Справа № 320/26331/23 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р.
14 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Вівдиченко Т.Р., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «А.М.М. ЛЮКС» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «А.М.М. ЛЮКС» звернулося до Київського окружного адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «А.М.М. ЛЮКС» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, у якій просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві суму судових витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн на користь ТОВ «А.М.М. ЛЮКС».
Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року заяву про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково.
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «А.М.М. ЛЮКС» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8500,00 грн (вісім тисяч п'ятсот грн 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у м. Києві.
Ухвалюючи зазначене судове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку є неспівмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами). Суд виходячи з критерію реальності адвокатських послуг та розумності їх розміру за конкретних обставин справи вважає, що справедливою та реальною сумою, яка підлягає компенсації позивачу на професійну правничу допомогу є 8 500,00 грн.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 02.04.2025, прийняти нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні заяви «А.М.М. ЛЮКС» про ухвалення додаткового рішення.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.05.2025 та від 29.07.2025 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За приписами статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною дев'ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Разом з цим, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Колегія суддів зазначає, що на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано до суду копії наступних документів:
- договір про надання правової допомоги №57/23 від 18.07.2023;
- детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом;
- додаток №1 до договору №57/23 від 18.07.2023 про надання правової допомоги - Протокол №1 погодження гонорару від 18.07.2023;
- рахунок-фактура №1/57/23 від 18.07.2023;
- платіжну інструкцію №238 від 18.07.2023.
Відповідно до додатку №1 до договору №57/23 від 18.07.2023 про надання правової допомоги ТОВ «А.М.М. ЛЮКС» і Адвокатське бюро «Горщар Сергія Васильовича» досягли домовленості про наступне:
- гонорар Бюро у справі за позовом ТОВ «А.М.М. ЛЮКС» до Головного управління ДПС у м. Києві, ДПС України про визнання протиправним та скасування рішення Комісії Головного управління ДПС у м. Києві області з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових про відмову в реєстрації податкових накладних № 9035566/43916785 від 21.06.2023 становить 10000,00 грн (десять тисяч гривень 00 копійок);
- у вартість послуг входить комплексне ведення судової справи у суді першої інстанції у наступному обсязі робіт:
- збір доказів, подання адвокатських запитів, підготовка позовної заяви, формування та подача позовної заяви оформленої у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства з усіма додатками до суду;
- підготовка та подача заяви на ухвалу про залишення позовної заяви без руху (при необхідності);
- складання та подання до суду відповіді на відзив;
- усні консультації клієнту у справі;
- інформування клієнта про рух у справі;
- представництво інтересів клієнта у судових засіданнях (при необхідності);
- при необхідності складання та подачі інших процесуальних документів, гонорар адвоката встановлюється додатково за погодженням сторін.
Подані докази судова колегія бере до уваги, аналізуючи обґрунтованість суми, заявленої до відшкодування витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.
Згідно постанови Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, у разі недотримання вимог про співмірність суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на адвоката, що підлягають розподілу між сторонами. Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
За результатами вивчення зазначених документів, колегія суддів зазначає, що заява про ухвалення додаткового рішення у справі направлена на адресу відповідача представником позивача.
Суд звертає увагу на те, що відповідач як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язана навести обґрунтування/розрахунок та надати відповідні докази на підтвердження доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем до суду першої інстанції не подано заперечення на заяву про ухвалення додаткового судового рішення.
Колегія суддів звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, розрахунком таких витрат.
Здійснивши системний аналіз наведених вище доказів понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу у їх співвідношенні до тривалості розгляду справи, складності правовідносин та обсягу вчинених представником позивача дій в процесі вивчення матеріалів справи та підготовки позовної заяви для забезпечення юридичного представництва інтересів, колегія суддів зазначає, що сума в розмірі 8500,00 грн відповідає принципу співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу.
При цьому судова колегія звертає увагу, що в апеляційній скарзі апелянт в обґрунтування своїх вимог зазначає, що розгляд справи №320/38104/24 здійснювався в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторні в судове засідання. Представником ТОВ "ДЖЕЄМ-ХОУМ" не надано звіту про надані послуги, а тому визначений судом першої інстанції розмір витрат на парвничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн є завищеним та необґурнтованим.
Однак, вищевказані доводи колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони стосуються іншої адміністративної справи №320/38104/24 та іншого учасника судового процесу ТОВ "ДЖЕЄМ-ХОУМ".
В апеляційній скарзі відсутні будь-які обґрунтування та заперечення щодо визначення судом першої інстанції розміру витрат на парвничу допомогу у вказаній справі №320/26331/23. Міститься лише цитування норм Кодексу адміністративного судочинства щодо судових витрат.
В апеляційній скарзі представник просить суд звернути увагу на позицію Київського апеляційного адміністративного суду, що викладена у справі №826/8107/16 та підтримана Верховним Судом у постанові від 22.05.2018, відповідно до якої витрати позивача на складання позовної заяви не входять до складу витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що правова позиція, викладена судом у справі №826/8107/16, сформована за іншого правового регулювання, а саме Кодексу адміністративного судочинства України в редакції до 15.12.2017, а також Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», який втратив чинність 15.12.2017.
Колегія суддів також зазначає, що Верховний Суд, переглядаючи постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2018 у справі №826/8107/16 (постанова Верховного Суду від 22.05.2018) вказав на помилковість зазначених висновків суду апеляційної інстанції та зазначив, що послуги зі складання позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг є різновидом правової допомоги, витрати на яку включаються до складу судових витрат.
Суд першої інстанції приймаючи рішення про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правову допомогу, проаналізував наданий представником позивача обсяг наданих Бюром послуг та виконаних робіт згідно з детальним описом робіт (наданих послуг) та розрахунком витраченого Бюром часу, вартості та обсягу наданих послуг. Судом зменшено з посиланням, зокрема й на складність справи, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
Оскільки апелянтом не надано належних доказів, які б підтверджували факт протиправності додаткового рішення суду першої інстанції, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з додержання норм процесуального та матеріального права, в зв'язку з чим вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року - без змін.
Керуючись статтями 134, 139, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року у справі №320/26331/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач О.М.Кузьмишина
Судді Т.Р.Вівдиченко
Є.І.Мєзєнцев