П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
14 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/776/25
Головуючий в 1 інстанції: Дерев'янко Л.Л.
Місце та час укладення судового рішення «--:--», м.Миколаїв
Повний текст судового рішення складений 31.03.2025
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Шевчук О.А., Яковлєва О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
24.01.2025 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення №143050005656 від 13.01.2025 про відмову їй у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1; зобов'язання призначити і виплатити їй пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1, у відповідності до п.«а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 06.01.2025.
В обґрунтування позову зазначено, що позивачка, досягнувши 45 річного віку, звернулась до органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, однак рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 13.01.2025 їй було відмовлено у такому праві з підстав недосягнення пенсійного віку 50 років, визначеного п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування». На думку позивачки, таке рішення є протиправним, оскільки рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що мають право на пенсію на пільгових умовах, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які працювали до 01.04.2015, зокрема, жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Донецькій області №143050005656 від 13.01.2025 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії; зобов'язано ГУ ПФУ в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що починаючи з 23.01.2020 діяли два нормативно-правові акти, які по різному регламентували умови призначення пенсій за Списками, а саме: ст.13 Закону України №1788-XII (у редакції до внесення змін Законом від 02.03.2015 №213-VIII), який передбачає, що право на пенсію мають, зокрема, жінки після досягнення 45 років та ч.2 ст.114 Закону України №1058-IV (у редакції Закону від 03.10.2017 №2148-VIII), яка визначала віковий ценз 50 років. На підставі наведеного, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 по справі №360/3611/20, суд першої інстанції дійшов висновку, що у даній справі застосуванню підлягають саме норми Закону України №1788-XII з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону України №1058-IV, та як наслідок, з огляду на наявність у позивачки достатнього страхового стажу та досягнення нею пенсійного віку, вказав на протиправність рішення ГУ ПФУ в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії. Разом з тим, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідача призначити та виплачувати позивачці пенсію, оскільки дії такого характеру можуть мати ознаки втручання у дискреційні повноваження органу пенсійного фонду.
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, ГУ ПФУ в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги, управління зазначає щодо правомірності прийнятого рішення та зазначає, що спірні правовідносини регулюються ст.114 Закону України №1058-VII, відповідно до якої для призначення пенсії позивачці на пільгових умовах необхідно досягнути 50 річного віку, а станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії, її вік становив 45 років.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що 06.01.2025 позивачка звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII. /а.с.15/
13.01.2025 ГУ ПФУ в Донецькій області прийняло рішення №143050005656 про відмову в призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах згідно Закону України №1058-IV у зв'язку із недосягненням нею пенсійного віку, визначеного п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 50 років (на момент звернення пенсійний вік становить 45 років 03 місяці). /а.с.40/
Не погоджуючись з рішенням про відмову у призначенні пенсії, позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Перевіривши матеріали справи, судова колегія приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
З 01.01.2004 таким законом є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (надалі - Закон України №1058-IV), який був прийнятий на зміну положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (надалі - Закон України №1788-ХІІ).
Отже, оскільки Закон України №1058-IV і Закон України №1788-ХІІ регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону України №1058-IV як акта права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України №1788-ХІІ підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону України №1058-IV.
Згідно з п.«а» ч.1 ст.13 Закону України №1788-ХІІ (в редакції до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VІІІ, надалі - Закону України №213) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Законом України №213 раніше передбачений пунктом «а» ст.13 Закону України №1788-ХІІ віковий ценз для жінок з 45 років було збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу.
Відповідно до п.2 розділу XV Закону України №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом №1788-ХІІ. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20% з наступним збільшенням її щороку на 10% до 100% розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону. Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в» - «е» та «ж» статті 13 Закону №1788-ХІІ, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 01.01.2015 - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Отже, і після набуття чинності нормами Закону України №1058-IV правила призначення пенсій за Списком №1 регламентувались пунктом «а» ст.13 Закону України №1788-ХІІ.
Такий стан правового регулювання існував до календарної дати набрання чинності нормами Закону України №2148 (11.10.2017), яким текст Закону України №1058-IV був доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з частиною першою якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
При цьому Законом №2148 у новій редакції був викладений пункт 2 розділу XV Закону №1058, де вказувалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Згідно з п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV у редакції Закону №2148 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
У силу спеціальної вказівки у Законі №2148 наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017.
Отже, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом «а» ст.13 Закону України №1788-ХІІ у редакції Закону України №213 та п.1 ч.2 ст.114 Закону України №1058 у редакції Закону України №2148.
Правила вказаних законів були повністю уніфікованими (ідентичними).
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 .
Відповідно до п.1 резолютивної частини вказаного рішення визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом №213.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до пункту 3 резолютивної частини вказаного рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788 в редакції до внесення змін Законом №213 для осіб, які працювали до 01.04.2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах».
Отже, з 23.01.2020 в Україні існують два Закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: пункт «а» ст.13 Закону України №1788-ХІІ у редакції до прийняття Закону України №213 та ч.2 ст.114 Закону України №1058-IV у редакції Закону України №2148.
Тож, вимоги вказаних законів містять розбіжність відносно позивачки щодо вікового цензу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, який складає 45 років за пунктом «а» ст.13 Закону України №1788-ХІІ у редакції до прийняття Закону України №213 та 50 років за п.1 ч.2 ст.114 Закону України №1058-IV у редакції Закону України №2148.
Слід звернути увагу на те, що у справах «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та №37943/06, рішення від 14.10.2010) та «Серков проти України» (заява № 39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі «якості» закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
За вказаних обставин, такі обов'язкові умови для призначення пенсії на пільгових умовах як досягнення певного віку та наявність стажу роботи, мають застосовуватися в порядку, визначеному п.3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15), виходячи з принципу правової визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого ст.8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Враховуючи ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви №23759/03 та № 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява №39766/05), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що найбільш сприятливим для позивачки є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 45 років.
Апелянт в цьому випадку мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховує правила розв'язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на користь пенсіонера.
Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20, в якій вказано, що оскільки норми Закону №1788-ХІІ, з урахуванням Рішення №1-р/2020, та Закону №1058-ІV регулюють одне і те ж коло відносин, вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.
Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням свого правового висновку, викладеного в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а, зауважила, що застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що ГУ ПФУ в Донецькій області необґрунтовано посилалось у спірному рішенні на п.1 ч.2 ст.114 Закону України №1788-ХІІ в частині необхідності досягнення пенсійного віку - 50 років, оскільки згідно з рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1/-р/2020 у справі №1-5/2018 (746/15) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Оскільки єдиною підставою для відмови у призначенні пенсії позивачки було не досягнення позивачкою 50 років, в свою чергу апелянтом не заперечується наявність у позивачки необхідного стажу роботи (27 років 08 місяців 1 день, пільговий стаж за Списком №1 - 20 років 11 місяців 8 днів), тобто позивачка набула необхідного страхового та пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірних висновків стосовно наявності підстав для скасування рішення відповідача №143050005656 від 13.01.2025.
За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому у відповідності до ст.316 КАС України не вбачає підстав для його скасування.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись ст.ст.139, 311, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня отримання судового рішення.
Суддя-доповідач А.В. Крусян
Судді О.А. Шевчук О.В. Яковлєв