Справа № 600/1914/25-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Боднарюк Олег Васильович
Суддя-доповідач - Мацький Є.М.
13 жовтня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мацького Є.М.
суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. ,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач, апелянт), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 21.01.2024 року у справі № 254150012584 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 14.01.2025 з врахуванням висновків суду;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 12.12.1984 по 16.01.1989, з 21.03.1989 по 21.09.1989, з 01.07.2000 по 20.09.2000, а також період проходження строкової військової служби з 03.07.1978 по 01.06.1980 та призначити пенсію за віком відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з фактичної дати звернення за її призначенням 14.01.2025;
- стягнути за рахунок бюджетних призначень відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 1211,20 грн.
2. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За результати розгляду заяви, відповідачем прийнято рішення, про відмову у призначенні пенсії відмовити, в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Вказаними діями та відмовою у призначенні пенсії позивач не погоджується, вважає, що дане рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки, чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист.
3. 25 серпня 2025 року рішенням Чернівецького коружного адміністративного суду позовні вимоги задоволено частково.
4. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 21.01.2024 року у справі № 254150012584 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
5. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 14.01.2025 з врахуванням висновків суду.
6. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 12.12.1984 по 16.01.1989, з 21.03.1989 по 21.09.1989, з 01.07.2000 по 20.09.2000, а також період проходження строкової військової служби з 03.07.1978 по 01.06.1980 року.
7. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
8. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605,20 грн.
9. Апелянт ГУ ПФУ в Чернівецькій області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
10. Апелянт зазначив, що при опрацюванні наявних документів позивача встановлено, що страховий стаж останнього становить 10 років 2 місяці 4 дні. При цьому також зазначив, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки: - з 12.12.1984 по 16.01.1989, оскільки даний період роботи не внесено раніше дати заповнення трудової книжки. Окрім того, згідно п.2 ст.24-1 Закону №1058, періоди трудової діяльності до 01.01.1992 за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України.
У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави та неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди, особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії :
- з 21.03.1989 по 21.09.1989, оскільки відсутній документ на підставі якого внесено запис про прийняття;
- з 01.07.2000 по 20.09.2000, оскільки відсутні дані в індивідуальних відомостях про застраховану особу;
- період проходження військової служби згідно наданого військового квитка серії НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці військового квитка фото не придатне для сприйняття. Не взято до уваги довідку №4/597 від 10.09.2020, оскільки підстава видачі військовий квиток. Необхідно надати нову довідку, з посиланням на первинні документи.
11. Враховуючи вищенаведені факти та норми чинного законодавства відповідач вважає, що в діях органу Пенсійного фонду України не вбачається протиправних дій по відношенню до позивача, відтак в задоволенні позовних вимог слід відмовити, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
12. 4.01.2025 ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058- IV (далі - Закон №1058).
13. За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії, 21.01.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Чернівецькій області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
14. Зі змісту рішення встановлено, що при опрацюванні наявних документів ОСОБА_1 його страховий стаж становить 10 років 2 місяці 4 дні.
15. До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки серія НОМЕР_2 від 17.01.1979:
- з 12.12.1984 по 16.01.1989, оскільки даний період роботи не внесено раніше дати заповнення трудової книжки. Окрім того, згідно п.2 ст.24-1 Закону №1058, періоди трудової діяльності до 01.01.1992 за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави та неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди, особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.
- з 21.03.1989 по 21.09.1989, оскільки відсутній документ на підставі якого внесено запис про прийняття;
- з 01.07.2000 по 20.09.2000, оскільки відсутні дані в індивідуальних відомостях про застраховану особу;
- період проходження військової служби згідно наданого військового квитка серії НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці військового квитка фото не придатне для сприйняття. Не взято до уваги довідку №4/597 від 10.09.2020, оскільки підстава видачі військовий квиток. Необхідно надати нову довідку, з посиланням на первинні документи.
ІІІ. ДОВОДИ СТОРІН
16. Позивач зазначив, що звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За результати розгляду заяви, відповідачем прийнято рішення, про відмову у призначенні пенсії відмовити, в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Вказаними діями та відмовою у призначенні пенсії позивач не погоджується, вважає, що дане рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки, чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист.
17. Апелянт вказав, що при опрацюванні наявних документів позивача встановлено, що страховий стаж останнього становить 10 років 2 місяці 4 дні. При цьому також зазначив, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки: - з 12.12.1984 по 16.01.1989, оскільки даний період роботи не внесено раніше дати заповнення трудової книжки. Окрім того, згідно п.2 ст.24-1 Закону №1058, періоди трудової діяльності до 01.01.1992 за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди.
ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
18. Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
19. За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
20. З 01.01.2004 таким законом є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 (далі Закон №1058).
21. За нормами ст. 26 Закону 1058- IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років.
V. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
22. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої апеляційної скарги, Апеляційний Суд виходить з наступного.
23. Колегія суддів зазначає, що аналіз вказаного дає суду підстави стверджувати, що право на призначення пенсії за віком у період із 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року мають ті особи, які досягли 65-річного віку та мають страховий стаж від від 15 до 22 років.
24. В даному ж випадку, оскаржуваним рішенням позивачеві відмовлено в призначенні пенсії (окрім іншого) у зв'язку із відсутністю необхідно стажу, зокрема не зараховано період роботи: з 12.12.1984 по 16.01.1989, оскільки даний період роботи не внесено раніше дати заповнення трудової книжки.
- з 21.03.1989 по 21.09.1989, оскільки відсутній документ на підставі якого внесено запис про прийняття;
- з 01.07.2000 по 20.09.2000, оскільки відсутні дані в індивідуальних відомостях про застраховану особу;
- період проходження військової служби згідно наданого військового квитка серії НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці військового квитка фото не придатне для сприйняття.
25. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
26. Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
27. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону №1058-IV).
28. До 01.01.2004 пенсійне забезпечення в Україні здійснювалось за нормами Закону України Про пенсійне забезпечення віл 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ).
29. Відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
30. Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі по тексту - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
31. Згідно з п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
32. Згідно з п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
33. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.
34. Вказаний висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі № 242/2536/16-а.
35. За положеннями пункту 1.1 Інструкції про ведення трудових книжок, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
36. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
37. Відповідно до пунктів 2.3, 2.4 Інструкції № 58, записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
38. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення удень звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
39. Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).
40. Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
41. Суд вважає, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для посадової особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка до таких порушень не мала будь-якого відношення.
42. Певні недоліки в заповненні трудової книжки не можуть слугувати беззаперечною підставою для відмови у зарахуванні вказаних період роботи до страхового стажу.
43. Законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
44. Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
45. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.
46. Відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду його роботи, орган пенсійного фонду в рішенні зазначив, що за результатами розгляду поданих документів, згідно з із записами в трудовій книжці до страхового стажу не зарахований період з 12.12.1984 по 16.01.1989, оскільки даний період роботи внесено раніше дати заповнення трудової книжки та з 21.03.1989 по 21.09.1989, оскільки відсутній документ на підставі якого внесено запис про прийняття.
47. Разом з тим, колегія суддів відхиляє доводи апелянта, оскільки трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу позивача.
48. Колегія суддів наголошує, що досліджені судом записи у трудовій книжці позивача свідчать про послідовність хронології подій періодів роботи позивача.
49. У свою чергу, колегія суддів зазначає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок працівників на уповноваженого працівника підприємства, при цьому судом не встановлено недостовірності або інших ознак юридичної дефектності, будь-то наявність будь-яких виправлень, закреслювань, тощо у трудовій книжці позивача, тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі, і зазначена обставина не може позбавити позивача його конституційного права на соціальний захист та вирішення питання призначення пенсії.
50. Як вказав Верховний Суд у постанові від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а, підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці чи не зазначення підстави звільнення у трудовій книжці може бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів чи не зазначення підстави звільнення у трудовій книжці.
51. Окрім цього, відповідачем не вказано жодних інших підстав, за яких оформлення записів у трудовій книжці робить їх недійсними або сумнівними.
52. Таким чином, оскільки судом не встановлено недостовірності або неточності вказаних записів, зазначене не може бути підставою для незарахування оскаржуваних періодів роботи позивача до його страхового стажу.
53. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вказаний вище спірний період роботи позивача підлягає зарахуванню до страхового стажу та має бути врахований органом Пенсійного фонду України при призначенні пенсії за віком.
54. При цьому колегія суддів також зазначає, що у спірному рішенні про відмову у призначенні пенсії не зазначено обґрунтованих підстав для не зарахування обумовлених періодів, що також свідчить про недотримання відповідачем принципів обґрунтованості та добросовісності рішення суб'єкта владних повноважень.
55. Щодо доводів апелянта про підставність не зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 01.07.2000 по 20.09.2000, оскільки відсутні дані в індивідуальних в відомостях про застраховану особу, колегія суддів зазначає наступне.
56. Згідно записів трудової книжки позивач, а також довідки Іванківської сільської ради, Чернігівського району № 1028 від 11.09.2020 року встановлено, що в спірний період позивач працював в агрофірмі "Авангард".
57. Відповідно до положень статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
58. Отже, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
59. Колегія суддів зазначає, що внаслідок невиконання агрофірмою "Авангард" обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
60. Несвоєчасна сплата підприємством загальнообов'язкових страхових внесків не повинна порушувати права особи на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду та відповідальність за нарахування, утримання та виплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у виді заробітної плати покладені на роботодавця, який виплачує такі доходи на користь платника податку внаслідок чого несвоєчасна сплата єдиного внеску роботодавцем не може позбавляти працівників підприємства права на зарахування періоду роботи працівника до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
61. Колегія суддів зазначає, що відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення позивача права на зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу.
62. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а (2а/208/245/16). Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16), від 24.05.2018 по справі № 490/12392/16-а адміністративне провадження № К/9901/2310/18. Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним також у постанові від 04.09.2018 у справі № 482/434/17 та, відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає застосуванню при розгляді цієї справі.
63. Крім того, звертаючись до суду позивач також наводив аргументи з приводу того, що до його страхового стажу не враховано період проходження військової служби згідно наданого військового квитка серії НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці військового квитка фото не придатне для сприйняття.
64. Оцінюючи правовідносини, в зазначеній частині колегія суддів виходить з наступного.
65. Згідно військового квитка вбачається, що позивач в період з 03.07. 1978 року по 01.06.1980 року проходив військову службу, що також підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 № 6/57 від 14.02.2025 року.
66. Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
67. Таким чином, оскільки військовий квиток позивача містить усі необхідні записи про роботу та проходження військової служби у спірні періоди, тому, на переконання суду, є достатнім підтвердженням права на зарахування періодів роботи позивача та періоду проходження військової служби до його страхового стажу.
68. Проаналізувавши наведене вище в контексті встановлених обставин в справі, враховуючи, що позивачеві відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, який в свою чергу підтверджуються матеріалами справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягало скасуванню.
VІ. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.
69. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
70. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
71. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
72. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
73. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.
74. Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Апеляційний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які б були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Чернівецькій області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Мацький Є.М.
Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.