П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
14 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/4606/23
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 5 вересня 2025 року (суддя Величко А.В., м. Миколаїв, повний текст рішення складений 05.09.2025) про відмову у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, виданого на підставі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
20.07.2023 набрало законної сили рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.06.2023, яким зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області нарахувати та виплатити з 01.01.2022 року ОСОБА_1 щомісячну доплату у розмірі 2000 грн., відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
21.07.2025 судом видано виконавчий лист.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.07.2025 змінено спосіб і порядок виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 у справі №400/4606/23 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 нараховану суму доплати до пенсії за період з 01.01.2022 року по 31.07.2023 року у розмірі 34901,59 грн.
04.08.2025 до суду від ГУ ПФУ в Миколаївській області надійшла заява, подана у порядку статті 374 КАС України, про визнання виконавчого листа по справі №400/4606/23 таким, що не підлягає виконанню.
На обґрунтування поданої заяви зазначалося, що виконавчий лист не підлягає виконанню Головним управлінням, оскільки рішення не може бути виконаним у спосіб, викладеним у виконавчому листі від 21.07.2023.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 5 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою ГУ ПФУ в Миколаївській області подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.09.2025 та прийняти нову, якою визнати виконавчий лист по справі №400/4606/23, виданий 21.07.2023 Миколаївським окружним адміністративним судом, таким, що не підлягає виконанню.
На думку апелянта, у даній справі наявні процесуально-правові підставі визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а саме той факт, що виконання рішення суду буде здійснюватися органами Казначейства на підставі ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.07.2025 про зміну способу виконання рішення по справі №400/4606/23.
Позивачка своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалася, що, відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи.
Судом першої інстанції спірне питання було розглянуто в порядку письмового провадження.
Апеляційним судом справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів у разі, в тому числі, відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до Конституції України основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення (стаття 129), суд ухвалює рішення іменем України, а судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Основного Закону).
Зазначені норми Конституції України знайшли своє відображення в процесуальному законодавстві України.
Так, статтею 14 КАС України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 372 КАС України визначено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.
Згідно із частинами першою, другою цієї статті у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
При цьому рішення суду можуть виконуватися у добровільному або примусовому порядку. Особа може виконати рішення суду добровільно: з моменту набрання рішенням суду законної сили; до моменту надходження виконавчого листа до державного або приватного виконавця та відкриття виконавчого провадження.
За правилами частини першої статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої статті 374 КАС України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Відповідно до частини другої статті 374 КАС України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Як випливає зі змісту узагальнення судової практики Верховного Суду, наведені в статті 374 КАС України підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові і процесуально-правові.
До матеріальних підстав відносяться випадки відсутності обов'язку боржника через його припинення, добровільне виконання боржником чи іншою особою.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема:
- видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню);
- коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню;
- видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа;
- помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване;
- видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката;
- пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Під іншими причинами, за роз'ясненнями згаданого узагальнення, слід розуміти випадки, коли в апеляційному чи касаційному порядку або ж у зв'язку з нововиявленими обставинами скасовано чи змінено рішення суду, а виконавчий лист ще не виконаний.
За такого правового регулювання колегія суддів вважає, що зміна способу і порядку виконання судового рішення не є підставою для визнання в порядку статті 374 КАС України виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Підсумовуючи все викладене колегія суддів констатує, що зазначені в апеляційній скарзі позивача вимоги є безпідставними, а висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви Головного управління є обґрунтованими та такими, що відповідають обставинам справи та нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 292, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області залишити без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 5 вересня 2025 року про відмову у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя М.П.Коваль
Суддя Ю.В.Осіпов