П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
13 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/15166/24
Головуючий в 1 інстанції Василяка Д.К.
Дата і місце ухвалення 28.05.2025р., м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Єщенка О.В.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 р. у справі №420/15166/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії, -
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 20.02.2024р. №213050037326 про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у призначені пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області: - зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , періоди трудової діяльності за записами в трудовій книжці серії НОМЕР_2 , дата заповнення 20.03.1984 року, в колгоспі "Росія": з 01.07.1981 по 21.11.1981 (записи №1 та №2), з 01.03.1984 по 13.02.1991 (записи № 3 - №6), з 11.05.1992 по 22.08.1997 (записи № 7- №12), період роботи з 13.02.1991 по 01.05.1992 (записи № 5 - №7);
- призначити, виплатити та виплачувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсію за віком з дати його звернення - 13.02.2024 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 р. позов частково задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 20.02.2024р. №213050037326 про відмову ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України №1058-IV, період його роботи за записами в трудовій книжці серії НОМЕР_2 , дата заповнення 20.03.1984 року, в колгоспі "Росія": з 01.07.1981 по 21.11.1981 (записи №1 та №2), з 01.03.1984 по 13.02.1991 (записи № 3 - №6), з 11.05.1992 по 22.08.1997 (записи № 7- №12), період роботи з 13.02.1991 по 01.05.1992 (записи № 5 - №7), у зв'язку із чим повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.02.2024 щодо призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, викладених у даному судовому рішенні.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що підставою для відмови ОСОБА_1 у задоволенні заяви про призначення пенсії за віком стала відсутність у заявника необхідного страхового стажу, у зв'язку з не зарахуванням до останнього періодів роботи, а саме: - періоди роботи в колгоспі з 1981 року по 1991 рік та з 1992 року по 1997 рік, оскільки не надано довідок про встановлений та вироблений мінімум трудової участі (ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення"); - період роботи з 13.12.1991 по 01.05.1992, оскільки номер наказу про прийняття виправлено, чим порушено п. 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162. Згідно з наданими документами страховий стаж становить 15 років 8 місяців 7 днів.
Для врахування до страхового стажу періодів роботи в колгоспі необхідно надати уточнюючі довідки про вихододні та встановлений мінімум трудової діяльності в колгоспі видані на підставі первинних документів. Довідку про встановлений мінімум і вироблені людинодні за період роботи в колгоспі з 1981 року по 1991 рік та з 1992 року по 1997 рік в колгоспі "Росія" позивачем ні до органів Пенсійного фонду ні до суду не надано, а тому для зарахування до стажу періоду роботи з 1981 року по 1991 рік та з 1992 року по 1997 рік в колгоспі "Росія" згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 20.03.1984, законодавчих підстав немає, оскільки як визначено ст.56 Закону № 1788-ХІІ при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Період роботи з 13.12.1991р. по 01.05.1992р. не зараховано пенсійним органом оскільки номер наказу про прийняття виправлено, чим порушено п. 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162.
Зважаючи на зазначене апелянт просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволені позову.
Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 13.02.2024р. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV.
До заяви позивач, серед іншого, додав копію трудової книжки.
Відповідно до п.4.2 розділу ІV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1, заяву позивача за принципом екстериторіальності передано для розгляду до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області.
Рішенням ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 20.02.2024р. №213050037326 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії з підстав відсутності у заявника необхідного страхового стажу.
Зокрема, у вказаному рішенні зазначено, що необхідний страховий стаж, у відповідності до ст. 26 Закону №1058-IV, становить 30 років.
Страховий стаж ОСОБА_1 становить 15 років 8 місяців 7 днів.
До розрахунку страхового стажу не зараховано періоди роботи:
- періоди роботи в колгоспі з 1981 року по 1991 рік та з 1992 року по 1997 рік, оскільки не надано довідок про встановлений та вироблений мінімум трудової участі (ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення");
- період роботи з 13.12.1991 по 01.05.1992, оскільки номер наказу про прийняття виправлено, чим порушено п. 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162.
Не погоджуючись з правомірністю вказаного рішення, позивач звернувся до суду першої інстанції з відповідним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову позивачу в призначені пенсії за віком, у зв'язку з чим зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України №1058-IV, період його роботи за записами в трудовій книжці серії НОМЕР_2 , дата заповнення 20.03.1984 року, в колгоспі "Росія": з 01.07.1981 по 21.11.1981 (записи №1 та №2), з 01.03.1984 по 13.02.1991 (записи № 3 - №6), з 11.05.1992 по 22.08.1997 (записи № 7- №12), період роботи з 13.02.1991 по 01.05.1992 (записи № 5 - №7), у зв'язку із чим зобов'язав відповідача повторно розглянути заяву щодо призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, викладених у даному судовому рішенні.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004р. (далі - Закон №1058-IV).
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч.1 ст.24 Закону №1058-IV).
Згідно ч. 2, ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На реалізацію вказаної норми Закону №1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993р. №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктами 1 та 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.
Сторонами у справі не заперечується, що до заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 , в тому числі надав до органу ПФУ трудову книжку, яка підтверджує трудову діяльність позивача.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року "Про трудові книжки працівників" №301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року по справі № 677/277/17.
Щодо посилань відповідача на необхідність подання заявником довідок про встановлений та вироблений мінімум трудової участі, судова колегія зазначає, що за правовими висновками Верховного Суду, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позовної заяви позивача.
З урахуванням зазначених вище встановлених обставин справи та висновків Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що правильним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, який ухвалив судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як убачається з апеляційної скарги, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків суду у цій справі фактично зводяться до необхідності нової правової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів. Водночас зазначеним доводам судом першої інстанції вже була надана належна правова оцінка. Інших доводів на підтвердження правомірності своїх дій відповідач не навів, що не дає підстав вважати висновки суду першої інстанцій помилковими, а застосування ним норм матеріального та процесуального права - неправильним.
Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 р. - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач А.В. Бойко
Судді О.В. Єщенко О.А. Шевчук.