про відмову в забезпеченні позову
13 жовтня 2025 року м. Київ 363/4777/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., ознайомившись із заявою про забезпечення позову, подану в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1
доІНФОРМАЦІЯ_1
провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
18 серпня 2025 року через систему “Електронний суд» ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Вишгородського районного суду Київської області із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також - відповідач), в якій просить суд:
1. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо:
- відмови у наданні відстрочки;
- відмови у знятті з розшуку.
2. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 :
- надати відстрочку за п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- закрити провадження (ч.7 ст.38, ст.247 КУпАП);
- виправити недостовірні дані у Реєстрі та зняти з розшуку;
- направити повідомлення Національній поліції про відсутність підстав для затримання та доставлення до РТЦК, а також вимогою виключити зі всіх розшукових внутрішніх баз та систем нацполіції;
- забезпечити вільне пересування, щоб при контакті з поліцією він не підлягав затриманню до завершення судового розгляду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2025 справу розподілено судді Вишгородського районного суду Київської області Світлані Вікторівні Олійник.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 22.08.2025 справу №363/4777/25 передано за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2025 справу розподілено судді Жуковій Є.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.10.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, встановлено позивачу порядок та строк усунення виявлених недоліків.
08 жовтня 2025 року до Київського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить суд :
1. Заборонити ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також всім іншим ТЦК та СП, які діють на території України, здійснювати будь-які дії щодо нього, в тому числі дії щодо примусового залучення його до військової служби до набрання законної сили судовим рішенням;
2. Утриматися від вручення йому повісток, сповіщень, мобілізаційних документів, відправки у військову частину та обмеження свободи пересування;
3. Заборонити військовим частинам приймати його для проходження служби до остаточного вирішення судового спору;
4. Зобов'язати Національну поліцію України утриматися від затримання його та доставлення до будь-якого ТЦК та СП на території України;
5. Вжити всі заходи для забезпечення реального судового захисту його прав на час розгляду справи.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивач виходить з того, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до завдання непоправної шкоди його правам, а саме - незаконного та примусового залучення до військової служби попри наявність законних підстав для відстрочки. Це також завдасть непоправної шкоди його сім'ї, яка втратить єдиного годувальника.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.10.2025, заяву передано на розгляд судді Жуковій Є.О.
Розглядаючи заяву про забезпечення, повно та всебічно оцінюючи викладені в ній аргументи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до положень статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частинами першою та другою статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Частиною першою статті 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
При цьому, частиною другою статті 150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Для задоволення судом поданої заявником заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.
Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року №2 “Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Крім того, згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989 рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Таким чином, з наведеного вбачається, що суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача.
Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.
Більше того, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого (постанова Верховного Суду від 14.05.2021 р. у справі № 320/3957/20): розумності вимог заявника щодо забезпечення позову; обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Так, на думку позивача, необхідність вжиття заходів забезпечення позову зумовлена тим, що у разі його мобілізації до Збройних Сил України, навіть якщо суд надалі визнає протиправними дії відповідача, фактичне відновлення його права стане неможливим, оскільки після зарахування до військової частини відпустити останнього у зв'язку з рішенням суду практично неможливо, що підтверджується усталеною судовою практикою.
Як зазначає ОСОБА_1 , на даний час позивач перебуває за межами України разом із дружиною та малолітніми дітьми. Проте вони планують повернення в Україну найближчим часом. Враховуючи наявність у позивача трьох неповнолітніх дітей, останній є єдиним годувальником сім'ї. Тому незаконні дії ТЦК та СП, зокрема безпідставне внесення його в розшук і відмова у відстрочці, створюють реальну загрозу правам позивача та правам його сім'ї.
Суд аргументи, викладені в заяві про забезпечення позову, які на думку позивача зумовлюють необхідність вжиття заходів забезпечення позову оцінює критично, виходячи з наступного.
Положеннями статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Водночас, ймовірне настання певних негативних наслідків для позивача у спірних правовідносинах, на які останній посилається, ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб'єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав заявника, якщо таке буде підтверджено за результатами вирішення спору по суті.
При цьому, наведені позивачем обґрунтування на даний час є лише припущеннями про можливе порушення його прав чи інтересів у майбутньому та не свідчать про існування обставин, за яких є неможливим чи ускладненим поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких останній звернувся до суду. В свою чергу, суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, що ймовірно можуть бути порушені у майбутньому, а можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
Більше того, посилання позивача на можливу мобілізацію до Збройних Сил України та неможливість ефективного відновлення його прав та інтересів, у разі мобілізації, спростовується викладеними позивачем обставинами в заяві про забезпечення позову, які свідчать про те, що на даний момент ОСОБА_1 перебуває поза межами держави Україна.
В контексті зазначеного, суд наголошує, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться виключно на території України. В подальшому Указами Президента України загальна мобілізація продовжувалась. На момент розгляду заяви про забезпечення позову загальна мобілізація в України триває.
Отже, самі лише посилання ОСОБА_1 на можливе настання негативних наслідків чи порушення прав в майбутньому не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову. Ба більше, на даний момент, викладені в заяві про забезпечення позову аргументи, є лише припущеннями позивача.
Повно та всебічно оцінивши аргументи та надані на їх підтвердження докази, суд дійшов висновку, що наведені позивачем обґрунтування на даний час є лише припущеннями про можливе порушення його прав чи інтересів у майбутньому та не свідчать про існування обставин, за яких є неможливим чи ускладненим поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких останні планує звернутися до суду.
Таким чином, у ході розгляду заяви про забезпечення позову судом не виявлено існування очевидної небезпеки порушення прав та інтересів позивача до прийняття у відповідній справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись статтями 150-154, 156, 248, 256, 294 КАС України, Київський окружний адміністративний суд, -
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Жукова Є.О.