Справа № 640/11672/21 Суддя (судді) першої інстанції: Ксензюк Андрій Ярославович
09 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Ганечко О.М.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрземком» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрземком» до Головного управління ДПС у Київській області про протиправними та скасування наказу та податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрземком» звернулось до Волинського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати наказ «Про проведення фактичних перевірок» №1653 від 30.10.2020;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №6901/0901 від 14.12.2020 за платежем адміністративні штрафи та інші санкції у сумі 500 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірна перевірка є протиправною, так як у наказі про проведення фактичної перевірки не зазначено найменування та реквізити суб'єкта господарювання, який перевіряється, адреса об'єкта перевірки та підстави проведення фактичної перевірки, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.
Крім того, позивач зазначає, що навіть за умов вивантаження пального у ємності для його зберігання ТОВ «Укрземком» 07.04.2020, факт наявності пального у таких ємностях, у період з 07.04.2020 по 22.04.2020, не може бути достатньою та необхідною підставою для застосування до платника податків штрафних санкцій, оскільки розмір штрафних санкцій є надмірним.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги - задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що податковим органом не надано доказів наявності підстав для проведення перевірки, що визначені статтею 80 Податкового кодексу України, оскільки Наказ №1653 від 30.10.2020 не містить жодних відомостей чи посилань на джерела інформації щодо порушення норм законодавства з боку платника податків.
Крім того, скаржник звертає увагу на те, що ТОВ «Укрземком» має ліцензію на право зберігання пального, видану 22.04.2020, та ще 22.02.2020 позивач з метою отримання такої ліцензії завчасно звернувся до податкового органу з відповідною заявою, що свідчить про правомірність дій суб'єкта господарювання.
При цьому, наявне пальне було використано одразу для заправки сільськогосподарської техніки та транспортних засобів адміністрації позивача, що не було враховано судом першої інстанції при розгляді справи.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем зазначено про те, що на дату поставки пального а саме - 07.04.2020 та дату отримання ліцензія на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), реєстраційний номер: 10160414202001133 - а саме 22.04.2020, у позивача були відсутні діючі ліцензії на право зберігання пального та позивач здійснював зберігання пального пального за відсутності діючої ліцензії, тому підстави для задоволення позовних вимог - відсутні.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2025 відкрито провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження з 09 вересня 2025 року.
У силу вимог частини першої статті 309 КАС України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Частиною другою наведеної статті передбачено, що у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу №1653 від 30.10.2020 «Про проведення фактичних перевірок» та направлення на перевірку від 16.11.2020 №400/10-36-09-00 ГУ ДПС у Київській області проведено фактичну перевірку місць зберігання пального ТОВ «Укрземком» за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Великі Дмитровичі, вул. Щаслива, буд. 30/3.
За результатами фактичної перевірки складено акт від 23.11.2020 бланк №00027 (зареєстровано за №2387/10-36-09-00-10/33594304 від 23.11.2020), яким встановлено порушення вимог статті 15 Закону України №481/95-BP від 19.12.1995 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
На підставі вказаного акту перевірки ГУ ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.12.2020 №6901/0901, згідно із якими на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, частини другої статті 17 Закону №481/95-BP, до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 500000,00 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач при винесені наказу «Про проведення фактичних перевірок» №1653 від 30.10.2020 та прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №6901/0901 від 14.12.2020 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, тому підстави для задоволення позовних вимог - відсутні.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Відповідно до п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України контролюючі органи, в тому числі, виконують такі функції:
- здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів (п.п.19-1.1.4 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України)
- здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері (п.п.19-1.1.14 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України);
Згідно п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Тобто, до функцій контролюючих органів, відповідно до ст. 19 ПК України віднесено здійснення контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері (19-1.1.14); здійснення заходів щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального (п.п.19-1.1.16.); проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального (п.п.19-1.1.17) та інші.
За правилами пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - Кодекс або ПК України або повністю назва), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України).
Відповідно до пп. 81.1 ст.81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Таким чином, фактична перевірка платника податків проводиться виключно за умови пред'явлення посадовими особами контролюючого органу направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу №1653 від 30.10.2020 «Про проведення фактичних перевірок» та направлення на перевірку від 16.11.2020 №400/10-36-09-00 ГУ ДПС у Київській області проведено фактичну перевірку місць зберігання пального ТОВ «Укрземком» за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Великі Дмитровичі, вул. Щаслива, буд. 30/3.
Вказаний наказ видано з метою здійснення контролю та дотримання суб'єктами господарювання норм законодавства щодо виробництва, обігу та спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на підставі статтей 20, 75, п.п.80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
Так, відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; у разі здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Відтак, стаття 80 ПК України передбачає вичерпні підстави для проведення фактичної перевірки. Втім, застосовуючи конкретну правову підставу для призначення такої перевірки, у наказі на перевірку контролюючий орган зобов'язаний не тільки зазначити відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, але й обґрунтувати (пояснити), які саме фактичні підстави (обставини) зумовлюють необхідність проведення фактичної перевірки.
У той же час, питання застосування підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України з огляду на практику Верховного Суду є сформованою і усталеною.
Так, Верховний Суд у своїх постановах, але не виключно, від 11.07.2023 у справі №240/959/20, від 05.07.2023 у справі №460/2663/22, від 12.08.2021 у справі №140/14625/20, від 10.04.2020 у справі №815/1978/18, від 25.01.2019 у справі №812/1112/16, від 05.11.2018 у справі №803/988/17, від 22.05.2018 у справі №810/1394/16, від 20.03.2018 у справі №820/4766/17 зауважив, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме:
- наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;
- здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Тобто, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання, та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. У цьому випадку достатньо самого факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).
Крім того, у постановах Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №640/21536/19, від 17.12.2020 у справі №520/12028/18, від 11.06.2019 у справі №1440/2045/18 уточнено і розширено підхід щодо застосування підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, як підстави для призначення фактичної перевірки. При здійсненні такого призначення контролюючий орган повинен зазначити одну із підстав, визначених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, й у разі, якщо такою підставою є наявність та/або отримання інформації про порушення платником податків вимог законодавства, конкретизувати останню.
За висновками Верховного Суду (зокрема, але не виключно, викладені у постановах від 11.07.2022 у справі №120/5728/20-а, від 21.12.2022 у справі №500/1331/21) формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов'язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки кожна з них не обов'язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.
Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб'єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У такій ситуації в разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб'єктом господарювання порушень суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи.
Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 06.12.2023 у справі №500/1429/22.
Верховний Суд в постановах від 28.05.2024 у справі №280/1431/23, від 24.09.2024 у справі №320/8742/22 зазначив, що правовий аналіз пункту 80.2 статті 80 ПК України свідчить про те, що здебільшого підстави, передбачені у відповідних підпунктах цієї норми, встановлюють лише єдину передумову для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків вимог законодавства у певній сфері, яка і є фактичною підставою для проведення перевірки.
Однак, підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює дві обставини: (1) наявність та/або отримання певної інформації; (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у відповідній сфері.
Саме тому цей підпункт пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України має істотну особливість у його застосуванні порівняно з іншими підпунктами цієї норми, яка і зумовлює висновок про те, що саме лише посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України у рішенні про проведення перевірки не є мінімально достатнім обсягом інформації, яка має відображатися у наказі відповідно до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки.
Оскільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов'язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов'язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.
Тобто, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України має це відобразити у вищезазначений спосіб.
Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки. У разі, якщо наказ відповідає вимогам щодо відображення у ньому мінімально достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення перевірки, такий наказ не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства.
Як свідчать матеріали справи, викладене у наказі №1653 від 30.10.2020 формулювання «з метою здійснення контролю та дотримання суб'єктами господарювання норм законодавства щодо виробництва, обігу та спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» відповідає правовій підставі, закріпленій у підпункті 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, з якого розкривається її фактична підстава, а саме: здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
При цьому, у додатку №1 до вказаного наказу зазначено найменування суб'єкта господарювання - ТОВ «Укрземком», код ЄДРПОУ 33594304, адреса об'єкта перевірки: Київська обл., Обухівський р-н., с. Великі Дмитровичі, вул. Щаслива 30/13, дата початку і тривалість перевірки, посада та ПІБ перевіряючих.
У той же час, відсутність на додатку №1 підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) та печатки ГУ ДПС у Київській області, пояснюється тим, що було надано витяг із вказаного документу, а не його копія.
Оскільки інформація додатку до наказу ГУ ДІС у Київській області 30.10.2020 №1653 належить до переліку відомостей, які містять службову інформацію в органах ДІС, відтак робиться витяг із зазначеного додатку окремо на кожний об'єкт перевірки (суб'єкт господарювання).
До того ж, у додатку №1 до наказу ГУ ДІС у Київській області 30.10.2020 №1653 визначено період діяльності, що буде перевірятися відповідно до вимог статті 102 ПК України.
При цьому, ПК України не встановлено будь-яких обмежень та/або заборон щодо періоду діяльності платника, який перевіряється в ході фактичних перевірок, крім статті 102 ПК України (не пізніше 1095 днів).
У свою чергу, щодо проведення фактичної перевірки в межах 1095 днів та правомірності наказу про призначення такої перевірки було зроблено висновок і Верховним Судом у справі № 826/8284/17 (постанова від 20.05.2022).
Отже, фактичну перевірку податковим органом було проведено правомірно в межах покладених зобов'язань, тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування наказу ГУ ДПС у Київській області №1653 від 30.10.2020 «Про проведення фактичних перевірок».
Щодо перевірки правомірності податкового повідомлення-рішення від 14.12.2020 №6901/0901 слід зазначити наступне.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України, визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
Так, згідно зі статтею 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів.
При цьому, ліцензія (спеціальний дозвіл) - це документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
Встановити річну плату за ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780 гривень.
Суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.
Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п'ять років.
Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.
Суб'єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.
Ліцензія видається за поданою нарочно, поштою або в електронному вигляді заявою суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію (крім ліцензії на оптову торгівлю пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним, роздрібну торгівлю пальним, зберігання пального з метою подальшої його реалізації іншим споживачам).
У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб'єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).
Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
Суб'єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб'єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.
Таким чином, для здійснення господарської діяльності, а саме для здійснення роздрібної, оптової торгівлю пальним або зберігання пального, суб'єкт господарювання має отримати ліцензію на здійснення такої діяльності.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 06.04.2021 року у справі № 240/8544/20, від 22.07.2021 року у справі № 640/19955/19, від 08.06.2022 року у справі № 340/3135/20 та від 09.08.2022 року у справі № 580/2513/21.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі заяви ТОВ «Укрземком» від 03.04.2020 №03/04-20 ГУ ДПС у Київській області було видано позивачу ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), реєстраційний номер: 10160414202001133, термін дії: з 22.04.2020 до 22.04.2025. Адреса місця зберігання: Київська область, Обухівський район, с. Великі Дмитровичі, вул. Щаслива, буд. 30/3. Загальна місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального: 20000 літрів (а.с.28).
На підставі наказу №1653 від 30.10.2020 «Про проведення фактичних перевірок» та направлення на перевірку від 16.11.2020 №400/10-36-09-00 ГУ ДПС у Київській області проведено фактичну перевірку місць зберігання пального ТОВ «Укрземком» за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Великі Дмитровичі, вул. Щаслива, буд. 30/3.
За результатами фактичної перевірки складено акт від 23.11.2020 бланк №00027 (зареєстровано за №2387/10-36-09-00-10/33594304 від 23.11.2020), яким встановлено порушення вимог статті 15 Закону України №481/95-BP від 19.12.1995 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
Згідно вказаного Акту відповідно до документів наданих до перевірки (договір №1012 від 09.04.2019, видаткова накладна №1728 від 07.04.2020, товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів від 07.04.2020 №МУ1726, платіжне дорученням №318 від 07.04.2020) встановлено, що ТОВ «Мозир Україна» на адресу ТОВ «Укрземком» реалізувало паливо дизельне ДП-Л-Євро5-В0 в кількості. 12 990 куб.м, адреса розвантаження Київська область, Обухівський район, с. Великі Дмитровичі, вул. Щаслива, буд. 32.
За вказаною адресою у ТОВ «Укрземком» відсутня ліцензія на право зберігання пального, тому ТОВ «Укрземком» у квітні 2020 року за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Великі Дмитровичі, вул. Щаслива, буд. 32 здійснювалося зберігання пального за відсутності діючої ліцензії на право зберігання пального.
Як наслідок, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог статті 15 Закону №481/95-ВР.
Так, між ТОВ «Укрземком» (клієнт) та ТОВ «Мозир Україна» (постачальник) було укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів №1012 від 09.04.2019, за умовами якого постачальник зобов'язується у відповідності з замовленнями (заявками) клієнта передавати у власність клієнта наступні нафтопродукти, далі по тексту «Товар»: бензин, А-92, бензин А-95, дизельне паливо.
Нормами пункту 1.3 договору визначено, що кількість, асортимент і ціна товару вказуються в накладних.
Згідно із пунктом 3.1 договору товар поставляється погодженими партіями у відповідності з заявками клієнта на постачання тої чи іншої партії товару.
На виконання умов вказаного договору, відповідно до видаткової накладної №1728 від 07.04.2020 та товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів від 07.04.2020 №МУ1726 позивачу було поставлено дизельне паливо марки ДП-Л-Євро5-В0 об'ємом 12 990 куб.м, на загальну суму 198 123,48 грн., в тому числі ПДВ 33020,58 грн.
Здійснення ТОВ «Укрземком» оплати за вказаний товар підтверджується платіжним дорученням №318 від 07.04.2020.
Позиція апелянта грунтується на тому, що у видатковій накладній №1728 від 07.04.2020 та товарно-транспортній накладній №МУ1726 від 07.04.2020 було помилково зазначено адресу доставки: Київська область, Обухівський район, с. Великі Дмитровичі, вул. Щаслива, буд. 32, у зв'язку із вказаним складено бухгалтерську довідку №07/04, згідно із якою вірною слід вважати адресу доставки: Київська область, Обухівський район, с. Великі Дмитровичі, вул. Щаслива, буд. 30/3 (а.с.57)
Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, вказану бухгалтерську довідку слід оцінювати критично, так як ліцензія на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), реєстраційний номер: 10160414202001133 була видана позивачу лише 22.04.2020, тобто станом на день поставки пального (07.04.2020) у позивача були відсутні діючі ліцензії на право зберігання пального як за однією, так і за іншою адресами.
Посилання скаржника на те, що пальне було відразу ж використане у господарській діяльності позивача - для заправки сільськогосподарської техніки та транспортних засобів товариства колегія суддів не приймає до уваги, оскільки позивачем не було надано жодних доказів на підтвердження належності товариству транспортних засобів на праві власності/користування та доказів того, що відпуск пального здійснювався саме в зазначені у переліку транспортні засоби (що такі отримували безпосередньо у свої баки паливо) за виписаною видатковою накладною №1728 від 07.04.2020 на виконання умов договору купівлі-продажу нафтопродуктів №1012 від 09.04.2019.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.02.2022 у справі № 420/14246/20.
При цьому, суд апеляційної існтанції звертає увагу на те, що згідно форми 20-ОПП, що була подана позивачем до контролюючих органів за адресою: Київська обл., Обухівський р-н.,с. Великі Дмитровичі, вул. Щаслива буд.30/3 жодного транспортного засобу та с/г техніки на балансі не обліковуються.
Окрім того, наданою самим же позивачем відомістю від 09.04.2020 на відпуск нафтопродуктів по підприємству в кількості 5755 л (а.с.62), підтверджується той факт, що відповідне пальне перебувало на зберіганні ТОВ «Укрземком».
Твердження позивача про те, що 28.02.2020 ТОВ «Укрземком» вперше звернулось із заявою на отримання ліцензії на право зберігання пального, яка була отримана відповідачем 03.03.2020, однак відповідач жодним чином не відреагувало на вказану заяву колегія суддів відхиляє, так як за результатами розгляду заяви 28.02.2020 №28/02-20 ГУ ДПС у Київській області листом від 20.03.2020 №10578/10/10-36-37-03-18 повідомило позивача про прийняте рішення щодо відмови у видачі ліцензії на право зберігання пального ТОВ «Укрземком».
Вказаний лист було надіслано на адресу позивача 23.03.2020 та отримано останнім 27.03.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, копія конверту, копія фіскального чеку та списку поштових відправлень.
Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про правомірність податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрземком» - залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п'ятої ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді О.М. Ганечко
В.В. Кузьменко