Справа № 826/12173/18 Суддя (судді) першої інстанції: Донець В.А.
30 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Парінов А.Б.,
судді: Беспалов О.О.,
Грибан І.О.,
при секретарі судового засідання: Андрейченко К.Е.,
від позивача: Базя Я.О.;
від відповідача (апелянта): Франчук Я.Р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сингента" до Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сингента" звернулося до суду з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), в якому просило суд:
- визнати протиправними дії Офісу великих платників податків ДФС щодо нарахування пені в розмірі 1519773,93 грн.;
- зобов'язати Офіс великих платників податків ДФС скасувати пеню у розмірі 1519773,93 грн.;
- зобов'язати Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків внести зміни до інтегрованої картки з податку на додану вартість ТОВ "Сингента" шляхом виключення з неї пені у розмірі 1519773,93 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Офісу великих платників податків ДФС щодо нарахування пені в розмірі 1519773,93 грн;
- зобов'язано Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків внести зміни до інтегрованої картки з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Сингента" шляхом виключення з неї пені у розмірі 1519773,93 грн;
- у задоволенні решти позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду, в якій апелянт просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, крім того в порушення чинного законодавства не з'ясовані всі обставини справи, що призвело до необ'єктивного, неправильного та незаконного вирішення справи.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2025 року та 06 серпня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сингента" до Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії та призначено справу до апеляційного розгляду у судовому засіданні на 30 вересня 2025 року об 11:45, продовживши строк розгляду справи на підставі ч. 2 ст.309 КАС України.
02 квітня 2025 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому товариство заперечувало проти вимог апеляційної скарги та просило залишити рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року без змін.
30 вересня 2025 року в судовому засіданні представник Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків підтримав вимоги апеляційної скарги, наполягав на їх задоволенні. Просив скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги, наполягав на залишенні рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши доводи учасників справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, мотивуючи це наступним.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Позивачем 21.03.2016 подано декларацію з податку на додану вартість за лютий 2016 року та у зв'язку з самостійно виявленими помилками позивачем подано 30.03.2016 уточнюючий розрахунок, 20.04.2016 - декларацію з податку на додану вартість за березень 2016 року та 28.04.2016 - уточнюючий розрахунок за цей період.
Також позивачем подано уточнюючі розрахунки від 04.01.2018 з податку на додану вартість за лютий 2016 року зі збільшення суми податкового зобов'язання на суму 18523376,00 грн. та від 04.01.2018 за березень 2016 року зі збільшенням суми податкового зобов'язання на суму 14261093,00 грн.
На підтвердження подання податкової звітності позивачем додано відповідні квитанції, відповідачем наведені обставини не заперечувались.
Згідно з платіжними дорученнями: від 27.12.2017 №000309572 сплачено 32780000,00 грн., призначення платежу - 101 податок на додану вартість ТОВ "Сингента" 30265338; від 27.12.2017 №000309573 сплачено 7568000,00 грн., призначення платежу - 101 сплата штрафу ТОВ "Сингента" 30265338; від 03.01.2018 №000300002 на суму 89000,00 грн., призначення платежу - 101 сплата штрафу ТОВ "Сингента".
Як зазначено у позовній заяві, з 05.03.2018 в інтегрованій картці платника податку на додану вартість з'явилась недоїмка в розмірі 4278333,00 грн. та сума недоплаченої пені в розмірі 1020438,55 грн.
Також позивачем виявлено нарахування пені в зв'язку з поданням уточнюючих розрахунків у сумі 8184871,72 грн.:
4768689,86 грн. - за період з 31.03.2016 по 04.01.2018 у зв'язку з подачею уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань за період з 31.03.2016 по 04.01.2018 у зв'язку з подачею уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість за лютий 2016 року;
3416181,36 грн. - за період з 01.05.2016 по 04.01.2018 у зв'язку з подачею уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість за березень 2016 року.
Платіжним дорученням від 07.03.2018 №000301778 позивачем сплачено 1450000,00 грн., призначення платежу - 101 сплата пені ТОВ "Сингента".
Позивачем подано скаргу від 14.03.2018 №151/18 з вимогою зменшити розмір пені, що була нарахована в зв'язку з поданням уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість: за лютий 2016 року нараховану пеню за період 31.03.2016 - 28.06.2016; за березень 2016 року - на суму пені за період 01.05.2016 - 29.07.2016.
Відповідач листом від 02.04.2018 №14608/1028-1042-04-11 відмовив у задоволенні заяви.
Позивачем подано скаргу від 13.04.2018 №233/18, за наслідками розгляду якої Державною фіскальною службою листом від 03.05.2018 №16/99-99-07-02-01-15 повідомлено про правомірність відмови відповідача в задоволенні попередньої заяви та відмовлено в задоволенні скарги.
Згідно з листами Державної казначейської служби України від 24.12.2024 №11-06-06/29750 та ЦМУ ДПС по роботі з великими платниками податків від 24.12.2024 №15437/6/31-00-19-03-06 сплачена позивачем сума 32780000,00 грн. сплачена 27.12.2017.
Не погоджуючись з нарахуванням пені в розмірі 1489270,97 грн. за період з першого по дев'яностий день з дати останнього дня граничних строків сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість за лютий-березень 2016 року та нарахування пені на пеню в розмірі 21502,96 грн., позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновку, що в разі, якщо платник податків вніс зміни до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення допущених ним помилок відповідно до статті 50 ПК України протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, пеня не нараховується.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов'язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).
Відповідно до підпунктів 14.1.39, 14.1.156, 14.1.162 та 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності; податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк); пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки; податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
За змістом пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Спір у даній справі виник щодо періоду нарахування пені за умови визначення суми грошового зобов'язання платником податків. Правове врегулювання даного питання відбувалось наступним чином.
Пунктом 129.1 статті 129 ПК України (у редакції, чинній до 01 січня 2017 року) було встановлено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.
У зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» №1797-VIII від 21 грудня 2016 року, який набрав чинності з 01 січня 2017 року, пункт 129.1 викладено в такій редакції:
«Нарахування пені розпочинається:
129.1.1 при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);
129.1.2 при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов'язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);
129.1.3 при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання».
В той же час, пунктом 129.9 статті 129 ПК України (в редакції як до 01 січня 2017 року, так і після внесення змін) визначено, що у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податку помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу пеня, передбачена цією статтею, не нараховується, якщо зміни до податкової звітності внесені протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.
Зміст наведених норм в сукупності свідчить про те, що при визначенні суми податкового зобов'язання платником податків або податковим агентом нарахування пені розпочинається після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання; у разі ж внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податку помилок пеня, передбачена цією статтею, як така не нараховується, якщо зміни до податкової звітності внесені протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом; разом з тим, у випадку внесення таких змін після спливу 90-денного строку при нарахуванні пені слід застосовувати положення підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 ПК України, які регулюють питання пені при визначенні податкового зобов'язання платником податків або податковим агентом.
В той же час, апелянт наполягає на застосуванні пункту 129.9 статті 129 ПК України (в редакції чинній на 01.01.2018), яким визначено наступне «у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податку помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу пеня, передбачена цією статтею, не нараховується, якщо зміни до податкової звітності внесені протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом».
Колегія суддів, враховує положення статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Відповідно до ст. 8 Конституції України - норми Конституції України є нормами прямої дії.
Враховуючи норми законодавства на момент виникнення правопорушення, виявлення, усунення та декларування, колегія суддів керуючись принципом Верховенства права та враховуючи наявність можливості множинного трактування, враховуючи презумпцією правомірності рішень платника податків, доходить висновку про відсутність підстав для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року в оскаржуваній частині.
На користь такої правової позиції свідчить й те, що 23 листопада 2018 року Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» №2628-VIII (набрав чинності з 01 січня 2019 року) зі статті 129 ПК України виключено пункт 129.9, а до підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 ПК України внесено зміни, згідно з якими при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, нарахування пені розпочинається після спливу 90 календарних днів (270 календарних днів у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу), наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Суд дійшов висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-245, 250, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан
(повний текст постанови суду виготовлено 10 жовтня 2025 року)