03.09.2025 Єдиний унікальний номер 205/6625/25
Номер провадження: 2/205/3340/25
03 вересня 2025 року м. Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Мовчан Д.В.
при секретарі Волкобоєвої А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 05.01.2023 року між ним, ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 (далі - Відповідачем), було укладено Договір позики, згідно якого він передав відповідачу грошові кошти у розмірі 3 500 доларів США 00 центів, що згідно з офіційним курсом НБУ на день подання позову (25.04.2025 року) становить 146 650 грн. 00 коп., а відповідач зобов'язався повернути позивачу вказану грошову суму до 20.06.2024 року. Факт надання позивачем відповідачу позики підтверджується власноруч написаною розпискою від 05.01.2023 року. Також, у борговій розписці відповідач вказав, що залишає позивачу свій будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який належить йому на підставі Договору купівлі - продажу від 17.04.2004 року.
Однак, відповідач борг не повернув у домовлений строк 20.06.2024 року.
У зв'язку з вищевикладеним, позивач змушений звернутися до суду та просити суд стягнути з ОСОБА_2 на свою, ОСОБА_1 , користь суму заборгованості за Договором позики від 05.01.2023 року у розмірі 146 650 грн. 00 коп., з урахуванням 3% річних у розмірі 1 466 грн. 50 коп.. а всього у розмірі 148 116 грн. 50 коп. та судовий збір у розмірі 2 017 грн. 96 коп.
Відповідач у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк відзив на позовну заяву не подав.
Будь-яких інших заяв по суті справи до суду також не надходило.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
Позивач просив позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував, про що надав суду відповідну заяву.
Від відповідача будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 12.06.2025 року вирішено заборонити відповідачу ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) або уповноваженим ним особам здійснювати будь-які дії, що спрямовані на відчуження житлового будинку з господарськими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та який належить ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі - продажу від 17.04.2004 року, до набрання законної сили рішенням суду.
Ухвалою суду від 19.09.2025 року у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, вирішено відмовити.
Процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, ніяких письмових заяв чи клопотань до суду не надходило.
У відповідності до ч.4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, який належним чином був повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнанні неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та враховуючи, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив та не подав відзив, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, то суд у відповідності до норм ст. 280 ЦПК України ухвалив здійснювати заочний розгляд справи.
Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з'явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів сторін, суд ухвалює заочне рішення з огляду на наступне.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 05.01.2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , було укладено Договір позики. Відповідно до умов Договору позивач надав відповідачу у позику 3 500 доларів США 00 центів, а відповідач зобов'язався повернути позивачу вказану грошову суму до 20.06.2024 року. Також, у борговій розписці відповідач вказав, що залишає позивачу свій будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який належить йому на підставі Договору купівлі - продажу від 17.04.2004 року, в якості залога.
Факт отримання відповідачем ОСОБА_2 від ОСОБА_1 позики у розмірі 3 500 доларів США 00 центів підтверджується власноруч написаною розпискою від 05.01.2023 року.
Суд зазначає, що письмова форма договору позики з огляду на їх реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Таким чином наполягає на тому, що в порушення умов Договору позики від 05.01.2023 року, відповідач свої зобов'язання належним чином у повному обсязі не виконав, тобто допустив прострочення повернення сум позики, внаслідок чого за ним, ОСОБА_2 , виникла заборгованість, яку позивач обраховує, станом на 25.04.2025 року, у розмірі 3 500 доларів США 00 центів,що згідно з офіційним курсом НБУ становить 146 650 грн. 00 коп.
Оскільки відповідач у добровільному порядку своїх договірних зобов'язань перед позивачем не виконує, то суд доходить висновку, що між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.
За змістом ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною другою статті 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За вищевказаних обставин та вимог матеріального закону суд доходить висновку, що між сторонами по справі укладено договір позики, за умовами якого відповідач зобов'язувалася прийняти позику, та повернути її у визначений договором строк. Доказів повернення вказаної грошової суми в іноземній валюті позивачеві матеріали справи не містять.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та у порядку, що встановлені договором.
Відтак, оскільки факт отримання грошових коштів відповідачем підтверджено оригіналом розписки, і обставина не повернення у повному обсязі позики не спростована відповідачем шляхом подання належних, допустимих та достатніх доказів на адресу суду, то із відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом позики за Договором позики від 05.01.2023 року.
Щодо стягнення із відповідача 3 % річних за договором позики, суд зазначає про нижченаведене.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних на підставі ст.625 ЦК України підлягає задоволенню, оскільки правові підстави такого стягнення прямо передбачені матеріальним законом.
Таким чином, з огляду на викладене, суд доходить висновку про необхідність задоволення позову у повному обсязі щодо заявлених вимог про стягнення із відповідача, як позичальника, на користь позивача за Договором позики від 05.01.2023 року грошової суми у розмірі основного боргу 146 650 грн. 00 коп. та 3% річних у розмірі 14 66 грн. 50 коп.
Суд також зауважує, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про розгляд даної цивільної справи по суті, в судове засідання не з'явився, відзив на позов та доказів на його обґрунтування суду не надав, що дає суду право при заочному розгляді справи обмежитись доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 2 017 грн. 96 коп. (1 481 грн. 16 коп. + 536 грн. 80 коп.).
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 526, 549, 551, 615, 625, 629, 692, ЦК України, ст. ст. 141, 142, 258, 259, 263-265, 430 ЦПК України, суд -
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , остання відома адреса проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНКОПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ) заборгованість за Договором позики від 05.01.2023 року, станом на 25.04.2025 року, у розмірі 146 650 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 1 466 грн. 50 коп., а всього у розмірі 148 116 грн. 50 коп.
3.Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , остання відома адреса проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНКОПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 2 017 грн. 96 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Мовчан Д.В.