Справа № 240/17685/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Липа Володимир Анатолійович
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
10 жовтня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та скасування розпорядження,
позивач, ОСОБА_1 , звернувся в суд з позовною заявою, в якій просив:
- призупинити розгляд справи до прийняття рішення Житомирським окружним адміністративним судом по справах № 240/4599/25, 240/13776/25, 240/12425/25, 240/12429/25, № 240/16587/25;
- визнати незаконним та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.01.2025 р. №46-р, в частині погодження кандидатури ОСОБА_2 на посаду члена наглядової ради державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України».
Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою від 14.07.2025 відмовив ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі за його позовом до Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та скасування розпорядження.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю - доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та відзивів на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Так, пунктом першим частини першої статті 170 КАС України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо: позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Тлумачення поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» наведено у правових позиціях Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 22.03.2018 року у справі № 800/559/17, від 03.04.2018 року у справі № 9901/152/18 та від 30.05.2018 року у справі № 9901/497/18.
Так, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» необхідно розуміти в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Разом з цим обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Таким чином, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення суб'єкта владних повноважень, яке безпосередньо порушує права, свободи чи законні інтереси позивача.
Як встановлено судом першої інстанції, предметом позову у даній справі є зокрема, визнання незаконним та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.01.2025 р. №46-р, в частині погодження кандидатури Маркіяна Витвицького на посаду члена наглядової ради державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України».
При цьому, розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.01.2025 р. №46-р щодо погодження кандидатури Маркіяна Витвицького на посаду члена наглядової ради державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» є актом індивідуальної дії.
Водночас, право на оскарження індивідуального акта суб'єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується.
Це кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи у публічно-правових відносинах із суб'єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.
Разом з тим, право на звернення до суду не є абсолютним, а здійснюється на підставах і в порядку, установлених законом. Кожний із процесуальних кодексів установлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур, та осіб, котрі можуть ініціювати їхнє вирішення. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу, що не є порушенням прав на справедливий судовий розгляд та ефективний засіб юридичного захисту, гарантованих статтями 6 та 13 Конвенції про захист прав особи й основоположних свобод (далі - Конвенція).
Відповідно до пункту 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.
Як вірно зазначає суд першої інстанції, законодавчі обмеження стосовно можливості оскарження актів індивідуальної дії не шкодять самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені в суді їхніми адресатами, тобто суб'єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов'язки. Одним із завдань таких обмежень є недопущення розгляду в судах позовів третіх осіб в інтересах (або всупереч інтересам) адресатів індивідуальних актів. Це досягається законодавчо встановленими обмеженнями, які є пропорційними переслідуваній меті.
Отже, оскільки позивач не є учасником (суб'єктом) правовідносин, що виникли з прийняттям оскаржуваного розпорядження, яке є правовим актом ненормативного характеру, то таке рішення, відповідно, не породжує для нього й права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.
Аналогічні висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.02.2025 у справі №990/403/24.
Беручи до уваги викладене вище та те, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.01.2025 р. №46-р, в частині погодження кандидатури ОСОБА_2 на посаду члена наглядової ради державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» не створює безпосередньо для позивача жодних юридичних прав та/чи обов'язків, не спричинило за собою прийняття жодного рішення щодо позивача і не призвело до виникнення публічно-правових правовідносин, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що у відкритті провадження в адміністративній справі за даним позовом ОСОБА_1 необхідно відмовити.
Колегія суддів наголошує, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що у зв'язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.