Справа № 750/13410/25
Провадження № 2/750/3572/25
14 жовтня 2025 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова у складі судді Рахманкулової І.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу,
29 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів», в якому просила суд стягнути з ТОВ «Енера Чернігів» на її користь заборгованість за електричну енергію, вироблену за «зеленим тарифом» в розмірі 11012 грн. 44 коп.
Обґрунтовано позов тим, що 19.01.2024 між ТОВ «Енера Чернігів» та ОСОБА_1 укладено договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним господарством №552-ЗТ. За вказаним договором позивачем надана електроенергія, однак відповідач вчасно за неї не розрахувався, внаслідок чого виник борг в сумі 11012 грн. 44 коп. Відповідно до ст. 625 ЦК України позивач також просила стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 1 грн. 81 коп.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 вересня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та вирішено справу розглядати без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
01 жовтня 2025 року представник відповідача через систему «Електронний суд» направив до суду заяву про закриття провадження, в якій просить закрити провадження у справі у частині стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом у розмірі 11012 грн. 44 коп. у зв'язку з відсутністю предмету спору. Також відповідач заперечує проти стягнення судових витрат.
06 жовтня 2025 року позивачем до суду подано заперечення на клопотання (заяву), де зазначено, що до предмету спору у справі входить дві основні вимоги позивача: 1) про стягнення з відповідача «тіла» заборгованості за договором про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством № 552-ЗТ від 19.01.2024 та 2) про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних. Обидві вищевказані позовні вимоги є основними, оскільки обов'язок відповідача виконати відповідні невиконані зобов'язання, а саме сплатити «тіло» заборгованості та 3 % річних від простроченої суми, прямо передбачені договором № 552-ЗТ від 19.01.2024, а також нормами Цивільного кодексу України, вказаними у позовній заяві, а тому позовна вимога щодо стягнення з відповідача 3 % річних від простроченої суми в розмірі 4 грн. 53 коп. є основною, оскільки відповідачем 30.09.2025 здійснено виплату заборгованості за Договором № 552-ЗТ від 19.01.2024, за електричну енергію, вироблену домогосподарством позивача у серпні 2025 року, в сумі 11012 гривень 44 копійки.
З урахуванням проведеної 30.09.2025 сплати відповідачем суми основного боргу, позивач просила стягнути на її користь 3% річних у розмірі 4 грн. 53 коп. за прострочення виконання зобов'язання на п'ять днів.
Вказану заяву суд розцінює як заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення 3% річних за прострочення виконання зобов'язання.
Згідно з частиною 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
19 січня 2024 року між ТОВ «Енера Чернігів» та ОСОБА_1 укладено договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним господарством № 552-ЗТ (а.с. 5-6).
Згідно з п. 1 Договору Споживач бере на себе зобов'язання продавати постачальнику універсальних послуг електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру об'єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватного домогосподарства, а постачальник універсальних послуг бере на себе зобов'язання купувати у Споживача електричну енергію за «зеленим» тарифом, встановленим НКРЕКП, в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством, в строки, передбачені цим Договором.
Відповідно до п. 4.1 Договору Розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата за продану електричну енергію, вироблену в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством, здійснюється постачальником універсальних послуг до 25 числа місяця, наступного за розрахунком.
Пунктом 4.2. Договору визначено, що Постачальник універсальних послуг повинен перерахувати кошти для оплати проданої Споживачем електричної енергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання генеруючою установкою приватного домогосподарства, на поточний рахунок Споживача відповідно до заяви-повідомлення.
Згідно актом купівлі-продажу електричної енергії № 310007184-2508-77 від 31.08.2025, за період: з 01.08.2025 - 31.08.2025 споживачем продано, а постачальником універсальних послуг куплено електричної енергії 2044.000 кВТ*год на загальну суму 14301 грн. 87 коп., з яких: 11012 грн. 44 коп. - сума до сплати; 2574грн. 34 коп. - податок на доходи фізичних осіб 18%; 715 грн. 09 коп. - військовий збір 5% (а.с.10).
Заборгованість за договором купівлі-продажу електричної енергії № 552-ЗТ була сплачена відповідачем 30 вересня 2025 року, що підтверджується копією платіжної інструкції № 16439, тобто в день відкриття провадження у справі (а.с. 34).
Оскільки на день розгляду справи заборгованість повністю погашена, а тому судом прийнято ухвалу про закриття провадження у справі в частині вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу електричної енергії № 552-ЗТ в розмірі 11012 грн. 44 коп. у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Предметом спору, що залишився не вирішеним у даній справі є заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача 3% річних за користування коштами у відповідності до ст. 625 ЦК України за період прострочення виконання зобов'язання за п'ять днів.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Закон України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон № 2019-VIII) визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 2019-VIII учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються договори, серед яких договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом.
Взаємовідносини постачальника універсальних послуг та побутового споживача щодо купівлі-продажу електричної за «зеленим» тарифом також регламентуються Главою 11.3 «Особливості продажу та обліку електричної енергії, виробленої приватними домогосподарствами, а також розрахунків за неї» Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), затверджених постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018 (далі Правила).
За змістом Правил договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом - домовленість між індивідуальним побутовим споживачем та постачальником універсальних послуг, яка спрямована на врегулювання цивільних прав та обов'язків під час купівлі-продажу за «зеленим» тарифом електричної енергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання та/або з енергії вітру генеруючими установками приватного домогосподарства (пункт 1.1.2. глави 1.1. розділу І).
В силу пункту 11.3.18. глави 11.3. розділу ХІ Правил умови та порядок оплати електричної енергії, виробленої генеруючою установкою (генеруючими установками) приватного домогосподарства, передбачені цими Правилами, зазначаються в договорі про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством. Відповідальність за порушення умов та порядку оплати встановлюється договором про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством відповідно до законодавства.
Плату за придбану у побутового споживача електричну енергію, вироблену генеруючою установкою (генеруючими установками) приватного домогосподарства, постачальник універсальних послуг має перераховувати на рахунок побутового споживача відповідно до договору про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством.
Розрахунковим періодом для встановлення постачальнику універсальних послуг розміру оплати електричної енергії, виробленої генеруючою установкою (генеруючими установками) приватного домогосподарства, є календарний місяць (пункти 11.3.19., 11.3.20. глави 11.3. розділу ХІ Правил).
Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 5, 6 ЦПК України). Критерії оцінки судом наданих сторонами доказів визначені у ст. ст. 77-80 ЦПК України.
В ході судового розгляду даної справи обставини, на які посилалась позивач знайшли своє підтвердження доказами, які суд визнає належними і допустимими.
Розмір нарахованих позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання 3% річних на суму боргу за п'ять днів прострочення узгоджується з дослідженими судом матеріалами справи щодо розміру та періоду виникнення заборгованості.
Враховуючи положення вимог чинного законодавства та умов укладеного між сторонами договору, оскільки відповідач допустив прострочення виконання зобов'язання на п'ять днів, а тому суд прийшов до висновку, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивача 3% річних, згідно зі ст. 625 ЦК України, у сумі 4 грн. 53 коп.
Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 3 статті 142 ЦПК передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
ОСОБА_1 правничу допомогу надавала адвокат Михайліченко І.О. на підставі договору № 8/2/24 про надання правової допомоги від 20.05.2024 (а.с. 18-19).
Згідно Додатку № 2 до договору № 8/2/24 про надання правової допомоги від 20.05.2024 розмір винагороди адвоката за надані адвокатські послуги правничої допомоги за період з 20.09.2025 по 26.09.2025 складає 7000 грн. (а.с. 19 на звороті).
Згідно квитанції № 2-8/2/24 від 26.09.2025 ОСОБА_1 сплатила 7000 грн. за надання правової допомоги відповідно договору від 20.05.2024 (а.с. 21).
Нормами частини другої статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною третьою статті 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише ті витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.
Враховуючи викладене, проаналізувавши детальний опис наданих адвокатом позивачу послуг, час, витрачений на їх надання, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, враховуючи складність справи, що така розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, наявність сталої судової практики в такій категорії справ, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу в даній справі в сумі 3000 грн.
Також, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 141, 264, 265, 270, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» в частині вимог про стягнення 3% річних за прострочення виконання зобов'язання за договором купівлі-продажу електричної енергії - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» (Чернігівська область, місто Чернігів, проспект Перемоги 126Б, код ЄДРПОУ 41823846) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 3% річних в розмірі 4 грн. 53 коп. (чотири грн. 53 коп.).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» на користь ОСОБА_1 4 грн. 55 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 3000 грн. (три тисячі гривень) у відшкодування витрат на правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя