П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
14 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/13711/25
Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А.В.
Час і місце ухвалення: м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А. І.
- Ступакової І. Г.
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати п.2, п.З, п.4, пп. 1, 2, 4 п. 5, п. 11 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.01.2025 №49 «Про результати службового розслідування стосовно втрати зброї та іншого військового майна, закріпленого за солдатом ОСОБА_2 »;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити старшому лейтенанту, командиру другої мінометної батареї другого механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 грошове забезпечення, утримане на відшкодування шкоди, завданої Державі внаслідок втрати зброї та іншого військового майна;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 5000,00 грн. (п'ять тисяч гривень 00 копійок) в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира другої мінометної батареї другого механізованого батальйону. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №49 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани (п. 2), притягнуто до повної матеріальної відповідальності за втрату військового майна на суму 41400,13 грн. (п. 3) та притягнуто до підвищеної матеріальної відповідальності на суму 24732 грн. за втрату зброї (п.4). Позивач вважає, що відповідачем не доведений склад дисциплінарного правопорушення, вчиненого позивачем, та наявність взаємозв'язку між діями ОСОБА_1 та заподіяною шкодою, а наказ про притягнення його до дисциплінарної та матеріальної відповідальності є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано Наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 06.01.2025 року № 49 «Про результати службового розслідування стосовно втрати зброї та іншого військового майна, закріпленого за солдатом ОСОБА_3 » про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної і матеріальної відповідальності.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити старшому лейтенанту, командиру другої мінометної батареї другого механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 грошове забезпечення, утримане на підставі пунктів 3-4 Наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 06.01.2025 року № 49.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 , подала апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що, згідно бланку отримання пояснень командира другої мінометної батареї другого механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_4 від 08.12.2024, позивачем під час службового розслідування було повідомлено про те, що “… під час проходження курсу БЗВП, біля н.п. Широколанівка, 6-го вересня 2024 року зі мною зв'язався начальник курсу БЗВП з проханням забрати речі і автомат військовослужбовця ОСОБА_2 до місяця розташування 2 МБ. За проханням, речі і автомат ОСОБА_2 разом з рештою майна були складені на території полігону в одну купу і погружені у вантажну машину, яка забрала військовослужбовців 2 МБ та їхнє майно з даного полігону, що потім мала доставити до місця розташування 2МБ».
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що Старший лейтенант ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира другої мінометної батареї другого механізованого батальйону.
Відповідно до рапорту командира взводу матеріального забезпечення другого механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 від 12.10.2024 року №27828 здійснено доповідь про втрату майна солдата ОСОБА_2 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 16.10.2024 року №2218 призначено службове розслідування стосовно втрати зброї та іншого військового майна, закріпленого за солдатом ОСОБА_2 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.11.2024 року № 2769 «Про скасування наказу та призначення службового розслідування стосовно втрати зброї та іншого військового майна, закріпленого за солдатом ОСОБА_3 » скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 16.10.2024 року №2218 та призначено службове розслідування стосовно втрати зброї та іншого військового майна, закріпленого за номером обслуги протитанкового взводу другого механізованою батальйону військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_2 .
26.12.2024 року за результатами службового розслідування складено Акт службового розслідування.
Так, в ході проведення службового розслідування встановлено, що 06.09.2024 року командиру другої мінометної батареї другого механізованого батальойну старшому лейтенанту ОСОБА_1 передано під звіт для перевезення речі колишнього номера обслуги протитанкового взводу другого механізованого батальйону військові частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 , а саме: АКМ-7,62 №ЗБ 2438 р.в. 1966 у комплекті (підсумок та магазини), аптечку медичну загально-військову індивідуальну АМЗІ, засіб зупинки кровотечі механічного типу турнікет, пов'язка оклюзійна, протигаз ГП-5, лопатка піхотна, чохол до лопатки піхотної, кашкет літній польовий, панама літня польова, шапка феска, костюм літній польовий, штани костюму літнього польового, куртка костюм утеплювач ККУ, шапка зимова, куртка ВВЗ зимова, штани ВВЗ зимові (Туреччина), сорочка бойова, рукавиці зимові, шарф-труба літній, шарф-труба зимовий, шарф шемаг (Німеччина), труси трикотажні -2од., фуфайка з коротким рукавом -2од., сорочка та кальсони зимові (Туреччина) -2пари, сорочка та кальсони демісезонні (Туреччина) -2пари, шкарпетки зимові трекінгові -3 пари, шкарпетки літні трекінгові -3 пари, черевики з в/б зимові, черевики літні, капці казармені, рукавиці тактичні, ремінь брючний (Туреччина), сумка транспортна індивідуальна ММ14, сидіння польове ізоляційне, дощовик(пончо), чоботи гумові, мішок спальний, килим спальний ізоляційний польовий, рюкзак індивідуальний бойовий ММ14, рушник махровий -2од., ремінь розвантажувальний ММ14 (Туреччина), сумка-підсумок А-30 ММ14 -2од., сумка-підсумок тип Г ММ14, бронежилет «КОРСАР» М3 МП6, шолом ББ повн ТІВІ PL, окуляри захисні балістичні, комплект наколінники та налокітники (Туреччина) на загальну суму 4387333 грн. (сорок три тисячі вісімсот сімдесят три грн. 33 коп). Пояснити де зараз перебувають речі старший лейтенант ОСОБА_1 не зміг.
Вина військовослужбовця:
Виходячи з матеріалів службового розслідування, вина військовослужбовця виражається у формі недбалості.
Своїми діями командир другої мінометної батареї другого механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старший лейтенант ОСОБА_5 порушив вимоги наступних нормативно-правових актів: абзацу 6 статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України відповідно до якої на військовослужбовця покладено обов'язок берегти державне майно.
Причинами та умовами, що сприяли вчиненню правопорушення є особиста неуважність та нехтування майном переданого під звіт для перевезення.
За підсумками службового розслідування запропоновано притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягування «СУВОРА ДОГАНА» за порушення вимог абзацу 6 статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, командира другої мінометної батареї другого механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_1 внаслідок втрати військового майна.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 № 160-ІХ - командира другої мінометної батареї другого механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_4 - притягнути до повної матеріальної відповідальності на суму 41400,13 грн. (сорок одна тисяча чотириста грв. 13коп).
Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 № 160-ІХ - командира другої мінометної батареї другого механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старший лейтенант ОСОБА_4 - притягнути до підвищеної відповідальності на суму 24732 грн. (двадцять чотири тисячі сімсот тридцять дві грн.).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 06.01.2025 року № 49 «Про результати службового розслідування стосовно втрати зброї та іншого військового майна , закріпленого за солдатом ОСОБА_3 » за порушення вимог абзацу 6 статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, -командира другої мінометної батареї другого механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_4 внаслідок втрати військового майна АКМ-7,62 №ЗБ 2438 р.в. НОМЕР_2 у комплекті (підсумок та магазини), аптечку медичну загально-військову індивідуальну АМЗІ, засіб зупинки кровотечи механічного типу турнікет, пов'язка оклюзійна, протигаз ГП-5, лопатка піхотна, чохол до лопатки піхотної, кашкет літній польовий, панама літня польова, шапка феска, костюм літній польовий, штани костюму літнього польового, куртка костюм утеплювач ККУ, шапка зимова, куртка ВВЗ зимова, штани ВВЗ зимові (Туреччина), сорочка бойова, рукавиці зимові, шарф-труба літній, шарф-труба зимовий, шарф шемаг (Німеччина), труси трикотажні - 2од., фуфайка з коротким рукавом - 2од., сорочка та кальсони зимові (Туреччина) -2 пари, сорочка та кальсони демісезонні (Туреччина) -2пари, шкарпетки зимові трекінгові - 3 пари, шкарпетки літні трекінгові - 3 пари, черевики з в/б зимові, черевики літні, капці казармені, рукавиці тактичні, ремінь брючний (Туреччина), сумка транспортна індивідуальна ММ14, сидіння польове ізоляційне, дощовик (пончо), чоботи гумові, мішок спальний, килим спальний ізоляційний польовий, рюкзак індивідуальний бойовий ММ14, рушник махровий -2од., ремінь і розвантажувальний ММ14 (Туреччина), сумка-підсумок А-30 ММ14 -2од., сумка-підсумок тип Г ММ14, бронежилет «КОРСАР» М3 МП6, шолом ББ повн TIBI PL, окуляри захисні балістичні, комплект наколінники та налокітники (Туреччина) переданого під звіт для перевезення притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягування «СУВОРА ДОГАНА».
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 № 160-ІХ - командира другої мінометної батареї другого механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_4 - притягнути до повної матеріальної відповідальності на суму 41400,13 грн. (сорок одна тисяча чотириста грн. 13коп).
Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 № 160-ІХ - командира другої мінометної батареї другого механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старший лейтенант ОСОБА_4 - притягнути до підвищеної відповідальності на суму 24732 грн. (двадцять чотири тисячі сімсот тридцять дві грн.).
Вважаючи наказ про притягнення позивача до дисциплінарної і матеріальної відповідальності протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що в Акті службового розслідування від 26.12.2024 року встановлено обставини та протиправність дій іншої особи, стосовно якої не видавався наказ про призначення службового розслідування, а тому прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині про визнання протиправним та скасування Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 06.01.2025 року № 49 «Про результати службового розслідування стосовно втрати зброї та іншого військового майна, закріпленого за солдатом ОСОБА_3 » про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної і матеріальної відповідальності.
Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що саме по собі твердження позивача про заподіяння йому шкоди не є підставою для стягнення з державного бюджету на його користь моральної шкоди, оскільки позивачем доводиться, а судом оцінюється наявність та розмір такої шкоди в кожному окремому випадку.
Колегія суддів надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції з урахуванням доводів апелянта виходить з наступного.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, здійснює Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі Закон №2232-XII). Він же визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі Статут внутрішньої служби).
Відповідно до Вступної частини Статуту внутрішньої служби цей Статут визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах. Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини). Обов'язки посадових осіб, не зазначені в цьому Статуті, визначаються відповідними порадниками та положеннями. Дія Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
За положенням статей 5, 6, 8 Загальних положень Статуту внутрішньої служби Внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.
Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.
Вимоги цього Статуту зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.
Відповідальність за стан внутрішньої служби у військових частинах покладається на всіх прямих начальників, які повинні подавати допомогу підпорядкованим військовим частинам і підрозділам в організації та забезпеченні виконання вимог внутрішньої служби і систематично перевіряти її стан.
За статтею 11 Статуту внутрішньої служби необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (стаття 16 Статуту внутрішньої служби).
Відповідно до статтею 26 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Статтею 27 Статуту внутрішньої служби передбачено, що військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягуються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Відповідно до преамбули Закону України від 3 жовтня 2019 року № 160-ІХ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі - Закон № 160-ІХ) цей Закон визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків.
Згідно з пунктом 4 статті 1 Закону № 160-ІХ матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Частиною першою статті 3 Закону № 160-ІХ передбачено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Частина друга статті 8 Закону № 160-ІХ передбачає, що у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб. Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника).
Відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону № 160-ІХ порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державним бюро розслідувань.
Частини шоста та сьома статті 8 Закону № 160-ІХ визначають, що за результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності.
Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис.
Стаття 14 Закону № 160-ІХ передбачає, що наказ командира (начальника) про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності може бути оскаржено старшому за службовим становищем командиру (начальнику) та/або до суду в порядку, передбаченому законодавством.
Старший за службовим становищем командир (начальник) не рідше одного разу на квартал перевіряє законність і обґрунтованість притягнення осіб до матеріальної відповідальності та розмір сум, які підлягають стягненню.
У разі скасування наказу про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності стягнені з особи кошти та/або добровільно передане нею рівноцінне майно чи внесені кошти повертаються цій особі, про що видається відповідний наказ.
Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.
Дія Дисциплінарного статуту поширюється на Державну прикордонну службу України, Службу безпеки України, Національну гвардію України та інші військові формування, створені відповідно до законів України, Державну спеціальну службу транспорту, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Статтею 1, 2 Дисциплінарного статуту визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Відповідно до статті 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Статтею 5 Дисциплінарного статуту передбачено, що стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
Відповідно до статті 6 Дисциплінарного статуту право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.
Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.
У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов'язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.
Командир зобов'язаний вжити заходів щодо затримання підлеглого при вчиненні або здійсненні ним замаху на вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, пов'язаного із непокорою, опором чи погрозою начальнику, застосуванням насильства, самовільним залишенням військової частини або місця служби, ухиленням від військової служби чи дезертирством, із негайним доставлянням затриманого до уповноваженої службової особи або вжити заходів щодо негайного повідомлення уповноваженої службової особи про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні діяння з ознаками кримінального правопорушення.
Застосування зброї допускається лише в бойовій обстановці, а в мирний час - у виняткових випадках, відповідно до вимог Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.
Відповідно до статті 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
За положенням статті 48 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Відповідно до статті 83 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
За статтею 84 Дисциплінарного статуту, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Відповідно статтею 85 Дисциплінарного статуту службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Згідно із статтею 87 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів) визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (далі - Порядок № 608).
Пунктом 7 розділу І Порядку № 608 встановлено, що службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, проводиться з дотриманням вимог даного Порядку та положень Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».
Частина 3 розділу ІІ Порядку № 608 передбачає, що службове розслідування проводиться для встановлення, зокрема, причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Розділом VIII Порядку № 608 визначено особливості проведення службового розслідування за фактами завданої державі матеріальної шкоди.
Так, у разі виявлення факту завдання шкоди державі командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає службове розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Під час проведення такого службового розслідування додатково необхідно з'ясувати:
наявність шкоди;
протиправну поведінку особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків;
причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;
ступінь нанесення матеріальної шкоди (пошкодження, псування або втрата військового майна);
умисність чи необережність дій (бездіяльність) винної особи та обставини, за яких заподіяно шкоду.
До матеріалів службового розслідування долучається довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини.
Таким чином, військовослужбовець може бути притягнутий до матеріальної відповідальності за результатами службового розслідування, проведеного з дотриманням вимог Закону № 160-ІХ та Порядку № 608.
Загальний порядок проведення службового розслідування визначено розділом ІІІ Порядку № 608.
Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Порядку № 608 службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць.
Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців (пункт 13 Розділу III Порядку № 608).
Згідно з частиною шостою статті 8 Закону № 160-ІХ за результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності.
Відповідно до пункту 1 розділу V Порядку № 608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Пунктом 3 розділу ІV Порядку № 608 передбачено, що військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
Колегія суддів зауважує, що визначним у даній справі є саме акт службового розслідування.
Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування (пункт 5 розділу V Порядку № 608).
Пунктом 6 розділу V Порядку № 608 встановлено, що після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додається всі матеріали службового розслідування.
Згідно з пунктом 3 розділу VIII Порядку № 608 до матеріалів службового розслідування долучається довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини.
Так, командиром військової частини НОМЕР_1 не видавався наказ про призначення службового розслідування стосовно втрати зброї та іншого військового майна ОСОБА_1 .
Наказ № 2769 від 28.11.2024 року командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) був виданий щодо проведення службового розслідування стосовно втрати зброї та іншого військового майна, закріпленого за солдатом ОСОБА_3 .
За результатами службового розслідування на підставі наказу № 2769 від 28.11.2024 року командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) мав бути складений Акт службового розслідування щодо неправомірних дій військовослужбовця стосовно якого було призначено вказане службове розслідування.
В той час, як в Акті службового розслідування від 26.12.2024 року встановлено обставини та протиправність дій іншої особи, стосовно якої не видавався наказ про призначення службового розслідування.
З урахуванням встановлених обставин, висновки службового розслідування оформленого Актом від 26.12.2024 року стосовно ОСОБА_1 та пропозиції щодо притягнення останнього до дисциплінарної та матеріальної відповідальності є таким, що прийняті з порушенням вимог Порядку №608.
Згідно частин першої четвертої статті 308 КАС України Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів зазначає, що апелянтом не зазначено жодних доводів або пояснень щодо вказаних обставин.
Тому на думку колегії суддів є вірним висновок суду першої інстанції про те, що саме суб'єкт владних повноважень повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування.
А матеріали справи свідчать, що відповідачем було порушено процедуру проведення службового розслідування.
З огляду на вказане, наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 06.01.2025 року № 49 «Про результати службового розслідування стосовно втрати зброї та іншого військового майна, закріпленого за солдатом ОСОБА_3 » про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної і матеріальної відповідальності, який прийнятий за результатами проведення службового розслідування іншої особи підлягає скасуванню.
Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення, утримане на підставі пунктів 3-4 Наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 06.01.2025 року № 49.
Судовий захист повинен сприяти відновленню порушеного права особи, яка звернулася за таким захистом. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. При встановленні порушення права позивача у спірних правовідносинах суд має вирішити питання про відновлення такого права.
В силу статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Приймаючи рішення в зазначеній частині позовних вимог, суд приймає до уваги, що позивачу із грошового забезпечення здійснюється щомісячне погашення суми заборгованості у розмірі 20% місячного грошового забезпечення, що підтверджується наказом від 06.01.2025 року № 49 та довідкою про доходи від 14.03.2025 року.
А отже, з урахуванням зазначеного, враховуючи принцип верховенства права, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, саме такий спосіб захисту порушеного права позивача є належним та достатнім в даному випадку.
Таким чином, суд вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.
З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Керуючись ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів , -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України
Повний текст постанови складено та підписано 14 жовтня 2025 року.
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А. І. Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова