Справа № 620/51/25 Головуючий у І інстанції - Дубіна М.М.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
13 жовтня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Бужак Н.П., Мєзєнцева Є.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати Позивачу додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за періоди з 05.04.2022 по 25.12.2022, з 01.01.2023 по 24.04.2023, з 29.04.2023 по 08.05.2023;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити Позивачу додаткову винагороду у збільшеному розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за періоди з 05.04.2022 по 25.12.2022, з 01.01.2023 по 24.04.2023, з 29.04.2023 по 08.05.2023, з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги мотивовано тим, що Відповідачем порушено право Позивача на отримання додаткової винагороди в розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, оскільки у періоди з періоди з 05.04.2022 по 25.12.2022, з 01.01.2023 по 24.04.2023, з 29.04.2023 по 08.05.2023 він перебував безпосередньо в районах їх здійснення, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, тому він право на отримання такої додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», проте Відповідач не здійснив виплату такої винагороди у такому розмірі.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановленим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
В апеляційній скарзі Позивач посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було встановлено того, які саме завдання та на якій території виконував Позивач на підставі бойових розпоряджень, обмежившись виключно тим фактом, що Городня Чернігівської області, де Позивач брав безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту населено інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, деокуповано 02.04.2022. Позивач вважає, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог, помилково визначив ключовим не вид та характер завдань, виконуваних військовослужбовцем, а місце його перебування.
Крім того, Позивачем було заявлено клопотання, в якому він просив витребувати у Відповідача документи, а саме:
- копії/копії витягу: з бойового розпорядження оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 05 квітня 2022 року № 919Т/ОКП без зазначення інформації, що має обмежений доступ; витягів із журналу бойових дій за період з 05.04.2022 по 08.05.2023;
- підтверджуючі документи про тип (види) завдань (дій, заходів), які виконував ОСОБА_1 у період з 05.04.2022 по 08.05.2023 без зазначення інформації, що має обмежений доступ.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року витребувано у Військової частини НОМЕР_1 наступні документи:
1) бойове розпорядження оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 05 квітня 2022 року № 919Т/ОКП, інші бойові накази (бойові розпорядження) стосовно ОСОБА_1 про участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 05.04.2022 по 08.05.2023;
2) журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журнал ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад) стосовно ОСОБА_1 за період з 05.04.2022 по 08.05.2023;
3) рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь ОСОБА_1 у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань за період з 05.04.2022 по 08.05.2023;
4) інші документи, які свідчать про безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях або заходах за період з 05.04.2022 по 08.05.2023.
В разі наявності у витребуваних документах грифу секретності «таємно», витребувані документи надіслати до режимно-секретного органу Шостого апеляційного адміністративного суду, який має спеціальний дозвіл на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею від 14.09.2023 року № КВ2-2023-85 (дійсний до 15.09.2027) та знаходиться за адресою: 01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8. корп. 30. За минуванням потреби витребувані матеріали будуть повернуті відправнику.
На адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Відповідач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідач зазначає, що стосовно Позивача не видавались бойові накази (бойові розпорядження) за спірний період крім того, що зазначене в наказі № 194, у зв'язку з тим що Позивач не залучався до безпосередньої участі у бойових діях чи забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, виконанні бойових (спеціальних) завдань за спірний період. Тому, в журналі бойових дій відсутня інформація щодо безпосередньої участі Позивача у бойових діях чи забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, виконанні бойових (спеціальних) завдань за спірний період крім вищезазначених.
Крім того, на виконання ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року, Відповідачем було подано до суду заяву, в якій він зазначає, з 05 квітня 2022 року, на підставі бойового розпорядження командувача ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 05.04.2022 за № 919Т/ОКП, згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 05.04.2022 за № 80, сержант ОСОБА_1 , в складі механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 , вибув для безпосереднього здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічи і стримуванні збройної агресії, захисту населення та інтересів держави, здійснення заходів із правового режиму воєнного стану в місто Городня Чернігівської області, де перебував до 12 травня 2023 року (без урахувань відпусток).
В подальшому, на підставі бойового розпорядження Головнокомандуючого Збройних Сил України від 08.05.2023 за № 2/30/360, згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_2 за № 136 від 12.05.2023, сержант ОСОБА_1 в складі механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_2 , 12.05.2023 вибув з АДРЕСА_1 після виконання службових завдань за призначенням в район виконання завдань за призначенням для забезпечення заходів із правового режиму воєнного стану в підпорядкування командира військової частини НОМЕР_3 ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_2 ".
Відповідач, в свою чергу, зазначає, що бойові розпорядження щодо участі механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_2 , у тому числі сержанта ОСОБА_1 , у бойових діях за визначений термін, - відповідно до статті 8 Закону України "Про державну таємницю", відноситься до державної таємниці у сфері оборони. Відповідно до статті 13 Закону України "Про державну таємницю", строк, протягом якого діє рішення про віднесення визначеної інформації до державної таємниці, (для інформації із ступенем секретності "таємно" - 5 років),- не вичерпано.
Щодо надання журналу бойових дій або журналу ведення оперативної обстановки або бойових донесень (підсумкове, термінове, позатермінове) або постової відомості (під час охорони об?єкта, на який було здійснено збройний напад) в частині проходження військової служби ОСОБА_1 в механізованому батальйоні Військової частини НОМЕР_1 за період з 05.04.2022 по 08.05.2023, то Військовою частиною НОМЕР_1 за вихідним № 2/7/2/96дск від 29.04.2025 було направлено засобами фельд?єгерською поштового зв?язку копії сторінок журналу бойових дій механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_2 № 2/7/253дск за період: квітень 2022 року - травень 2023 року.
Щодо надання рапортів (донесень) командира підрозділу (групи) у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів про участь у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань стосовно ОСОБА_1 за період з 05.04.2022 по 08.05.2023, то Відповідачем повідомлено, що у відповідності до чинного законодавства та у відповідності до поданих рапортів командиром підрозділу, Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, окремого доручення Міністра Оборони України від 23.06.2022 № 912/в/29 у 30) наказу Міністерства Оборони України від 07.06.2018 № 260 ОСОБА_1 було здійснено виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень щомісячно за період з 05.04.2022 по 15.05.2023, що підтверджується наказами, долученими до матеріалів справ.
Також за 05.04.2022 Позивачу перерахована додаткова винагорода та доплачена до розміру 100 000 грн, пропорційно дню виконання. Рапорти на виплату додаткової винагороди у розмір 100 000 грн відносно ОСОБА_1 не видавались.
Крім того, Відповідач зазначає, що за час перебування механізованого батальойну військової частини НОМЕР_1 з 05.04.2022 по 12.05.2023 в АДРЕСА_1 , нікому з військовослужбовців не виплачувалася додаткова винагорода в розмірі 100000 грн, а відносно Позивача бойових наказів (розпоряджень) не видавалося, відповідно він не залучався до безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.02.2024 № 34 сержанта військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 , який утримується в розпорядженні Військової частини НОМЕР_1 колишнього командира бойової машини - командира механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від « 01» лютого 2024 року № 8-рс відповідно до свідоцтва про хворобу № 25 від « 03» січня 2024 року на підставі статті 26 частини 4 пункту 2 підпункту «б» (за станом здоров'я) Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» звільнено у відставку.
Згідно із довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України від 29.03.2024 № 1025 Позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Чернігівській області та Донецькій області у періоди з 24.02.2022 по 25.12.2022; з 01.01.2023 по 24.04.2023; з 29.04.2023 по 01.08.2023; з 11.08.2023 по 18.08.2023; з 06.09.2023 по 08.09.2023, підставами видачі якої зазначено: Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні»; бойове розпорядження від 24.02.2022 № 502/2/3/2/151/окп; бойове розпорядження ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 05.04.2022 № 919Т/ОКП, бойове розпорядження Головнокомандувача Збройних сил України від 08.05.2023 № 2/30/360.
Зокрема, Позивачу було нараховано та виплачено додаткову винагороду з розрахунку 30000,00 грн (період з 24.02.2022 по 31.05.2023) та винагороду з розрахунку 100 000,00 грн (за період з 24.02.2022 по 28.02.2022, з 01.03.2022 ро 31.03.2022 та з 01.04.2022 по 05.04.2022), що підтверджується довідкою витягом від 23.10.2024 № 1248 за період за період з 24.02.2022 по 03.02.2024.
Окрім того, згідно із витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 15.05.2022 № 149 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 » сержанту ОСОБА_1 за період з 01.04.2022 по 30.04.2022 наказано виплатити додаткову винагороду за квітень 2022 року у розмірі 30000,00 грн.
Згідно із витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 13.06.2022 № 194 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 » сержанту ОСОБА_1 за період з 01.04.2022 по 05.04.2022 наказано виплатити додаткову винагороду в розмірі 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення).
Згідно із витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 20.06.2022 № 202 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 » сержанту ОСОБА_1 за період з 01.05.2022 по 31.05.2022 наказано виплатити додаткову винагороду у розмірі 30000,00 грн.
Згідно із витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 13.07.2022 № 298 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 » сержанту ОСОБА_1 за період з 01.06.2022 по 30.06.2022 наказано виплатити додаткову винагороду у розмірі 30000,00 грн.
Починаючи з липня 2022 року по січень 2023 року додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень сплачувалась за наказами з формулюванням наказової частини по принципу «виплатити усім військовослужбовцям окрім», до 70000 гривень з урахуванням раніше сплаченої винагороди до 30000 гривень продовжувалась виплата згідно рапортів.
Згідно із витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 13.03.2023 № 227 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 » сержанту ОСОБА_1 за період з 01.02.2023 по 28.02.2023 наказано виплатити додаткову винагороду у розмірі 30000,00 грн.
Згідно із витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 07.04.2023 № 456 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 » сержанту ОСОБА_1 за період з 01.03.2023 по 31.03.2023 наказано виплатити додаткову винагороду у розмірі 30000,00 грн.
Згідно із витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 11.05.2023 № 641 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 » сержанту ОСОБА_1 за період з 01.04.2023 по 23.04.2023 та з 29.04.2023 по 30.04.2023 наказано виплатити додаткову винагороду у розмірі 30000,00 грн.
Згідно із витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.04.2023 № 118 з 24.04.2023 по 28.04.2023 сержант військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 , командир бойової машини - командира механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону перебував у щорічній відпустці в м. Києві.
Згідно із витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 12.06.2023 № 768 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 » сержанту ОСОБА_1 за період з 01.05.2023 по 31.05.2023 наказано виплатити додаткову винагороду у розмірі 30000,00 грн.
Згідно із витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.04.2022 № 80 з 05.04.2022 сержанта військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 , командира бойової машини - командира механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону вважати таким, що вибув для безпосереднього здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, захисту населення та інтересів держави, здійснення заходів із правового режиму воєнного стану на території Чернігівської області (підстава: бойове розпорядження ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 05.04.2022 № 919/Т/ОКП).
Згідно із витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині від 12.05.2023 № 136 з 12.05.2023 сержанта військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 , командира бойової машини - командира механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону вважати таким вважати таким, що вибув з м. Городня Чернігівської області після виконання службових завдань за призначенням в район виконання завдань за призначенням для забезпечення заходів із правового режиму воєнного стану в підпорядкування командира військової частини НОМЕР_3 (ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») (підстава: бойове розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 08.05.2023 № 2/30/390).
Вважаючи протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000 гривень за періоди з 05.04.2022 по 25.12.2022, з 01.01.2023 по 24.04.2023, з 29.04.2023 по 08.05.2023, Позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, в межах вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011- XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частинами першою - четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія): одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначений Порядком № 260.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 260 грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 3 Порядку № 260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
На виконання названих указів Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв видав постанову № 168, відповідно до пункту 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 3 постанови № 168 Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.
У пункті 5 постанови № 168 зазначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.
В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» було внесені, зокрема, такі зміни до постанови № 168:
- в абзаці першому пункту 1 постанови слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць";
- пункт 1 постанови доповнено новим абзацом такого змісту: Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення;
- доповнено постанову пунктом 21, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Відповідно до статті 8 Закону України від 06.12.1991 № 1934-XII «Про Збройні Сили України» Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII).
Наказом Міністра оборони України від 01.04.2022 № 98, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.04.2022 за № 382/37718 (застосовується з 24.02.2022), внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Так, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07.03.2022 № 248/1217, від 25.03.2022 № 248/1298, від 18.04.2022 № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) телеграмами (діяли до 01.06.2022), окреме доручення від 23.06.2022 № 912/з/29.
У директиві від 25.03.2022 № 248/1298 (пункт 1) Міністр оборони України визначив, що необхідно розуміти під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи), а саме виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу України) в районі ведення бойових дій; бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави; бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями; бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; бойових завдань із відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб); виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей; виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей; здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою; здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту; виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.
У пункті 3 цієї директиви Міністр оборони України установив, що райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.
Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
- бойовий наказ (бойове розпорядження);
- журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Пунктом 5 цієї директиви Міністр оборони установив виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн або 30 000 грн здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) по особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6 окремого доручення від 07.03.2022 № 248/1217).
Аналогічні за змістом положення містить окреме доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29.
Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 44 (набрав чинності 31.01.2023 та застосовується з 01.02.2023) Порядок № 260 доповнено розділом XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану», яким передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою № 168 виплачується в таких розмірах, зокрема:
100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах): під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно; у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника; із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою; у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії; на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях); з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника; з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту; кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування); у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів; з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (п. 2).
За змістом пунктів 4, 5 розділу XXXIV Порядку № 260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
- бойовий наказ (бойове розпорядження);
- журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених до військових частин (установ, організацій) військовослужбовців (далі - відряджені військовослужбовці) у бойових діях або заходах, командири військової частини (установи, організації), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, повідомляють органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби військовослужбовців.
Аналіз викладених норм свідчить, що військовослужбовцям Збройних Сил України на період дії воєнного стану щомісячно виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата додаткової винагороди до 100 000 гривень на місяць здійснюється за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні (за місцем штатної служби військовослужбовця) за умови документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця в зазначених бойових діях або заходах.
Документальним підтвердженням такої участі слугують наступні документи: бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки (підсумкове, термінове, позатермінове) або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад), рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (спеціальних) завдань.
З наведеного слідує, що перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій само по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн на місяць, передбаченої постановою № 168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні постанови № 168 означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» та підтвердження цих обставин указаними документами.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06.06.2024 у справі № 400/1217/23.
Колегія суддів, розглядаючи надані Відповідачем документи, на виконання ухвали апеляційного суду, та доводи апеляційної скарги звертає увагу на те, що підтверджуючі документи щодо прийняття Позивачем безпосередньої участі (в сукупності) у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у Відповідача за спірний період відсутні.
Докази безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів Позивач ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції, не надав, про обставини такої участі у позовній заяві та апеляційній скарзі не підтвердив доказами, які відповідають вимогам ст.ст. 73 - 76 КАС України.
Верховний Суд у рішеннях від 05.08.2024 у справі № 200/4100/23, від 05.12.2024 у справі № 120/4135/23 акцентував увагу на необхідності підтвердження виконання безпосередній бойових завдань сукупністю первинних документів.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Позивачем не було доведено наявності порушень суб'єктом владних повноважень вимог чинних нормативно-правових актів в межах спірних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Н.П. Бужак
Є.І. Мєзєнцев