Справа № 320/16676/24 Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
13 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Черпака Ю.К.,
суддів Файдюк В.В., Штульман І.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року, ухвалене в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення та виклику сторін, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити певні дії,
У квітні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач/апелянт/ ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач/ГУ ПФУ в м. Києві) про:
- визнання протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в м. Києві щодо непроведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 по інвалідності 3 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком і щомісячної додаткової пенсії в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як норм прямої дії;
- зобов'язання ГУ ПФУ в м. Києві провести перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 пенсію по інвалідності 3 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою, в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком і щомісячної додаткової пенсії в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01 грудня 2023 року, з урахуванням здійснених виплат.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила про протиправність дій відповідача щодо ненарахування та невиплати основної пенсії по інвалідності в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, на яку вона має право на підставі Рішення Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2021 від 07 квітня 2021 року та положень статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», і щомісячної додаткової пенсії в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції зазначив, що пенсійне забезпечення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, регулюється Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте після рішення Конституційного Суду від 07 квітня 2021 року № 1-р(II)/2021 Верховна Рада України в установлені строки внесла зміни та ухвалила Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», яким визначено нові мінімальні розміри пенсій для інвалідів, у тому числі для осіб ІІІ групи - у фіксованій грошовій сумі. Отже, положення про 6 мінімальних пенсій за віком втратили чинність, тому наразі застосуванню підлягає чинна редакція статті 54, яка передбачає конкретні суми, а не кратність до мінімальної пенсії. Суд виходив з того, що позивач наполягає на застосуванні норм у старій редакції як норм прямої дії, проте це не відповідає сучасному законодавчому регулюванню, оскільки Верховна Рада виконала вимоги Конституційного Суду. Таким чином, підстав для нарахування основної пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком немає. Щодо вимог про виплату додаткової пенсії в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком суд зазначив, що стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була змінена у 2014 році, і нині порядок та розміри виплат визначаються постановою Кабінету Міністрів України № 1210. Ці норми залишаються чинними та неконституційними не визнавались. Отже, Пенсійний фонд правомірно нараховував додаткову пенсію в розмірах, визначених урядовим порядком. Суд також врахував усталену практику Верховного Суду, який у низці рішень (справи № 629/4075/16, № 308/2897/18, № 756/14634/16-а, № 211/3311/16-а та № 644/8266/17) підтвердив правомірність застосування Порядку №1210 при обчисленні як основної, так і додаткової пенсії особам, які постраждали від Чорнобильської катастрофи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Доводи апеляційної скарги аналогічні, заявленим у позовній заяві, містять посилання на неповне з'ясування обставин справи судом першої інстанції та невідповідність його висновків таким обставинам. На підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)2021 вважає, що має право на перерахунок пенсії у розмірі, встановленому частиною четвертою статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06 червня 1996 року № 230/96-ВР. Зауважив, що судом першої інстанції не враховано практику Верховного Суду, викладену у постанові від 03 липня 2024 року у справі № 460/13832/23.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Зазначив, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права і дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга не містить нових доводів чи належних доказів, які б спростовували висновки суду, а зводиться лише до переоцінки встановлених обставин. Органи Пенсійного фонду діяли в межах наданих повноважень і у спосіб, визначений Конституцією та законами України, тому підстав для визнання їх дій протиправними немає. Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Апеляційний розгляд справи відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних доказів.
Згідно з частинами першою та другою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів вирішено продовжити на розумний строк її апеляційний розгляд.
Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справ та їх правову оцінку, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що ОСОБА_1 з 30 жовтня 2019 року має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 1), є особою з інвалідністю ІІІ групи та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві як отримувач пенсії відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII.
07 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою, в якій з посиланням на постанову Верховного Суду від 17 квітня 2024 року у справі № 460/20412/23, просила здійснити перерахунок розміру основної пенсії, яка має становити 6 мінімальних пенсій за віком.
Листом від 21 грудня 2023 року № 43379-43169/М-02/8-2600/23 ГУ ПФУ в м. Києві повідомило про відсутність законних підстав для проведення перерахунку пенсії, оскільки виплати, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», підлягають здійсненню в порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України. Пенсійний орган послався на положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», якими з 2011 року було передбачено застосування розмірів виплат відповідно до нормативно-правових актів Уряду. При цьому наголошено, що Постановою Кабінету Міністрів України від 06 липня 2011 року № 745 встановлено конкретні розміри пенсійних виплат, які фінансуються за рахунок коштів державного бюджету. Крім того, ГУ ПФУ зазначило, що законність делегування Кабінету Міністрів України повноважень щодо визначення розмірів пенсійних виплат підтверджена рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, а постановою Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 визнано правомірним встановлення таких розмірів Кабінетом Міністрів. Відповідач вказав, що нарахування пенсії здійснюється у визначених КМУ розмірах, а не у розмірах, передбачених статтями 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Окремо наголошено, що з 01 січня 2015 року до зазначеного Закону були внесені зміни, якими встановлено інший порядок визначення розмірів компенсацій та пенсійних виплат, виходячи з фіксованих сум, визначених у постановах Кабінету Міністрів України. У зв'язку з цим підстави для перерахунку пенсії заявниці за нормами статей 39, 50, 54 у первинній редакції відсутні.
Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За змістом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Відповідно до статті 49 Закону № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді:
а) державної пенсії;
б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Частиною четвертою статті 54 Закону № 796-XII (в редакції від 09 липня 2007 року згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008) встановлено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:
- по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;
- по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;
- по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;
- дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
Надалі мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи були визначені в Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23 листопада 2011 року № 1210 (далі - Порядок № 1210).
Згідно з пунктом 11 Порядку № 1210 мінімальний розмір пенсії становив:
1) для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї:
- осіб з інвалідністю I групи - 180 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
- осіб з інвалідністю II групи - 160 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
- осіб з інвалідністю III групи - 145 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Тобто, раніше визначений статтею 54 Закону № 796-XII розмір пенсій було знижено.
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII (далі - Закон № 76-VIII), яким текст статті 54 Закону № 796-XII, викладено в такій редакції:
«Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань».
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VIII, пунктом 63 якого розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким установлено, що норми і положення ст. 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону № 796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, Кабінету Міністрів України були надані повноваження щодо визначення розміру державної пенсії, передбаченої Законом № 796-ХІІ.
Рішенням Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Вказаним рішенням Конституційний Суд України визначив, що частина 3 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції Закону № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно з частиною першою статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року № 2136-VIII закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Тобто, рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(II)/2021 не набуває ретроспективної дії у часі.
У пункті 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 приписано Верховній Раді України протягом трьох місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення привести нормативне регулювання, встановлене статтею 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.
Окремо Конституційний Суд України зауважив, що у разі неприведення нормативного регулювання, встановленого статтею 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, застосуванню підлягатиме частина четверта статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону від 06 червня 1996 року № 230/96-ВР:
«В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком».
Таким чином, з 07 липня 2021 року у разі неприведення нормативного регулювання, частина четверта статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06 червня 1996 року № 230/96-ВР підлягала застосуванню у раніше вказаній редакції.
На виконання Рішення Конституційного Суду України Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо підвищення пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» від 29 червня 2021 року № 1584-ІХ (далі - Закон № 1584-ІХ).
Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1584-ІХ передбачено, що цей Закон набирає чинності з 01 січня 2022 року, крім пункту 2 розділу І цього Закону та пункту 2 цього розділу, які набирають чинності з 01 січня 2021 року.
У пункті 2 Закону № 1584-ІХ статтю 54 викладено в такій редакції: «В усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими:
- для І групи інвалідності - 6 000 гривень;
- для II групи інвалідності - 4 800 гривень;
- для III групи інвалідності - 3 700 гривень;
- для дітей з інвалідністю - 3700 гривень».
Отже, на виконання рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 Верховною Радою України прийнято Закон № 1584-ІХ, який вносить зміни до Закону № 796-XII та визначає новий розмір пенсії по інвалідності осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Як вбачається зі змісту статті 54 Закону № 796-XII в редакції Закону № 1584-IX, визначені розміри пенсій є нижчими, аніж були в редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону № 230/96-ВР».
Метою Закону № 796-XII, що її визначено в частині першій статті 1 Закону № 796-XII, є, зокрема, захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних із нею проблем медичного й соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території. Згідно з частиною другою статті 1 Закону № 796-XII державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи базується, зокрема, на принципах пріоритету життя та здоров'я осіб, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, їх соціального захисту, повного відшкодування їм шкоди.
Аналізуючи норми статті 54 Закону № 796-XII в редакції Закону № 230/96-ВР, Суд дійшов висновку, що законодавець, ураховуючи спеціальний юридичний статус осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, на реалізацію статті 16 Конституції України установив у Законі № 796-XII саме мінімальні розміри державної пенсії для осіб із інвалідністю, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою як гарантію їх соціального захисту.
У рішенні від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 Конституційний Суд України, здійснивши порівняльний аналіз частини четвертої статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР та пунктів 11, 12 Порядку № 1210, дійшов висновку, що Кабінет Міністрів України визначив істотно менші мінімальні розміри державної пенсії особам, на яких поширюється дія статті 54 Закону № 796-XII, ніж їх було гарантовано на законодавчому рівні частиною четвертою цієї статті Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР. Водночас приписи статей 3, 16, 50 Конституції України у їх взаємозв'язку зобов'язують державу за будь-яких обставин забезпечити особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, посилений соціальний захист, реалізацію їх права на відшкодування завданої шкоди здоров'ю.
Конституційний Суд України виходив із того, що держава може змінювати законодавче регулювання у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, проте в разі зміни такого регулювання вона не повинна вдаватися до обмежень, що порушують сутність їх індивідуальних прав, а досягнутий рівень соціального захисту має бути збережено.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 03 квітня 2024 року № 4-р(І)/2024 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами.
Конституційний Суд України у Рішенні від 03 квітня 2024 року № 4-р(І)/2024 дійшов висновку, що пенсія за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається особам виходячи з імперативних вимог Конституції України як особлива форма відшкодування завданої їм шкоди та є такою, що не може бути скасованою чи зменшеною, поставленою в залежність від наявних фінансових ресурсів чи будь-яких інших обставин. Скасування, обмеження або зменшення пенсії для осіб з інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призведе до порушення сутнісного змісту конституційних засад, якими людське життя та здоров'я визнано найвищими соціальними цінностями. Частиною третьою статті 54 Закону № 796-XII вчергове порушено належний рівень соціального захисту та засадничий обов'язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що не відповідає частині першій статті 3, частині другій статті 8, статті 16, частині третій статті 22, частині першій статті 46, частині першій статті 50 Конституції України.
У цьому Рішенні Конституційний Суд України за результатом посутнього аналізу статей 3, 16, 50 Конституції України, Рішення від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 констатує, що Верховна Рада України Законом № 1584-IX повторно запровадила правове регулювання з тим самим недоліком, а саме визначила у частині третій статті 54 Закону № 796-XII мінімальні розміри державної пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах менших, ніж їх було гарантовано Законом № 796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06 червня 1996 року № 230/96-ВР.
Змінюючи законодавче регулювання у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, держава не повинна вдаватися до обмежень, що порушують сутність їх індивідуальних прав, а досягнутий рівень соціального захисту має бути збережено.
Така позиція була висловлена у Рішенні Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18 та від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).
Беручи до уваги зазначені висновки Конституційного Суду України в подібних правовідносинах та здійснюючи аналіз норми статті 54 Закону № 796-XII в редакції Закону № 1584-IX, суд апеляційної інстанції зазначає, що законодавець виконав рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 (щодо повноваження уряду право визначати розміри пенсій для осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи), проте встановлені нові розміри пенсій є суттєво меншими, аніж їх було гарантовано Законом № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.
Таким чином, всупереч рішенню Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 № 1-р(ІІ)/2021 прийняттям Закону № 1584-IX не досягаються мінімальні гарантії у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Крім того, у рішенні від 03 квітня 2024 року у справі № 4-р(І)/2024 Конституційний Суд України зазначив, що на виконання імперативних вимог статей 3, 16, 50 Конституції України парламент у частині четвертій статті 54 Закону № 796 у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06 червня 1996 року № 230/96-ВР зазначив наступне:
«В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:
по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;
по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;
по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;
дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком».
Враховуючи наведені вище висновки, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що до спірних правовідносин слід застосувати норми Закону № 796-XII в редакції Закону № 230/96-ВР.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2024 року у справі № 460/20412/23, від 12 травня 2024 року у справі № 400/12117/21, від 10 вересня 2024 року у справі № 240/34675/23, від 11 вересня 2024 року у справах № 240/590/24, № 240/739/24, від 12 вересня 2024 року у справі № 240/1024/24, від 02 жовтня 2024 року у справах від № 400/5534/23, № 240/955/24, № 240/1092/24, № 240/1067/24, № 240/34883/23, від 10 грудня 2024 року у справі № 240/1121/24, яка відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України підлягає застосуванню у цій справі.
Отже, в цій правовій ситуації наявні підстави для застосування норми статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції, яка передбачала виплату позивачу пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, що свідчить про протиправність дій ГУ ПФУ в Черкаській області.
Щодо рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про перерахунок додаткової пенсії у розмірі 50 процентів мінімальних пенсій за віком та проведення відповідних виплат, колегія суддів зазначає наступне.
За правилами статті 50 Закону № 796-ХІІ (в редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу), особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: - інвалідам I групи 100 процентів мінімальної пенсії за віком; - інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком; - інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
В подальшому, підпунктом 9 пункту 4 розділу І Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII текст статті 50 Закону №796-ХІІ викладено у наступній редакції: «Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».
Положення статті 50 Закону № 796-ХІІ в редакції Закону № 76-VIII неконституційними не визнавалися.
Приписами пункту 13 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210, із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2014 року № 112, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачується у таких розмірах: особам, що належать до категорії 1: з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: особам з інвалідністю IІI групи - 170, 82 грн.
Ці положення Порядку № 1210 також є чинними, а тому підлягають застосуванню.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові по справі № 644/8266/17 від 16 червня 2022 року.
Враховуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що позовні вимоги в частині додаткової пенсії є необґрунтованими, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Щодо вимог зобов'язального характеру про здійснення перерахунку основної пенсії та виплату її у розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком, слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захисту шляхом визначеним цим Кодексом (частина перша статті 5 КАС України).
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. (частина друга статті 5 КАС України)
Згідно з частиною першою, пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації.
Під час апеляційного перегляду цієї справи підтвердився факт порушення прав та законних інтересів позивача з боку відповідача.
Таким чином, враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини, колегія суддів вважає необхідним задовольнити позовні вимоги в частині зобов'язання здійснити перерахунок та виплату основної пенсії у розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком, оскільки це є ефективним засобом захисту законних прав та інтересів позивача і не призведе до нового звернення з відповідним позовом.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2024 року у справі № 460/20412/23.
Оскільки суд першої інстанції частково неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, то відповідно до статті 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги необхідно скасувати рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог та ухвалити нове рішення про їх часткове задоволення.
Суд апеляційної інстанції не розподіляє судові витрати відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, так як позивач їх не поніс (звільнений від сплати судового збору).
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року скасувати в частині вирішення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання провести перерахунок і виплачувати ОСОБА_1 пенсію по інвалідності.
Ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 та статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06 червня 1996 року № 230/96-ВР.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368) здійснити з 01 грудня 2023 року перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 та статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06 червня 1996 року № 230/96-ВР у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум, та виплачувати основну пенсію у розмірі шести мінімальних пенсій за віком.
В решті рішення суду залишити без змін.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
Судді: Файдюк В.В.
Штульман І.В.