суд
ухвалив:
В задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області про встановлення факту постійного проживання на території України- відмовити.
Судові витрати по справі залишити по фактично понесеним.
Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасники справи:
Заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податку відсутній.
Відповідач: Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, місцезнаходження: 49000 м.Дніпро, вул.В.Липинського,7, ЄДРПОУ: 37806243.
Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 15 жовтня 2025 року.
Суддя П'ятихатського районного суду
Дніпропетровської області Ю.В.Кудрявцева