14.10.2025
Справа № 497/2671/25
Провадження № 3/497/847/25
14.10.2025 року м.Болград
Болградський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Кодінцевої С.В.,
за участю секретаря судового засідання - Мунтянової В.Р.,
особи, відносно якої складено протокол - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болград справу про адміністративне правопорушення, відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Одеса, Одеської області, громадянина України, розлученого, на утримані якого перебуває одна неповнолітня дитина, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , особу встановлено на підставі паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Київським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області від 16.01.2008 року
про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.172-20 ч.3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно з даними протоколу про адміністративне правопорушення, складеного офіцером ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 серії ОД № 593 від 12.10.2025 року слідує, що «11» жовтня 2025 р. о 16 год. 00 хв. матрос ОСОБА_1 , перебував під час виконання службових обов'язків на території військової частини НОМЕР_2 в АДРЕСА_2 , в умовах особливого періоду під час правового режиму воєнного стану, у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується протоколом медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивних речовин та стану сп'яніння від 11.10.2025 року.
З огляду на вищезазначене в діях матроса ОСОБА_1 , вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с.1).
В судовому засіданні особа, відносно якої складено протокол ОСОБА_1 , пояснив, що він перебуваючи в м. Одесі з метою оформлення чергової відстрочки від мобілізації, по догляду за батьками (з його слів батьки є особами з інвалідністю) з повним пакетом документів звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де як він думав мали б бути розглянуті подані ним документи. Однак з невідомих йому причин його було затримано та троє діб він перебував в нелюдських умовах (спав на підлозі, позбавлений харчування), у нього був вилучений мобільний телефон, тобто позбавлений засобів зав'язку та зв'язку з зовнішнім світом. Через деякий час йому повідомили що він за висновком військово лікарської комісії придатний до проходження служби та запропонували поїхати до АДРЕСА_2 .
Вже перебуваючи в АДРЕСА_2 він дізнався, що перебуває у військовій частині, де один із військовослужбовців запропонував вжити алкоголь, щоб зняти стрес після переїзду. У військовій частині він неодноразово наголошував, що має підстави для відстрочки по мобілізації. Також додав, що перед судовим засіданням військовий, який доставив його до суду видав йому на руки його ж військовий квиток, який він бачить вперше, датою видачі військового квитка значиться 09.10.2025 року.
Вину свою не визнав, так як навіть не підозрював, що вже є військовослужбовцем військової частини і призваний за мобілізацією, з жодними документами він не був ознайомлений, інструктаж йому ніхто не проводив.
Вивчивши матеріали справи, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи про адміністративне правопорушення, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Крім того, відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у ст.258 КУпАП. Відповідно, протокол про адміністративне правопорушення, як підстава для притягнення особи до відповідальності та один із засобів доказування (ст.251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст.256 КУпАП.
Частина 3 статті 172-20 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за вчинення дій, передбачених частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері військової дисципліни.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП полягає у розпиванні алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або появі таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконанні ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмові таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, які вчинені в умовах особливого періоду.
Об'єктивна сторона діяння полягає виключно в активних діях з вживання спиртних напоїв. Протиправним є розпивання будь-яких спиртних напоїв: пива (крім безалкогольного), горілки, коньяку, вин, самогону чи інших алкогольних напоїв домашнього виготовлення. Досягнення стану алкогольного сп'яніння є не обов'язковим, оскільки достатньо одного факту їх розпивання.
Іншим видом дій, які утворюють об'єктивну сторону цього правопорушення, є поява військовослужбовця у нетверезому стані, під яким необхідно розуміти: поведінку особи у стані сп'яніння, яка явно порушує загальновизнані норми (непристойні висловлювання або жести, грубі вигуки, нав'язливе ставлення до інших тощо); коли порушник має непристойний зовнішній вигляд, що викликає відразу (брудний, мокрий, розстебнутий одяг тощо); через сп'яніння особа повністю чи значною мірою втратила орієнтування (безцільно стоїть чи безцільно пересувається з місця на місце, у неї порушена координація рухів, звідси - нестійкість, хитка хода).
Відповідно до ст.172-20 КУпАП відповідальність настає за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння (частина перша статті); та участь начальників (командирів) та інших керівників у розпиванні з підлеглими військовослужбовцями, а також військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів під час виконання ними обов'язків військової служби, або невжиття ними заходів для відсторонення від обов'язків військової служби осіб, які перебувають у нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або приховування випадків розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів, появи на території військової частини в нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп'яніння підлеглих військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів (частина друга статті).
Відповідно до ст.21-4, ч.4 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених цим Законом. Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; 5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
За приписами абз.7 ст.4 розділу 1 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця, серед іншого, - не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Зі змісту зазначених матеріалів про адміністративне правопорушення вбачається, що в якості доказів до протоколу за ст.172-20 ч.3 КУпАП (а.с.1) було долучено:
- сам протокол серії ОД№ 593 від 12.10.2025 року (а.с.2-4);
- висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння … Даний висновок не містить назви медичного закладу, заповнений бланк рукописним текстом, який практично не можливо прочитати: прізвище особи, відносно якої складено протокол нечитабельне, дані паспорту не відповідають паспортним даним особи, яка притягується до відповідальності, інші дані аналогічно є не розбірливими і суперечливими. На висновку наявна печатка закладу, текст на якій не читається (а.с.5);
- копія витягу з наказу яка є нечитабельною та з якої неможливо прочитати якої особи він стосується, не засвідчена належним чином (а.с.6);
- копією військового квитка на ім'я ОСОБА_1 , яка також не засвідчена згідно вимог законодавства та наполовину є нечитабельною (а.с.7-9);
- копію паспорту особи, відносно якої складено протокол.
Суд не приймає до уваги висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння …, оскільки даний висновок не містить назви медичного закладу, заповнений бланк рукописним текстом, який практично не можливо прочитати: прізвище особи, відносно якої складено протокол нечитабельне, дані паспорту не відповідають паспортним даним особи, яка притягується до відповідальності, інші дані аналогічно є не розбірливими і суперечливими (а.с.3), а відтак даний висновок є неналежним доказом.
У протоколі про адміністративне правопорушення не міститься зазначення чітко визначеного військового обов'язку, підстав і часу його виконання у відповідності до ч.4 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», який би виконував ОСОБА_1 за обставин, вказаних у протоколі, знаходячись у розташуванні підрозділу військової частини.
З огляду на викладені обставини, суд приходить до висновку, що письмові докази, які маються в матеріалах справи, не доводять обставин правопорушення, зазначених в протоколі, оскільки сам по собі протокол про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.172-20 КУпАП, не містить факту «….розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів..» не можуть бути безумовними доказами вчинення особою правопорушення за обставин, зазначених в протоколі, без об'єктивного підтвердження даних, зазначених у ньому та інших доказах, які маються в матеріалах справи.
Аналізуючи наведені обставини та оцінюючи зазначені в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про недоведеність наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.3 ст.172-20 КУпАП, його вини у вчиненні тих дій, які зазначені в протоколі.
Відповідно до вимог ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколу про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Суд лише оцінює докази з точки зору їх достатності, достовірності, допустимості і належності.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.
Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.
Суддя не вправі самостійно вносити доповнення, зміни у протоколи про адміністративні правопорушення, витребувати додаткові докази у справі, оскільки це є недопустимим, що буде свідчити про необ'єктивність, упередженість судді при розгляді справи, порушенням права на захист, рівності сторін процесу.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Малофєєва проти Росії», серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
У рішенні у справі «Карелін проти Росії»(«Karelin v. Russia»,заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), що передбачають: «ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».
Також Конституційний Суд України зауважує, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості.
У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (рішення у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії», «Адольф проти Австрії» та інші), отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст.129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст.62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з п.3 ч.1, ч.2 ст.284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить, зокрема, постанову про закриття справи при наявності обставин, передбачених ст. 247 цього Кодексу. Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення (п.1 ч.1 ст.247 КУпАП).
На підставі вищевикладеного та за результатами дослідження наявних у справі доказів, суддя приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, відповідно, провадження в справі підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст.9-11, 13, 24-1, 172-18, 283-285, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
Провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-20 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення в його діях.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Суддя: С.В.Кодінцева