Провадження № 11-сс/803/1897/25 Справа № 203/6615/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
08 жовтня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
представника третьої особи, щодо майна
якої вирішується питання про арешт ОСОБА_7 ,
третьої особи, щодо майна
якої вирішується питання про арешт ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Дніпра від 19 вересня 2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні №12025042110002266,
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Дніпра від 19 вересня 2025 року задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на транспортний засіб PEUGEOT 301 з реєстраційним номером НОМЕР_1 , Vin: НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_8 та був тимчасово вилучений в ході його огляду за адресою: м. Дніпро, вул. Нижньодніпровська, 17 , на паркувальному майданчику ТРЦ «Караван», та направлений для зберігання на спеціалізований майданчик тимчасового тримання транспортних засобів за адресою: м. Дніпро, вул. Курсантська, 22.
Мотивуючи ухвалене рішення, слідчий суддя послався на те, що клопотання слідчого про накладення арешту підлягає задоволенню, оскільки зазначене у клопотанні слідчого майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України, існує необхідність проведення відповідних експертиз, зокрема, дослідження технічного стану транспортного засобу, обставин та механізму ДТП, а також транспортно-трасологічного дослідження, об'єктом дослідження яких є транспортний засіб, який приймав участь у ДТП.
Не погоджуючись з цим рішенням слідчого судді, представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту , що передбачає заборону користування транспортним засобом PEUGEOT 301 з реєстраційним номером НОМЕР_1 , та постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на транспортний засіб PEUGEOT 301 з реєстраційним номером НОМЕР_1 в частині заборони його відчуження, без вилучення та без заборони його експлуатації власником.
Представник посилається на те, що обраний слідчим суддею спосіб арешту є надмірно обтяжливим та порушує принцип пропорційності.
Також зазначає, що наклавши арешт, суд обрав максимально суворий захід, який обмежує право власниці експлуатувати автомобіль у повсякденному житті.
Заслухавши суддю-доповідача, представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 та третю особу, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно із ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1)існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;
2)потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;
3)може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Згідно із п.1 ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально - протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Так, з наданих до клопотання слідчого матеріалів вбачається, що СВ Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, яке внесене до ЄРДР під №12025042110002266 від 11.09.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за фактом порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспортного засобу особою, яка керує, що спричинило ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді забою ліктя, закриту черепно -мозкову травму, забою головного мозку 1 ступеню, лінійного перелому лобної кістки та множинні забої м'яких тканин обличчя.
Постановою слідчого від 13 вересня 2025 року автомобіль «PEUGEOT 301», НОМЕР_1 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12025042110002266 .
Локалізація пошкоджень транспортного засобу зазначена у протоколі огляду огляду від 13.09.2025 року.
З урахуванням наведеного, щодо майна, на яке рішенням слідчого судді було накладено арешт, є підстави обґрунтовано вважати, що воно відповідає вимогам ст. 98 КПК України щодо речового доказу, та відповідно до ч.1 ст.170 КПК України існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, отже, арешт на зазначене майно був накладений з дотриманням вимог закону, а тому доводи апеляційної скарги з цих підстав є необґрунтованими.
Так, арешт на майно, що є речовим доказом у кримінальному провадженні, який також є предметом у цьому кримінальному провадженню за правилами ч. 3 ст. 170 КПК України може бути накладений незалежно від суб'єкта, що є його власником, процесуального статусу останнього, розміру шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, можливості застосування спеціальної конфіскації або конфіскації майна як виду покарання.
Колегія суддів, враховуючи, що з матеріалів кримінального провадження вбачається наявність достатніх підстав вважати, що дане майно має суттєве значення для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального правопорушення, вважає, що слідчим суддею обґрунтовано накладено арешт на зазначений в ухвалі транспортний засіб.
Отже, арешт на зазначене майно був накладений з дотриманням вимог закону, а тому доводи апеляційної скарги з цих підстав є необґрунтованими.
Доводи апеляційної скарги про те, що обраний слідчим суддею спосіб арешту є надмірно обтяжливим та порушує принцип пропорційності є необгрунтованими, оскільки накладений арешт полягає лише у забороні відчуження, розпорядження та користуванням майна, не позбавляє права власності власника на це майно, а лише тимчасово обмежує його з метою забезпечення належного розслідування.
Такий захід є співмірним завданням кримінального провадження, відповідає вимогам ст.132 КПК України щодо необхідності розумності та пропорційності обмежень прав осіб.
Доводи про те, що наклавши арешт, суд обрав максимально суворий захід, який обмежує право власниці експлуатувати автомобіль у повсякденному житті не є слушними, оскільки застосування менш обтяжливого заходу не забезпечило б досягнення мети арешту, оскільки користування транспортним засобом могло б призвести до втрати його доказового значення.
Посилання в апеляційній скарзі на відсутність на автомобілі слідів контактування з пішоходом не є підставою для передачі транспортного засобу у користування, оскільки відповідно до поданого клопотання існує необхідність проведення ряду експертиз.
З огляду на вищенаведене, підстав для задоволення апеляційної скарги на цьому етапі досудового розслідування не вбачається. У випадку, якщо у подальшому наявність зв'язку між арештованим майном та розслідуваним кримінальним правопорушенням у межах досудового розслідування буде спростована, або стороною обвинувачення у строки, розумні у сенсі ст. 28 КПК України, не будуть вжиті належні заходи для перевірки відповідних обставин, апелянт не позбавлений права ініціювати в порядку ст. 174 КПК України питання про скасування накладеного арешту.
Керуючись ст. 170-173, 309, 310, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Дніпра від 19 вересня 2025 року - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Дніпра від 19 вересня 2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025042110002266 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
_____________ _________ __________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4