Справа № 190/1654/25
Провадження №1-кп/190/151/25
ЄРДР № 12025041730000654
14 жовтня 2025 року м. П'ятихатки
П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області
в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
законного представника
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. П'ятихатки кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Красна Воля П'ятихатського району Дніпропетровської області, громадянина України, здобувач освіти Державного професійно-технічного навчального закладу «Західно-Дніпровського центру професійно-технічної освіти» за професією «маляр, штукатур, люцивальник-плиточник», не одружений, не працює, мешканець АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
ОСОБА_5 01 травня 2025 року приблизно о 14 год. 10 хв. рухався пішки вздовж лісосмуги, що розташована між с. Красна Воля та с. Мирне Кам'янського району Дніпропетровської області, де побачив ОСОБА_8 , який лежав на траві, в положенні на спині з прикритим кепкою обличчям. ОСОБА_8 при собі мав нагрудну сумку чорного кольору, що знаходилася спереду, тобто на грудях останнього. В цей час у ОСОБА_5 раптово виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення будь - якого майна, належного ОСОБА_8 ..
Цього ж дня, тобто 01 травня 2025 року приблизно о 14 год. 15 хв., продовжуючи знаходитися поблизу лісосмуги ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення будь - якого майна, належного ОСОБА_8 , з корисливих мотивів, наблизився спереду до лежачого на землі потерпілого та нагнувся до нього. Впевнившись, що ОСОБА_8 спить, діючи умисно, з метою таємного викрадення будь - якого майна останнього, ОСОБА_5 відкрив нагрудну сумку потерпілого. У сумці ОСОБА_5 виявив мобільний телефон марки «РОСО» М5, об'єм пам'яті 128 ГБ, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , ICCID1: НОМЕР_3 вартістю 3289,80 грн., з захисним склом для мобільного телефону марки «РОСО» М5, вартістю 133,25 грн., картою пам'яті марки «Kingston» об'ємом 16 GB вартістю 116,67 грн., в чохлі-бампері на мобільний телефон «РОСО» М5, вартістю 151,33 грн. та визначив його предметом свого злочинного посягання.
Одразу після цього, продовжуючи реалізацію раніше виниклого злочинного умислу, направленого на таємне викрадення майна, належного ОСОБА_8 , ОСОБА_5 з нагрудної сумки потерпілого, своїми руками, дістав мобільний телефон марки «РОСО» М5, об'єм пам'яті 128 ГБ, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , ICCID1: НОМЕР_3 вартістю 3289,80 грн., з захисним склом для мобільного телефону марки «РОСО» М5, вартістю 133,25 грн., картою пам'яті марки «Kingston» об'ємом 16 GB вартістю 116,67 грн., в чохлі-бампері на мобільний телефон «РОСО» М5, вартістю 151,33 грн. та утримуючи вказане майно при собі, почав відходити разом з викраденим майном від потерпілого.
Втім, у цей час, ОСОБА_8 відкрив очі та побачив перед собою ОСОБА_5 ..
ОСОБА_5 зрозумівши, що його злочинні дії викрито ОСОБА_8 , від продовження реалізації умислу, направленого на викрадення майна, належного потерпілому, не відмовився та почав тікати з відкрито викраденим майном вздовж лісосмуги, не реагуючи на словесні вимоги потерпілого повернути викрадене майно.
В подальшому, ОСОБА_5 забіг всередину лісосмуги, де зник з поля зору потерпілого, тобто покинув місце вчинення кримінального правопорушення, а надалі розпорядився викраденим майном на власний розсуд.
Вказаними діями ОСОБА_5 спричинив потерпілому ОСОБА_8 майнову шкоду на загальну суму 3691 гривень 05 копійок.
У відповідності до п. 1 Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 січня 2025 року № 26/2025, затвердженого Законом України від 15.01.2025 р. № 4220-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України - як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений в умовах воєнного стану.
13 жовтня 2025 року між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості, згідно з якою ОСОБА_5 беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України за обставин, викладених в обвинувальному акті.
Також, при укладенні угоди між сторонами, останні погодилися на призначення покарання за ч. 4 ст. 186 КК України та за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного та з застосуванням ст. 69 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі, пропонують на підставі ст. 75, 104 КК України звільнити останнього від відбування покарання з іспитовим строком та встановленими обмеженнями на підставі ст. 76 КК України.
Прокурор ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судовому засіданні зазначив, що при укладанні угоди були дотримані всі вимоги і правила КПК та КК України, а тому просив суд затвердити зазначену угоду і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.
При цьому, обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні свою вину у скоєнні злочину повністю визнав, а також зазначив, що він розуміє надані йому законом права, передбачені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення угоди про визнання винуватості згідно ч. 2 ст. 473 КПК України, а також наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України та вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди про визнання винуватості та наполягав на затвердженні останньої.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 та законний представник ОСОБА_6 просили затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між обвинуваченим та прокурором, на умовах, визначених у ній.
Потерпілий ОСОБА_8 надав письмову згоду прокурору на укладення між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_6 угоди про визнання винуватості, крім того подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, який просив затвердити угоду про визнання винуватості, розглядаючи питання про затвердження угоди, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.
Згідно ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Умови угоди не суперечать вимогам КПК України, відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, укладення угоди відбулося добровільно, умови, які б ускладнювали виконання угоди обвинуваченим, не встановлено. Суд переконався, що укладення угоди сторонами є також добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений визнав себе винним, віднесено до категорії тяжкого кримінального правопорушення, унаслідок вчиненого обвинуваченим злочину шкода завдана потерпілому, який надав письмову згоду прокурору на укладення угоди.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.
Керуючись ст.ст. 369 - 371, 373 - 376 КПК України, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості укладену 13 жовтня 2025 року між керівником Жовтоводської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 .
ОСОБА_5 визнати винуватим у пред"явленому обвинувачені за ч. 4 ст. 186 КК України та призначити покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді П'ЯТЬ років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 75, 104 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку ДВА роки.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов"язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання,
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речові докази - мобільний телефон марки «РОСО» М5, об'єм пам'яті 128 ГБ, оперативна пам'ять 4,0+2,0 ГБ, модель 22071219СG, процесор вісм ядер макс. 2,2 ГГц, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , ICCID1: НОМЕР_3 , кепку чорного кольору з логотипом «NIKE», дезодорант-антиперспірант чоловічий торгівельної марки «NIVEA MEN» - залишити ОСОБА_8 ..
Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в П"ятихатський районний суд Дніпропетровської області на протязі тридцяти днів з дня проголошення вироку.
Вирок, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий суддя ОСОБА_1