10 жовтня 2025 року Справа № 640/17309/22
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Епель О.В. та суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І. у м. Києві, перевіривши клопотання Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроконтинент-Україна» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Шостого апеляційного адміністративного суду перебуває апеляційна Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроконтинент-Україна» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії.
Разом із апеляційною скаргою апелянт подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Перевіривши зазначене клопотання апелянта, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, відповідно частин першої, другої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суд встановив, що оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції 28 травня 2025 року, втім апеляційна скарга подана через канцелярію суду 06.10.2025, тобто з пропуском тридцятиденого строку.
Як вбачається з матеріалів електронної справи, апеляційна скарга подана апелянтом втретє.
Первинна апеляційна скарга була подана ГУ ДПС України у м. Києві в межах строку, встановленого ст. 295 КАС України, проте ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.08.2025 року апеляційну скаргу було повернуто у зв'язку з неусуненням її недоліків зі сплати судового збору.
Вдруге апелянтом було подано апеляційну скаргу через канцелярі суду 25 серпня 2025 року. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.08.2025 вторинну апеляційну скаргу було залишено без руху у зв'язку з тим, що апелянтом не надано доказів сплати судового збору. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2025 апеляційну скаргу було повернуто у зв'язку з тим, що ГУ ДПС України у м. Києві не усунув її недоліки.
06.10.2025 року через канцелярію суду апелянт повторно - втретє, подав апеляційну скаргу та просить суд поновити йому строк на апеляційне оскарження, однак не усунув недоліки, які стали підставою для її повернення.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на висновок Верховного Суду щодо застосування норм права, викладений у постанові від 03.11.2022 у справі № 560/15534/21, згідно з яким строк на апеляційне оскарження, передбачений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, не зупиняється у зв'язку із залишенням без руху, поверненням апеляційної скарги, а також його відлік не підлягає обрахуванню від дати вручення копій ухвал про залишення без руху та повернення первинної апеляційної скарги.
За цих умов, апеляційний суд вважає за необхідне також зазначити, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об'єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
Разом з тим, звертаючись з цією апеляційною скаргою повторно, апелянт не надає доказів сплати судового збору, що свідчить про те, що станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою, недоліки, які були підставою для її повернення, не усунуті.
Колегія суддів також відзначає, що обмежене фінансування бюджетної установи, суб'єкта владних повноважень, не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження. Незабезпечення державою достатнього фінансування органу державної влади, що діє в її інтересах, не може бути визнано достатньою підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Розглядаючи клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, колегія суддів зазначає, що строк на апеляційне оскарження передбачений статтею 295 КАС України, і цей строк не зупиняється у зв'язку із залишенням без руху, поверненням апеляційної скарги, а також його відлік не підлягає обрахуванню від дати вручення копій ухвал про залишення без руху та повернення первинної апеляційної скарги.
Апеляційний суд вважає за доцільне звернути увагу, що вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Водночас, усталеною є позиція ВС, згідно з якою відсутність бюджетного фінансування для сплати судового збору органами ДПС не є підставою поновлення строку на апеляційне оскарження.
Разом з тим, апелянт не посилається на будь-які обставини, які свідчили б про те, що повернення попередньо поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об'єктивних і непереборних обставин.
Водночас, дотримання строків оскарження судового рішення є однією з гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права.
Зазначені процесуальні строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
У свою чергу, статтею 44 КАС України регламентовано обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Таким чином, виконання обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно, зокрема строку подання апеляційної скарги, покладається на особу, яка має намір її подати, а тому остання повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.
Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про відсутність достатніх правових підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, поважних підстав пропуску строку апелянтом не наведено.
Керуючись ст.ст. 133, 295, 298, 321, 325, ст.ст. 328-331 КАС України, суд,
У задоволенні клопотання Головного управління Державної податкової служби у м.Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач О.В. Епель
Судді: О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев