14 жовтня 2025 року
м. Рівне
Справа № 569/13233/24
Провадження № 22-з/4815/63/25
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Гордійчук С.О.,
суддів: Ковальчук Н.М., Хилевича С.В.
учасники справи:
позивач: АТ «Акцент-Банк»,
відповідач: ОСОБА_1
розглянув в порядку письмового позовного провадження в м. Рівне заяву представника ОСОБА_1 адвоката Курлапова М.Д. про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Акціонерного Товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 14 лютого 2025 року відмовлено в позові Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
20.03.2025 року АТ «Акцент-Банк» подано апеляційну скаргу на рішення суду.
25.06.2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Курлапов М.Д. подав клопотання та пояснення, де одночасно повідомив, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат за розгляд справи становив 6000 грн.
Зазначав, що докази понесення витрат на правову допомогу будуть подані відповідачем до суду у порядку п.2 ч.8 ст.141 ЦПК України.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 26 червня 2025 року апеляційну скаргу представника акціонерного товариства «Акцент-Банк» - адвоката Омельченко Є.В. залишено без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 14 лютого 2025 року залишено без змін. Питання про відшкодування витрат на правничу допомогу не вирішувалось.
27 червня 2025 року до апеляційного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 адвоката Курлапова М.Д. про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи, тобто про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Клопотання підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 270 ЦПК України.
Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).
Згідно з статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
У відповідності до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд повинен враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
З матеріалів справи убачається, що у клопотанні та в поясненні, представником ОСОБА_1 адвокатом Курлаповим М.Д. заявлено про намір подати заяву про ухвалення додаткового рішення протягом п'яти днів з моменту прийняття постанови та зазначено орієнтовний розмір витрат на правову допомогу.
Постанова Рівненського апеляційного суду прийнята 26 червня 2025 року.
Заява про ухвалення додаткового рішення у справі подана представником ОСОБА_1 адвокатом Курлаповим М.Д. 27 червня 2025 року через систему «Електронний суд».
На підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу представником надано копію ордеру про надання правничої допомоги від 31 жовтня 2024 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №ЗП002483 від 24 грудня 2019 року, копію договору про надання правничої допомоги №б/н від 31 жовтня 2024 року, копію додаткової угоди №б/н від 24 червня 2025 року до договору про надання правничої допомоги №б/н від 31 жовтня 2024 року, копію детального опису робіт, копію листа з вих.№б/н від 27 червня 2025 року про виконання зобов'язань та копію акту наданих послуг №06/27 від 27 червня 2025 року.
Тобто, докази розміру витрат, які відповідач поніс у зв'язку з розглядом справи, були подані суду у строк, встановлений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
Разом із цим, на думку колегії суддів, наведений представником відповідача обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт підтверджені належними та допустимими доказами, а визначений розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції є обґрунтованим.
Ураховуючи, що апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Акцент-Банк» адвоката Омельченко Є.В. залишено без задоволення, колегія суддів, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, вважає, що з Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на правничу допомогу, понесені на стадії апеляційного перегляду справи, у заявленому заявником розмірі.
Керуючись статтями 141, 270 ЦПК України, апеляційний суд, -
Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Курлапова М.Д. про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_1 6000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 14 жовтня 2025 року.
Головуючий суддя: Гордійчук С.О.
Судді: Ковальчук Н.М.
Хилевич С.В.