П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
14 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/12374/25
Головуючий в 1 інстанції: Лебедєва Г.В.
Час і місце ухвалення: м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А. І.
- Ступакової І. Г.
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати суми індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року;
- зобов'язати відповідача військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити суми індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із встановленням базового місяця для нарахування індексації січень 2008 року;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення не в повному обсязі за період з 01.03.2018 року по 23.04.2025 року без урахування фіксованої величини 4463,15 грн.;
- зобов'язати відповідача військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4463,15 грн. в місяць за період з 01.03.2018 року по 23.04.2025 року включно відповідно до приписів абзаців 4,6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 та здійснити доплату донарахованих сум індексації грошового забезпечення;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування грошового забезпечення з 30.01.2020 по 23.04.2025 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;
- зобов'язати відповідача військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) з 30.01.2020 по 23.04.2025 року, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінет Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що позивач з 25.07.2003 року по теперішній час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Позивач вказує, що з наданої довідки про грошове забезпечення від 21.04.2025 року№1042/402/27/382/ пс, стало відомо, що на протязі служби їй не виплачено ряд належних виплат.
Так, під час проходження військової служби, в період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року, відповідачем військовою частиною НОМЕР_1 не проводилась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення.
Також позивач зазначає, що їй не нараховувалася та не виплачувалася починаючи з березня 2018 року сума індексації з урахуванням абзаців 3,5,6 пункту 5 Порядку №1078 у фіксованій величині 4463,15 грн. в місяць.
Крім цього, в період проходження служби з 30.01.2020 року по теперішній час, відповідач нараховує грошове забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2018 року (1762,00 грн.).
Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, а тому звернулася до суду з даною позовною заявою.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, січень 2008 року.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, січень 2008 року.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 23.04.2025 року відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 23.04.2025 року із застосуванням щомісячної фіксованої індексації у розмірі 4047,72 грн відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) з 30.01.2020 року по 19.05.2023 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) з 30.01.2020 року по 19.05.2023 року виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до постанови Кабінет Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, військова частина НОМЕР_1 , подала апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась з 01.03.2018 у зв'язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Відповідно до абзацу першого пункту 5 Порядку № 1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Таким чином, враховуючи те, що підвищення посадового окладу Позивача з березня 2018 року відбулося у зв'язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України 30 серпня 2017 року постанови № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою змінено (підвищено) розміри окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців саме березень 2018 року в контексті застосування у спірних правовідносинах норми абзацу першого пункту 5 Порядку № 1078 є місяцем підвищення доходів Позивача (базовим місяцем), а тому значення індексу споживчих цін у цьому місяці приймається за 1 або 100 відсотків.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військові частині НОМЕР_1 .
Позивачу в період проходження військової служби з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року не нараховувалася та не виплачувалась індексація грошового забезпечення.
Як зазначає позивач, починаючи з березня 2018 року, їй мала виплачуватись індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4463,15 грн. в місяць, до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення з військової частини. Натомість, відповідач нараховував та виплачував індексацію, починаючи з грудня 2018 року, взявши до уваги лише факт підвищення посадового окладу, коли індекс інфляції склав 103 %.
Також судом встановлено та за час розгляду справи не заперечувалось сторонами, що у період з 30.01.2020 року по 23.04.2025 року позивачу нараховувалося та виплачувалося грошове забезпечення, виходячи із розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, обчисленого з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до Закону України “Про державний бюджет України на 2018 рік»(1762 грн), а в період з 20.05.2023 року по 31.12.2023 року виходячи з розрахункової величини в розміру 1762 грн.
Вважаючи, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив йому індексацію грошового забезпечення в належному розмірі, а також протиправно не провів нарахування грошового забезпечення з 30.01.2020 року по 23.04.2025 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції на підставі системного аналізу законодавства, що регулює спірні правовідносини та встановлених обставин справи, дійшов висновку, що при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивачу у період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року відповідачем слід застосовувати базовий місяць січень 2008 року, а тому визнав протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, січень 2008 року та зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, січень 2008 року.
Також прийшов до висновку про наявність бездіяльності відповідача, яка полягає саме у нарахуванні та виплаті індексації-різниці за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року, з 01.01.2024 року по 23.04.2025 року із врахуванням щомісячної фіксованої індексації у відповідному розмірі 4047,72 грн.
Крім того, суд дійшов висновку, що відповідач, застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача такої розрахункової величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, починаючи з 30.01.2020 по 19.05.2023, діяв протиправно.
Водночас, відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 є нечинною та не підлягає застосуванню до спірних правовідносин лише з 18 червня 2025. Таким чином, з 20.05.2023 по 23.04.2025 у відповідача були відсутні правові підстави для обчислення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців з іншого ніж 1762 грн розміру розрахункової величини.
Колегія суддів надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції з урахуванням доводів апелянта виходить з наступного.
Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до ст. 1 та ст. 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частинами 2, 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-ХІІ.
Статтею 1 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно ст.2 Закону №1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (ст.4 Закону).
Відповідно до ст.6 Закону №1282-ХІІ у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078. Пунктом 4 вказаного Порядку встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно - правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Аналогічну правову позицію у подібних правовідносинах висловлено Верховним Судом у постановах від 19 липня 2019 у справі № 240/4911/18, від 16 вересня 2020 року у справі № 815/2590/18, від 04 вересня 2020 року у справі № 120/2005/19-а.
Тобто, позивач має право на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, а відсутність такого нарахування та невиплата індексації є порушенням вимог Закону № 1282-XII, Порядку № 1078.
Щодо наявності правових підстав для застосування при нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 року з урахуванням січня 2008 року як базового місяця, то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно ч. 2 ст. 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначаються постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, якою затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення.
У зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови № 1013 від 09.12.2015 року, яка набрала чинності з 15.12.2015 року та підлягала застосуванню з 01.12.2015 року, істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення.
Внесеними змінами передбачено ряд новел в порядку проведення індексації грошових доходів населення. Зокрема, якщо раніше базовим місяцем вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати), то після прийняття Постанови № 1013 від 09.12.2015 року місяцем підвищення став місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного грошового утримання, стипендій, виплат із соціального страхування (пункт 5 Порядку № 1078). Крім того, якщо раніше базовий місяць (місяць підвищення) визначався у разі коли зросла зарплата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати, то після внесення змін - тільки у разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад).
У редакції Постанови № 1013 від 09.12.2015 року пункт 5 Порядку № 1078 викладено у такій редакції:
«У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу».
Також, згідно п. 10-2 Порядку № 1078 в редакції Постанови КМУ № 1013 від 09.12.2015 для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Отже, починаючи з 01.12.2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, у тому числі військовослужбовець.
Поряд із цим, колегія суддів зазначає, що відповідні зміни до Порядку № 1078 були внесені постановою Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 року «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013).
Пунктом першим вказаної Постанови № 1013 передбачено підвищення з 01.12.2015 року посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших працівників.
При цьому, підвищення окладів не стосувалось військовослужбовців. Тобто, Постановою № 1013 були підвищені оклади майже в усіх галузях бюджетної сфери (за винятком працівників 1- 3-го тарифних розрядів за ЄТС), окрім окладів у складі грошового забезпечення військовослужбовців, а тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними.
При цьому, зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась лише з 01.03.2018 року у зв'язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Отже, з прийняттям Постанови № 1013, якою було змінено порядок проведення індексації, тобто з 01.12.2015 року і включно до 01.03.2018 року, посадові оклади військовослужбовців не змінилися.
Так, колегія суддів зазначає, що за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 року грошове забезпечення позивачки підлягало індексації з урахуванням базового місяця січня 2008 року, оскільки підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займала позивачка відбулася на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294, яка набрала чинності 01.01.2008 року. В свою чергу доказів підвищення у період з 01.12.2015 по 28.02.2018 року тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займала позивачка, до суду першої так і до суду апеляційної інстанції не надано та судом відповідні обставини не встановлено.
За вказаного, колегія суддів оцінює критично доводи скаржника про нарахування та виплату позивачу індексації його грошового забезпечення із застосуванням в якості базового місяця - січня 2016 року, оскільки зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.
При цьому, колегія суддів вважає за доцільне також наголосити, що повноваження державних органів щодо визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки.
Указаний правовий висновок відповідає правовій позиції Верховного суду у подібних правовідносинах, викладеній зокрема у постановах від 29.11.2021 у справі № 120/313/20-а, від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21, від 20.04.2022 у справі № 420/3593/20, від 09.06.2022 у справі № 600/524/21-а, тощо.
Також згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.07.2019 року у справі №240/4911/18, від 07.08.2019 року у справі №825/694/17, від 20.11.2019 року у справі №620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач повинен був здійснити перерахунок та виплатити позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 року, враховуючи базовий місяць січень 2008 року, що вірно встановлено судом першої інстанції.
Таким чином, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно не взяті до уваги судом першої інстанції.
Щодо встановлення наявності у позивача права на отримання щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення (індексацію-різницю грошового забезпечення) під час проходження військової служби та можливого порушення такого права відповідачем, то колегія суддів зазначає наступне.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначено Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
У разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці».
Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.
З 01.12.2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 23.03.2023 року у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 року у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 року у справі №420/11424/21, від 20.04.2023 року у справі №320/8554/21, від 06.07.2023 року у справі №560/6682/22.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не нараховував і не виплачував позивачу індексацію - різницю за період з 1 березня 2018 року та не вирішував питання щодо наявності у позивача права не цей вид індексації за спірний період. Водночас позивач наполягав на тому, що має право на отримання індексації-різниці і що це право відповідач порушив через протиправну бездіяльність.
З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Отже, для вірного вирішення справи, необхідно підтвердити чи спростувати доводи позивача про те, що він має право на отримання щомісячної індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 по 23.04.2025року і що це право порушив відповідач.
Верховний Суд у вищезазначених справах дійшов висновку, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:
- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);
- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Так, згідно довідки про грошове забезпечення від 21.04.2025 року №1042/402/27/382/ пс в лютому 2018 року грошове забезпечення позивача становило 8347,57 грн (посадовий оклад - 720,00 грн, оклад за військове звання - 35,00 грн, надбавка за вислугу років - 188,75 грн, надбавка за виконання ОВЗ - 471,88 грн, премія - 3729,60 грн, надбавка за таємність - 72,00грн, щомісячна додаткова винагорода - 3130,34 грн), а у березні 2018 року 8763,00 грн (посадовий оклад - 3000,00 грн, оклад за військове звання - 600,00 грн, надбавка за вислугу років - 1260,00 грн, надбавка за особливості проходження служби - 486,00 грн, надбавка за таємність - 300,00 грн., премія - 3117,00) грн.
При цьому, при обрахунку складових грошового забезпечення позивача за лютий, судом не враховується матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, оскільки як вже було зазначено вище при обрахунку індексації-різниці враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру.
Тобто, внаслідок підвищення посадового окладу в березні 2018 року грошове забезпечення позивача збільшилось на 415,43 грн (8763,00 грн. - 8347,57 грн. = 415,43 грн).
Також, для правильного вирішення спірних правовідносин слід визначити суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року, яка з урахуванням абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078, вираховується у спосіб множення розміру прожиткового мінімум для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділеного на 100 відсотків.
Актуальний розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб, відповідно до статті 7 Закону України Про державний бюджет України на 2018 рік, становив 1762 гривні.
Разом з цим, за нормативними правилами, які визначають проведення індексації доходів, розрахунок індексу наростаючим підсумком починається з наступного після перевищення порога місяця до чергового перевищення.
При кожному наступному перевищенні порога індексації приріст рахуватиметься за формулою:
ПІСЦн = ІСЦ1 х ІСЦ 2 х … - 100%, де:
ПІСЦн - приріст індексу споживчих цін, %;
ІСЦ1 - перевищення індексу споживчих цін уперше (розраховується наростаючим підсумком), %;
ІСЦ2 - перевищення індексу споживчих цін удруге (розраховується наростаючим підсумком), %.
При підрахунку показника ПІСЦ необхідно враховувати, що ІСЦ розраховується наростаючим підсумком. Також кількість ІСЦ залежить від того, скільки разів було перевищено поріг індексації за розглядуваний період (звісно, не перерваний підвищенням зарплати). Наприклад, ІСЦ перевищив поріг один раз - отже слід враховувати лише ІСЦ1, двічі - ІСЦ1 та ІСЦ2, тричі ІСЦ1, ІСЦ2, ІСЦ3 тощо.
Суд зазначає, що розрахунок величини приросту індексу споживчих цін слід починати з лютого 2008 року, як місяця наступного за тим, в якому відбулося підвищення грошового забезпечення військовослужбовців.
За офіційними даними Державної служби статистики України за період з січня 2008 року по березень 2018 року (https://ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2006/ct/cn_rik/isc/isc_u/isc_m_u.htm) поріг індексації перевищував 38 разів, а саме:
у 2008 році 9 разів: січень-травень, вересень-грудень;
у 2009 році 5 разів: січень, лютий, березень, червень, листопад;
у 2010 році 4 рази: січень, лютий, серпень, вересень;
у 2011 році 3 рази: січень, березень, квітень;
у 2012 році поріг індексації не перевищував 101%;
у 2013 році поріг індексації не перевищував 101%;
у 2014 році 8 разів: березень-червень, вересень-грудень;
у 2015 році 8 разів: січень-травень, вересень-листопад;
у 2016 році 1 раз: квітень;
у 2017 році поріг індексації не перевищував 103%;
у січні - березні 2018 року поріг індексації не перевищував 103%.
Таким чином, розрахунок величини приросту індексу споживчих цін за вказаний період має наступний вигляд: 2008 рік: 1,027*1,038*1,031*1,013*1,002 (1,008*0,995*0,999)* 1,011* 1,017*1,015* 1,021* 2009рік: 1,029*1,015*1,014*1,014 (1,009*1,005)*1,011*1,014 (0,999*0,998* 1,008*1,009) *1,011* 2010 рік: 1,018*1,019*0,993 (1,009*0,997*0,994*0,996*0,998) *1,012* 1,029*1,016 (1,005* 1,003*1,008)* 2011 рік: 1,01*1,009*1,014*1,013*1,009 (1,008* 1,004*0,987* 0,996*1,001* 1,001* 1,002*1,002* 1,002* 1,003*0,997*0,997* 0,998*0,997* 1,001*0,999* 1,002* 1,002*0,999*1,001*0,999*0,993*1,004*1,002*1,005*1,002*1,006) * березень 2014 року-грудень 2014 року: 1,022*1,033* 1,038* 1,01*1,012 (1,004*1,008) *1,029* 1,024* 1,019*1,03 * 2015 рік-березень 2016 року: 1,031* 1,053* 1,108* 1,14*1,022*0,986 (1,004* 0,99*0,992) *1,023*0,987* 1,02*1,022 (1,007* 1,009* 0,996* 1,01)* квітень 2016: 1,035 * травень 2016-березень 2018: 1,245 (1,001*0,998* 0,999*0,997*1,018* 1,028* 1,018*1,009* 1,011* 1,01*1,018*1,009* 1,013*1,016* 1,002* 0,999*1,02*1,012*1,009*1,01 *1,015*1,009) = 253,30%.
За наведеними судом розрахунками, з урахуванням актуальної практики Верховного Суду, сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року складала 1762 грн.*253,30%= 4463,15 грн.
Оскільки розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року складав 415,43 грн, що не перевищує суму можливої індексації, у позивача є право на отримання щомісячної індексації різниці.
При цьому, суд першої інстанції правомірно зазначив, що відповідно до абз.4 п. 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн - 415,43 грн = 4047,72 грн.
Таким чином, починаючи з березня 2018 року сума індексації з урахуванням абзацу 3, 4, пункту 5 Порядку №1078 підлягала виплаті позивачу у розмірі 4047,72 грн. щомісячно до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення з військової частини.
При цьому, до чергового підвищення посадового окладу (після березня 2018 року), до визначеної суми індексації “Різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу» повинна додаватися сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації (103 %).
Відтак, відповідач, вказуючи про відсутність підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 року врахував лише норми абз. 1 та 2 п. 5 Порядку № 1078, згідно з якими у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач у межах спірних правовідносин безпідставно оминув норми абз. 4, 5, 6 п. 5 Порядку № 1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року); не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу, у зв'язку з чим дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період.
За таких обставин суд приходить до висновку про наявність бездіяльності відповідача, яка полягає саме у нарахуванні та виплаті індексації-різниці за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року, з 01.01.2024 року по 23.04.2025 року із врахуванням щомісячної фіксованої індексації у відповідному розмірі 4047,72 грн.
При цьому, судом першої інстанціх обгрунтовано вказано, що позовні вимоги позивача щодо нарахування та виплати йому індексації-різниці за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року не підлягають задоволенню, оскільки у вказаний період законодавцем взагалі зупинено дію Закону України “Про індексацію грошових доходів населення» та, відповідно, індексація грошового доходу як військовослужбовців так й інших працівників не проводилась, що виключає протиправну бездіяльність відповідача в цій частині щодо виконання ним своїх обов'язків.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до абз. 4 п. 5 Порядку № 1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці грошового забезпечення із застосуванням щомісячної фіксованої індексації у розмірі 4047,72 грн. за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 по 23.04.2025 року відповідно до норм абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Щодо вимог позивача щодо перерахунку грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 23.04.2025 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для їх задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга статті 9 Закону №2011-ХІІ).
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
За приписами абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 704, яка передбачала з 01.03.2018 збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.
Пунктом 2 Постанови № 704, установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови № 704, встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови № 704 (у первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103).
Пунктом 6 Постанови № 103, внесено зміни до Постанови № 704, внаслідок яких пункт 4 цієї Постанови викладено у новій редакції, а саме: “ 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14» . Зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.
Отже, з 01.01.2018 пункт 4 Постанови 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу застосовується така розрахункова величина, як “розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022, визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704.
Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до пункту 4 Постанови № 704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Відповідно частини статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Верховний Суд, зокрема, у постановах від 15.06.2023 у справі № 380/13603/21, від 30.04.2025 у справі № 620/9741/24 та інших, виснував, що оскільки зміни, внесені Постановою № 103, зокрема, до пункту 4 Постанови № 704, визнані у судовому порядку нечинними, то з 29.01.2020 діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина “прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року», а не “прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018».
У цих та інших постановах Верховний Суд, засновуючись на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили, виснував, що положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів “прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018» не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних відносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону України про Державний бюджет на відповідний рік із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням виходячи із розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
На підставі вказаних висновків Верховного Суду, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, суд дійшов висновку, що відповідач, застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача такої розрахункової величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, починаючи з 30.01.2020 по 19.05.2023, діяв протиправно.
Таким чином, з 30.01.2020 по 19.05.2023 визначення розміру посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями позивача мало здійснюватися виходячи з розміру прожиткового мінімуму станом на 01 січня відповідного року.
В той же час, з матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачами, що в період з 30.01.2020 по 19.05.2023 позивач отримувала грошове забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018 року.
Такі дії відповідача призвели до отримання позивачем в меншому розмірі щомісячного грошового забезпечення, а також інших видів грошового забезпечення, розміри яких, залежить від розміру його посадового окладу та окладу за військовим званням.
Таким чином, суд вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.
З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Керуючись ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів , -
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України
Повний текст постанови складено та підписано 14 жовтня 2025 року.
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А. І. Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова