Справа № 320/41308/24 Суддя (судді) першої інстанції: Кочанова П.В.
07 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Парінов А.Б.,
судді: Беспалов О.О.,
Ключкович В.Ю.,
при секретарі судового засідання: Андрейченко К.Е.,
від позивача: Макарчук Л.Л.;
від відповідача (апелянта): Франчук Я.Р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯВКИНО ХОЛДИНГ» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯВКИНО ХОЛДИНГ» з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому позивач просив суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення 10 червня 2024 року № 1413/Ж10/31-00-04-02-01-31.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням першої інстанції Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків подано апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду, в якій апелянт просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, крім того в порушення чинного законодавства не з'ясовані всі обставини справи, що призвело до необ'єктивного, неправильного та незаконного вирішення справи.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2025 року та 23 квітня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯВКИНО ХОЛДИНГ» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та призначено справу до апеляційного розгляду у судовому засіданні, яке призначено на 03 червня 2025 о 11:45, продовживши строк розгляду справи на підставі ч. 2 ст.309 КАС України.
Відповідно до Довідки від 03 червня 2025 року, складеної секретарем судового засідання, розгляд апеляційної скарги Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯВКИНО ХОЛДИНГ» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.
Повістками про виклик, від 09 липня 2025 року сторін повідомлено, що розгляд апеляційної скарги Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯВКИНО ХОЛДИНГ» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, відбудеться о 11:45 "19"серпня 2025 року.
Відповідно до Довідки від 19 серпня 2025 року, складеної секретарем судового засідання, розгляд апеляційної скарги Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯВКИНО ХОЛДИНГ» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.
Повістками про виклик, від 30 вересня 2025 року сторін повідомлено, що розгляд апеляційної скарги Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯВКИНО ХОЛДИНГ» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, відбудеться об 11:50 "07" жовтня 2025 року.
До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від позивача, в якому посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги, просить залишити апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року без змін.
Крім того, до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеокоференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року заяву представника Макарчука Леоніда Леонідовича - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯВКИНО ХОЛДИНГ» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено частково, ухвалено провести судове засідання у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯВКИНО ХОЛДИНГ» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення 07 жовтня 2025 року об 11:50 годин в приміщенні Шостого апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30, в залі судових засідань № 5 в режимі відеоконференції через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему з використанням засобів особистого зв'язку.
01 липня 2025 року в судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги та наполягав на їх задоволенні, просив скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Представника позивача просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши доводи учасників справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, мотивуючи це наступним.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Явкино Холдинг» з питань законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та від'ємного значення податку на додану вартість за лютий 2024 року (від 20.03.2024 вх. № 9064597805) з урахуванням періоду декларування від'ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків.
За результатами перевірки посадовими особами Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків складено акт № 1454/Ж5/31-00-04-02-01-26/43877851 від 17.05.2024.
У висновках означеного акту вказано про порушення платником податків п.44.1 ст.44, п.198.1, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п. 200.4 ст.200, п. 201.1, 201.7 та 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п.5 Розділу V наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» від 28.01.2016 № 21 в результаті чого позивачем завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість на розрахунковий рахунок 6 471 942 грн.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем складено податкове повідомлення-рішення від 10.06.2024 № 1413/Ж10/31-00-04-02-01-31, яким збільшено суму бюджетного відшкодування на 6 471 942 грн та застосовано штрафні санкції в розмірі 3 235 971 грн.
Суд першої інстанції проаналізувавши первинні документи позивача з контрагентами, дійшов висновку про твердження контролюючого органу щодо не підтвердження господарських операцій із вказаними контрагентами є безпідставним.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов'язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).
Відповідно до п.п. 14.1.8 п. 14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.
Під витратами відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк); п. п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V ПК України (п.п. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V ПК України (п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Відповідно до п.п. 19-1.1.1 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України контролюючі органи, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.
За приписами п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
За приписами пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпункту 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку
Також, відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України з метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Згідно з пунктом 189.1 статті 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
Тобто, до складу податкового кредиту можуть відноситись суми податку на додану вартість за товари (роботи, послуги), призначені для використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. У разі якщо придбані товари починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198ПК).
Стаття 200 ПК України визначає порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з пунктом 200.2 статті 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.
Пунктом 200.4 статті 200 ПК України передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
При цьому, за приписами п.44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 10 червня 2024 року № 1413/Ж10/31-00-04-02-01-31 про завищення бюджетного відшкодування на 6 471 942 грн. із та застосуванням 3 235 971 грн. штрафних санкцій стали фінансово-господарські відносини з контрагентами позивача (ТОВ «ДУНАЙСЬКА ЛОГІСТИЧНА ГРУПА», ТОВ «ГРВ СТОК», ТОВ «НИВА-2000», ТОВ «ПРОМЕТЕЙ САЙЛОС», ТОВ«ГРВ КАПИТАЛ», ТОВ «Агрофірма Гаївське»).
Щодо фінансово-господарських відносин позивача з контрагентами ТОВ «ГРВ СТОК», ТОВ «ПРОМЕТЕЙ САЙЛОС», ТОВ «ГРВ КАПИТАЛ» суд виходить з наступного.
Для перевірки фінансово-господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «ГРВ СТОК» (код ЄДРПОУ 43654631) надано договір складського зберігання № 2/ЛО від 27.12.2023, договір складського зберігання №2/ШЕВ від 27.12.2023, договір складського зберігання № 53/Я від 01.07.2022, договір складського зберігання № 85/Ц від 01.07.2023, договір складського зберігання № 2/ДО від 27.12.2023, договір складського зберігання №2/ВО від 27.12.2023, картку рахунку 631 за період з листопада 2023 року по лютий 2024 року.
Відповідно до умов цих договорів на позивачу надавалися послуги з приймання, сушки, зберігання, відвантаження зерна, в результаті чого було складено акти надання послуг: № 224 від 30.11.2023, № 230 від 30.11.2023, № 242 від 31.12.2023, № 250 від 31.12.2023, № 39 від 31.01.2024 № 55, від 31.01.2024, № 59 від 31.01.2024, № 38 від 31.01.2024, № 25 від 31.01.2024 та податкові накладні № 18 від 30.11.2023, №26 від 30.11.2023, №10 від 31.12.2023, №19 від 31.12.2023, №53 від 31.01.2024, №57 від 31.01.2024, №35 від 31.01.2024, №19 від 31.01.2024, №37 від 31.01.2024.
Щодо взаємовідносин з ТОВ «ПРОМЕТЕЙ САЙЛОС» до перевірки та до матеріалів справи надано договір складського зберігання № 320/П від 01.07.2021 з Додатковими до нього, картка рахунку 631 за період з листопада 2023 року по лютий 2024 року, відповідно до умов договору позивачу надавались послуги з приймання, сушки, зберігання, відвантаження зерна. На підтвердження надання цих послуг було складено акт надання послуг № 605 від 30.11.2023.
Крім того, самим контролюючим органом вказано, що податкові накладні виписані та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, які слугують формуванню податкового кредиту та суми заявленої до бюджетного відшкодування Декларації з податку на додану вартість.
Щодо взаємовідносин з ТОВ «ГРВ КАПИТАЛ» до перевірки було надано договір складського зберігання №2/ГР від 27.12.2023, договір складського зберігання № 2/ПО від 25.12.2023, договір складського зберігання № 2/ЯВ від 27.12.2023, договір складського зберігання №5/ЙО від 25.12.2023, договір складського зберігання № 9/АГГ від 20.11.2023, договір складського зберігання № 9/ЧТ від 25.12.2023, договір складського зберігання № 12/ААА від 20.11.2023, відповідно до умов яких позивачу надавались послуги з приймання, сушки, зберігання, відвантаження зерна.
На підтвердження надання цих послуг було складено акти надання послуг: № 81 від 31.12.2023, № 48 від 31.12.2023, № 59 від 31.12.2023, № 69 від 31.12.2023, № 38 від 31.01. 2024, № 66 від 31.01.2024, № 53 від 31.01.2024, № 60 від 31.01.2024, № 78 від 31.01.2024, № 31 від 31.01.2024, № 64 від 31.01.2024.
При цьому, суд враховує, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.
Відповідно до визначення терміну "первинний документ", яке наведене в статті 1 Закону №996-ХІV - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
В силу вимог статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
При цьому, права і обов'язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.
Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.
Фактичне здійснення господарської операції підтверджується наступним: дією або подією; зміною в структурі активів та зобов'язань або власному капіталі; первинними документами з відомостями про господарську операцію.
Як було зазначено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, надані послуги на адресу ТОВ «ЯВКИНО ХОЛДИНГ» були оплачені, що підтверджується наданими до перевірки картками рахунків 361.
Натомість, акт перевірки не містить належних обґрунтувань виявлених порушень позивача, не містить жодного посилання на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача та можуть підтвердити наявність виявленого порушення.
Відтак, в межах цих господарських операції були надані до перевірки всі законодавчо визначені документи, відповідно до яких можна чітко встановити реальність фактично вчиненої господарської операції, натомість, акт перевірки не містить належних обґрунтувань виявлених порушень позивача, не містить жодного посилання на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача та можуть підтвердити наявність виявленого порушення
Відтак, висновок контролюючого органу щодо не підтвердження господарських операцій із вказаними контрагентами є безпідставним.
Щодо фінансово-господарських відносин з ТОВ «ДУНАЙСЬКА ЛОГІСТИЧНА ГРУПА» суд зазначає наступне.
Згідно з додатком 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» до податкової Декларації з податку на додану вартість за лютий 2024 року сума ПДВ, заявлена до бюджетного відшкодування, по взаємовідносинах з ТОВ «ДУНАЙСЬКА ЛОГІСТИЧНА ГРУПА» становить 1 996 050,88 грн.
Відповідач у висновках акту перевірки зазначив, що за результатами проведеної перевірки наданих первинних документів, даних, що містяться в інформаційних системах ДПС, аналізу ланцюгів постачання та інших відомостей, отриманих в ході проведення контрольно-перевірочних заходів не можливо підтвердити реальне виконання зобов'язань перед ТОВ «ЯВКИНО ХОЛДИНГ» від ТОВ «ДУНАЙСЬКА ЛОГІСТИЧНА ГРУПА» щодо надання послуг з перевалки, внутрішньопортового експедирування (авто-склад-судно).
Відповідно до договору про надання послуг № 11 від 10.10.2023 Замовник (позивач) вручає, а Виконавець (ТОВ «ДУНАЙСЬКА ЛОГІСТИЧНА ГРУПА») приймає на себе зобов'язання щодо надання послуг з перевалки, внутрішньопортового експедирування, митного оформлення та зберігання а території Одеського морського порту (ОМП) експортних зернових вантажів українського походження, за що Замовник зобов'язується оплачувати Виконавцю вартість фактично наданих послуг у строки, обумовлені цим Договором. До договору підписано акт наданих послуг № 7 від 10.02.2024, при цьому оплата за надання цих послуг здійснювалась у формі передоплати, що підтверджується платіжною інструкцією № 7774889673 від 09.02.2024.
На ім'я позивача виписані податкові накладні №3 від 09.02.2024, № 7 від 10.02.2024 та розрахунок коригування кількісних та вартісних показників № 6 від 10.02.2024.
Відповідно до п. 192.1. ст. 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.
В постанові Верховного Суду від 06 серпня 2018 року у справі №818/1447/161 суд зазначає, що отримувач (позивач) має можливість зареєструвати такий розрахунок коригування за умови виконання постачальником свого обов'язку надіслати складений ним розрахунок-коригування на зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг отримувачу.
Розрахунок коригування до податкової накладної не може бути зареєстрований Єдиному реєстрі податкових накладних пізніше 1095 календарних днів з дати складання податкової накладної, до якої складений такий розрахунок коригування.
Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних: постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригувань кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації; отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.
Контролюючий орган звертав увагу на невідповідності між актом виконаних робіт та виписаними податковими накладними по кількості пшениці, по якій надавались послуги з перевалки, внутрішньопортового експедирування (авто-склад-судно).
Як зазначено судом, відповідно до акту надання послуг №7 від 10 лютого 2024 року послуги з перевалки, внутрішньопортового експедирування (авто-склад-судно) здійснювались в кількості 17 673,53 тон, в розрахунку коригування №6 від 10.02.2024 до податкової накладної №3 від 09.02.2024 відкориговано кількість тонн, що становить 6 241,2233 т. В податковій накладній №7 від 10.02,2024 вказана кількість 11 432,3367 т, що сумарно становить 17 673,56 т (6 241,2233 т + 11 432,3367 т), а отже вказане свідчить про приведення у відповідність акту надання послуг.
Платіжне доручення №7774889673 від 09.02.2024 в сумі 4 000 000 грн є передплатою за послуги з перевалки, внутрішньопортового експедирування (пшениця), на що вказує податкова накладна №3 від 09.10.2024 року та розрахунок коригування №7 від 10.02.2024 до податкової накладної №3 від 09.02.2024 р.
З огляду на таке, податкові накладні відповідають первинним документам, а саме акту надання послуг №7 від 10.02.2024 року та платіжному дорученню №7774889673 від 09.02.2024.
Таким чином, контролюючий орган безпідставно не взяв до уваги рахунок коригування №7 від 10.02.2024 року до податкової накладної №3 від 09.02.2024 року, що свідчить про протиправність рішення податкового органу в цій частині.
Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «НИВА-2000», до перевірки фінансово-господарських відносин позивача з ТОВ «НИВА-2000» було надано договір поставки сільськогосподарської продукції №86204 від 25.01.2024 за як Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю сільськогосподарську продукцію, зі змісту п .1.2 цього договору вбачається, що найменування та загальна кількість товару, поставляється за даним Договором визначається Сторонами у Специфікації, що додається до Договору та є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п.13 Специфікації №1 від 25.01.2024 до Договору поставки сільськогосподарської продукції №86204 від 25.01.2024 постачальник передає Покупцю пшеницю урожаю 2021/2022/2023 років. Поставка пшениці підтверджується видатковими накладними: № 1 від 02.02.2024, № 2 від 006.02.2024, № 2 від 29.01.2024, №3 від 07.02.2024, № 4 від 13.02.2024.
Відповідач зазначає, що перевіркою встановлено недостатність ріллі для вирощеного в господарстві врожаю сезону 2023 року, тому встановлено відсутність джерела походження вирощеної та реалізованої сільськогосподарської продукції.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, відбувалось постачання пшениці урожаю не лише 2023 року, а й 2021, 2022 років, натомість інформація із статистичних форм (звіти про посівні площі та звіти про площі та валові збори) дає підстави для висновку, що залишок урожаю пшениці у ТОВ «НИВА-2000» за 2021 р., 2022 р 2023 р. станом на 24 січня 2024 року становив 2218,5 т, у зв'язку з чим в останнього була наявна достатня кількість пшениці, яка відповідала умовам Договору, а отже і можливість реального здійснення господарської операції, доказів протилежного контролюючим органом суду не надано.
При цьому, недостатність працівників, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах. Аналогічна правова позиція висловлена 10 листопада 2020 року Верховним Судом в рамках справи №440/3779/18, касаційне провадження №К/9901/23882/19.
Щодо взаємовідносин із ТОВ «Агрофірма Гаївське» суд виходить з наступного.
Для перевірки фінансово-господарських операцій з ТОВ «Агрофірма Гаївське» позивачем надано договір поставки сільськогосподарської продукції № 86056 від 19.01.2024, договір поставки сільськогосподарської продукції № 84174 від 25.10.2023, договір поставки сільськогосподарської продукції № 84787 від 22.11.2023 та специфікації до них.
Поставки по даних договорах підтверджуються видатковими накладними. Відповідної до зазначених вище договорів ТОВ «АГРОФІРМА ГАЇВСЬКЕ» поставила сільськогосподарську продукцію, а ТОВ «ЯВКИНО ХОЛДИНГ» її оплатив.
Проте, за висновком контролюючого органу вказані взаємовідносини є фіктивними, оскільки в картці рахунку 631 встановлена невідповідність записів за 19.01.2024 щодо Договору № 86056 від 19.01.2024 р. з постачання 100 тонн кукурудзи.
Як було вірно встановлено, при аналізі картки рахунку 631 вбачається, що проведення зроблені правильно, однак було помилково вказано інший номер договору, що не впливав на сутність операції. Зокрема, відповідно до Договору поставки сільськогосподарської продукції № 86056 від 19.01.2024, Специфікації № 1 від 19.01.2024 до Договорі поставки сільськогосподарської Продукції № 86056 від 19.01.2024, Рахунку ні оплату № 4 від 19.01.2024, Видаткової накладної № 6 від 19.01.2024 можливо точно встановити сторін господарської операції, місце поставки, її дату, сутність, а саме поставку кукурудзи в кількості 100 т.
Колегія суддів погоджується, що в даному випадку підлягає застосуванню правовий висновок Верховного Суду, що викладено у постановах від 24 травня 2019 у справі № 826/7423/16, від 04 червня 2020 у справі № 340/422/19, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.
Таким чином, вказані обставини свідчать про фактичні виконання господарської операції.
У сукупності наведеного, колегія суддів зазначає, що відповідачем в суді першої інстанції та в апеляційному суді не спростовано доводів та аргументів позивача, не надано належних, достатніх та переконливих доказів у підтримку своєї позиції, як і не доведено порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «ЯВКИНО ХОЛДИНГ».
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-245, 250, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді: О.О. Беспалов
В.Ю. Ключкович
(повний текст постанови суду виготовлено 10 жовтня 2025 року)