Справа № 580/2540/24
09 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяви адвоката Голубчика Ігоря Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов"язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просила суд:
визнати рішення відповідача 2 про відмову у призначенні пенсії № 232730023042 від 10.01.2024 позивачу протиправним і скасувати його;
зобов'язати відповідача 1 призначити позивачу з 04.04.2024 пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20.08.2024 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник позивача подав апеляційну скаргу.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року, апеляційну скаргу адвоката Голубчика Ігоря Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення від 10 січня 2024 року № 232730023042 Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови у призначенні пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04 січня 2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.
18 листопада 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від адвоката Голубчика І.В. через Електронну пошту надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 580/2540/24.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року, заяву адвоката Голубчика Ігоря Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов"язання вчинити певні дії - повернуто без розгляду.
В січні 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від адвоката Голубчика І.В. через Електронну пошту надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 580/2540/24, в якій просить стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у вигляді гонорару адвоката у фіксованому розмірі за надання правничої допомоги в суді першої інстанції в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень та в суді апеляційної інстанції 5000 (п"ять тисяч) гривень.
Шостий апеляційний адміністративний суд запитом від 17 січня 2025 року витребував справу № 580/2540/24 від Черкаського окружного адміністративного суду.
11 серпня 2025 року на виконання вказаного запиту, справа № 580/2540/24 надійшла до Шостого апеляційного адміністративного суду для розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення, з огляду на наступне.
Питання ухвалення додаткового судового рішення регулюються ст.252 КАС України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно із статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина сьома стаття 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами третьою, четвертою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті134 Кодексу адміністративного судочинства України).
З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов'язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.
Згідно із пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частина перша стаття 1 Закону № 5076-VI).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частина перша стаття 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Так, надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18, від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц.
Вказане також узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року у справах № 810/2816/18, № 810/3806/18), від 22 листопада 2019 року у справі № 810/1502/18, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.
З системного аналізу вищевказаних правових норм можна дійти висновку, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції до матеріалів справи долучено договір про надання правової допомоги від 03.01.2024 (а.с.21), детальний опис робіт (наданих послуг) ОСОБА_1 в адміністративній справі про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком 1 з урахуванням положень, викладених у рішенні Коституційного суду України від 23.01.2020 р. № 1-р/2020 (а.с.22), квитанцію до прибуткового касового ордера № 56 від 03.01.2024 на суму 10000 грн (а.с.25).
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, враховуючи зміст та обсяг наданих послуг, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що розмір витрат, понесених на професійну правничу допомогу позивачем в суді першої інстанції, є суттєво завищеним та не є співмірним з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Враховуючи співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, незначну складність справи, предмет спору, сталу позицію по такій категорії справ, незначний обсяг обставин, які відносяться до предмета доказування, відсутність необхідності вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, колегія суддів висновує, що сума в розмірі 6000 тисяч грн в якості судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою під час розгляду справи в суді першої інстанції, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, є співмірною із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Крім того, суд врахував, що в обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції представник позивача подав до суду лише ордер про надання правничої допомоги серія СА №1095521 адвоката Голубчика І.В.
Водночас, суду не надано акту приймання-передачі, детального опису наданих послуг правничої допомоги, доказів їх оплати.
Суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» від 10.12.2009, у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 12.10.2006, у справі «Двойних проти України» від 30 березня 2004 року, у справі «Меріт проти України», в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними, а їх розмір обґрунтованим.
Оскільки позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, тому відсутні підстави для їх стягнення на користь позивача.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що заява представника позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст. 132, 139, 229, 241, 242, 252, 325, 329 КАС України, суд,
Заяву представника позивача - адвоката Голубчика Ігоря Володимировича про ухвалення додаткового рішення у справі № 580/2540/24 - задовольнити частково.
Ухвалити додаткову постанову у справі № 580/2540/24 в частині питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 6 000 грн (шість тисяч гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області ( ЄДРПОУ: 21366538, 18001, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23) та Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області ( РНОКПП 13358826, 43000, м. Луцьк, вул. Кравчука, 22 В, Волинська область).
У задоволенні іншої частини заяви представника позивача - адвоката Голубчика Ігоря Володимировича про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 5000 (п"ять тисяч) гривень - відмовити.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан