П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
14 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/33325/24
Перша інстанція: суддя Білостоцький О.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.
суддів - Бойка А.В., Єщенка О.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Одеській області), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 26.09.2024 №155250030943 про відмову в призначенні пенсії за віком згідно заяви ОСОБА_1 від 19.09.2024;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву від 19.09.2024 та зарахувати до страхового стажу періоди перебування у відпустці по догляду за дітьми до 3-х років 1981 року народження та 1983 року народження, а саме з 01.11.1984 по 12.11.1984 та з 12.02.1985 по 15.05.1985; період роботи з 08.06.1989 по 05.09.1989 у Науково-виробничому кооперативі «Універсал»; період роботи з 24.05.1990 по 15.05.1993 на «АвтоВАЗ обслуговування»; період роботи з 12.05.1994 по 15.07.1999 на МП «Конка»; період роботи з 01.07.2000 по 30.08.2000 на ЗАТ ГП «Теплова мережа санаторій-профілакторій»; період роботи з 05.03.2002 по 15.10.2002 у Приватного підприємця ОСОБА_2 ; період роботи з 18.10.2002 по 10.01.2003 у Запорізькому Благодійному Фонді «Олімпієць».
Також в позовній заяві ставилося питання про стягнення з ГУ ПФУ в Одеській області понесені судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, по досягненню пенсійного віку звернулася до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком, на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058- IV), до якої надала пакет необхідних документів.
За результатами розгляду вказаної заяви ГУ ПФУ в Одеській області прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії за віком посилаючись на відсутність необхідного пільгового стажу. Позивачка вважає таке рішення протиправним та зазначає, що оскаржуване рішення порушує її право на соціальний захист, визначене статтею 46 Конституції України, зокрема, право на призначення пенсії за віком.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року позов ОСОБА_1 - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 26.03.2024 №155250030943.
Зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.09.2024 про призначення пенсії за віком, та зарахувати до її страхового стажу період перебування у відпустці по догляду за дітьми до 3-х років, а саме: з 01.11.1984 по 12.11.1984 та з 12.02.1985 по 15.05.1985; період роботи з 08.06.1989 по 05.09.1989 у Науково-виробничому кооперативі «Універсал»; період роботи з 24.05.1990 по 15.05.1993 на «АвтоВАЗ обслуговування»; період роботи з 12.05.1994 по 15.07.1999 на МП «Конка»; період роботи з 01.07.2000 по 30.08.2000 на ЗАТ ГП «Теплова мережа санаторій-профілакторій»; період роботи з 05.03.2002 по 15.10.2002 у Приватного підприємця ОСОБА_2 ; період роботи з 18.10.2002 по 10.01.2003 у Запорізькому Благодійному Фонді «Олімпієць».
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн.
В апеляційній скарзі, ГУ ПФУ в Одеській області посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування своєї позиції апелянт зазначає, що частина 2 статті 41 Закону №1058-IV передбачає, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата, отримувана застрахованою особою до набрання чинності цим законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше нараховувалися внески на державне соціальне страхування, або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Апелянт зауважує на тому, що за період з 01.07.2000 по 30.08.2000, з 05.03.2002 по 15.10.2002, з 18.10.2002 по 10.01.2003, відсутні дані в індивідуальних відомостях про застраховану особу за формою ОК-5 стосовно позивачки, а тому орган Пенсійного фонду обґрунтовано відмовив у зарахуванні таких періодів.
Також апелянт зазначає про відсутність підстав зарахування періодів перебування позивачки у відпустці по догляду за дитиною через відсутність інформації про догляд за дітьми, а також період з 24.05.1990 по 15.05.1993 через недоліки заповнення трудової книжки, зокрема, відсутність печатки та неприйнятність до читання запису щодо дати та номеру наказу.
Апелянт вважає помилковими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для зарахування спірних періодів до страхового стажу позивачки та наголошує на тому, що дії територіального органу Пенсійного фонду в повному обсязі відповідають нормам чинного законодавства, а тому підстави для визнання їх протиправними та скасування рішення відсутні.
Окремо апелянт зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції про стягнення з ГУ ПФУ в Одеській області судових витрат зі сплати судового збору.
Позивачка своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.
Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України дана справа відноситься до категорії незначної складності.
Пункт 2 частини 1 статті 263 КАС України визначає, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 по досягненню пенсійного віку звернулася ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком.
26.09.2024, за результатами розгляду вказаної заяви відповідач прийняв рішення №1555250030943 «Про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 » у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 20 років. Згідно розрахунку стажу, у позивача із необхідних 20 років підтверджено 18 років 03 місяців 09 днів страхового стажу (а.с.51).
В оскаржуваному рішенні відповідач зазначив, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано:
- період догляду до трьох років за дітьми 1981 року та 1983 року народження, оскільки відсутня інформація про догляд за дітьми до трьох років, яка не дає можливості зарахувати до страхового стажу періоду (діти: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 );
- період роботи з 08.06.1989 по 05.09.1989, оскільки звільнення з роботи не засвідчено печаткою підприємства та відсутні накази та їх дати про прийняття та звільнення з роботи;
- період роботи з 24.05.1990 по 15.05.1993, оскільки звільнення з роботи засвідчено печаткою, яка не відповідає назві підприємству, яке вносило запис про роботу та відсутня довідка про зміну назви підприємства;
- період роботи з 24.05.1990 по 15.05.1993 року, оскільки дата звільнення з роботи, номер наказу та її дата не прийнятні для читання;
- періоди роботи з 01.07.2000 по 30.08.2000, з 05.03.2002 по 15.10.2002, з 18.10.2002 по 10.01.2003, оскільки відсутні дані в індивідуальних відомостях про застраховану особу за формою ОК-5.
Крім того, відповідно до розрахунку стажу «Форма РС» також до страхового стажу не зарахований період її роботи з 12.05.1994 по 15.07.1999 на посаді продавчині на МП «Конка», водночас про вказаний період окремо не зазначений в спірному рішенні.
За таких умов, ГУ ПФУ в Одеській області відмовило ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
Згідно наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 позивачка є матір'ю доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.50).
Окрім того, згідно матеріалів справи, копія трудової книжки ОСОБА_1 серія НОМЕР_3 від 10.06.1978, містить такі відомості про роботу:
- 05.03.1981- 31.10.1984 працювала маляром 2 разряду в цех виробництва связок м. Пологи;
- з 31.10.1984- звільнена з посади маляра 2 розряду в цеху (запис №7);
- з 01.11.1984 по 12.11.1984 - не працювала;
- з 13.11.1984 по 12.02.1984 - працювала на посаді ваговика транспортного цеху в Новополтавському кар'єрі «Укрводжелезобетон» (запис №8-9);
- з 12.02.1985 по 15.05.1985 - не працювала;
- з 15.05.1985- робота на посаді дробильника гірських порід в об'єднанні «Южукргеология» (запис №10);
- з 08.06.1989 по 05.09.1989- працювала формувальником у Науковому-виробничому кооперативі «Універсал» (записи №16-17);
- з 24.05.1990 по 15.05.1993- працювала комірницею з матеріальною відповідальністю на «АвтоВАЗ техобслуговування» (записи №20-21);
- з 12.05.1994 по 15.07.1999- працювала продавчинею на МП «Конка» (записи №22-23);
- з 01.07.2000 по 30.08.2000 - працювала кухарем їдальні на ЗАТ ГП «Теплова мережа санаторій-профілакторій» (записи №23-24);
- з 05.03.2002 по 15.10.2002- працювала диспетчером у приватного підприємця ОСОБА_2 (записи №26-27);
- з 18.10.2002 по 10.01.2003- працювала технічним працівником у Запорізькому благодійному фонді «Олімпієць» (записи №29-30) (а.с.54).
Вважаючи, що територіальний орган Пенсійного фонду протиправно відмовив у зарахуванні спірних періодів та призначенні пенсії, позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення територіального органу Пенсійного фонду про відсутність у позивачки права на призначення пенсії за віком, відповідно до положень Закону №1058-IV є протиправним.
Посилаючись на позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 суд зауважив на тому, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Окрім того, спираючись на позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а суд указав, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
У зв'язку з цим суд дійшов висновку що орган Пенсійного фонду при прийнятті рішення протиправно відмовив у зарахуванні спірних періодів та зазначив, що відповідачем був проявлений надмірний формалізм при розрахунку страхового стажу що призвело до того, що вказані періоди безпідставно не враховані до страхового стажу.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з огляду на наступне.
Згідно із частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовані Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (вище і далі - Закон № 1058-IV).
Згідно частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Стаття 10 Закону № 1058-ІV визначає, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону № 1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно з частиною 5 статті 45 Закону № 1058-IV, документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Стаття 62 цього Закону також встановлює, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 затверджений «Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» № 637 (далі - Порядок №637).
Згідно пункту 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно частини 3 статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги про правомірність незарахування до стажу роботи позивачки період догляду до трьох років за дітьми, а саме періоди з 01.11.1984 по 12.11.1984 та з 12.02.1985 по 15.05.1985, оскільки відсутня інформація про догляд за дітьми до трьох років, колегія суддів керується наступним.
Як мовилося вище, відповідно до частини 4 ст. 24 Закону №1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частина 3 статті 56 Закону №1788 визначає, що до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Окрім цього, положення частини 2 статті 181 КЗпП України визначають, що відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.
Відповідно до пункту 11 наведеного вище Порядку № 637 час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
Тобто, час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми до досягнення ними трирічного віку зараховується до страхового стажу та встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть) та документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
Згідно матеріалів справи позивачка є матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що також підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .
Наведене свідчить про те, що орган Пенсійного фонду повинен був зарахувати до страхового стажу позивачки період догляду за дитиною до досягнення 3-річного віку, але відповідач протиправно відмовив у зарахуванні до страхового стажу цього періоду.
За таких підстав колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про відсутність правових підстав для зарахування такого періоду до страхового стажу позивачки.
Стосовно доводів апеляційної скарги про правомірність відмови у зарахуванні до страхового стажу позивачки періодів роботи з 08.06.1989 по 05.09.1989, з 24.05.1990 по 15.05.1993 та з 12.05.1994 по 15.07.1999 через недоліки заповнення трудової книжки, колегія суддів зазначає таке.
Так, ГУ ПФУ в Одеській області відмовив у зарахуванні періоду роботи з 08.06.1989 по 05.09.1989, оскільки звільнення з роботи не засвідчено печаткою підприємства та відсутні накази та їх дати про прийняття та звільнення з роботи; а період роботи з 24.05.1990 по 15.05.1993 - через те, що звільнення з роботи засвідчено печаткою, яка не відповідає назві підприємству, яке вносило запис про роботу та відсутня довідка про зміну назви підприємства та через те, що оскільки дата звільнення з роботи, номер наказу та її дата не прийнятні для читання.
На час внесення спірних записів до трудової книжки позивачки, порядок ведення трудових книжок працівників регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція №162 ).
Пункт 2.3. Інструкції №162 визначає, що всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Згідно пункту 1.1 Інструкції №162 що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників державних, кооперативних та громадських підприємствах, установах та організаціях, які пропрацювали понад п'ять днів, у тому сезонних та тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пункт 2.2 Інструкції №162 визначає, що до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до пунктів 2.3, 2.5 Інструкції №162 записи виконуються акуратно, пір'яною або кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.
У разі виявлення неправильного чи неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. виправлення проводиться адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати працівникові у цьому необхідну допомогу.
Далі порядок ведення трудових книжок з 29.07.1993 регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58), яка містить аналогічні вимоги щодо внесення записів до трудових книжок, що й Інструкція №162.
Водночас, варто зауважити, що відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 №301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
Колегія суддів враховує, що вищевказані записи (№16-17 та №20-21) у трудовій книжці позивачки періоди роботи з 08.06.1989 по 05.09.1989 та з 24.05.1990 по 15.05.1993 виконані акуратно, будь-яких виправлень не містять, що свідчить про відсутність порушень приписів Інструкцій №162 та №58.
Разом з цим, записи №20-21 за період роботи з 24.05.1990 по 15.05.1993 не є такими, що неприйнятні для читання та аналізу.
Крім того, апелянт ані до суду першої інстанції ані до суду апеляційної інстанції не надав жодних обґрунтувань стосовно підстав не зарахування до страхового стажу періоду роботи позивачки з 12.05.1994 по 15.07.1999 на посаді продавчині на МП «Конка», хоча відповідні записи (№22-23) у трудовій книжці виконані також чітко та без виправлень (вказаний період окремо не зазначений в оскаржуваному рішенні як період, що не зарахований до страхового стажу).
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції доречно послався на позицію Верховного Суду, наведену у постановах від 21.02.2018 у справі №687/975/17 та від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а стосовно того, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії, а також про те, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом у постанові від 04.07.2023 у справі №580/4012/19, а тому в силу положень частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати такі висновки щодо застосування норм права.
Таким чином, колегія суддів вважає указані апелянтом доводи безпідставними, та доречним посилання суду першої інстанції на те, що такі дії свідчать про прояв органом Пенсійного фонду надмірного формалізму при розрахунку страхового стажу що позбавило позивачку можливості врахування спірних періодів до її страхового стажу.
Стосовно доводів апелянта про те, що періоди роботи позивачки з 01.07.2000 по 30.08.2000, з 05.03.2002 по 15.10.2002, з 18.10.2002 по 10.01.2003 правомірно не зараховані до страхового стажу, через відсутність даних в індивідуальних відомостях про застраховану особу за формою ОК-5, колегія суддів зазначає таке.
Згідно наявної в матеріалах справи формі ОК-5 дійсно відсутні відомості про сплату страхових внесків страхувальником у вказані вище періоди.
Водночас варто зазначити, що відповідно до положень статті 20 Закону №1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до пункту 7 частини 16 статті 106 Закону №1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.
Отже, страхові внески є умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, а перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Водночас, згідно наведених вище норм, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника (роботодавця), тобто відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Оскільки відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на підприємство (в якому позивач працювала у спірний період) як страхувальника, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії періоду роботи з 01.07.2000 по 30.08.2000 на посаді кухара їдальні на ЗАТ ГП «Теплова мережа санаторій-профілакторій», з 05.03.2002 по 15.10.2002 на посаді диспетчера у приватного підприємця ОСОБА_2 , з 18.10.2002 по 10.01.2003 на посаді технічного працівника у Запорізькому благодійному фонді «Олімпієць», не є підставою для не включення вказаних періодів до страхового стажу позивачки.
Наведені висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду у постанові від 17.07.2019 у справі №144/669/17.
За таких підстав правильним є висновок суду першої інстанції про протиправність відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.07.2000 по 30.08.2000, з 05.03.2002 по 15.10.2002, з 18.10.2002 по 10.01.2003.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_1 .
Стосовно доводів ГУ ПФУ в Одеській області, в яких апелянт не погоджується із рішенням суду першої інстанції в частині стягнення з ГУ ПФУ в Одеській області сплаченого позивачем судового збору , колегія суддів зазначає таке.
Так, відповідно до приписів частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких підстав, відшкодування на користь позивачки сплаченого судового збору у зв'язку із задоволенням позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань Управління, яке виступало відповідачем у справі є правомірним.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ГУ ПФУ в Одеській області висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять аргументів, яким би не була надана оцінка судом першої інстанції.
Будь-яких інших доводів, з боку апелянта, які б могли свідчити про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права, апеляційна скарга не містить. За таких підстав колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Колегія суддів вважає, що надала відповідь на ключові доводи апеляційної скарги.
Рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а тому підстав для скасування правильного по суті рішення колегія суддів не вбачає.
Відповідно до вимог статті 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Оскільки суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуюча суддя О. А. Шевчук
суддя А. В. Бойко
суддя О. В. Єщенко