13 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 495/1198/25
Головуючий в 1 інстанції: Прийомова О.Ю.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Єщенка О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Цвігуна Андрія Вікторовича про ухвалення додаткового рішення по справі за апеляційною скаргою Секретаріату Уповноваженого із захисту державної мови на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 червня 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Секретаріату Уповноваженого із захисту державної мови про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
В лютому 2025 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив постанову Уповноваженого із захисту державної мови Кремінь Тараса Дмитровича № 172 по справі про адміністративне правопорушення від 30.09.2024 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 3400 гривень скасувати;
- провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі ч. 1 п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 188-52 КУпАП.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 червня 2025 року позовну заяву задоволено. Постанову Уповноваженого із захисту державної мови Кремінь Тараса Дмитровича № 172 по справі про адміністративне правопорушення від 30.09.2024 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 3400 гривень скасовано. Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 закрито на підставі ч. 1 п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 188-52 КУпАП. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Секретаріату Уповноваженого із захисту державної мови на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 484,48 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач надав апеляційну скаргу.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року апеляційну скаргу Секретаріату Уповноваженого із захисту державної мови залишено без задоволення. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 червня 2025 року залишено без змін.
02 жовтня 2025 року представником позивача подано до суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення, в якій заявник просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Секретаріату Уповноваженого із захисту державної мови на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) грн.
В заяви представник позивача зазначає, що 30.09.2025 року між представником позивача - адвокатом Цвігуном А.В. та позивачем - ОСОБА_1 підписано акт приймання передачі виконаної роботи відповідно до кореспондуючого договору про надання правової допомоги №05/02 від 05.02.2025 року та доручення №1 (додаткової угоди) від 05.02.2025 року. У зв'язком з розглядом вказаної справи відповідачем станом на 30.09.2025 року були понесені витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката на загальну суму 10000 грн.
06 жовтня 2025 року до суду надійшло клопотання Секретаріату Уповноваженого із захисту державної мови, в якому відповідач просить суд зменшити розмір стягнення з відповідача на професійну правничу допомогу, яке підлягає розподілу між сторонами до 2000 грн., як таке, що є розумним та співмірним у цій справі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши та проаналізувавши заяву та матеріали справи, колегія суддів вважає, що вищезазначена заява підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Для цілей розподілу витрат на професійну правничу допомогу, які належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина третя статті 132 КАС України), суд має встановити їх розмір на підставі поданих доказів і з уваги на приписи статті 134 КАС України визначити ту співмірну суму витрат, яка підлягатиме розподілу між сторонами.
Частина 7 статті 139, частини третя, четверта статті 143 КАС України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів.
Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду апеляційної інстанції про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об'єктивною формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов'язується можливість як потім подати протягом п'яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України.
Колегія суддів враховує те, що представник позивача завчасно у відзиві на апеляційну скаргу, до ухвалення постанови у справі, заявив про намір надати докази на підтвердження понесеного розміру витрат на правову допомогу позивачем протягом п'яти днів після ухвалення рішення.
02 жовтня 2025 року представником позивача подано заяву про ухвалення додаткового рішення та докази на підтвердження понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення за апеляційною скаргою.
Згідно з частинами першою та шостою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
В свою чергу, за правилами пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Висновуючись на аналізі наведених норм, колегія суддів зазначає, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд приймає до уваги положення частини дев'ятої статті 139 КАС України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись, та вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню.
Положення процесуального законодавства покладають обов'язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати на правову допомогу підтверджуються наступними документами: ордер на надання правничої допомоги; копія Договору про надання правничої (правової) допомоги №05/02 від 05.02.2025 року; копія доручення №1 (додаткова угода) до договору №05/02 від 05.02.2025 року, копія акту приймання-передачі виконаної роботи №2 до Договору про надання правової допомоги №05/02 від 05.02.2025 та доручення №1 (додаткової угоди) від 05.02.2025 р.
Договір від 05.02.2025 року про надання правової допомоги, укладеного між ОСОБА_1 (далі - Клієнт) та адвокатом Цвігуном Андрієм Вікторовичем (далі за текстом - Адвокат), за умовами якого Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов'язання (доручення) надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, а Клієнт зобов'язується оплатити гонорар та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору, виконати інші зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 п. 2.1 Договору від 05.02.2025 року визначено, що порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення, тощо, визначаються у додатковій угоді до даного Договору.
Відповідно до Доручення №1 (додаткова угода) до договору №05/02 від 05.02.2025 року, ОСОБА_1 доручає адвокату Цвігуну Андрію Вікторовичу, а адвокат приймає до виконання наступне доручення.
Згідно п.1.1 ч. 1 здійснювати представництво інтересів Клієнта у адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Секретаріату Уповноваженого із захисту державної мови про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Згідно ч.3 п. 3.4 вартість однієї години роботи адвоката, пов'язаної з виконанням вказаного доручення, становить 2000 грн.
Згідно акту приймання-передачі виконаної роботи №2 до Договору про надання правової допомоги №05/02 від 05.02.2025 р. та Доручення №1 (додаткової угоди) від 05.02.2025 року, Адвокат Цвігун Андрій Вікторович з однієї сторони та ОСОБА_1 з іншої сторони, склали цей Акт про виконання адвокатом роботи, а саме:
-ознайомлення з апеляційною скаргою Секретаріату Уповноваженого із захисту державної мови з додатками, написання та подання до суду та відповідачу відзиву на апеляційну скаргу - 2 години роботи, що становить 4000 грн.;
-підготовка до судових засідань, здійснення представництва клієнта в судових засіданнях - 2 години роботи, що становить 4000 грн.;
-підготовка, направлення до суду інших процесуальних документів (про участь у судовому засіданні в режимі ВКЗ, про долучення доказів понесених судових витрат та ухвалення додаткового рішення), ознайомлення з додатковими поясненнями відповідача з додатками - 1 година роботи, що становить 2000 грн.
Разом адвокатом Цвігуном А.В. на час складання акту приймання передачі було надано послуг на загальну суму 10000,00 (десять тисяч) гривень (5 годин).
Колегія суддів зазначає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Оцінюючи характер правової допомоги у цій справі щодо змісту виконаних робіт, витраченому адвокатом часу, обсягу наданих послуг, участі в судових засіданнях (2 години) та значенню справи, з урахуванням заперечень відповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що витрати на правничу допомогу, понесені у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, підлягають відшкодуванню в розмірі 5 000 грн.
Керуючись ст.ст. 134,139, 252, 311, 325 КАС України, колегія суддів, -
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Цвігуна Андрія Вікторовича про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Секретаріату Уповноваженого із захисту державної мови (провулок Музейний, 12, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 43743768) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000 грн. (п'ять тисяч гривень).
Відповідно до ст. 329 КАС України постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: О.В. Єщенко