П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
14 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/21903/24
Перша інстанція суддя Левчук О.А.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Яковлєва О.В.,
суддів: Крусяна А.В., Шевчук О.А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранслайн» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотранслайн» звернулось до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: від 13 червня 2024 року № 25294/15-32-07-01-19, від 13 червня 2024 року № 25287/15-32-07-01-19, від 13 червня 2024 року № 25245/15-32-24-06, від 13 червня 2024 року № 25240/15-32-24-06, від 13 червня 2024 року № 25238/15-32-24-06.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року задоволено позов.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог не відповідає встановленим обставинам справи, так як за наслідком проведення документальної перевірки товариства податковим органом встановлено допущенні товариством порушення вимог податкового законодавства у перевіряємому періоді.
При цьому, апелянт наголошує, що у межах спірних правовідносин ним належним чином досліджено зміст та характер наявних у ТОВ «Автотранслайн» грошових зобов'язань, а як наслідок зроблено правомірний висновок про неналежне ведення позивачем обліку таких зобов'язань, а також висновок про необхідність донарахуванню позивачу додаткових податкових зобов'язань.
Крім того, апелянт зазначає, що сплачені ТОВ «Автотранслайн» штрафні санкції за фізичних осіб є додатковим благом, яке безпідставно не враховано позивачем у його податковому обліку.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що 01 квітня 2024 року Головним управлінням ДПС в Одеській області видано наказ № 3047-п про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Автотранслайн» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства та іншого законодавства за період діяльності з 01 квітня 2021 року по 31 грудня 2023 року.
В період з 15 квітня 2024 року по 26 квітня 2024 року Головним управлінням ДПС в Одеській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Автотранслайн», за результатами якої складено акт перевірки № 19083/15-32-07-01 від 03 травня 2024 року (а.с. 34-107 т. 1).
Згідно акту перевірки № 19083/15-32-07-01 від 03 травня 2024 року, під час проведення перевірки встановлено порушення:
1. п. 44.1, ст. 44, п. 44.2 ст. 44 та пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», п. 5, п. 15 НП(С)БО 15 «Дохід», п. 5, п. 9 НП(С)БО 11 «Зобов'язання», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток, на суму 7 707 194 грн, в тому числі за 2023 рік на суму 7 707 194 грн та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування у сумі 6 701 128 грн, в тому числі за 2023 рік у сумі 6 701 128 грн;
2. ст. 51, п. 176.2 ст. 176, з урахуванням п. 69.2 ст. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, із змінами та доповненнями, наказу Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року № 4 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску і Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску» із змінами та доповненнями, внаслідок надання податкових розрахунків не у повному обсязі, та з недостовірними відомостями за період 01 квітня 2021 року по 31 грудня 2023 року;
3. пп. 14.1.13, пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, пп. 162.1.3. п. 162.1 ст. 162, п.п. 163.1.1. п. 163.1 ст. 163, абз. «г» пп. 164.2.17, п. 164.2, п. 164.5 ст. 164, п. 167.1. ст. 167, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2, пп. 168.1.4, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 ст. 171, абз. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України встановлено заниження бази оподаткування за перевіряємий період у сумі 4 159 979,50 грн;
4. пп. 14.1.13, пп.14.1.47 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44 пп. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162, пп.163.1.1. п. 163.1 ст. 163, абз. «г» пп. 164.2.17 п. 164.2, п. 164.5 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2, пп. 168.1.4, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 ст. 171, абз. «а» п. 176.2 ст. 176, пп. 1.2, п. 16-1 Підрозділу 10 Перехідних положень ПК України занижено базу оподаткування на загальну суму 3 411 217,30 грн та податкового зобов'язання з військового збору всього на суму 51 168,26 грн.
В свою чергу, ТОВ «Автотранслайн» подано заперечення на акт № 19083/15-32-07-01 від 03 травня 2024 року, які 07 червня 2024 року залишено без задоволення (а.с. 125-130 т. 1).
Тому, 13 червня 2024 року Головним управлінням ДПС в Одеській області винесено наступні податкові повідомлення-рішення:
1. № 25294/15-32-07-01-19, яким зменшено ТОВ «Автотранслайн» суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, у сумі 6 701 128,00 грн (а.с.14-15т.1);
2. № 25287/15-32-07-01-19, яким збільшено ТОВ «Автотранслайн» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 7 707 194,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 770 719,00 грн (а.с. 16-17 т.1);
3. № 25245/15-32-24-06, яким застосовано до ТОВ «Автотранслайн» штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 020,00 грн (а.с. 19-20 т. 1);
4. № 25240/15-32-24-06, яким збільшено ТОВ «Автотранслайн» суму грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 51 168,26 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 823,03 грн (а.с. 21-22 т. 1).
5. № 25238/15-32-24-06, яким збільшено ТОВ «Автотранслайн» суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 748 796,31 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 26 678,22 грн (а.с. 23-24).
Не погоджуючись із правомірністю отриманих податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
За наслідком з'ясування обставин у справі, судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позову, так як податковим органом не доведено правомірності оскаржуваних рішень, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Відповідно до пп. 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об'єктом оподаткування для цілей податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Згідно пп. 14.1.267 п. 14.1 ст. 14 ПК України, позика - грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.
При цьому, відповідно до ст. 1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам; міжнародні стандарти фінансової звітності - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності.
Згідно ч. 3 ст. 12-1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підприємства (крім публічних акціонерних товариств, банків, страховиків, а також підприємств, які провадять господарську діяльність за видами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України), самостійно визначають доцільність застосування міжнародних стандартів для складання фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності.
Відповідно до п. 6 П(С)БО 11 «Зобов'язання», зобов'язання поділяються на: довгострокові; поточні; непередбачені зобов'язання; доходи майбутніх періодів.
Зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду (пункт 5 П(С)БО 11 «Зобов'язання»).
Відповідно до абзаців 1, 8 пункту 4 П(С)БО 11 «Зобов'язання», довгострокові зобов'язання - всі зобов'язання, які не є поточними зобов'язаннями, а поточні зобов'язання - зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.
Згідно п. 7 П(С)БО 11 «Зобов'язання» передбачено, що до довгострокових зобов'язань належать: довгострокові кредити банків; інші довгострокові зобов'язання; відстрочені податкові зобов'язання; довгострокові забезпечення.
Відповідно до пунктів 11, 12 П(С)БО 11 «Зобов'язання», поточні зобов'язання включають: короткострокові кредити банків; поточну кредиторську заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями, за товари, роботи, послуги, за розрахунками з бюджетом, у тому числі з податку на прибуток, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків; короткострокові векселі видані; поточні забезпечення; інші поточні зобов'язання. Поточні зобов'язання відображаються в балансі за сумою погашення.
Згідно абз. 9 п. 4 П(С)БО 11, сума погашення - не дисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства.
Відповідно до п. 10 П(С)БО 11 «Зобов'язання», довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов'язання.
Теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства (абзац десятий пункту 4 П(С)БО 11 «Зобов'язання»).
Відповідно до пункту 4 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти», фінансовий актив - це: а) грошові кошти та їх еквіваленти; б) контракт, що надає право отримати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого підприємства; в) контракт, що надає право обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно вигідних умовах; г) інструмент власного капіталу іншого підприємства.
Фінансові інвестиції - активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора. Фінансове зобов'язання - контрактне зобов'язання: а) передати грошові кошти або інший фінансовий актив іншому підприємству; б) обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно невигідних умовах. Фінансовий інструмент - контракт, який одночасно приводить до виникнення (збільшення) фінансового активу в одного підприємства і фінансового зобов'язання або інструмента власного капіталу в іншого. Фінансовий актив або фінансове зобов'язання відображається у балансі, якщо підприємство є стороною-укладачем угоди щодо фінансового інструмента (п. 10 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти»).
Фінансові інструменти первісно оцінюють та відображають за їх фактичною собівартістю, яка складається із справедливої вартості активів, зобов'язань або інструментів власного капіталу, наданих або отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент, і витрат, які безпосередньо пов'язані з придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні, обов'язкові збори та платежі при передачі цінних паперів тощо) (п. 29 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти»).
Відповідно до п. 31 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти», на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові зобов'язання оцінюються за амортизованою собівартістю, крім фінансових зобов'язань, призначених для перепродажу, і зобов'язань за похідними фінансовими інструментами.
При цьому, згідно пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України, додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV Податкового кодексу України).
Відповідно до пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді:
а) вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах;
б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств.
Додатково до винятків, передбачених підпунктом "а" цього підпункту, не вважаються додатковим благом платника податку доходи, одержані у формі та розмірах, що підлягають включенню роботодавцем до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, а також кошти, вартість послуг, проживання, проїзду, харчування, спортивного одягу, аксесуарів, взуття та інвентарю, колясок для осіб з інвалідністю, у тому числі які призначені для участі осіб з інвалідністю в фізкультурно-реабілітаційних та спортивних заходах, лікарських та медико-відновлюваних засобів та інших доходів, наданих (виплачених) платнику податку - учаснику спортивних (крім професійного спорту), фізкультурно-оздоровчих заходів, заходів з фізкультурно-оздоровчої діяльності та фізкультурно-спортивної реабілітації, що фінансуються з бюджету та/або бюджетними організаціями, іншими неприбутковими організаціями, внесеними до Реєстру неприбуткових організацій та установ на дату надання таких коштів.
Також не вважається додатковим благом платника податку сплачена суб'єктом кінематографії вартість товарів та послуг, а саме проїзду, проживання, харчування, охорони, страхування, медичного обслуговування, тренування, навчання, що пов'язані з участю такого платника податку у виробництві аудіовізуальних творів, що виробляються (створюються) суб'єктами кінематографії України, якщо це передбачено умовами договору з такими платниками податку та/або режисерським сценарієм аудіовізуального твору.
Також не вважається додатковим благом платника податку сплачена закладом культури вартість товарів та послуг, а саме проїзду, проживання, харчування, охорони, страхування, медичного обслуговування, тренування, що пов'язані з участю такого платника податку у створенні та показі (проведенні) культурних, у тому числі гастрольних, заходів, якщо це передбачено умовами договору з такими платниками податку;
в) вартості послуг домашнього обслуговуючого персоналу, безоплатно отриманих платником податку, включаючи працю підпорядкованих осіб, а також осіб, що перебувають на військовій службі чи є заарештованими або ув'язненими. Під терміном "послуги домашнього обслуговуючого персоналу" розуміються послуги з побутового обслуговування фізичної особи, членів її сім'ї або від імені чи за їх дорученням будь-якої третьої особи, включаючи ремонт або спорудження об'єктів рухомого чи нерухомого майна, що належить таким особам або використовується ними;
г) суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом;
ґ) суми безповоротної фінансової допомоги (крім суми процентів умовно нарахованих на таку допомогу);
д) основної суми боргу (кредиту) платника податку (крім суми прощеного (анульованого) основного боргу платника податку за іпотечним кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою житлової нерухомості), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом;
За кредитом, що отриманий на придбання житла (іпотечний кредит), платник податку має право на сплату суми податкового зобов'язання, нарахованого на основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності, протягом трьох років починаючи з року, в якому задекларовано суму такого податкового зобов'язання. Для розстрочення такої суми податкового зобов'язання платник податку разом із декларацією подає до контролюючого органу заяву у довільній формі, що містить фактичні дані про суму прощеного (анульованого) кредитором боргу (кредиту та/або відсотків), підтверджену відповідними документами кредитора, та коротке пояснення обставин, що призвели до виникнення необхідності здійснення розстрочення задекларованої суми податкового зобов'язання.
Суми розстрочених податкових зобов'язань розраховуються платником податку самостійно згідно з документами щодо основної суми прощеного (анульованого) кредитором боргу (кредиту) та погашаються рівними частинами кожного календарного кварталу до 20 числа місяця, наступного за кожним календарним кварталом (до 20 квітня, до 20 липня, до 20 жовтня і до 20 грудня) починаючи з кварталу, що настає за тим кварталом, у якому до контролюючого органу подано заяву у довільній формі, що містить фактичні дані про основну суму прощеного (анульованого) кредитором боргу (кредиту), підтверджену відповідними документами кредитора, та коротке пояснення обставин, що призвели до виникнення необхідності здійснення розстрочення задекларованої суми податкового зобов'язання;
е) вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу. Не є додатковим благом сума знижки звичайної ціни (вартості) при продажу (відчуженні) на користь платника податків житлової нерухомості, набутої у власність внаслідок звернення стягнення на таке майно за договорами іпотеки, що забезпечує кредит, наданий в іноземній валюті. Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об'єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 164.5 цієї статті.
Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС в Одеській області, а саме: від 13 червня 2024 року № 25294/15-32-07-01-19, від 13 червня 2024 року № 25287/15-32-07-01-19, від 13 червня 2024 року № 25245/15-32-24-06, від 13 червня 2024 року № 25240/15-32-24-06, від 13 червня 2024 року № 25238/15-32-24-06.
В свою чергу, переглядаючи справу та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції про задоволення позову ТОВ «АВТОТРАНСЛАЙН», в межах доводів та вимог апеляційної скарги податкового органу, колегія суддів зазначає наступне.
В даному випадку, податковим органом встановлено, що ТОВ «АВТОТРАНСЛАЙН» має непогашену кредиторську заборгованість перед ТОВ «РЕНТА ЛІЗИНГ», що виникла за наслідком отримання позик за договорами строкової поворотної фінансової допомоги від 29 травня 2019 року № 29/08-19, від 12 липня 2021 року № 12/07-2021, від 31 серпня 2021 року № 31/08-2021, а також згідно договору переведення боргу від 31 липня 2021 року № б/н, договору часткового прощення боргу від 01 грудня 2022 року № б/н.
Крім того, податковим органом встановлено, що ТОВ «АВТОТРАНСЛАЙН» має непогашену кредиторську заборгованість перед Компанією «VOLFONDA HOLDINGS LIMITED», що виникла на підставі договору відступлення (відчуження) частки в статутному капіталі (корпоративних прав) ТОВ «АВТОТРАНСЛАЙН» від 29 січня 2008 року.
При цьому, щодо питання дисконтування довготривалої кредиторської заборгованості, що рахується на балансі ТОВ «АВТОТРАНСЛАЙН», колегія суддів зазначає наступне.
В даному випадку, як зазначено вище, правила дисконтування із включенням суми дисконту до інших доходів поширюються на довгострокові зобов'язання. Оцінка зобов'язань за теперішньою вартістю (дисконтованою сумою майбутніх платежів) вимагається лише за наявності наступних умов: зобов'язання повинні бути довгостроковими; на них мають нараховуватися проценти.
В свою чергу, Верховний Суд у постановах: від 29 липня 2020 року (справа № 640/19241/18), від 10 вересня 2021 року (справа № 160/6203/20), від 22 квітня 2021 року (справа № 160/11301/19), від 05 серпня 2022 року (справа № 640/8574/19), від 05 жовтня 2022 року (справа № 320/6494/19), від 06 березня 2023 року (справа № 640/11602/19) сформував наступні висновки: 1) на дату виникнення кредиторської заборгованості, яка є довгостроковою, платник податків має визначити теперішню (справедливу) вартість свого зобов'язання; 2) отримані кредитні кошти за договорами кредитної лінії відповідають визначенню «фінансовий інструмент» у пункті 4 П(С)БО 13, так як надана позика - це фінансовий актив, оскільки є контрактним правом кредитора (банку) на отримання коштів у майбутньому, а отримана позика - це фінансове зобов'язання позичальника (Підприємства), оскільки його погашення призведе до майбутньої виплати коштів. Норми П(С)БО 13 не дають визначення амортизованої собівартості фінансового зобов'язання, не встановлюють порядок визначення справедливої вартості фінансового зобов'язання, так само не відсилають в цих цілях до інших нормативно-правових актів; 3) застосування контролюючим органом порядку амортизації собівартості фінансових інвестицій, визначених у П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції» є безпідставним, оскільки пунктом 4 П(С)БО 13 встановлено, що фінансові інвестиції - активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора. Тобто, фінансова інвестиція є фінансовим активом, а отримана позивачем позика - фінансовим зобов'язанням, а правовими нормами не передбачено застосування методики визначення амортизованої собівартості фінансової інвестиції в цілях дисконтування довгострокової заборгованості; 4) у випадку, коли платник податків веде бухгалтерський облік на підставі національних стандартів (положень) бухгалтерського обліку, а не міжнародних стандартів фінансової звітності, контролюючий орган не має права застосовувати по відношенню до нього при визначенні фінансового результату від дисконтування кредиторської заборгованості за банківським кредитом норми МСФЗ 9 «Фінансові інструменти»; 5) неможливим є застосування до спірних правовідносин і П(С)БО 28 «Зменшення корисності активів» для визначення теперішньої вартості майбутніх чистих грошових надходжень та ставки дисконту, оскільки П(С)БО 28 визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зменшення корисності активів та її розкриття у фінансовій звітності, однак, не визначає такі методологічні засади щодо зобов'язань; 6) нормативно-правові акти, які регулюють методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові активи, є незастосовними до кредиторської заборгованості, тобто фінансових зобов'язань.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 16 грудня 2021 року (справа № 640/16539/20) також зазначив, що у разі якщо договірна ставка відповідає ринковій, то теперішня вартість заборгованості дорівнює номінальній. В такому випадку дисконт за рахунок ринкових відсотків дорівнює нулю.
У постанові від 15 грудня 2023 року (справа № 640/11526/19) Верховний Суд також звертав увагу, що дисконтуванню на дату балансу підлягають лише довгострокові грошові зобов'язання, за якими передбачаються майбутні платежі і тільки на той строк, що залишився до погашення (за умовами договору).
В даному випадку, судом першої інстанції досліджено укладені між ТОВ «АВТОТРАНСЛАЙН» та ТОВ «РЕНТА ЛІЗИНГ» договори, додаткові угоди та зроблено висновок, що строки повернення позик за договорами від 31 липня 2021 року, від 29 травня 2019 року, від 12 липня 2021 року, від 31 серпня 2021 року, з урахуванням додаткових угод не перевищували 12 місяців, а тому зобов'язання перед ТОВ «РЕНТА ЛІЗИНГ» є короткостроковими та позивачем правомірно їх визначено як поточні, з чим погоджується колегія суддів.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки на час спірних правовідносин Національними стандартами (положеннями) бухгалтерського обліку не визначено порядок (методологію) щодо визначення справедливої та амортизованої вартості фінансових зобов'язань, позивач не мав обов'язку самостійно визначати методологію оцінки фінансових зобов'язань, а контролюючий орган не мав права здійснювати розрахунок дисконтування за формулою, яка не міститься у нормативно-правових актах, які регулюють спірне питання.
Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що формула дисконтування, застосована податковим органом не визначена національними стандартами (положеннями) бухгалтерського обліку, відповідно до яких позивач здійснює ведення свого бухгалтерського обліку.
З іншого боку, щодо зобов'язань між Компанією «VOLFONDA HOLDINGS LIMITED» (Республіка Кіпр) та ТОВ «АВТОТРАНСЛАЙН» судом першої інстанції встановлено, що згідно листів від 07 червня 2022 року, від 09 травня 2023 року, від 05 лютого 2024 року сторони визнають наявність непогашених зобов'язань, а як наслідок це вказує на переривання перебігу позовної давності в силу положень ст. 264 ЦК України.
Тому, судом першої інстанції зроблено висновок, що наявна кредиторська заборгованість, по взаємовідносинам ТОВ «АВТОТРАНСЛАЙН» з компанією «VOLFONDA HOLDINGS LIMITED» (Республіка Кіпр) не є безнадійною.
Вказаний висновок обґрунтовано посиланнями на правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 29 липня 2021 року (справа № 620/1779/19), постанові від 30 липня 2019 року (справа № 820/568/13-а).
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заборгованість по відповідним операціям не є безнадійною.
Щодо решти виявлених порушень, а саме щодо сплати ТОВ «АВТОТРАНСЛАЙН» штрафів за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами згідно постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно фізичних осіб, які мають реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, колегія суддів зазначає наступне.
В даному випадку, сплата за рахунок коштів позивача адміністративних штрафів відбувалась щодо директора ТОВ «АВТОТРАНСЛАЙН» та директора ТОВ «ОТП-ЛІЗИНГ», з яким ТОВ «АВТОТРАНСЛАЙН» укладено договір лізингу та отримано в лізинг вантажний автотранспорт.
Так, судом першої інстанції зроблено висновок, що суми адміністративних штрафів, які накладались в межах здійснення ТОВ «АВТОТРАНСЛАЙН» господарської діяльності, не виплачувались (не надавались) безпосередньо платникам податку фізичним особам, а сплачувались ТОВ «АВТОТРАНСЛАЙН» до державного бюджету, тобто сплата адміністративних штрафів не була зумовлена задоволенням потреб вказаних фізичних осіб, а пов'язана з безпосередньою діяльністю ТОВ «АВТОТРАНСЛАЙН».
В свою чергу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сплачені штрафні санкції, нараховані за наслідком здійснення господарської діяльності ТОВ «АВТОТРАНСЛАЙН», не є додатковим благом.
При цьому, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення про задоволення позовних вимог порушень матеріального і процесуального права не допущено, а наведені в скарзі відповідача доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року - без змін.
Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління ДПС в Одеській області.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів.
Суддя-доповідач О.В. Яковлєв
Судді А.В. Крусян О.А. Шевчук