П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
14 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/13893/21
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Димерлія О.О. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 8 вересня 2025 року (суддя Завальнюк І.В., м. Одеса, повний текст рішення складений 08.09.2025) про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, виданого на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
19.10.2021 набрало законної сили рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.09.2021, яким зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01.04.19 перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, а також усіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення в розмірах та на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії від 19.07.21 №ЮО108898, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 , та провести доплату різниці в пенсії між максимально нарахованими та фактично виплаченими розмірами з 01.04.19 по день проведення перерахунку.
05.11.2021 судом видано виконавчий лист.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 змінено спосіб і порядок виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.09.2021 року по справі №420/13893/21 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 нарахованої доплати у розмірі 42 909,83 грн.
19.08.2025 до суду від відповідача надійшла заява, про визнання виконавчого листа по даній справі таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування поданої заяви ГУ ПФУ в Одеській області, посилаючись на ухвалу суду про зміну способу і порядку виконання рішення суду від 16.09.2021, вважає, що виконавчий лист по справі № 420/13893/21 виданий судом безпідставно та є таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08.08.2025 заяву ГУ ПФУ в Одеській області задоволено.
Суд визнав таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист Одеського окружного адміністративного суду №420/13893/21 від 05.11.2021.
Ухвала суду мотивована тим, що оскільки ухвалою суду змінено спосіб виконання рішення суду зі зобов'язального характеру на стягнення коштів, що фактично зумовило наявність двох виконавчих листів у межах однієї справи. Отже, існують правові підстави для визнання первісного виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржену ухвалу та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 19.08.2025 про визнання виконавчого листа №420/13893/21 від 05.11.2021 таким, що не підлягає виконанню.
На думку апелянта, вимога відповідача про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є спробою уникнути відповідальності за власну бездіяльність та продовження практики затягування належного виконання рішення суду.
Апелянт наполягає, що зміна способу виконання судового рішення не скасовує чинність попереднього виконавчого листа, якщо обов'язок не виконано. Одночасне існування двох виконавчих листів (про зобов'язання та про стягнення) не створює подвійного виконання і не є порушенням закону, якщо вимоги не дублюються.
Відповідач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що, відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України, не перешкоджає апеляційному перегляду рішення суду першої інстанції.
Судом першої інстанції спірне питання було розглянуто в порядку письмового провадження.
Апеляційним судом справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів у разі, в тому числі, відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до Конституції України основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення (стаття 129), суд ухвалює рішення іменем України, а судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Основного Закону).
Зазначені норми Конституції України знайшли своє відображення в процесуальному законодавстві України.
Так, статтею 14 КАС України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 372 КАС України визначено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.
Згідно із частинами першою, другою цієї статті у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
При цьому рішення суду можуть виконуватися у добровільному або примусовому порядку. Особа може виконати рішення суду добровільно: з моменту набрання рішенням суду законної сили; до моменту надходження виконавчого листа до державного або приватного виконавця та відкриття виконавчого провадження.
За правилами частини першої статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої статті 374 КАС України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Відповідно до частини другої статті 374 КАС України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Як випливає зі змісту узагальнення судової практики Верховного Суду, наведені в статті 374 КАС України підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові і процесуально-правові.
До матеріальних підстав відносяться випадки відсутності обов'язку боржника через його припинення, добровільне виконання боржником чи іншою особою.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема:
- видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню);
- коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню;
- видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа;
- помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване;
- видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката;
- пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Під іншими причинами, за роз'ясненнями згаданого узагальнення, слід розуміти випадки, коли в апеляційному чи касаційному порядку або ж у зв'язку з нововиявленими обставинами скасовано чи змінено рішення суду, а виконавчий лист ще не виконаний.
З такого правового регулювання колегія суддів вважає, що зміна способу і порядку виконання судового рішення не є підставою для визнання в порядку статті 374 КАС України виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Також слід звернути увагу на те, що висновки суду першої інстанції про наявність двох виконавчих листів у межах однієї справи не підтверджено жодним доказом.
При цьому, положеннями процесуального закону не передбачено можливості повторної видачі виконавчого листа після прийняття судового рішення про зміну способу та порядку виконання рішення суду.
Так, відповідно до ч. 1-2 ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.
Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 6 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 передбачено, що у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:- заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв'язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім'я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення); - оригінал виконавчого документа; - судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); - оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету).
Таким чином, виконавчий лист №420/13893/21 від 05.11.2021 є документом, необхідним для перерахування коштів згідно Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників.
Позивач має право на пред'явлення оригіналу виконавчого листа та ухвали суду про зміну способу та порядку виконання рішення суду до примусового виконання.
З огляду на вказане колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Отже, ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За приписами частини першої та частини другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відтак апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 292, 308, 311, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 8 вересня 2025 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - скасувати та прийти нову ухвалу, якою у задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 19.08.2025 про визнання виконавчого листа №420/13893/21 від 05.11.2021 таким, що не підлягає виконанню - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя О.О.Димерлій
Суддя Ю.В.Осіпов