Провадження № 11-кп/803/3234/25 Справа № 190/538/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
09 жовтня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2025 року у кримінальному провадженні №12021041440000325 від 19 серпня 2021 року про продовження строку тримання під вартою стосовно
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпропетровськ, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 187, статтею 257, частиною 1 статті 263 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за участю:
обвинуваченого ОСОБА_7
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції та короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2025 року клопотання прокурора задовольнено, продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 строком на шістдесят днів до 22 листопада 2025 року включно, визначено розмір застави у розмірі 4000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 12 112 000,00 гривень
Судом зазначено, що в матеріалах кримінального провадження містяться достатні дані, які свідчать про наявність ризиків, які виправдовують утримання обвинуваченого під вартою.
Судом враховано, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів.
При цьому, застосований до обвинуваченого запобіжний захід відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діяння, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, переховуванню обвинуваченого від суду, незаконному впливу обвинуваченого на потерпілих і свідків в цьому кримінальному провадженні, так і вчинення ним іншого кримінального правопорушення, ризики дотепер не зменшилися, є реальними та дійсними. Обрання більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить належної поведінки обвинуваченого в процесі розгляду кримінального провадження в суді.
Судом визначено розмір застави, з урахуванням необхідності забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг і узагальненні доводи осіб, які їх подали.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу суду, постановити нову, якою обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, або змінити розмір застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник зазначає, що строк тримання під вартою ОСОБА_7 складає понад чотири роки, при цьому не здійснено допит свідків та не досліджено матеріали справи.
Зауважує на недотриманні судом першої інстанції вимог положень ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Сторона захисту також вказує, що визначений судом першої інстанції розмір застави (12 112 000,00 гривень) є непомірним, порушує вимоги КПК, що призводить до відсутності альтернативи.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні обвинувачений підтримав апеляційну скаргу свого захисника та з підстав, викладених в ній, просив її задовольнити.
Інші учасники судового розгляду про час та дату апеляційного провадження повідомлені належним чином, клопотань про особисту участь до суду не надходили, у зв'язку з чим та на підставі ч. 4 ст. 422-1 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) апеляційний суд здійснює розгляд без їх участі.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до частин 1 - 3 статті 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
За вимогами ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать зокрема про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до вимог частин 3, 4 ст. 199 КПК клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя, суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Дослідивши матеріали провадження, перевіривши ухвалу суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги захисника, апеляційний суд дійшов висновків про їх часткову обґрунтованість з огляду на таке.
З матеріалів справи слідує, що у провадженні Дніпровського районного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 187, ст. 257, ч. 1 ст. 263 КК, яке перебуває на стадії судового розгляду.
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції заявлено клопотання про продовження строку дії тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 з підстав наявності ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК.
З огляду на стадію кримінального провадження, яке наразі перебуває вже на стадії судового розгляду і ОСОБА_7 вже пред'явлено обвинувачення, яке підлягає доведенню прокурором в суді за стандартом «поза розумним сумнівом», апеляційний суд не входить в перевірку питання «обґрунтованості підозри».
В даному випадку для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку статей 199, 331 КПК, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання певним ризикам. Згідно зі ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, вказані у даній нормі права.
Апеляційний суд враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку, обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Крім того, серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться (Clooth v. Belgium (Клоот проти Бельгії), § 40).
Перевіривши матеріали провадження та клопотання прокурора, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність стороною обвинувачення ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, а саме, що ОСОБА_7 , перебуваючи без жодного запобіжного заходу та усвідомлюючи суворість можливого покарання, може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні чи вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до приписів ст. 199 КПК України, розглядаючи апеляційну скаргу на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, апеляційним судом з'ясовано всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Так, суд апеляційної інстанції, як і суд першої інстанції, враховує, що обвинувачений ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину (ч. 1 ст. 263 КК), санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років, та двох особливо тяжких злочинів (ч. 4 ст. 187, ст. 257 КК), санкції яких, відповідно, передбачають покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років із конфіскацією майна та на строк від 5 до 15 років з конфіскацією майна, що може свідчити про можливість ухилення обвинуваченого від суду, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 та суворість можливого покарання, яке може бути йому призначено у випадку визнання його винуватим, як за національним законодавством, так і за судовою практикою Європейського суду з прав людини, визнаються вагомими факторами при оцінці ризику, що особа може переховуватись від від суду.
Ризик переховування від суду об'єктивно збільшується з урахуванням ведення в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, яким вірно зазначено про збереження ризику, передбаченого, п.3 ч.1 ст.177 КПК України, який дійсно обґрунтовується тим, що на даний час не всі свідки у вказаному кримінальному провадженні допитані судом, про що зазначено й за змістом апеляційної скарги стороною захисту.
Додатково апеляційний суд наголошує, що суд може обґрунтувати свої висновки, за загальним правилом, на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто, допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Тобто ризик можливого впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом. Тому наведені вище обставини свідчать про доведеність зазначеного ризику стороною обвинувачення та вірно встановленого судом, як такий, що дотепер не зменшився.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК, також обґрунтовано продовжує існувати з огляду на відомості про особу обвинуваченого, відсутність в нього офіційного місця роботи та постійного джерела доходу.
Враховуючи наведене вище, твердження захисника про недоведеність прокурором заявлених ризиків спростовуються
Враховуючи характер пред'явленого ОСОБА_7 обвинувачення, відомості про його особу, продовження військового стану, а також наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, які не зменшилися, та те, що судовий розгляд триває, усі докази кримінального провадження не дослідженні, тому апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції про продовження строку дії тримання під вартою є законним та доцільним у даному кримінальному провадженні для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та забезпечення належного судового розгляду в розумний строк.
Вищевикладені обставини, враховані апеляційним судом в контексті наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК та ймовірності їх настання, за умови застосування іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
При цьому, переглядаючи матеріали провадження, суд апеляційної інстанції також враховує строк судового розгляду та загальний строк перебування обвинуваченого під вартою (понад чотири роки).
Заходи забезпечення кримінального провадження, до яких відносяться і запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ст. 131 КПК).
Водночас, перевіривши висновки суду в частині визначення обвинуваченому альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, з огляду на обставини вчинення інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, відомості про його особу та тривалість перебування його під вартою, апеляційний суд вважає за необхідне зменшити раніше визначений розмір застави.
Згідно з ч. 1 ст. 182 КПК застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Відповідно до ч. 4, п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави визначається, зокрема щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Отже, на переконання апеляційного суду, з урахуванням обставин кримінальних правопорушень, даних про особу обвинуваченого, його майнового стану, а також існування встановлених ризиків, застава у розмірі 2 600 прожиткових мінімумів для працездатних осіб буде відповідати критеріям справедливості та співмірності (пропорційності), забезпечить досягнення її мети, адже розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню на підставі п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК.
Керуючись статтями 183, 315, 405, 407, 419, 422-1 КПК, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2025 року про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 187, статтею 257, частиною 1 статті 263 Кримінального кодексу України скасувати.
Постановити нову, якою клопотання прокурора ОСОБА_8 про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 задовольнити частково.
Продовжити строк тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 22 листопада 2025 року включно.
Визначити, що у разі внесення обвинуваченим або іншою фізичною або юридичною особою застави у розмірі 2 600 (дві тисячі шістсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб (відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений у розмірі 3028,00 гривень), що становить 7 872 800, 00 гривень (сім мільйонів вісімсот сімдесят дві тисячі вісімсот гривень 00 копійок), обвинувачений ОСОБА_7 підлягає звільненню з-під варти.
У разі внесення застави та звільнення обвинуваченого з-під варти, покласти на нього обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою на визначений час до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі не з'явлення його за викликом до слідчого, прокурора чи суду без поважних причин або не повідомлення про причини своєї неявки, або порушення обов'язків, покладених на у цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.
Строк дії обов'язків встановити до 22 листопада 2025 року включно включно.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4