Справа № 580/1099/25
13 жовтня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , комісії з розгляду питань щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , комісії з розгляду питань щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 з розгляду питань щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, яке оформлено протоколом № 43 від 21 листопада 2024 року, в частині відмови у наданні відстрочки від призову під час мобілізації (її продовженні) ОСОБА_1 на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";
- зобов'язати Комісію при ІНФОРМАЦІЯ_2 з розгляду питань щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період прийняти рішення про надання відстрочки від призову під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", у зв'язку з тим, що останній має батька ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю II групи;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 оформити та видати довідку про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що позивач не підлягає призиву на військову службу під час мобілізації, оскільки його батько є особою з інвалідності 2 групи при цьому відсутні інші особи, які можуть здійснювати його утримання.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2025 відкрито апеляційне провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження з 02.09.2025.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, 09.10.2025 позивач подав до Шостого апеляційного адміністративного суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 , в тому числі його відділам, вчиняти дії щодо призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в тому числі видавати відносно нього мобілізаційні розпорядження, вручати повістки на відправку до військової частини для проходження військової служби до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №580/1099/25.
Зазначена заява обґрунтована тим, що на даний час ІНФОРМАЦІЯ_5 цілком вірогідно може його мобілізувати, оскільки 03 жовтня 2025 року позивачу видано направлення для проходження військово-лікарської комісії, а 09 жовтня 2025 року позивачу вручено повістку про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_6 на 14.10.2025 рік о 09.00 годині «Для проходження медичного огляду», за результатами якого, цілком вірогідно, ОСОБА_1 буде мобілізовано.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи та вимоги заяви про забезпечення позову, колегія суддів виходить з наступного.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Відповідно до ч.1-2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
За приписами ч.2 ст.151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Міністрів Ради Європи від 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акту може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами. І якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акту. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Також, при розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з врахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.
Подібні висновки були висловлені Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17 та в подальшому підтримані у постановах від 01.06.2022 у справі №580/5656/21, від 18.05.2023 у справі №500/4200/22, від 21.02.2024 у справі №420/11311/23.
Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій, рішень суб'єкта владних повноважень, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Також, Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах передбачено, що у випадку, коли у провадженні суду знаходиться позов проти адміністративного акту, і цей суд ще не виніс стосовно нього свого рішення, заявник може вимагати від цього суду або від іншого компетентного судового органу вжити заходів тимчасового захисту стосовно цього адміністративного акта. Рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Заходи тимчасового захисту, про вжиття яких розпорядився правоможний суд, можуть мати форму повного або часткового призупинення виконання адміністративного акта, повного або часткового відновлення ситуації, яка існувала на момент прийняття цього адміністративного акта або після його прийняття, а також покладення судом, згідно з його повноваженнями, відповідного обов'язку на адміністративний орган влади.
Рекомендація закликає держави члени дотримуватись у своєму праві та практиці принципів, які застосовуються до тимчасового судового захисту стосовно адміністративних актів.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є, зокрема, протиправність дій та бездіяльність відповідачів, щодо не надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
В заяві про забезпечення позову заявник просив заборонити ІНФОРМАЦІЯ_7 (його відділам) вчиняти дії щодо призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відносно позивача до набрання законної сили судовим рішенням в даній адміністративній справі.
При цьому, на підтвердження наявності реальної небезпеки неможливості подальшого відновлення своїх прав у випадку задоволення позову, позивач надав відповідні докази, зокрема, повістку ІНФОРМАЦІЯ_6 від 09.10.2025 №5145419, якою ОСОБА_1 приписано з'явитися 14.10.2025 о 09:00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_6 для проходження медичного огляду.
Також, заявник подав копію направлення КНП "Уманська ЦРЛ" Паланської сільської ради від 03.10.2025 №5074635, якою позивача направлено на ВЛК для визначення придатності до військової служби.
Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги характер спірних правовідносин, зміст заяви позивача про забезпечення позову та предмет позову, колегія суддів дійшла висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Застосування заходів забезпечення позову у даній справі матиме наслідком лише відтермінування мобілізації позивача, якщо за результатом розгляду справи по суті суд відмовить у задоволенні адміністративного позову. Водночас, невжиття таких заходів може спричинити для позивача негативні наслідки в разі його мобілізації, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим, у зв'язку з чим захист прав, свобод та інтересів позивача за захистом яких він звернувся до суду, буде істотно ускладнений.
Суд апеляційної інстанції приймає до уваги висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 05 лютого 2025 року у справі № 160/2592/23, згідно з якими процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулась, а визнання процедури протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
К контексті цього, варто зазначити, що відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожному гарантується ефективний засіб юридичного захисту у разі порушення його прав.
У практиці ЄСПЛ (зокрема, рішення у справах M.S.S. v. Belgium and Greece, § 290; Conka v. Belgium, § 75) неодноразово наголошено: засіб захисту має бути не лише формально доступним, але і ефективним за наслідками, тобто спроможним попередити або усунути порушення прав, а не лише констатувати його після того, як шкода вже настала.
Відтак, на думку суду апеляційної інстанції, запропоновані позивачем заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Застосовуючи заходи забезпечення позову судом не розглядається питання правомірності заявлених позовних вимог і наявності обставин, як підстав для задоволення позову. У даному випадку судом встановлюється саме існування спору між сторонами та обрано адекватні заходи забезпечення позову, які будуть діяти до моменту вступу в законну силу судового рішення у справі.
Наведені обставини свідчать про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_7 , в тому числі його відділам, вчиняти дії щодо призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відносно ОСОБА_1 , в тому числі видавати відносно нього мобілізаційні розпорядження, вручати повістки на відправку до військової частини для проходження військової служби до набрання законної сили судовим рішенням в даній адміністративній справі.
З урахуванням вищевикладеного та встановлених судом фактичних обставин, колегія суддів дійшла висновку, що для належного захисту прав позивача, його заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Згідно з ч.3 ст.156 КАС України особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
В силу п.4 ч.2 ст.149 КАС України невиконання ухвали про забезпечення позову може бути підставою для постановлення ухвали про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст.150-154, 311, 321, 325, 329 КАС України, колегія суддів
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , комісії з розгляду питань щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), в тому числі його відділам, вчиняти дії щодо призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відносно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_8 , в тому числі видавати відносно нього мобілізаційні розпорядження, вручати повістки на відправку до військової частини для проходження військової служби до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №580/1099/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Текст ухвали складено 13 жовтня 2025 року.
Головуючий суддя Н.В.Безименна
Судді Л.В.Бєлова
А.Ю.Кучма