Справа № 676/866/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Вдовичинський А.В.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
14 жовтня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Білої Л.М. Моніча Б.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 квітня 2025 року (ухвалене в м. Кам'янець - Подільський) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,
позивач звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови.
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 квітня 2025 року позов задоволено частково.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Позивач своїм правом, передбаченим, ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу.
23 вересня 2025 року до суду від відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі.
Позивач в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлено завчасно та належним чином. Причини неявки суду не відомі.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що постановою серія ЕНА № 3934592 від 25.01.2025 р. інспектором 2 взводу 2 роти 1 батальйону БПП з обслуговування Кам'янець-Подільського району УПП в Хмельницькій області ДПП старшим лейтенантом поліції Чарановським О.І. накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у розмірі 510 грн. за ч.2 ст. 122 КУпАП. Відповідно до змісту постанови 25.01.2025 р. о 18 год. 51 хв. м.Кам'янець- Подільський, вул.. І.Мазепи (Пушкінська), 29, водій ОСОБА_1 керуючи ТЗ MERCEDES-BENZ E 200 CD1 НОМЕР_1 , здійснив обгін ближче ніж за 50 метрів перед пішохідним переходом у населеному пункті, чим порушив п.14.6.в ПДР. Представник позивача вказує, що постанова серії ЕНА № 3934592 від 25.01.2025 р.
Як докази в постанові зазначено в п.7: відео з портативних відеорегістраторів 476398, 476135.
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду для її скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 14.6. в ПДР обгін заборонено ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті.
Ч.2 ст.122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду у вигляді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
П. 11 ч. 1ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Ст.222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, в тому числі про порушення правил дорожнього руху, визначені частиною 2 статті 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Отже, працівники органів і підрозділів Національної поліції (поліцейські) при розгляді справи про адміністративне правопорушення діють від імені органів Національної поліції.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. (частина 1 ст. 7 КУпАП)
Частина 1 ст. 9 КУпАП визначає поняття адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з частиною 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
В розумінні ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновків експертів.
Зі змісту ч. 1 ст. 73 КАС України слідує, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
З матеріалів справи встановлено, що в якості доказу вчинення позивачем правопорушення відповідачем до матеріалів справи надано чотири відеофайли «clip-1.mp4», «clip-2.mp4», «clip-31.mp4», «clip-4.mp4», які приєднані до матеріалів справи в системі Д3.
З відеозаписів вбачається, що останні містять обставини перевірки документів у позивача, огляду транспортного засобу на місці зупинки, обставини розгляду справи про адміністративне правопорушення.
При цьому, колегія суддів зазначає, що вказані відеозаписи не містять доказів, підтверджуючих вчинення позивачем правопорушення - обгону ближче ніж за 50 метрів перед пішохідним переходом у населеному пункті, із їх змісту видно також, що не був наданий відповідний доказ для огляду позивачу на місці розгляду справи про адміністративне правопорушення.
За вказаних обставин, суд критично оцінює заперечення представника відповідача, що вина позивача у вчинені правопорушення передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП підтверджена належними та допустимими доказами.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Отже, з огляду на вищенаведені фактичні обставини справи, які були встановлені судом, та норми чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, що виникли між сторонами у даній справі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач у справі під час прийняття постанови серії ЕНА № 3934592 від 25.01.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинене нею правопорушення, яке передбачене за ч.2 ст.1 22 КУпАП діяв протиправно, що свідчить про наявність підстав для її скасування.
Даючи оцінку доводам апелянта в частині стягнення витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 7 вказаної статті визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З матеріалів справи встановлено, що позивачем в прохальній частині адміністративного позову було заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу. Крім того, до адміністративного позову було долучено акт виконаних робіт від 04.02.2025 за договір про надання правничої допомоги від 29.12.2024 р., квитанцію № 04/02/2025 .
При цьому, відповідач в апеляційній скарзі не заперечує, що позивач до судових дебатів заявив клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу.
Тобто, аналізуючи вищенаведені правові норми чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку позивачем дотримано вимоги ст. 139 КАС України.
Щодо розміру витрат, які підлягають стягненню, колегія суддів зазначає наступне.
Як було зазначено вище, перелік правових послуг та їх вартість визначені актом виконаних робіт від 04.02.2025 за договором про надання правничої допомоги від 29.12.2024 р. Згідно квитанції № 04/02/2025 (а.с.10) вказано, що позич оплатив 5000,00 грн. згідно договору від 29.12.2024 р., що підтверджено підписом позивача вчиненого шляхом накладення електронного цифрового підпису, дата оплати 04.02.2025 р.
Згідно акту виконаних робіт адвокатом вчинено такі дії: консультацію Клієнту - 1,0 год 1000 грн; адвокатом підготовлено та подано адвокатський запит до БПП з обслуговування Кам'янець-Подільського району УПП в Хмельницькій області -1,0 год. 1000 грн; Ознайомлення в відеоматеріалами - 0,5 год. 500 грн.; адвокатом підготовлено позовну заяву про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності 2,5 год 2500 грн. При цьому заявником долучено до заяви копії запиту та копію відповіді БПП з обслуговування Кам'янець-Подільського району УПП в Хмельницькій області.
При цьому, частиною 5 ст.134 КАС України вказано, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Перевіряючи обґрунтованість визначеного адвокатом у акті виконаних робіт вартості наданих послуг (5000 грн.), колегія суддів виходить з наступного.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не тільки того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
При цьому, як зазначалося вище, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої винесено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Проте, колегія суддів враховує, що підготовка цієї справи в суді апеляційної інстанції не вимагала великого обсягу аналітичної й технічної роботи, враховуючи предмет позову і значення справи для сторони, тому розмір таких витрат підлягає зменшенню до 3000,00 грн.
З урахуванням обставин справи, а саме: виходячи з обсягу та характеру доказів у справі (відсутності експертиз, відсутності виклику свідків, тощо); кількості сторін та відсутності інших учасників у справі; виходячи з фактично витраченого представником позивача часу, колегія суддів вважає розмір вартості наданих послуг визначених в акті неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, а відтак, вимоги про відшкодування 5000 грн. як витрат на правничу допомогу - необґрунтованими.
Водночас, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що співмірною та розумною у цій справі загальною компенсацією вартості наданих адвокатом послуг є сума 3000 грн.
Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 квітня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили у порядку ст.ст. 272, 325 КАС України та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України не може бути оскаржена..
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Біла Л.М. Моніч Б.С.