Справа № 766/16171/24
н/п 2-а/766/180/25
30.09.2025
30 вересня 2025 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Булах Є.М.,
справа №766/16171/24; провадження№2-а/766/180/25
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні у порядку письмового позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Центральної районної у місті Херсоні ради (ЄДРПОУ: 04060163, місцезнаходження: 73003, м. Херсон, вул. В. Примаченка, буд.8) про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
Вимоги та позиція позивача
У вересні 2024 року представник позивача звернувся до суду із позовом до відповідача про скасування постанови про адміністративне правопорушення, у якому просив:
скасувати постанову №77 винесену 29.08.2024 року Адміністративною комісією при виконавчому комітеті Суворовської районної у місті Херсоні ради; провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП; здійснити розподіл судових витрат.
В окремо поданій заяві просив поновити позивачу строк на оскарження постанови.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 29.08.2024 Адміністративною комісією при виконавчому комітеті Суворовської районної у місті Херсоні ради винесено постанову №77 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 156 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 13 600,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржувану постанову винесено неуповноваженим органом, без належних та допустимих доказів вчинення позивачкою адміністративного правопорушення.
Крім того, на обґрунтування незаконності притягнення позивачки до адміністративної відповідальності посилається на порушення права позивачки на захист при розгляді справи адміністративною комісією.
Також зазначає, що до матеріалів справи не додано доказів, які б підтверджували факт продажу алкогольних напоїв; отримання ОСОБА_1 грошей від продажу алкогольних виробів.
Недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення тягне недоведеність з боку суб'єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної постанови та є підставою для її скасування.
Виклад позиції відповідача
Відповідач наданим йому законом процесуальним правом не скористався, відзиву на позов у строки визначені ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 03.03.2025 року не подав.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 27.09.2024 року позов залишено без руху з наданням позивачу строку п'ять днів на усунення вказаних в ухвалі суду недоліків.
04.02.2025 року позивачем подано заяву на усунення недоліків позову, яку відповідно до Журналу реєстрації вхідної кореспонденції суду передано Головуючому 03.03.2025 року.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 03.03.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання у справі на 24.04.2025 року.
У час призначений для розгляду справи учасники судового провадження не прибули. Про день, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином.
23.04.2025 року позивач через канцелярію суду подала клопотання про долучення додатків до матеріалів справи.
Від ОСОБА_1 23.04.2025 року через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.
24.04.2025 року від представника відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання, з метою надання часу на подання відзиву на позовну заяву.
У зв'язку із заявленим клопотанням сторони відповідача судове засідання відкладено, розгляд справи призначено на 14.05.2025 року.
У зв'язку із запровадженням в установі Херсонського міського суду Херсонської області особливого режиму роботи у період з 06.05.2025 року по 16.05.2025 року, пов'язаного із погіршенням безпекової ситуації у центральній частині міста, розгляд справи не відбувся, судове засідання призначено на 29.05.2025 року.
У зв'язку із зайнятістю головуючого у справі судді у судовому засіданні з розгляду іншої кримінальної справи розгляд справи не відбувся. Судове засідання призначено на 28.07.2025 року.
У зв'язку із перебуванням Головуючого у справі судді в нарадчій кімнаті по кримінальній справи, судове засідання не відбулося. Розгляд справи призначено на 08.08.2025 року.
У зв'язку із перебуванням Головуючого у справі судді в нарадчій кімнаті по кримінальній справі, судове засідання не відбулося, розгляд справи призначено на 28.08.2025 року.
У зв'язку із зайнятістю Головуючого у справі судді у судовому засіданні з розгляду іншої адміністративної справи судове засідання не відбулося. Розгляд справи призначено на 30.09.2025 року.
Позивач у судове засідання не з'явилася, 29.08.2025 року через канцелярію суду подала додаткові пояснення та просила провести розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити.
Відповідач/представник в судове засідання не з'явився, про час слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Відзив до суду не надав. Про причини неприбуття у судове засідання суд не повідомляв.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Частиною 5 ст. 205 КАС України визначено, що у разі неявки позивача у судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи.
Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта(ч.9 ст. 205 КАС України).
З урахуванням положень ст.205 КАС України, належного повідомлення осіб, що не прибули у судове засідання, заяви позивача, його представника та представника відповідача про розгляд справи без їх участі та відсутності перешкод для розгляду справи у судовому засіданні без сторін, суд постановляє ухвалу про розгляд справи у письмовому провадженні без участі сторін.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вирішення питання про поновлення строку на звернення до суду із позовом.
У окремо поданому клопотанні представник позивачки клопотав про поновлення строку звернення до суду з підстав того, що оскаржувану постанову отримано 16.09.2024.
Додатково зазначив, що адміністративна справа розглядалась за відсутності позивача, вона не була повідомлена про розгляд справи, у зв'язку із чим вважає, що строк на оскарження пропущений з поважних причин.
Вирішуючи питання про поновлення процесуального строку позивачу на звернення до суду із позовом, суд зазначає наступне.
Строки звернення до суду визначенні ст. 122 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом, або іншими Законами.
Згідно до ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень(постанов) у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
З урахуванням положень ст.ст. 122,123 КАС України, обов'язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Оцінюючи обставини, що перешкоджали реалізації процесуального права на звернення до суду, на які позивач посилається як на поважні, суд виходить з оцінки та аналізу наведених у заяві доводів і з того, чи мав скаржник за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду.
Рішенням Європейського Суду з прав людини по справі «Іліан проти Туреччини» встановлено, що правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звернути увагу на обставини справи.
Суд, за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Позивачка зазначає, що вона не була присутня на засіданні адміністративної комісії 29.08.2024 року, копію постанови №77 не отримувала, ані наручно, ані поштою.
З наявної в матеріалах справи повісткою-викликом позивач викликалась на засідання адміністративної комісії як правопорушник, яке відбудеться 22.08.2024 о 10.00 год за адресою: м. Херсон, вул. Маяковського, 8, каб. №1.
Оскаржувана постанова адміністративної комісії винесена 29.08.2024, тобто не в той день, на який позивач викликалась.
В постанові дата набрання її чинності зазначена 12.09.2024.
16.09.2024 року позивач отримала копію оскаржуваної постанови, відповідачем дані обставини не спростовано.
Виходячи із обставин, викладених вище, суд дійшов висновку, що доводи позивача про поважність причин пропуску строку звернення до суду є обґрунтованими, підтверджуються відомостями наявними в матеріалах справи щодо дати отримання ОСОБА_1 оскаржуваної постанови, а тому суд визнає їх поважними, з огляду на що поновлює пропущений позивачем строк на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Обставини встановлені судом.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії №093421 від 09.08.2024, ОСОБА_1 09.08.2024 року будучи барменом кафе «Форт» о 18:30 год. за адресою: АДРЕСА_2 , здійснила реалізацію алкогольного напою пива «TUBORG» в кількості 2-х банок, об'ємом 0,5 л(вміст спирту 4,6%) громадянину ОСОБА_2 , чим вчинила правопорушення передбачене ч. 2 ст. 156 КУпАП.
29.08.2024 року Адміністративною комісією при Виконкомі Суворовської районної в м. Херсоні ради складено постанову №77 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , у якому вказано, що ОСОБА_1 09.08.2024 року знаходячись на своєму робочому місці здійснила продаж алкогольного пива «TUBORG» в кількості 2-х банок, об'ємом 0,5 л за вміст спирту 4,6% громадянину ОСОБА_2 , чим порушила вимоги ч. 2 ст. 156 КУпАП, в протоколі написала, що пиво продала до 18-00.
Згідно постанови Адміністративної комісії при Виконкомі Суворовської районної в м. Херсоні ради №77 від 29.08.2024 року ОСОБА_1 присутньою на засіданні не була та останню притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 156 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 13 600,00 грн.
З позиції позивача постанова не відображає дійсних обставин справи, є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки не містить доказів вчинення інкримінованого правопорушення.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб. Прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На підставі статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Згідно зі статтею 293 КУпАП і роз'яснень, викладених в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 24.06.1988 року «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» - орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Разом з тим, виходячи із закріпленого в частині 4 статті 129 Конституції України принципу змагальності і рівності сторін у судочинстві, обов'язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.
Суд при розгляді даної категорії адміністративних справ перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови та її поважність згідно з вимогами пункту 3 частини 1 статті 293 КУпАП.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Отже, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача про визнання його винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених за частиною 2 статті 156 КУпАП .
Згідно вимог ч.1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення відповідачем проводився 29.08.2024. Належних та допустимих доказів повідомлення позивачки про розгляд справи у зазначену дату відповідачем до суду не надано.
Конституційний суд України в рішенні від 30 вересня 2009 року по справі N 1-23/2009 (23-рп/2009) у вирішальній його частині дійшов висновку, що Положення частини першої статті 59 Конституції України "кожен має право на правову допомогу" треба розуміти як гарантовану державою можливість будь-якій особі незалежно від характеру її правовідносин з державними органами, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, юридичними та фізичними особами вільно, без неправомірних обмежень отримувати допомогу з юридичних питань в обсязі і формах, як вона того потребує.
Право на захист належить до загальновизнаних принципів міжнародного права й розглядається як необхідна умова забезпечення права на справедливий судовий розгляд.
Право підозрюваного (обвинуваченого), виправданого, засудженого на захист - це сукупність наданих йому законом повноважень для спростування підозри або обвинувачення, пом'якшення покарання, а також захисту своїх особистих інтересів.
Забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, засудженому, виправданому права на захист є однією з основних засад судочинства в Україні (ст. 59, ч.2 ст. 63, п. 6 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 20 КПК України, ст. 268 КУпАП).
Право на захист включає в себе як право захищатися від підозри та обвинувачення, так і право захищати свої особисті і майнові інтереси.
Воно забезпечується тим, що закон:
а) наділяє обвинуваченого цілим комплексом процесуальних прав, використання яких дозволяє йому особисто захищатися від підозри й обвинувачення у вчинені злочину;
б) надає йому право скористатися допомогою захисника, а в окремих випадках визнає участь захисника в справі обов'язковою;
в) покладає на слідчі органи, прокурора і суд обов'язок роз'яснити обвинуваченому його процесуальні права (статті 53, 277, 345 КПК, ст. 279 КУпАП) і забезпечити можливість здійснення цих прав і захисту від підозри й обвинувачення.
Порушення права на захист завжди означає істотне порушення вимог процесуального закону і є однією з беззаперечних підстав для скасування вироку та інших рішень у провадженні.
Гарантіями права підозрюваного (обвинуваченого) на захист є, зокрема: презумпція невинуватості, включаючи покладання тягаря доказування на обвинувача і тлумачення сумнівів на користь підозрюваного (обвинуваченого); правило про недопустимість доказів; правило про недопустимість погіршення правового становища виправданого, засудженого; норми, що забезпечують свободу оскарження в апеляційному й касаційному порядку вироку та інших судових рішень.
Важливою складовою права особи на захист є забезпечення права на кваліфіковану юридичну допомогу. Воно є невід'ємним правом кожної людини і виступає органічною частиною правового положення особи в державі.
Право на юридичну допомогу знайшло своє закріплення у нормах міжнародного законодавства, що є частиною національного законодавства України: ст. 11 Загальної декларації прав людини і громадянина, ч. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, п.п. «с» п. 3 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основних свобод, п. 93 Мінімальних стандартних правил поводження з в'язнями.
Право на правову допомогу - це закріплене в Конституції України та в інших законодавчих актах відповідно до міжнародно-правових стандартів право кожного на одержання послуг юридичного характеру з метою забезпечення реалізації особистих (громадянських), політичних, економічних, соціальних і культурних інтересів, а також захисту прав і свобод особи.
Європейський Суд з прав людини сформулював ряд положень, згідно з якими відмова затриманому в доступі до адвоката впродовж першого часу допитів поліцією у ситуації, коли праву на захист могло бути завдано непоправної шкоди (якою б не була підстава такої відмови), є несумісним із правами обвинуваченого, передбаченими п.п. «с» ч. 3 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод (рішення у справах «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 8 лютого 1996 року, «Балицький проти України» від 3 листопада 2011 року, «Григор'єв проти України» від 15 травня 2012 року).
При цьому під обвинуваченням у сенсі ст. 6 Конвенції Європейський Суд з прав людини розуміє не лише офіційне повідомлення про обвинувачення, а й інші заходи, пов'язані з підозрою у вчиненні злочину, які спричиняють серйозні наслідки або істотним чином позначаються на становищі підозрюваного, тобто вважає необхідним виходити зі змістовного, а не формального розуміння обвинувачення (рішення у справі «Девеєр проти Бельгії» від 27 лютого 1980 року; «Екле проти ФРН» від 15 липня 1982 року, «Фоті та інші проти Італії» від 10 грудня 1982 року).
Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Гурепка проти України» (п.50-55 Рішення від 06.09.2005 року) суд не має сумніву, що в силу суворості санкції справа про адміністративне правопорушення за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носить кримінальний характер з усіма гарантіями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, що дає підстави для застосування практики Європейського суду з прав людини з кримінальних справ у справах про адміністративні правопорушення залежно від суворості санкції статті Закону.
Обов'язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №?676/752/17, від 21.03.2019 у справі №?489/1004/17, від 30.01.2020 у справі №?308/12552/16-а та у справі №?482/9/17 та від 06.02.2020 у справі №?205/7145/16-а.
Несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.
Наслідком цього є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №?522/20755/16-а, від 30.09.2019 у справі №?591/2794/17, від 06.02.2020 у справі №?05/7145/16-а, від 21.05.2020 у справі №?286/4145/15-а, від 31.03.2021 у справі №?676/752/17 та від 25.05.2022 у справі№?465/5145/16-а.
Зазначене конституційне право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, має бути забезпечено відповідачем шляхом належного повідомлення про наявність адміністративного провадження в порядку передбаченому КУпАП.
Відповідно до положень частини 1 статті 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Передбачених законом дій щодо належного повідомлення позивачки про розгляд справи відповідачем здійснено не було, оскільки доказів про зворотнє матеріали справи не містять, а тому із зазначених підстав суд вважає оскаржувану постанову протиправною.
Щодо доведення вини позивачки у вчиненні адміністративного правопорушення поза розумним сумнівом суд зазначає наступне.
Так, у провину позивачці ставилось те, що вона 09.08.2024 о 18.30 год в кафе «Форт» за адресою: м. Херсон, вул. Вишнева, 52, знаходячись на своєму робочому місці здійснила продаж алкогольного пива «TUBORG» в кількості 2-х банок по 0,5 л, вміст спирту 4,6 % громадянину ОСОБА_2 чим порушила ч. 2 ст. 156 КУпАП.
Диспозицією частини 2 статті 156 КУпАП передбачена відповідальність за порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами, а саме: торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами в приміщеннях або на територіях, заборонених законом, або в інших місцях, визначених рішенням відповідного органу місцевого самоврядування, як таких, де роздрібна торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами заборонена, а так само торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами через торгові автомати чи неповнолітніми особами, а також продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв або тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років, або продаж тютюнових виробів в упаковках, що містять менш як 20 сигарет або цигарок, чи поштучно (крім сигар), або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби.
Суб'єктом адміністративного правопорушення є працівник підприємства, тобто особа, яка перебуває у трудових відносинах із підприємством, яке має відповідну ліцензію на торгівлю алкогольними напоями.
Відповідно до частини 3 статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 цієї статті).
В протоколі про адміністративне правопорушення №093421 від 09.08.2024 та в оскаржуваній постанові зазначено, що позивачкою в кафе «Форт» на робочому місці об 18.30 год. продано алкогольне пиво «TUBORG» в кількості 2-х банок по 0,5 л, вміст спирту 4,6 % громадянину ОСОБА_2 .
Позивачем до суду надано Індивідуальні відомості про застраховану особу форми ОК-5, з яких вбачається, що в 2024 році позивач не працювала.
В свою чергу відповідачем при розгляді справи не надано належних та допустимих доказів того, що позивач перебувала у трудових відносинах із буд-яким підприємством або фізичною особою-підприємцем. Крім того, суду не надано фіскальних чеків на підтвердження проведення продажу алкогольного напою, в якому має бути зазначено дату та час продажу, вид товару та суб'єкт господарювання, який продав алкогольні напої.
Протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у справі у розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, що б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумніви суду.
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Проаналізувавши матеріали адміністративної справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
Розподіл судових витрат між сторонами
Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до платіжної інструкції № 0.0.3897783315.1 від 20.09.2024 року при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, відповідно з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 6, 9, 14, 72, 74, 76, 90, 139, 241-246, 255, 268, 271, 286, 295 КАС України, суд,-
Поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) строк на оскарження постанови Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Суворовської районної у місті Херсоні ради №77 від 29.08.2024р.
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Центральної районної у місті Херсоні ради (ЄДРПОУ: 04060163, місцезнаходження: 73003, м. Херсон, вул. В. Примаченка, буд.8) про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Суворовської районної у місті Херсоні ради №77 від 29.08.2024 року про притягнення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 156 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 13 600, 00 грн. - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 156 КУпАП - закрити.
Стягнути з Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Центральної районної у місті Херсоні ради (ЄДРПОУ: 04060163, місцезнаходження: 73003, м. Херсон, вул. В. Примаченка, буд.8) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України.
Згідно ч. 4 ст. 250 КАС України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного у письмовому провадженні, суд підписує рішення без його проголошення.
Дата складання повного тексту рішення 30.09.2025 року.
СуддяЄ. М. Булах