Справа № 320/3303/25 Головуючий у І інстанції - Вісьтак М.Я.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
13 жовтня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.,
суддів: Кузьмишиної О.М., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просила:
- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у розрахунку пенсії державного службовця з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на грудень 2024 року та довідку про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка працювала на посадах державної служби, класифікацію яких було проведено, має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і яка на дату виходу на пенсію не перебуває на державній службі станом на листопад 2024 року виданих Військовою частиною НОМЕР_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві розрахувати ОСОБА_1 пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХII з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на грудень 2024 року та довідку про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка працювала на посадах державної служби, класифікацію яких було проведено, має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і яка на дату виходу на пенсію не перебуває на державній службі станом на листопад 2024 року виданих Військовою частиною НОМЕР_1 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Відповідач безпідставно не здійснив розрахунок пенсії Позивачці відповідно до довідок, виданих Військовою частиною НОМЕР_1 для призначення пенсії з урахуванням основних та додаткових складових заробітної плати.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у розрахунку пенсії державного службовця з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на грудень 2024 року та довідку про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка працювала на посадах державної служби, класифікацію яких було проведено, має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і яка на дату виходу на пенсію не перебуває на державній службі станом на листопад 2024 року виданих Військовою частиною НОМЕР_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві розрахувати ОСОБА_1 пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХII з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на грудень 2024 року та довідку про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка працювала на посадах державної служби, класифікацію яких було проведено, має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і яка на дату виходу на пенсію не перебуває на державній службі станом на листопад 2024 року виданих Військовою частиною НОМЕР_1 .
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Апеляційна скарга мотивована також тим, що відсутні підстави для проведення перерахунку пенсії у зв'язку із підвищенням заробітної плати державного службовця, до якої включаються всі види оплати праці згідно наданих довідок.
Відзиву Позивачки на апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Позивачка перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримувала пенсію за віком, призначену згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Військовою частиною НОМЕР_1 Позивачці було видано наступні довідки:
- довідка про складові заробітної плати для призначення особи пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, на посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), в якій вказано, що посадовий оклад Позивачки складає 9 000,00 грн, надбавка за ранг (6 ранг) - 500,00 грн, надбавка за вислугу років (50 відсотків) (за стаж державної служби понад 20 років - 4 500,00 грн.
- довідка про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка працювала на посадах державної служби, класифікацію яких було проведено, має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і яка на дату виходу на пенсію не перебуває на державній службі, видана для призначення згідно з пунктом 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VII «Про державну службу» пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» про те, що середні розміри надбавок, премій та інших виплат за листопад місяць 2024 року, що передує місяцю звернення призначенням пенсії, становили: у загальному розмірі 61 314,04 грн.
- довідка від 21.11.2024 № 370/1/2/8256, про те, що відповідно до наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 (по особовому складу державних службовців) від 08 листопада 2024 року № 108-ДС припинено державну службу та звільнено з посади у зв'язку з досягненням державним службовцем 66-річного віку. Стаж державної служби ОСОБА_1 станом на 23 листопада 2024 року складає: 27 років 08 місяців 17 днів.
Вказаний стаж також підтверджується Витягом із наказу Командувача Сил логістики Збройних Сил України (по особовому складу державних службовців) від 08 листопада 2024 року № 108-ДС, та копією трудової книжки Позивачки серії НОМЕР_2 .
19 грудня 2024 року Позивачка звернулася до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про переведення, призначення та здійснення нарахування і виплати їй пенсії державного службовця згідно Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ з урахуванням вищевказаних довідок Військової частини НОМЕР_1 .
19 грудня 2024 року Позивачку переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Проте, середньомісячну заробітну плату, до якої включаються всі види оплати праці державного службовця, визначено згідно довідок при призначенні пенсії (за жовтень 2017 року).
Позивачка звернулася через представника до Відповідача із заявою щодо проведення розрахунку пенсії на підставі довідок Військової частини НОМЕР_1 , доданих до Заяви від 19 грудня 2024 року.
Листом від 16.01.2025 № 2600-0202-8/9032 Відповідачем повідомлено Позивачку про відсутність правових підстав для проведення розрахунку пенсії на підставі доданих до Заяви від 19 грудня 2024 року довідок.
Вважаючи такі дії Відповідача протиправними, Позивачка звернулася з даним адміністративним позовом до адміністративного суду.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що при поновленні пенсії ОСОБА_1 відбулось її фактичне нове призначення, яке передбачено ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, тому Позивачка має право на отримання пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих у доданих до Заяви від 19 грудня 2024 року довідках Військової частини НОМЕР_1 .
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Положеннями частини 1 ст. 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з частиною 1 статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду (частина 3 статті 45 Закону № 1058-IV).
До 01 травня 2016 року діяло законодавство у сфері державної служби, яке передбачало право державного службовця на призначення пенсії на умовах, визначених статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 19 грудня 1993 року № 3723-VIII.
У силу вимог статті 37 Закону № 3723-VIII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Проте, з 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» № 889-VІІІ від 10 грудня 2015 року (далі - Закон № 889-VІІІ).
У зв'язку з набранням чинності Закону № 889-VІІІ, з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон № 3723-VIII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII.
Відповідно до пунктів 10, 12 розділу XI Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Як зазначено Верховним Судом у постанові від 15 серпня 2019 року у справі № 676/6166/17, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, проте за наступної умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Проте, для осіб, які мають не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону № 3723-ХІІ від 19 грудня 1993 року передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, Верховний Суд дійшов до висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 стаття 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Аналогічна правова позиція узгоджується з висновками, викладеним у постанові Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 399/473/17, від 29 вересня 2022 року у справі № 234/6967/17.
Колегія суддів звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» від 14.09.2016 № 622 затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі - Порядок № 622).
Пунктом 4 Порядку № 622 встановлено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Так, згідно з пунктом 5 Порядку № 622 форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.
Відповідно до пунктів 2, 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу», пунктів 9, 10 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280, та пункту 5 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622, правління Пенсійного фонду України прийняло постанову «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям» від 17.01.2017 № 1-3 (далі - Постанова № 1-3), зареєстровану в Міністерстві юстиції України 08 лютого 2017 року за № 180/30048, якою затверджено форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу».
З матеріалів справи вбачається, що Позивачці Військовою частиною НОМЕР_1 видано довідки: про складові заробітної плати для призначення особи пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, на посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка працювала на посадах державної служби, класифікацію яких було проведено, має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і яка на дату виходу на пенсію не перебуває на державній службі (а.с. 6, 7).
Форма вказаних довідок відповідає формам довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям, затверджених Постановою № 1-3 та містять відображення складових заробітної плати: посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років, надбавка за інтенсивність праці та щомісячна премія, за останнім місцем роботи на державній службі за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією.
На всі види оплати праці, включені у вказані довідки, нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Отже, всі відображені в довідках види оплати праці є складовими частинами заробітної плати Позивачки, з якої сплачені внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, тому довідки, видані Позивачці мають братися Пенсійним фондом до уваги при призначенні та розрахунку розміру пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу».
Відповідачем не доведено, що при перерахунку пенсії з урахуванням зазначених вище довідок, пенсія Позивачки буде меншою, ніж та, яку вона отримувала відповідно до Закону № 1058-IV.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві безпідставно відмовлено у здійсненні розрахунку пенсії Позивачки на підставі довідок Військової частини НОМЕР_1 , доданих до Заяви від 19 грудня 2024 року, з чим погоджується і колегія суддів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції.
Оскільки Відповідачем не доведено наявності тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої прийшов до обґрунтованого висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: О.М. Кузьмишина
Є.І. Мєзєнцев