Справа №760/30646/24
2/760/2387/25
13 жовтня 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Українця В.В.
при секретарі Гуцало М.В.
розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Кредобанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» про визнання договору факторингу недійсним,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до АТ «Кредобанк», ТОВ «СВЕА ФІНАНС» про визнання договору факторингу недійсним.
Свої вимоги мотивує тим, що 09 січня 2020 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № CL-252418, відповідно до якого банк видав останньому кредит у сумі 350000 гривень на строк до 08 січня 2025 року.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 22 березня 2023 року у справі № 760/23724/21 залучено правонаступника АТ «Кредобанк» - ТОВ «Росвен Інвест Україна» (нова назва ТОВ «СВЕА ФІНАНС»).
Підставою залучення правонаступника був договір факторингу № 2 від 21 грудня 2021 року, укладений між АТ «Кредобанк» та ТОВ «Росвен Інвест Україна», відповідно до якого АТ «Кредобанк» відступило, а ТОВ «Росвен Інвест Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором № CL-252418 від 09 січня 2020 року, укладеним між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 .
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 26 липня 2024 року у справі № 760/23724/21 стягнуто з нього на користь ТОВ «Росвен Інвест Україна» заборгованість за кредитним договором у сумі 453740 гривень 08 копійок.
Вважає, що договір факторингу № 2 від 21 грудня 2021 року має бути визнаний недійсним з огляду на наступне.
Зазначає, що він не отримував оспорюваний договір факторингу та новий кредитор його йому не направляв.
Вважає, що договір факторингу є невиконаним. Так, договір про відступлення права вимоги є лише угодою про наміри передати право вимоги, про розмір вимоги і про порядок передачі документів як майна (якщо безпосередньо у договорі не наведено конкретний перелік переданих документів та прямо не вказано про їх передачу в момент підписання договору). Акт приймання-передачі конкретного майна (документів про право вимоги) може свідчити про реальний перехід права вимоги лише в сукупності з фізичними документами про право вимоги, тобто якщо правонаступником такі документи пред'явлено суду в оригіналі, або правонаступником суду надано у справу належним чином засвідчені копії з оригіналів документів. Підписанти не мали правової дієздатності уповноваження підписання зазначеної угоди від АТ «Кредобанк», який діяв в особі директора Виконавчого Анжея Голки на підставі довіреності від 16 листопада 2021 року, посвідченої приватним нотаріусом Львівського МНО Красовською А.В. за реєстром № 6572, та з другої сторони діяв, в особі директора Кашпура М.Л., що на підставі статуту.
Договір факторингу від 21 грудня 2021 року не містить ознак фінансової послуги у вигляді передачі грошей за відступлення права вимоги за кредитними зобов'язаннями. Також, у договорі факторингу відсутня вартість сплати за відступлення права вимоги за кредитними зобов'язаннями.
З аналізу умов оспорюваного договору не вбачається, реальна ціна відступлення права грошової вимоги за умовами Договору та розмір самої грошової вимоги станом на 21 грудня 2021 року. Тобто відсутній розмір грошової вимоги та ціну відступлення вимоги.
Просить суд ухвалити рішення, яким визнати недійсним договір факторингу від 21 грудня 2021 року, укладений між АТ «Кредобанк» та ТОВ «Росвен Інвест Україна».
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 02 грудня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Відповідачі позовну заяву з додатками отримали, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подали.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 09 січня 2020 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № CL-252418, відповідно до якого банк видав останньому кредит у сумі 350000 гривень на строк до 08 січня 2025 року.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 22 березня 2023 року у справі № 760/23724/21 залучено правонаступника АТ «Кредобанк» - ТОВ «Росвен Інвест Україна» (нова назва ТОВ «СВЕА ФІНАНС»).
Підставою залучення правонаступника був договір факторингу № 2 від 21 грудня 2021 року, укладений між АТ «Кредобанк» та ТОВ «Росвен Інвест Україна», відповідно до якого АТ «Кредобанк» відступило, а ТОВ «Росвен Інвест Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором № CL-252418 від 09 січня 2020 року, укладеним між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 .
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 26 липня 2024 року у справі № 760/23724/21 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Росвен Інвест Україна» заборгованість за кредитним договором у сумі 453740 гривень 08 копійок.
Позивач посилається на те, що договір факторингу № 2 від 21 грудня 2021 року має бути визнаний недійсним, оскільки договір не містить ознак фінансової послуги у вигляді передачі грошей за відступлення права вимоги за кредитними зобов'язаннями. Також, у договорі факторингу відсутня вартість сплати за відступлення права вимоги за кредитними зобов'язаннями. Зазначає, що він не отримував оспорюваний договір факторингу та новий кредитор його йому не направляв. Вважає, що договір факторингу є невиконаним.
У зв'язку з цим, просить суд визнати недійсним договір факторингу від 21 грудня 2021 року, укладений між АТ «Кредобанк» та ТОВ «Росвен Інвест Україна».
Статтею 6 ЦК України визначено право сторін на укладення договору та врегулювання в ньому своїх відносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У ст. 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Вбачається, що законом визначено право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору за умови дотримання вимог закону при укладенні договору.
Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
В силу ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Встановлено, що ОСОБА_1 не є стороною оспорюваного ним договору факторингу від 21 грудня 2021 року.
Сторонами вказаного договору є АТ «Кредобанк» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» (ТОВ «СВЕА ФІНАНС»).
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).
Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтями 514, 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановленого договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановленого договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.
Аналіз наведених норм права дає можливість зробити висновок про те, що уступка права вимоги стосується виключно заміни сторони (кредитора) у зобов'язанні, не впливає на зміст самого зобов'язання, і заміна сторони у зобов'язанні ніяким чином не порушує права та інтереси боржника.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 вересня 2019 року № 757/40858/17-ц.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Вбачається, що відповідачі не порушували прав позивача, оскільки позивач не виступає стороною оспорюваного договору та правочин не спричинив жодних правових наслідків для позивача.
За таких обставин, у позивача відсутнє порушене, невизнане або оспорюване право, свобода чи законний інтерес з боку відповідачів.
Крім того, оспорюваний договір визначений сторонами при його укладенні, що є їх правом, та не суперечить вимогам закону.
Таким чином, вимога позивача про визнання недійсним договору факторингу від 21 грудня 2021 року, укладеного між АТ «Кредобанк» та ТОВ «Росвен Інвест Україна», задоволенню не підлягає.
З огляду на наведене, у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись статтями 6, 15, 203, 204, 215, 509, 512, 514-516, 526, 626-628 ЦК України, статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 223, 259, 263-265, 268, 272 ЦПК України, суд,
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Кредобанк» (м. Львів, вул. Сахарова, 78, Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (м. Київ, бул. Вацлава Гавела, 6) про визнання договору факторингу недійсним.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: