Справа № 320/23566/24 Головуючий у 1-й інстанції: Скрипка І.М.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
13 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Черпака Ю.К.,
суддів Файдюка В.В., Штульман І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року, ухвалене в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення та виклику сторін, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У травні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі -відповідач/ апелянт/ГУ ПФУ у Київській області) про:
- визнання протиправними дії ГУ ПФУ у Київській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01 березня 2024 року;
- зобов'язання ГУ ПФУ у Київській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію без обмеження розміру пенсії максимальним розміром з 01 березня 2024 року, виходячи з відсоткового значення пенсії 85 % грошового забезпечення, з урахуванням подальших підвищень (змін) у розмірі пенсії.
Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю дій відповідача на виконання рішення суду від 31 травня 2023 року у справі № 320/8520/22, за яким проведено перерахунок пенсії, проте застосовано обмеження десятьма прожитковими мінімумами максимального розміру та зменшено її відсоткове значення. Вважає, що такі дії відповідача порушують його право на отримання належного розміру пенсії.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано рішення ГУ ПФУ у Київській області, викладені у листах від 01 квітня 2024 року № 1000-0905-8/57127 щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, а також від 28 березня 2024 року № 1000-0211-8/55301 щодо відмови в перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 , виходячи з 85 % сум грошового забезпечення.
Зобов'язано ГУ ПФУ у Київській області нарахувати та виплатити з 01 березня 2024 року ОСОБА_1 пенсію без обмеження її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, виходячи з відсоткового значення пенсії 85 % сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422, 00 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Київській області.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що обмеження пенсії позивача максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів є протиправним. Конституційний Суд України ще у рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнав неконституційними приписи частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, які передбачали таке обмеження, а тому після цієї дати вони не підлягають застосуванню. Додатково Конституційний Суд України у рішенні від 12 жовтня 2022 року № 7-р(ІІ)/2022 визнав неконституційними і положення статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI у частині їх поширення на військові пенсії, оскільки вони звужували рівень соціальних гарантій для військовослужбовців. Суд підкреслив, що у випадку колізії між нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ із урахуванням висновків Конституційного Суду та Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI слід застосовувати найбільш сприятливий для особи підхід, що відповідає принципу верховенства права, практиці ЄСПЛ (зокрема, рішення у справі «Щокін проти України») та висновкам Великої Палати Верховного Суду. Крім того, при призначенні пенсії ОСОБА_1 враховувалась вислуга 36 років, яка дає право на 85 % грошового забезпечення, і це відсоткове значення не може бути зменшене до 70 % при подальших перерахунках. Змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, а не відсоток, що вже визначений при призначенні пенсії. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у зразковій справі № 240/5401/18, залишеній без змін Великою Палатою. В іншій частині, що стосується майбутніх перерахунків, у позові відмовлено, оскільки на момент розгляду справи відсутнє порушене право.
В апеляційній скарзі ГУ ПФУ у Київській області просить скасувати судове рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити у їх задоволенні. Скарга обґрунтована посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Апелянт зазначив, що обмеження максимального розміру пенсії запроваджене Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI та відтворене у частині п'ятій статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, є чинним і поширюється як на призначені, так і на перераховані пенсії, а рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 стосувалося лише частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ і не скасувало загального правила про десять прожиткових мінімумів. Перехідні положення Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI (пункт 2 розділу II) лише тимчасово дозволяли виплачувати «старі» пенсії понад максимум до моменту, коли їх розмір «наздожене» граничний, однак після будь-якого перерахунку діє загальне обмеження. На підтвердження наводить правові позиції Верховного Суду від 21 грудня 2021 року у справі № 580/5962/20 та акцентує, що у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 320/8613/22, на яку посилався суд, не враховано дату призначення пенсії і помилково проігноровано чинність Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI. В апеляційній скарзі також наголошено, що при перерахунку пенсії позивачу неправомірно застосовано 85 % грошового забезпечення, оскільки з 2011 року законодавством встановлено обмеження максимального розміру пенсії на рівні 70 %. На думку апелянта, саме цей відсоток підлягає застосуванню під час подальших перерахунків, а висновки суду першої інстанції про незмінність відсоткового значення суперечать чинним нормам права.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Апеляційний розгляд справи відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних доказів.
Згідно з частинами першою та другою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів вирішено продовжити на розумний строк її апеляційний розгляд.
Перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справ та їх правову оцінку, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що ОСОБА_1 з 21 червня 2000 року перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Київській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, яка обрахована з 85 % грошового забезпечення.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року в адміністративній справі № 320/8520/22 зобов'язано ГУ ПФУ у Київській області здійснити з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08 липня 2022 року № 2/3/1/1723 про розмір грошового забезпечення, станом на 05 березня 2019 року із зазначенням відомостей про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення).
На виконання рішення суду відповідач здійснив перерахунок пенсії позивачу.
Проте, після перерахунку пенсії, проведеного на виконання судового рішення, відповідач обмежив пенсію десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність.
У зв'язку з обмеженням пенсії максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, а також зменшенням відсоткового значення розміру пенсії з 85% до 70% сум грошового забезпечення, 22 березня 2024 року позивач звернувся до відповідача із заявами, в яких просив виплачувати пенсію без обмеження максимальним розміром, із розрахунку 85 % сум грошового забезпечення.
Листом від 01 квітня 2024 року № 1000-0905-8/57127 ГУ ПФУ у Київській області відмовило позивачу у здійсненні перерахунку пенсії без обмеження її виплати максимальним розміром, посилаючись на вимоги статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, а листом від 28 березня 2024 року № 1000-0211-8/55301 відмовлено в перерахунку та виплаті пенсії, виходячи з 85 % сум грошового забезпечення.
Позивач, вважав протиправними дії відповідача щодо обмеження максимального розміру пенсії та зменшення відсотка грошового забезпечення, тому звернувся до суду з позовом.
Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує наступне.
Оскільки оскаржуване рішення в частині позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального та процесуального права, з ним погодились сторони, то суд апеляційної інстанції здійснює перегляд судового рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача в частині задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували зокрема, на військовій службі, визначено Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон України № 2262).
Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до частини сьомої статті 43 Закону України № 2262 у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII (чинній з 01 січня 2016 року по 20 грудня 2016 року) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 грн.
Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону України № 2262-XII.
У рішенні Конституційний Суд України зазначив, що норми частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв'язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.
Пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення передбачено, що положення частини сьомої статті 43 Закону України № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Отже, починаючи з 20 грудня 2016 року відсутня частина сьома статті 43 в Законі України № 2262-XII.
Враховуючи зазначене, наразі стаття 43 Закону України № 2262-XII не містить положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Також обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону України № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, було введено в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI (далі - Закон України № 3668-VI), який набрав законної сили 01 жовтня 2011 року.
Цим Законом внесено зміни у статтю 43 Закону України № 2262-XII шляхом викладення її в редакції Закону України № 3668-VI, яка передбачає, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність
Рішенням Конституційного Суду України від 12 жовтня 2022 року № 7-р(ІІ)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України № 2262-ХІІ, в тому, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для обмеження пенсії позивача максимальним розміром.
Поряд з цим, відповідно до статті 64 Закону України № 2262-ХІІ у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Сума індексації враховується під час подальшого перерахунку пенсії відповідно до статті 63 цього Закону.
23 лютого 2024 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» № 185 (далі - Постанова № 185), відповідно до пункту 1 якої з 01 березня 2024 року перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1, 0796.
Пунктом 2 цієї постанови встановлено, що з 01 березня 2024 року розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (Офіційний вісник України, 2022 р., № 18, ст. 968) та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" (Офіційний вісник України, 2023 р., № 26, ст. 1475) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2023 року включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Враховуючи зазначене, з 01 березня 2024 року проводиться перерахунок пенсій із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,076 (але не більше 1 500 грн).
Щодо наявності у пункті 2 Постанови № 185 застереження про підвищення пенсій з 01 березня 2024 року у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно з частиною третьою статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
У спірних правовідносинах наведені положення Постанови № 185 щодо обмеження максимального розміру пенсії суперечать приписам Закону України № 2262-ХІІ з урахуванням рішень Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 та від 12 жовтня 2022 року № 7-р(ІІ)/2022, тому не підлягають застосуванню.
Із матеріалів справи вбачається, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 185 відповідач здійснив індексацію пенсії позивача шляхом застосування відповідних коефіцієнтів підвищення: за 2024 рік - 1,076. При цьому індексацію за 2024 рук проведено з урахуванням обмеження її розміру - не більше 1 500 грн у кожному відповідному періоді.
Однак, загальний розмір нарахованої до виплати пенсії позивача не збільшився на суму цієї індексації, оскільки, як правильно встановлено судом першої інстанції, під час її перерахунку відповідачем було застосовано обмеження пенсії максимальним розміром.
У площині викладеного та зважаючи на визнання неконституційними положень частини сьомої статті 43 Закону України № 2262-ХІІ, якою передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, та відсутність правових підстав для застосування до спірних відносин положень Закону України № 3668-VI, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дії відповідача щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром у зв'язку із застосуванням норм Постанови № 185 є протиправними.
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для обмеження пенсії позивача максимальним розміром.
Щодо позовних вимог про виплату пенсії позивачу у розмірі 85 % сум грошового забезпечення, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 13 Закону № 2262-ХІІ пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення; тим же особам, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт "б" статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення.
При цьому, частиною 2 вказаної статті визначено, що загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Відсоткове співвідношення, встановлене статтею 13 Закону № 2262-ХІІ, уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу було призначено пенсію у розмірі 85 % від грошового забезпечення.
В подальшому, стаття 13 Закону № 2262-ХІІ неодноразово була змінена в частині граничного розміру пенсії у відсотковому співвідношенні до розміру грошового забезпечення.
Так, на момент виникнення спірних правовідносин було установлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення.
При цьому, застосування цього показника до перерахунку пенсії позивача є протиправним, оскільки стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених. Разом з тим, вимогами чинного законодавства передбачено дію принципу незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.
Отже, порядок перерахунку призначених пенсій військовослужбовців урегульований нормами статті 63 Закону № 2262-ХІІ, яка змін не зазнавала, а тому застосування статті 13 цього Закону, яка регулює призначення пенсій, є протиправним, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.
При перерахунку пенсії позивача відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини 2 статті 13 Закону № 2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому, при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 686/12623/17 та постанові Великої Палати Верховного суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 240/5401/18.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно наявності у позивача права на виплату пенсії у розмірі 85 % сум грошового забезпечення.
Оскільки суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає її без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
Судді: Файдюк В.В.
Штульман І.В.