П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
13 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/7032/24
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі головуючого судді Лук'янчук О.В., суддів Бітова А. І., Ступакової І. Г., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року по справі за позовом Приватного підприємства "АЛІБІ" до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.01.2025 р. позов ПП “АЛІБІ» задоволено.
На зазначене рішення суду ГУ ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2025 року вказана апеляційна скарга залишена без руху з підстав несплати судового збору та надано строк для усунення недоліків 10 днів з моменту отримання вказаної ухвали суду.
Ухвалою суду від 17.02.2025 року апелянту було продовжено строк на усунення недоліків на 10 днів з моменту отримання ухвали суду.
Станом на 18.03.2025 року ухвала про залишення апеляційної скарги без руху виконана не була, а тому ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2025 року апеляційну скаргу повернуто апелянту.
16.09.2025 року ГУ ДПС в Одеській області вдруге подано апеляційну скаргу.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2025 року апеляційну скаргу залишено без руху, оскільки апелянтом не надано доказів сплати судового збору та пропущено строк звернення до суду.
На виконання вимог ухвали суду апелянтом надане клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Так, в обгрунтування клопотань апелянт вказує, що у зв'язку з воєнним станом Державний Бюджет України перебуває у виснаженому стані, що і стало причиною відсутності у Головного управління ДПС в Одеській області фінансування для своєчасної сплати судового збору для апеляційного оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.01.2025, що в подальшому спричинило повернення первинної апеляційної скарги та відповідно, пропуск строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Контролюючий орган вважає зазначені обставини поважними для поновлення процесуального строку для оскарження рішення суду першої інстанції.
Надаючи оцінку доводам апелянта зазначеним у заяві, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно вимог ч. 3 ст. 295 КАС України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Головне управління ДПС в Одеській області вперше подало апеляційну скаргу в межах строку, встановленого ч.ч.1,2 ст.295 КАС України.
У зв'язку з неусуненням недоліків апеляційної скарги, ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2025 року апеляційну скаргу повернуто апелянту.
16.09.2025 року ГУ ДПС в Одеській області вдруге подано апеляційну скаргу з пропуском строку на апеляційне оскарження. При цьому апелянтом повторно не усунуто недоліки первісної апеляційної скарги.
Досліджуючи поважність причин пропуску строку, колегія суддів зазначає наступне.
Так, при вирішенні питання про поновлення строку апеляційного оскарження, необхідно надавати оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку інтервалів часу: з моменту закінчення визначеного у ст.295 КАС України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги або відмови у відкритті апеляційного провадження (вперше) до дати повторного звернення з апеляційною скаргою тощо.
Апелянт, як суб'єкт владних повноважень, повинен бути обізнаний з порядком та строками апеляційного оскарження, встановленими процесуальним законодавством, а також вчиняти всі залежні від нього дії з метою дотримання відповідних вимог КАС України.
Органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Так, колегія суддів зазначає, що та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Також, варто зазначити про те, що звернення до суду з апеляційної скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження судового рішення, то реалізація цього права має відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України.
У даному випадку, відповідачем допущено необ'єктивне та необґрунтоване зволікання з поданням апеляційної скарги, оскільки звернення до суду апеляційної інстанції відбулося майже через шість місяців після повернення первісної апеляційної скарги, що, у свою чергу, значно перевищує строк, встановлений ст.295 КАС України.
Сплив такого проміжку часу об'єктивно не може свідчити про подання повторної апеляційної скарги без надмірних зволікань.
Колегія суддів звертає увагу, що сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Разом з тим, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Суд звертає увагу на те, що, держава має дотримуватися принципу належного урядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
Відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб'єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Водночас, право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Колегія суддів зазначає, що будь-яких змін щодо порядку сплати судового збору суб'єктом владних повноважень у зв'язку із введенням воєнного стану в України до Закону України Про судовий збір та/або КАС України не внесено та не змінено порядок сплати судового збору.
Також, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 15 травня 2020 року по справі №820/1212/17, оскільки по вказаній справі апелянтом на підтвердження поважності пропуску строку було надано докази того, що стан бюджетного фінансування витрат відповідного призначення впродовж грудня 2018 року - серпня 2019 року, примусове виконання судових рішень про стягнення грошових коштів на користь інших осіб не давали можливості сплатити судовий збір. На підтвердження цих доводів відповідач надав копії листів від 16.04.2019 №2494/8/28-10-10-10-02 та від 07.06.2019 №3680/8/28-10-10-02 та копію доповідної записки від 22.01.2019 №4355/28-10-50-05-15, зміст яких свідчить про звернення відповідача до вищого органу про виділення коштів для сплати судового збору.
Крім того, основною відмінністю є розмір належного до сплати судового збору, оскільки від такого розміру напряму залежить спроможність реалізувати обов'язок по його сплаті. Так, по вказаній справі Верховного Суду №820/1212/17 судовий збір складав 3 200 807,54 грн., водночас по даній справі розмір судового збору складає 3633,60 грн., тобто спроможність апелянтів по вказаних справах щодо сплати судового збору є кардинально відмінною.
Враховуючи наведені вище обставини, на думку суду, в апелянта, який діє як суб'єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, було достатньо часу для сплати суми судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі та надання платіжного документа про таку сплату в межах строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а тому наведені у клопотанні обставини не можуть бути підставою для поновлення пропущеного строку.
Отже, беручи до уваги значний пропуск відповідачем строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відсутність належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку, колегія суддів дійшла висновку про те, що у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити.
Згідно з п.4 ч.1 ст.299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Відповідно до ч. 3 ст. 299 КАС України питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Керуючись п.4 ч. 1 ст.299 КАС України, колегія суддів, -
У задоволенні клопотання Головного управління ДПС в Одеській області про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовити.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області - відмовити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту підписання, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції відповідно до чинного законодавства.
Суддя-доповідач О.В. Лук'янчук
Судді А.І. Бітов І.Г. Ступакова