Справа № 560/518/25
Головуючий у 1-й інстанції: Михайлов О.О.
Суддя-доповідач: Мацький Є.М.
08 жовтня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мацького Є.М.
суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г.
за участю:
секретаря судового засідання: Шпарага М. Ю.,
представника позивача: Бойка Р.В.,
представника відповідача: Грень Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша подільська енергетична компанія" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша подільська енергетична компанія" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. 13 січня 2025 року ТОВ " Перша подільська енергетична компанія" / надалі позивач, апелянт/ звернулось в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовною заявою до Головного управління ДПС у Хмельницькій області / надалі відповідач/ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що виробництво, яке здійснювалось до 22.07.2021 року, було монопродуктним, а також таким, що не передбачало виробництва спирту в будь-якому вигляді. Щодо не реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних вказує, що порушення не мало ознак умислу щодо його скоєння з боку позивача, та ґрунтується виключно на специфіці виконання реєстраційних дій з боку контролюючого органу. Також, до перевірки було надано первинні документи, що підтверджують зміст відповідних операцій, однак, вони не були враховані при складанні Акту перевірки. Вказує, що контролюючий орган безпідставно визначив суму грошового зобов'язання та виніс протиправні податкові повідомлення-рішення.
3. 16 червня 2025 року рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду в задоволенні позовних вимог відмовлено.
4. Апелянт ТОВ " Перша подільська енергетична компанія", не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
5. Апелянт зазначив, що виробництво, що здійснювалось до 22.07.2021 було монопродуктним, а також таким, що не передбачало виробництва спирту в будь-якому вигляді. З моменту переходу на розширений тип виробництва, підприємством забезпечено належний контроль готової продукції, отримання належних дозволів, а також модернізацію відповідної технології як в частині обладнання так і в частині регуляторних актів. Перевіркою та складеною за її результатами ППР визначено порушення п.201.10 в результаті чого не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкові накладні на загальну суму ПДВ 233 426,03 гривень. Разом з тим, в діях підприємства відсутні об'єктивні ознаки порушень, що обґрунтовується зокрема наступним: в розрахунку податкового зобов'язання та штрафних санкцій (Додаток 17), що доданий до вказаної ППР допущено помилку - податкова накладна з сумою ПДВ 108 333,33 грн. була подана на реєстрацію 09.06.2022 за номером №33. Вказані податкові накладні були подані на реєстрацію, однак, їх реєстрацію було зупинено саме з ініціативи органу ДПС, в той час як з боку підприємства було виконано всі необхідні вимоги щодо їх реєстрації. Окрім того, у зв'язку із зупиненням реєстрації вказаних податкових накладних, Товариством було подано розрахунки корегування, котрі передбачали скасування відповідних податкових зобов'язань, однак, вказані документи також були зупинені в реєстрації. Таким чином, вказане порушення не мало ознак умислу щодо його скоєння з їх боку та ґрунтується виключно на специфіці виконання реєстраційних дій з боку контролюючого органу. По іншому порушенню зазначило, що в цілому по акту перевірки відповідач в якості обґрунтування власної позиції вказує, що вищезазначені порушення встановлені проведеним аналізом інформації, що міститься в ІКС «ПОДАТКОВИЙ БЛОК» по вказаних контрагентах, згідно з якими встановлено відсутність у них виробничих і трудових ресурсів та самого активу. Але, податкова інформація, наявна у контролюючого орану є лише статистичними даними, які самі по собі не можуть свідчити про вчинення порушень та не підтверджує ризиковість платника податків. Будь-яка податкова інформація, зокрема надана іншими контролюючими органами носить виключно інформативний характер та не є належним доказом у розуміння закону. Також фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму втрат від інвестицій, які прямо залежать від результатів господарської діяльності юридичної особи, в яку такі інвестиції вкладались. Адже, як визначає ПСБО 16 втратами від участі в капіталі є саме збитки від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, які обліковуються методом участі в капіталі. Такими збитками не можна вважати зменшену вартість придбаних корпоративних прав, адже їх вартість не залежить від результатів господарської діяльності асоційованого підприємства, а є лише номінальною вартістю частини статутного капіталу, що надає відповідну кількість голосів в колегіальному органі підприємства. Таким чином, вказане порушення не відповідає реальним обставинам здійснення господарської операції.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
6. Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Перша подільська енергетична компанія" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, за період з 16.10.2019 по 30.06.2023 та за період з 16.10.2019 по 30.06.2023 з метою правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за наслідками якої складено акт від 29.11.2024 № 25503/22-01-07-01/43291498.
7. На підставі акту перевірки, Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19.12.2024 року:
- форми "Р" №31297/2201-0709, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 20658002 грн. , в т.ч. основний платіж - 18780002 грн. , штрафна санкція - 1878000 гривень;
- форми "ПН" №31298/2201-0709, яким застосовано штрафні санкції у сумі 116713,02 грн. ;
- форми "С" №31303/22-01-09-12, яким застосовано штрафну санкцію у сумі 174953617,70 грн.
ІІІ. ДОВОДИ СТОРІН
8. Правова позиція позивача викладена в п.5 постанови.
9. Відповідач зазначив, що під час проведення перевірки контролюючим органом були виявлені порушення податкового законодавства, а саме: здійснення діяльності, яка потребує наявності ліцензії, без наявності такої ліцензії; завищення собівартості реалізованої продукції; завищення адміністративних витрат; заниження різниць, що збільшують фінансовий результат до оподаткування; відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
10. Пунктом 44.1 статті 44 ПК України зазначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
11. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
12. Відповідно до пункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
13. Пунктом 138.2 статті 138 визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
14. Підпунктом 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 ПК України встановлено, що до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
15. Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 ПК України зазначено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
16. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16.07.1999 № 996-ХІV.
17. Частиною 1 статті 9 вказаного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
18. Відповідно до частини 2 статті 9 Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
19. Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.
20. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
21. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
22. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування витрат.
23. Послуги з консультування, як і маркетингові послуги, мерчандайзинга (просування товарів), інформаційні послуги належать до безтоварних операцій і за своєю суттю є витратами на збут. Для формування витрат за операціями з отримання таких послуг необхідною умовою, яка надає таке право суб'єкту господарювання є доведення безпосереднього зв'язку таких операцій з господарською діяльністю платника податків та підтвердження їх (операцій) належними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, які б засвідчували факт здійснення господарської операції.
24. Підтвердженням зв'язку витрат, зокрема, на консультативні послуги з господарською діяльністю суб'єкта господарювання можуть бути наказ по підприємству про необхідність отримання таких послуг, час проведення, територію, межі тощо, договір на отримання послуг, із зазначенням виду послуг, мету їх проведення тощо. У підтвердження фактичного отримання послуг можуть бути надані акт приймання-передачі послуг або інший документ, що підтверджує фактичне надання таких послуг, звіт про надання консультацій, у якому мають бути викладені результати і надані рекомендації замовнику. Розділ акта приймання-передачі послуг, у якому викладено суть господарської операції, має за змістом відповідати даним договору на надання послуг і даним звіту. Крім того, в актах виконаних робіт має бути конкретний перелік наданих послуг, місце і дата їх надання, а також зазначено, у чому виражено їх результат.
25. Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПК України.
26. Відповідно до пп. 139.2.1 ст. 139 ПК України фінансовий результат до оподаткування збільшується:
на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів або понад резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів).
27. Згідно з пп.139.2.2 ст. 139 ПК України фінансовий результат до оподаткування зменшується:
на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), що відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
28. Підпунктом 14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
29. Платник податку на прибуток, що надає поворотну фінансову допомогу, відображає її суму у складі дебіторської заборгованості, керуючись при цьому нормами П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість».
30. Виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість списується з активів на інші операційні витрати. Сума відшкодування раніше списаної безнадійної дебіторської заборгованості включається до складу інших операційних доходів (п.11 П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість»).
31. Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПК України.
32. Підпунктом 140.5.3 п. 140.5 ст. 140 ПК України визначено, що фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується: на суму втрат від інвестицій в асоційовані, дочірні та спільні підприємства, розрахованих за методом участі в капіталі або методом пропорційної консолідації.
33. Згідно з п.4 П(С)БО 23 «Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін», затвердженого наказом Мінфіну України від 18.06.2001 № 303, асоційоване підприємство - підприємство, на яке інвестор має суттєвий вплив і яке не є дочірнім або спільним підприємством інвестора.
34. У пункті п.3 П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції», міститься визначення суттєвого впливу, яким є повноваження брати участь у прийнятті рішень з фінансової, господарської та комерційної політики об'єкта інвестування без здійснення контролю цієї політики. Свідченням суттєвого впливу, зокрема, можуть бути: володіння двадцятьма або більше відсотками акцій (статутного капіталу) підприємства; представництво в раді директорів або аналогічному керівному органі підприємства; участь у прийнятті рішень; взаємообмін управлінським персоналом; забезпечення підприємства необхідною техніко-економічною інформацією.
35. Згідно з п.16 П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції» фінансові інвестиції в асоційовані й дочірні підприємства обліковуються за методом участі в капіталі, крім випадків наведених в пункті 17 П(С)БО 12.
36. Відповідно до Інструкції «Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій» затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, рахунок 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» призначений для узагальнення інформації про наявність та рух довгострокових інвестицій (вкладень) у цінні папери інших підприємств, облігації державних та місцевих позик, статутний капітал інших підприємств, створених на території країни та за кордоном тощо.
37. Аналітичний облік за рахунком 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» ведеться за видами довгострокових фінансових вкладень та об'єктами інвестування. При цьому побудова аналітичного обліку повинна забезпечити можливість отримання інформації про довгострокові фінансові вкладення в об'єкти як на території країни, так і за кордоном.
38. Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
39. Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
40. Пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України встановлено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:
10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;
20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;
30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;
40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;
50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.
41. Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН затверджений наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 №520 (далі - Порядок №520).
42. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН (п. 4 Порядку №520). Згідно з п. 6 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, зазначені у п. 5 Порядку №520, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування.
43. Частинами першою і восьмою статті 2 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що виробництво спирту етилового (у тому числі як лікарського засобу), спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, зернового дистиляту може здійснюватися лише на державних підприємствах, а біоетанолу - на підприємствах усіх форм власності за наявності у них ліцензій. Виробництво спирту етилового, коньячного і плодового та зернового дистиляту, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, дистиляту виноградного спиртового, спирту-сирцю плодового, біоетанолу та алкогольних напоїв здійснюється за наявності внесених до Єдиного реєстру місць зберігання спирту. При цьому приміщення, в яких здійснюється виробництво спирту етилового, та місця зберігання спирту, розташовані на державному підприємстві, яке виробляє спирт етиловий, та приміщення, в яких здійснюється виробництво біоетанолу, та місця зберігання біоетанолу, розташовані на підприємстві, яке виробляє біоетанол, вважаються акцизним складом. Акцизним складом також вважаються виробничі приміщення на території суб'єкта господарювання, де суб'єктом господарювання виробляється, обробляється (переробляється) горілка та лікеро-горілчані вироби, та його складські приміщення, в яких зберігається, одержується чи відправляється горілка та лікеро-горілчані вироби. На акцизних складах постійно діють представники органу доходів і зборів за місцем розташування акцизного складу. Акцизні склади повинні бути обладнані витратомірами - лічильниками обсягу виробленого спирту етилового, які зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів - лічильників обсягу виробленого спирту етилового. Відпуск спирту етилового без наявності витратоміра - лічильника обсядпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів
44. Відповідно до статті 7-1 Закону №481/95-ВР відпуск спирту етилового його виробниками та отримання спирту етилового суб'єктами господарювання, які використовують його для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, включеної до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, парфумерно-косметичної продукції, оцту з харчової сировини, здійснюється за умови внесення таких суб'єктів господарювання до Електронного реєстру суб'єктів господарювання, які використовують спирт етиловий для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, парфумерно-косметичної продукції, оцту з харчової сировини (далі - Електронний реєстр).
45. Згідно з частиною першою статті 14 Закону №481/95-ВР імпорт, експорт спирту етилового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового здійснюються лише державними підприємствами (організаціями), спеціально уповноваженими на це Кабінетом Міністрів України. Оптова торгівля на території України спиртом етиловим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим здійснюється за наявності ліцензії лише державними підприємствами (організаціями), спеціально уповноваженими на це Кабінетом Міністрів України, крім оптової торгівлі спиртом етиловим на медичні та ветеринарні цілі, яка може здійснюватися за наявності ліцензії закладами охорони здоров'я та суб'єктами господарювання (організаціями) зооветеринарного постачання незалежно від форми власності. Порядок ведення реєстру зазначених закладів охорони здоров'я та суб'єктів господарювання (організацій) зооветеринарного постачання встановлює Кабінет Міністрів України.
46. До суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема: виробництва спирту етилового, коньячного і плодового та зернового дистиляту, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, дистиляту виноградного спиртового, спирту-сирцю плодового, біоетанолу, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без наявності ліцензії - 200 відсотків вартості виробленої продукції (за оптово-відпускними цінами), але не менше 85000 гривень; оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень (абзаци третій і шостий частини другої статті 17 цього Закону).
47. Значення термінів ''спирт етиловий'', так само, як і інших термінів, які вживаються в Законі №481/95-ВР, розкрито у статті 1 цього Закону. Так, згідно з абзацом другим цієї статті спирт етиловий - спирт етиловий-сирець, спирт етиловий ректифікований технічний, спирт етиловий денатурований (спирт технічний), спирт етиловий технічний, спирт етиловий ректифікований, що відповідають кодам 2207 і 2208 згідно з УКТ ЗЕД та виготовлені з крохмале - і цукровмісної сировини або з нехарчових видів сировини за спеціальними технологіями.
48. Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складена на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів Всесвітньої митної організації і Комбінованої номенклатури Європейського Союзу, на ній ґрунтується Митний тариф України, який є невід'ємною частиною Закону України ''Про Митний тариф України'' від 19 вересня 2013 року N584-VII.
49. Правила, за якими здійснюється класифікація товарів в УКТ ЗЕД, визначені в Основних правилах інтерпретації УКТ ЗЕД - складовій Митного тарифу України (додаток до Закону ''Про Митний тариф України'') (далі - Основні правила інтерпретації).
50. Пунктом 1 Основних правил інтерпретації (правило 1) встановлено, що назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил:
2. (a) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного;
(b) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.
51. Правило 3 встановлює, що у разі коли згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином:
(a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару;
(b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати;
(c) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (a) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.
52. Товарна позиція УКТ ЗЕД з кодом 2207 має назву «Спирт етиловий, неденатурований, з концентрацiєю спирту 80 об. % або більше; спирт етиловий та iншi спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки, денатурованi, будь-якої концентрацiї» і включає товарні категорії (підкатегорії): 2207 10 00 «спирт етиловий, неденатурований, з концентрацією спирту 80 об.% або більше: 2207 10 00 10 - для медичних цілей та фармацевтичної промисловості; 2207 10 00 90 - інші» та 2207 20 00 «спирт етиловий та інші спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки, денатуровані, будь-якої концентрації: 2207 20 00 10 - біоетанол; 2207 20 00 90 - інші».
53. Відповідно до пункту 12 Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньої економічної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року №428, наказом ДФС України від 9 червня 2015 року №401 затверджені Пояснення до Української класифікації товарів зовнішньої економічної діяльності, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин (далі - Пояснення до УКТ ЗЕД).
54. Згідно з цими Поясненнями до товарної позиції 2207 включаються: (1) неденатурований етиловий спирт з концентрацією спирту 80 об. % або більше; (2) етиловий спирт та iншi спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки, денатуровані, будь-якої концентрації.
55. Спирт етиловий - це спирт, що міститься в пиві, вині, сидрі та інших алкогольних напоях. Його одержують або шляхом зброджування деяких видів цукрів з використанням дріжджів чи інших ферментів і наступною дистиляцією, або штучним шляхом.
56. Етиловий спирт та iншi спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки, денатуровані, є спиртами, змішаними з іншими речовинами, що роблять їх непридатними для питва, але не перешкоджають їхньому використанню для промислових цілей. Використовувані денатуруючі засоби змінюються в різних країнах відповідно до національного законодавства. Ці засоби включають деревний лігроїн, метиловий спирт, ацетон, піридин, ароматичні вуглеводні (бензол і т.д.), барвники.
57. До цієї товарної позиції включаються нейтральні спирти (ректифікати), тобто етиловий спирт, який містить воду, і з якого шляхом фракційної перегонки були майже цілком вилучені побічні компоненти (вищі спирти, складні ефіри, альдегіди, кислоти і т.д.), що є присутні в першому дистиляті.
58. Етиловий спирт використовується для багатьох промислових цілей, наприклад, як розчинник для виробництва хімічних продуктів, лаків і т.д., для обігріву та освітлення, для приготування спиртних напоїв.
59. Також у Поясненнях до товарної позиції 2207 визначено, що до цієї товарної позиції не включаються: (а) неденатурований етиловий спирт з концентрацією спирту менш як 80 об. % (товарна позиція 2208); (b) iншi спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки (якщо не денатуровані) (товарна позиція 2208); (c) тверде чи напівтверде паливо на основі спирту (часто надходить у продаж під назвою "сухий спирт") (товарна позиція 3606).
60. Товарна позиція 3824 має назву «Готовi сполучнi сумiшi, які використовують у виробництвi ливарних форм або ливарних стрижнiв; хiмiчна продукція та препарати хiмiчної або сумiжних з нею галузей промисловості (включаючи препарати, що складаються із сумішей природних продуктів), в інших товарних позиціях не зазначені» і включає товарні категорії (підкатегорії), зокрема, 3824 90 97- інші: 3824 90 97 10 - паливо моторне альтернативне, в іншому місці не зазначене; 3824 90 97 90 - iншi.
61. Відповідно до Пояснень до УКТ ЗЕД до товарної позиції 3824 включаються такі товари, які не класифіковано в будь-якій іншій товарній позиції УКТЗЕД: (a) штучно вирощені кристали (крім оптичних елементів) оксиду магнію або галогенідів лужних або лужно-земель-них металів із масою кожного кристала не менш як 2,5 г; (b) сивушне масло; масло кісткового дьогтю; (c) суміші для видалення чорнильних плям, подані в упаковках для роздрібної торгівлі; (d) суміші для виправлення друкованих текстів, інші корректурні рідини і корректурні стрічки (крім зазначених у товарній позиції 9612), розфасовані в упаковки для роздрібної торгівлі; та (e) керамічні піроелементи, плавкі (наприклад, пірометричні конуси Зегера).
V. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
62. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої апеляційної скарги, Апеляційний Суд виходить з наступного.
63. Щодо оскарження податкового повідомлення рішення №31303/22-01-09-12 від 19.12.2024 форми «С».
За змістом ППР відповідач та суд першої інстанції вбачає порушення п. 16.1.5 П, а саме - виробництво спирту без наявності ліцензії.
64. З такими висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, виходячи з аступного.
65. Колегія суддів зазначає, що як з боку відповідача, так і з боку суду першої інстанції ототожнено виробництво спирту етилового та розчиннику - оксигенату органічних рідин. Разом з тим, не враховано позицію позивача, а особливо - специфіку виробничого циклу, що застосовувався у вказаному періоді.
66. Позивач з січня 2021 року розпочав виробництво оксигенату органічних речовин згідно з ТУ У 20.5-43291498- 001:2020. В межах діяльності підприємства виробничий процес було унормовано технологічним регламентом виробництва оксигенату органічних рідин ТР 43291498-21-2020.
67. З метою визначення технологічних особливостей виробництва також було складено Акт технологічного аудиту відділень дистиляції та зневоднення виробництва паливних добавок та розчинників в умовах ПрАТ «Теофіпольський цукровий завод» (ДНУ УкрНДІспиртбіопрод).
68. Вказаним аудитом підтверджено, що реалізована в умовах ТОВ «Перша подільська енергетична компанія» і установка, і технологія для виробництва оксигенату органічних рідин або біоетанолу виключає можливість виробництва на підприємстві спирту етилового ректифікованого через відсутність у складі установки необхідних для його виробництва обладнання, технологічних вузлів та прийомів, а також технологічних умов.
69. Враховуючи, що виробництво у відповідності до технологічного регламенту відбувалось в безперервному потоці, спирт етиловий не використовувався та не вироблявся ні на якому з етапів виробничого процесу. Отже, в наведеному випадку для діяльності, яку здійснює апелянт, ліцензія на виробництво спирту не передбачена діючим законодавством.
70. Правомірність діяльності апелянта та відповідність продукції хімічного і технічного призначення заявленим вимогам підтверджується проведеними експертизами, копії яких наявні в матеріалах справита були досліджені судом.
71. На думку колегії суддів, суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку, що апелянтом здійснено виробництво та реалізацію етанолу як складника оксигенату органічних рідин. Оксигенат органічних рідин не є спиртом етиловим у розумінні Закону України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» №481/95-ВР, що підтверджується висновками фахівців та відсутністю його прямої ідентифікації з кодами УКТ ЗЕД 2207.
72. Крім того, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що в експертному висновку Хмельницької торгово-промислової палати №С-64 від 18.12.2020 року чітко зазначено, що оксигенат органічних рідин (ОКСОР марок А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З), який виробляється ТОВ «Перша Подільська енергетична компанія», представляє собою продукт каталітичного синтезу отримання продуктів
ферментації з такої сировини як солома, тирса, буряк цукровий, пшениця, ячмінь, кукурудза та інші, з вмістом необхідних хімічних домішок (ізопропанол, бензин, діетилфталат, масло сивушне, барвник) призначений для використання в якості розчинника в хімічній, паливній, будівельній, електроенергетичній, нафтохімічній та інших галузях промисловості і згідно Українського класифікатора УКТЗЕД відповідає коду 3814 00 90 19 Різноманітна хімічна продукція. Розчинники та розріджувачі складні органічні, в інших товарних позиціях не зазначені; готові суміші для видалення фарб і лаків-інші: на основі ацетону, ксилолу, толуолу, етилцелозольву, сольвентів, уайт-спіриту, етанолу: - інші.
73. Також, відповідно до висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення комплексного товарознавчого дослідження та дослідження матеріалів, речовин та виробів від 07.07.2021 №14506/21-34/14507/21-53, проведеного згідно листа директора ТОВ «ПЕРША ПОДІЛЬСЬКА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ», зразок рідини, наданий на дослідження за визначеними органолептичними, фізико-хімічними та газохроматологічними показниками відповідає вимогам ТУ У 20.5-43291498- 001:2020 «Оксигенат органічних рідин. Технічні умови. Марка Д). Зразок рідини, наданий на дослідження відповідає наступним визначальним товарним характеристикам згідно Українського класифікатора товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), Розділ VI «Продукція хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості», Група 38 «Різноманітна хімічна продукція». Товарна позиція: «Розчинники та розріджувачі складні органічні, в інших товарних позиціях не зазначені; готовi суміші для видалення фарб або лаків».
74. Отже, зважаючи на вищевикладене, відповідачем та судом першої інстанції помилково віднесено товар оксигенат органічних рідин, який вироблявся позивачем до коду УКТЗЕД 2207, натомість згідно висновків експертів зазначений товар відповідає коду УКТЗЕД 3814, Група 38 «Різноманітна хімічна продукція».
75. В 2021 році позивач почав виробництво біоетанолу, 22.07.2021 р. було отримано відповідну ліцензію та забезпечено встановлення додаткового обладнання. В подальшому, з метою виробництва додаткових продуктів хімічної промисловості, зокрема розчиннику гідратоутворень НК-401Р (відповідно до ТУ У 20.5-43291498-002:2021) підприємство звернулось із заявою про включення до реєстру суб'єктів господарювання, які використовують спирт етиловий для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, парфумерно-косметичної продукції, оцту з харчової сировини. Згідно розпорядження №29-р від 23.10.2021 позивача було включено до вказаного реєстру.
76. Таким чином, виробництво, що здійснювалось до 22.07.2021, було монопродуктним, а також таким, що не передбачало виробництва спирту в будь-якому вигляді. З моменту переходу на розширений тип виробництва, підприємством забезпечено належний контроль готової продукції, отримання належних дозволів, а також модернізацію відповідної технології як в частині обладнання так і в частині регуляторних актів.
77. З огляду на викладене, правова позиція суду першої інстанції є необґрунтованою, а тому вказане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
78. Щодо оскарження податкового повідомлення-рішення №31298/2201-0709 від 19.12.2024 форми «ПН», колегія суддів зазначає наступне.
79. Вказаним ППР визначено порушення п.201.10 ПКУ, в результаті чого не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкові накладні на загальну суму ПДВ 233 426,03 гривень.
80. Дослідив надані докази, колегія суддів дійшла висновку, що в діях позивача відсутні об'єктивні ознаки порушень і ця позиція обгрунтовується наступним.
81. В розрахунку податкового зобов'язання та штрафних санкцій (Додаток 17 до ППР), щододаний до вказаної ППР допущено помилку - податкова накладна з сумою ПДВ 108333,33 грн. була подана на реєстрацію 09.06.2022 за номером №33.
82. Вказані податкові накладні були подані на реєстрацію, однак, їх реєстрацію було зупинено саме з ініціативи органу ДПС, в той час як з боку підприємства було виконано всі необхідні вимоги щодо їх реєстрації.
83. Окрім того, у зв'язку із зупиненням реєстрації вказаних податкових накладних, Товариством було подано розрахунки корегування, котрі передбачали скасування відповідних податкових зобов'язань, однак, вказані документи також були зупинені в реєстрації.
84. Таким чином, вказане порушення не мало ознак умислу щодо його скоєння з боку позивача, та ґрунтується виключно на специфіці виконання реєстраційних дій з боку контролюючого органу. Отже, вказане податкове повідомлення-рішення є незаконним та підлягає скасуванню.
85. Щодо оскарження податкового повідомлення-рішення №31297/2201-0709 від 19.12.2024 форми «Р» колегія суддів зазначає наступне.
86. Взаємини між ТОВ «Перша подільська енергетична компанія» та ФОП ОСОБА_1 були врегульовані договором про надання послуг №12.11/21 від 12.11.2021 року, предметом якого були науково-технічні та консультаційні послуги.
87. Додатком до договору було визначено перелік послуг та вартість їх надання, зокрема, ФОП ОСОБА_1 виконував наступні роботи: послуги з розробки регламенту і технології переробки зерна + мелясу з додаванням гідролізату соломи; консультативні послуги з підготовки документів для наладки роботи БРУ по
французькій технології; консультативні послуги з підготовки документів для проведення проекту розширення виробництва за участі закордонних компаній; консультативні послуги з підготовки документів для розробки концепції одночасного виробництва біоетанолу, сухої барди та корового сиропу барди.
88. Враховуючи інноваційний напрям роботи ТОВ «Перша подільська енергетична компанія» надання вказаних послуг було необхідною складовою задля забезпечення виробничого процесу підприємства. За отриманою інформацією, ФОП ОСОБА_1 володів відповідними знаннями для надання вказаних послуг.
89. До перевірки було надано первинні документи, що підтверджують зміст відповідної операції, однак, вони не були враховані при проведенні перевірки.
90. Судом встановлено, що між ТОВ «Перша подільська енергетична компанія» та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір №0109/21 від 1.09.2021 на надання науково-технічних послуг, зокрема, відповідно до Додатку до Договору - інтенсифікації виробничих процесів, загальною вартістю 5 482 010 грн.
91. З ФОП ОСОБА_3 укладено договір №22.11/21 від 22.11.2021 року, що передбачав надання науково-консультаційних послуг. Відповідно до акту на користь виконавця було сплачено 1 992 000 грн. В акті перевірки не зазначено про наявність недоліків в оформленні вищезазначених документів, а таким чином визнано факт відсутності претензій щодо вірності їх оформлення.
92. Крім того, з метою повного та всебічного розгляду справи, позивачем долучено до матеріалів справи узагальнені висновки (рекомендації) наданні фізичними особами-підприємцями ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ФОП ОСОБА_2 ,(РНОКПП НОМЕР_2 ) та ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) для оптимізації виробничих процесів ТОВ «ПЕРША ПОДІЛЬСЬКА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ».
93. В цілому за наслідками перевірки відповідач в якості обґрунтування власної правової позиції вказав, що вищезазначені порушення встановлені проведеним аналізом інформації, що міститься в ІКС «ПОДАТКОВИЙ БЛОК» по вказаних контрагентах, згідно з якими встановлено відсутність у них виробничих і трудових ресурсів та самого активу. Але, податкова інформація, наявна у контролюючого органу, є лише статистичними даними, які самі по собі не можуть свідчити про вчинення порушень та не підтверджує ризиковість платника податків. Будь-яка податкова інформація, зокрема надана іншими контролюючими органами носить виключно інформативний характер та не є належним доказом у розуміння закону. Вказане підтверджується і правовою позицією Верховного Суду, який сформував правовий висновок про те, що відомості, наявні в інформаційно-аналітичних базах як відносно контрагентів позивача, так і за ланцюгами постачання ТМЦ (виконання робіт, надання послуг, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган, з урахуванням того, що надані платником податку документи повною мірою спростовують це (постанови Верховного Суду від 08.12.2021 у справі N 810/3514/17, від 05.08.2021 у справі N 813/5824/15, від 16.09.2020 у справі N 520/4150/19).
94. До того ж, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на висновок Верховного Суду, висловлений, зокрема, в постановах від 17.04.2018 у справі N 826/14549/15, від 06.02.2018 у справі N 816/166/15-а, від 13.08.2020 у справі N 520/4829/19, від 21.10.2020 у справі N 140/1845/19, згідно з яким відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.
95. При цьому, колегія суддів уважає за необхідне наголосити, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил
ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі N 160/3364/19, постанова Верховного суду від 23.10.2024 у справі №560/7590/22).
96. Порушення у вигляді заниження різниць, що збільшують фінансовий результат до оподаткування в загальній сумі 42 209 043 грн. , в результаті не відображення у їх складі витрат від списання дебіторської заборгованості за договором позики від 01.04.2020 №А/0104/2 визначено як недотримання податкової дисципліни, що походить від списання відповідної заборгованості.
97. Предметом вказаного договору була передача грошових коштів для виробничих потреб ТОВ «Україна 2001». Умови вказаного договору приводились до волевиявлення сторін за допомогою додаткової угоди від 21.12.2020, яким строк надання позики було продовжено до 1.12.2021, додаткової угоди від 30.03.2021 з послідуючим продовженням строку позики до 31.12.2022 року.
98. Між ТОВ «ПЕРША ПОДІЛЬСЬКА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДИСКОНТ-АЛЬФА» укладено договір відступлення (купівлі-продажу) частки у статутному капіталі від 10.09.2021 № б/н. Згідно вказаного договору ТОВ «Перша подільська енергетична компанія» набула право власності на частку в статутному капіталі ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДИСКОНТ-АЛЬФА», що в подальшому була перейменована в ТОВ «Компанія «ДІАЛЬ». При цьому, відповідно до додаткових угод, а також актів приймання-передачі, що були підписані між сторонами, сума придбання відповідних майнових прав була визначена як зобов'язання ТОВ «Україна 2001».
99. Таким чином, операція щодо передачі права вимоги до ТОВ «Україна 2001» не мала ознак списання дебіторської заборгованості, а саме зобов'язання не відноситься до сумнівних боргів, оскільки рішення про укладення відповідного правочину уступки боргу була прийнята з огляду на економічну доцільність для позивача.
100. В той же час, застосування вимог ст. 605 Цивільного кодексу України не відповідає сутності фактичних господарських операцій між сторонами, оскільки з боку ТОВ «ПЕРША ПОДІЛЬСЬКА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ» не відбувалось прощення боргу - зобов'язання ТОВ «Україна 2001» було збережено та використано з метою здійснення іншої цивільно-правової угоди щодо придбання корпоративних прав ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДИСКОНТ-АЛЬФА».
101. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку вищевказане порушення не є підтвердженим, а є припущення з боку відповідача та суду першої інстанції, яке суперечить фактичним обставинам господарських операцій.
102. Щодо порушення у вигляді заниження різниць, що збільшують фінансовий результат до оподаткування в загальній сумі 52 840 089 грн. в результаті не відображення у складі втрат від реалізації частки в статутному капіталі ТОВ «ДИСКОНТ-АЛЬФА» (нова назва - ТОВ «Компанія «ДІАЛЬ») колегія суддів зазначає, що воно ґрунтується на помилковому припущенні контролюючого органу та суду першої інстанції щодо змісту вказаної операції.
103. Корпоративні права ТОВ «Діаль» перебували у власності ТОВ «ПЕРША ПОДІЛЬСЬКА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ» протягом одного місяця і придбавались виключно з метою подальшого продажу, тобто без змісту здійснення інвестиції. Окрім того, оскільки ТОВ «ППЕК» не здійснював прямого чи опосередкованого впливу на діяльність ТОВ «Діаль», кошти, витрачені на придбання вказаних корпоративних прав не обліковувались за методом участі в капіталі або методом пропорційної консолідації.
104. Пункт 140.5.3. п. 140.5. ст. 140 Податкового кодексу передбачає збільшення фінансового результату податкового (звітного) періоду на суму втрат від інвестицій в асоційовані, дочірні та спільні підприємства, розрахованих за методом участі в капіталі або методом пропорційної консолідації; тобто, попри статус пов'язаності юридичних осіб, визначальним фактором, є саме сума втрат від інвестицій.
105. В даному випадку застосовуються норми, що визначені НП(С)БО №12 «Фінансові інвестиції», що затверджене наказом Міністерства фінансів України №91 від 26.04.2000 року.
106. Пункт 9 вказаного Положення визначає, що втрати від зменшення корисності фінансових інвестицій відображаються у складі інших витрат з одночасним зменшенням балансової вартості фінансових інвестицій.
107. Щодо визначення втрат від фінансових інвестицій, п.12 Положення містить норму, яка визначає, що балансова вартість фінансових інвестицій збільшується (зменшується) на суму, що є часткою інвестора в чистому прибутку (збитку) об'єкта інвестування за звітний період, із включенням цієї суми до складу доходу (втрат) від участі в капіталі. Одночасно балансова вартість фінансових інвестицій зменшується на суму визнаних дивідендів від об'єкта інвестування.
108. Таким чином, вказаним нормативним актом визначено склад втрат від інвестицій: зменшення частки інвестора; визнання дивідендів від об'єкта інвестування.
109. В той же час, вказані обставини не можуть бути співвідносними до продажу частки зі зменшенням ціни.
110. Судом першої інстанції не надано належної правової оцінки доводам позивача, який звертав увагу на правову позицію, відображену ДФС України в загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі «ЗІР» запитання-відповідь від 13.04.2017 «як враховуються при обчисленні фінансового результату до оподаткування різниці щодо операцій з продажу або іншого відчуження корпоративних прав в іншій, ніж цінні папери, формі?», де акцентується увага на те, що різниці по операціях з продажу або іншого відчуження корпоративних прав в іншій, ніж цінні папери, формі, не виникають і такі операції відображаються за правилами бухгалтерського обліку.
111. З огляду на таку правову позицію, варто звернути увагу також на норму пп. 141.2.1 ПКУ , що передбачає збільшення фінансового результату до оподаткування на суму від'ємного фінансового результату від продажу або іншого відчуження цінних паперів, відображеного у складі фінансового результату до оподаткування звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; так, відповідно до ПСБО 16 п. 28 втрати від участі в капіталі є збитками від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, які обліковуються методом участі в капіталі. Приклад розрахунку втрат від участі в капіталі наведено в додатку 2 до цього Національного положення (стандарту).
112. У вказаному додатку наведено приклад, котрим обґрунтовується пряме корелюванням збитків від участі в капіталі до прямих збитків від діяльності підприємства (але не більше балансової вартості фінансових інвестицій).
113. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму втрат від інвестицій, які прямо залежать від результатів господарської діяльності юридичної особи, в яку такі інвестиції вкладались. Адже, як визначає ПСБО 16 втратами від участі в капіталі є саме збитки від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, які обліковуються методом участі в капіталі. На наше переконання, такими збитками не можна вважати зменшену вартість придбаних корпоративних прав, адже їх вартість не залежить від результатів господарської діяльності асоційованого підприємства, а є лише номінальною вартістю частини статутного капіталу, що надає відповідну кількість голосів в колегіальному органі підприємства.
114. Таким чином, на думку колегії суддів, в даному випадку відсутні порушення чинного податкового законодавства в діях апелянта.
VI. СУДОВІ ВИТРАТИ
115. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, що понесені апелянтом, суд зважає на те, що позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір в розмірі 7267,20 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 818 від 21 січня 2025 року, 16956,80 грн. / платіжна інструкція № 891 від 28.01.2025 р./ та при подачі апеляційної скарги 36336 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 2842 від 10 липня 2025 року, а всього 60560 грн.
116. Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
117 Отже, на користь позивача слід стягнути сплачений ним судовий збір в сумі 60560 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.
VІ. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.
118. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
119. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
120. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
121. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
122. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
123. Згідно ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
124. Суд повинен перевірити, чи було втручання виправданим та необхідним у демократичному суспільстві, та, зокрема, чи було воно пропорційним, і чи були причини, надані національними органами влади на його виправдання, важливими та достатніми. Таким чином, важливим є визначити, чи належним чином національні органи влади використали свою свободу повноважень, звинувативши заявника у наклепі чи зловживанні посадовим становищем. Рішення у справі “Ляшко проти України» (Lyashko v. Ukraine) від 10 серпня 2006 р., Заява № 21040/02, п.47.
125. Суд відзначає, що одним із складників справедливого судового розгляду в розумінні п. 1 статті 6 є право на змагальне провадження; кожна сторона, в принципі, має отримати нагоду не лише бути поінформованою про будь-які докази, які потрібні для того, щоб виграти справу, але також має знати про всі докази чи подання, які представлені або зроблені в цілях впливу на думку суду, і коментувати їх (див., mutatis mutandis, рішення у справах “Лобо Мачадо проти Португалії» (Lobo Machado v. Portugal) і “Фермьойлєн проти Бєльгії» (Vermeulen v. Belgium) від 20 лютого 1996 р., Reports of Judgments and Decisions 1996-I, сс. 206-07, п. 31 і п. 23, п. 33, відповідно, та рішення у справі “Нідерост-Губер проти Швейцарії» (Nidero?stHuber v. Switzerland) від 18 лютого 1997 р., Reports 1997-I, с. 108, п. 24).
126. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
127. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
128. З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша подільська енергетична компанія" задовольнити повністю.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша подільська енергетична компанія" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення :
- №31303/22-01-09-12 від 19.12.2024 року форми «С» про застосування штрафної санкції в розмірі 174953617,70 грн.;
- №31298/2201-0709 від 19.12.2024 року форми «П» про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 116713,02 грн.;
- №31297/2201-0709 від 19.12.2024 року форми «Р» .
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша подільська енергетична компанія" сплачений судовий збір в сумі 60560 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 14 жовтня 2025 року.
Головуючий Мацький Є.М.
Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.