14 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/30672/24
Перша інстанція: суддя Марин П.П.,
повний текст судового рішення
складено 28.11.2024, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Димерлія О.О.,
суддів: Шляхтицького О.І., Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 у справі №420/30672/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії
30.09.2024 ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не прийняття відповідного рішення за результатом розгляду рапорту ОСОБА_1 від 01.09.2023 про нарахування та виплату підйомної допомоги за переміщення військовослужбовця на нове місце військової служби в інший населений пункт та у зв'язку з призначенням на військову посаду;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підйомну допомогу за переміщення військовослужбовця на нове місце військової служби в інший населений пункт та у зв'язку з призначенням на військову посаду у розмірі місячного грошового забезпечення.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що він має право на отримання підйомної допомоги за переміщення на нове місце військової служби в інший населений пункт та у зв'язку з призначенням на військову посаду у розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідач - військова частина НОМЕР_1 з позовними вимогами не погоджується та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, вказуючи, що немає підстав для нарахування ОСОБА_1 спірної підйомної допомоги.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 у справі №420/30672/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо непризначення та невиплати підйомної допомоги ОСОБА_1 за результатом розгляду його рапорту від 01.09.2023 про нарахування та виплату підйомної допомоги за переміщення військовослужбовця на нове місце військової служби в інший населений пункт та у зв'язку з призначенням на військову посаду.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підйомну допомогу за переміщення військовослужбовця на нове місце військової служби в інший населений пункт та у зв'язку з призначенням на військову посаду у розмірі місячного грошового забезпечення.
Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_1 має право на отримання підйомної допомоги за переміщення військовослужбовця на нове місце військової служби в інший населений пункт та у зв'язку з призначенням на військову посаду у розмірі місячного грошового забезпечення. Окружний адміністративний суд дійшов висновку, що з рапортом про призначення підйомної допомоги позивач звернувся у межах строку, який встановлено п.13 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженого наказом Міністерства оборони України 05.02.2018 № 45.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції військовою частиною НОМЕР_1 подано апеляційну скаргу в якій, з посиланням на не правильне застосування окружним адміністративним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, викладено прохання скасувати оскаржуваний судовий акт із прийнттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позових вимог.
Мотивуючи вимоги апеляційної скарги відповідач зазначає, що рапорт ОСОБА_1 про виплату підйомної допомоги фактично не був реалізований через порушення виконавчої дисципліни з боку відповідальних посадових осіб військової частини, про що командиру військової частини НОМЕР_1 фактично стало відомо лише в ході розгляду адвокатського запиту від 20.08.2024 №20-08/24, отримання пояснень від начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 та після виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . Як вказує скаржник, судом першої інстанції не враховано, що станом на дату звернення із позовною заявою позивачем не надано доказів на підтвердження того, що на його користь не здійснено виплату підйомної допомоги, яка є предметом позовних вимог, за новим місцем проходження служби, де він перебував (пербуває) на грошовому забезпеченні (станом на дату подання позовної заяви), оскільки він не був позбавлений права на її отримання. До того ж, на думку відповідача, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту переїзду позивача в АДРЕСА_1 під час призначення на посаду у військовій частині НОМЕР_1 . Крім того, скаржник зауважує про пропуск позивачем строку зверення до суду.
Згідно із поданим позивачем до суду апеляційної інстанції відзивом на апеляційну скаргу, рішення від 28.11.2024 у справі №420/30672/24 Одеським окружним адміністративним судом прийнято із повним дотриманням норм матеріального та процесуального права. При цьому, на думку ОСОБА_1 , наведені в апеляційній скарзі доводи відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції.
В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв'язку з положеннями чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства, колегія суддів зазначає таке.
Зокрема, колегією суддів установлено, що 14.01.2022 ОСОБА_1 підписано контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу.
Відповідно до наказу командира кадру військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) 25.01.2022 № 5 капітана ОСОБА_1 з 25.01.2022 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та на всі види забезпечення.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.02.2023 №83 капітана ОСОБА_1 , командира 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 з 24.02.2023 зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення.
01.09.2023 ОСОБА_1 командиру військової частини НОМЕР_1 подано рапорт щодо виплати підйомної допомоги у розмірі місячного грошового забезпечення, як такому, що здійснив переїзд на нове місце служби (проживання) з одного населеного пункту в інший у зв'язку із призначенням на посаду командира 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , згідно наказу начальника Регіонального управління Сил територіальної оборони " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Збройних Сил України (по особовому складу) від 23.02.2023 року №25. Вибув з попереднього місця військової служби військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) з 23.02.2023. Прибув на нове місце військової служби військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ) 24.02.2023.
На вказаному рапорті наявна резолюція “до виконання» адресована “НГП, НФЕС».
У подальшому, 20.08.2024 командиру військової частини НОМЕР_1 скеровано адвокатський запит стосовно повідомлення інформації щодо отримання командиром військової частини НОМЕР_1 рапорт ОСОБА_1 від 01.09.2023 про виплату підйомної допомоги у розмірі місячного грошового забезпечення, як такому, що здійснив переїзд на нове місце служби з одного населеного пункту в інший у зв'язку із призначенням на посаду командира 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 .
У відповідь на адвокатський запит військовою частиною НОМЕР_1 надіслано лист від 26.08.2024 №2/3248, в якому, зокрема, вказано, що на адресу командира військової частини НОМЕР_1 01.09.2024 надійшов рапорт капітана ОСОБА_1 щодо виплати підйомної допомоги у розмірі місячного грошового забезпечення як такому, що здійснив переїзд на нове місце служби (проживання). Вказаний рапорт зареєстрований у встановленому порядку у службі діловодства військової частини НОМЕР_1 (вх. №4/6549 від 01.09.2024), розглянутий командиром військової частини НОМЕР_1 того ж дня, про що свідчить накладена на рапорті резолюція, і переданий на опрацювання начальнику групи персоналу штабу та начальнику фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 . За інформацією, наданою начальником фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 , вказаний рапорт не був йому своєчасно доведений, про його існування він дізнався особисто від капітана ОСОБА_1 на той момент, коли останній вже був виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, що унеможливлювало його реалізацію. Отримати пояснення від начальника групи персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 , який обіймав посаду станом на 01.09.2023, не виявилось можливим через те, що останній на дату розгляду адвокатського запиту звільнений у відставку та виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . Таким чином, зазначений вище рапорт капітана ОСОБА_1 розглянутий командиром військової частини НОМЕР_1 , однак, остаточне рішення за результатом його розгляду не було прийнято, а відповідь заявникові не надана. Разом із тим, враховуючи, що капітан ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 , реалізація рапорту від 01.09.2023 наразі є неможливою. Однак, зазначена обставина не позбавляє капітана ОСОБА_1 звернутись із відповідним клопотанням за теперішнім місцем проходження служби встановленим порядком.
Уважаючи порушеним своє право на отримання спірної допомоги позивач звернувся до суду з даним позовом.
Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів апеляційних скарг колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України врегульовано Закном України «Про військовий обов'язок і військову службу», який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно із ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей унормовано положеннями Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Пунктом 1 частини 3 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією військової частини їм виплачується: підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.
Згідно із п.п.1, 2 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженого наказом Міністерства оборони України 05.02.2018 №45, у разі переїзду військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, та тих, які проходять кадрову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням на навчання до вищих військових навчальних закладів, вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи (далі - військові навчальні заклади), та військових коледжів або навчальних центрів (навчальних підрозділів), термін навчання в яких становить шість місяців і більше, без збереження посади за попереднім місцем служби або у зв'язку з передислокацією військової частини (підрозділу військової частини), установи, організації (далі - військова частина) їм виплачується зокрема підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена його сім'ї, який переїхав з ним на нове місце військової служби.
Право на отримання підйомної допомоги і добових для військовослужбовців виникає:
- на дату прийняття військовослужбовцем посади та справ - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби з одного населеного пункту в інший у зв'язку з призначенням на посаду;
- на дату зарахування на навчання - для військовослужбовців, які зараховані на навчання до військових навчальних закладів;
- на дату прибуття до місця дислокації, оголошений наказом командира військової частини, - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби у складі військової частини (підрозділу) в інший населений пункт.
Розмір підйомної допомоги обчислюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, установлених військовослужбовцю за новим місцем військової служби на дату, коли військовослужбовець приступив до виконання обов'язків за посадою (зарахування на навчання), або на дату прибуття до нового місця дислокації військової частини, на членів сім'ї - на дату реєстрації рапорту військовослужбовця про виплату підйомної допомоги на членів сім'ї військовослужбовця, які переїхали з ним до нового місця військової служби.
Відповідно п.3 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженого наказом Міністерства оборони України 05.02.2018 №45, виплата військовослужбовцям підйомної допомоги та добових здійснюється за новим місцем військової служби (місцем навчання) відповідно до наказу командира (начальника) військової частини (військового навчального закладу) із зазначенням нарахованої суми виплат.
Згідно із п. 13 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженого наказом Міністерства оборони України 05.02.2018 №45, виплата підйомної допомоги та добових здійснюється, якщо звернення щодо їх отримання надійшли протягом трьох років із дня виникнення права на їх отримання.
Системний аналіз вищенаведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що виплата підйомної допомоги здійснюється у разі переведення військовослужбовця, що вже проходить службу, з одного місця військової служби (населеного пункту) до іншого.
Згідно фактичних обставн справи, 23.02.2023 ОСОБА_1 вибув з одного місця військової служби (населеного пункту), а саме м. Подільськ Одеської області до іншого - м.Роздільна Одеської області, а тому позивач має право на отримання спірної підйомної допомоги.
При цьому, слід відмітити, що таке переведення військовослужбовця відбувалось у межах військової частини НОМЕР_1 .
У подальшому, наказом Гловнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) №571 від 02.04.2024 ОСОБА_1 звільнено від займаної посади і призначено на посаду заступника комадира піхотного батальйону з озброєння військової частини НОМЕР_3 , а наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15.04.2024 №106 ОСОБА_1 з 15.04.2024 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Саме із такою обставиною скаржник пов'язує неможливість виплати позивачу підйомної допомоги.
Однак, колегія суддів зазначає, що рапорт про виплату підйомної допомоги ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 подано 01.09.2023, тобто до його виключення зі списків особового складу частини та подальшого переведення у військову частину НОМЕР_3 .
Як вказує сам скаржник, відповідний рапорт позивача не був реалізований через порушення виконавчої дисципліни з боку відповідальних посадових осіб військової частини НОМЕР_1 , тобто внаслідок їх бездіяльності, що апріорі не нівелює необіхдності захисту порушеного права позивача, а свідчить про протиправну пасивну поведінку суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що в досліджуваних правовідносинах саме у військової частини НОМЕР_1 виник обов'язок із виплати ОСОБА_1 підйомної допомоги.
Даний спір не стосується виплати позивачу підйомної допомоги у зв'язку з переведенням з військової частини НОМЕР_1 до військової частини НОМЕР_3 .
У досліджуваній ситуації суб'єкт владних повноважень фактично намагається перекласти свій обов'язок із виплати позивачу підйомної допомоги на іншу військову частину, яка в даному випадку прав ОСОБА_1 не порушувала.
Не є юридично спроможним також довід скаржника про те, що чинним законодавством не передбачено можливості повторної видачі військовослужбовцю грошового атестату, адже такі правовідносини не є спірними у даній справі.
Стосовно посилання військової частини НОМЕР_1 на те, що позивачем не подано доказів не отримання виплати підйомної допомоги, яка є предметом позовних вимог, за новим місцем проходження служби, колегія суддів зазначає, що особливістю адміністративного судочинства є те, що з одного боку - розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (частина перша статті 9 КАС України), водночас - в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (абзац перший частини другої статті 77 КАС України).
За таких обставин, саме суб'єкт владних повноважень має довести наявність певних обставин, які унеможливлюють виплату ОСОБА_1 спірної підйомної допомоги, а тому відхиляється відповідний довід скаржника.
До того ж, в контексті означеного слід ще раз акцентувати увагу на тому, що даний спір не стосується виплати позивачу підйомної допомоги у зв'язку з переведенням з військової частини НОМЕР_1 до військової частини НОМЕР_3 .
Є безпідставними також міркування військової частини НОМЕР_1 відносно переміщення ОСОБА_1 до м.Бахмут, т.я. за фактичними обставнами справи 23.02.2023 позивач вибув з одного місця військової служби (населеного пункту), а саме АДРЕСА_2 до іншого - м.Роздільна Одеської області.
Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1-3, 5 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Апеляційний адміністративний суд відмічає, що положення ст. 122 КАС України не містять норм, які б врегульовували порядок звернення до адміністративного суду осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю. Тобто, у тих випадках, коли спеціальним законодавством не врегульовані особливості щодо строку звернення до суду з позовом про стягнення належної військовослужбовцю суми грошового забезпечення, застосуванню підлягають загальні норми трудового законодавства.
На час виключення позивача із списків особового складу та всіх видів забезпечення стаття 233 КЗпП України мала наступну редакцію: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Колегією суддів установлено, що ОСОБА_1 зі списків особового складу виключено 15.04.2024 (наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 15.04.2024 №106).
Також, 15.04.2024 військовою часиною НОМЕР_1 виготовлено грошовий атестат №14/1651.
Початок перебігу строку звернення до суду скаржник пов'язує саме із виключенням ОСОБА_1 зі списків особового складу та видачі йому грошового атестату.
Натомість, жодних доказів на підтвердження ознайомлення позивача із такими документами матеріали спарви не містять.
За таких обставин, колегія суддів уважає безпідставними посилання суб'єкта влажних повноважень на пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом.
До того ж, у контексті вирішення даного процесуального питання суд апеляційної інстанції зазначає, що суворе застосування строків звернення до суду в умовах воєнного стану може обмежувати конституційне право військовослужбовців на доступ до правосуддя, що суперечить принципу справедливості, закріпленому у статті 2 КАС України.
В постанові Верховного Суду від 29.11.2024 у справі №120/359/24 сформовано такий правовий висновок про те, що проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов'язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби, а саме:
- обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду;
- виконання обов'язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори;
- фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду;
- повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов'язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку;
- обов'язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об'єктивною причиною пропуску процесуального строку.
Згідно фактичних обставни справи, військову службу позивач проходить з січня 2022 року по теперішній час, а тому суворе застосування строків звернення до суду в умовах воєнного стану може обмежувати конституційне право військовослужбовця на доступ до правосуддя.
Беручи до уваги наведене, колегія суддів відхиляє довід військової частини НОМЕР_1 стосовно пропуску ОСОБА_1 законодавчо передбаченого строку подання до окружного адміністративного суду даної позовної заяви.
Установлені в межах розгляду даної справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені відповідачем в апеляційній скарзі доводи.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені відповідачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи.
Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.
З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 у справі №420/30672/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.
Суддя-доповідач О.О. Димерлій
Судді О.І. Шляхтицький Ю.В. Осіпов