СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/14287/25
пр. № 2/759/6448/25
14 жовтня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Твердохліб Ю.О., за участю секретаря Олійник Н.Р., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Приватного акціонерного товариства СП «Партнер» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, пені та індексу інфляції за договором, внаслідок невиконання грошового зобов'язання,
У червні 2024 року позивач Приватне акціонерне товариство СП «Партнер» (далі -ПрАТ СП «Партнер») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором від 06 грудня 2005 року № 731 у розмірі 29 407,23 грн, пеню - 29 407,23 грн, суму інфляційних втрат 3 372,81 грн, 3 % річних в розмірі 755,49 грн, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028,00 грн та витрати з оплати професійної правничої допомоги у розмірі 4 500,00 грн.
Свої вимоги позивач ПрАТ СП «Партнер» мотивував тим, що згідно з розпорядженням Ленінградської районної державної адміністрації м. Києва від 29 липня 1996 року № 1041 «Про будівництво напівпідземних гаражів - автостоянок на 35, 36, 37 ділянках в 13-му мікрорайоні житлового масиву «Біличі», ПрАТ СП «Партнер» (в минулому СП «Партнер») виконувало роботи з будівництва напівпідземних гаражів в АДРЕСА_1 .
Між Головним управлінням капітального будівництва КМДА (далі - ГУКБ КМДА, замовник) та СП «Партнер» (далі - інвестор-підрядчик) був укладений відповідний інвестиційний підрядний договір від 20 травня 1997 року № 4.
31 серпня 1999 року замовник відповідно до умов цього інвестиційного підрядного договору передав на баланс інвестору-підряднику напівпідземні гаражі на 58 машиномісць на дільниці № 35 АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою АВІЗО № 9.
Розпорядженням Ленінградської районної державної адміністрації від 22 червня 1999 року № 846 «Про прийняття в експлуатацію об'єктів комунального призначення у Ленінградському районі м. Києва», затверджений акт державної приймальної комісії від 29 травня 1999 року про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом напівпідземних гаражів на 58 машиномісць на дільниці № 35 АДРЕСА_2 , яким їх експлуатацію покладено на позивача.
Рішенням Київської міської ради від 18 березня 2004 року № 125/1335 ця земельна ділянка була відведена позивачу для експлуатації та обслуговування напівпідземних гаражів на 58 автомобілів.
Розпорядженням Святошинської районної державної адміністрації у м. Києві від 09 червня 2005 року № 911 напівпідземним гаражам СП « Партнер » на 58 машиномісць присвоєно поштову адресу АДРЕСА_2 .
Позивач зазначив, що власникам транспортних засобів, які приймали участь в фінансуванні будівництва були надані документи для оформлення права власності на передане в користування гаражне приміщення у напівпідземних гаражах СП «Партнер» та укладений з ними договір на експлуатацію та обслуговування, в тому числі із ОСОБА_1 договір від 06 грудня 2005 року № 731 на експлуатацію, обслуговування та зберігання.
Відповідно до п. 1.1 укладеного між сторонами договору від 06 грудня 2005 року № 731 на експлуатацію та обслуговування, позивач бере на себе обов'язки зі зберігання та охорони транспортних засобів власника в гаражі № НОМЕР_3 та обслуговування гаражу встановленого на земельній ділянці, відведеній позивачу на вул. Уборевича, 27-А, а автовласник, тобто відповідач, бере на себе зобов'язання вчасно вносити щомісячні внески за охорону та на експлуатаційні витрати відповідно до умов п. 2.3 договору від 06 грудня 2005 року № 731.
Позивач неодноразово намагався врегулювати спір щодо погашення заборгованості, пропонував заключити договір реструктуризації, направляв пропозиції щодо мирного врегулювання та досудові вимоги, однак відповідач проігнорував пропозиції щодо погашення боргу.
За таких обставин, ПрАТ СП «Партнер» вимушено звернутися до суду з позовом про примусове стягнення заборгованості за період з січня 2021 року до червня 2025 року.
Позивач належним чином виконує свої обов'язки за договором, охороняє об'єкт нерухомості (гаражний бокс № НОМЕР_3 ), який на праві власності належить відповідачу і розташований на земельній ділянці, землекористувачем та балансоутримувачем якої є ПрАТ СП «Партнер».
Для обслуговування автостоянки та утримання її в належному стані укладає договори з постачальниками електроенергії, здійснює пропускний і внутрішній режим, забезпечує цілодобову охорону об'єкта, сплачує всі податки згідно з чинним законодавством, що підтверджується рахунками зі сплати електроенергії, оплати заробітної плати електромонтеру, охоронцям, податки на зарплату (форма № 1 дф), прибирання території, покос трави та ін.
У зв'язку з збільшенням витрат на утримання охорони та експлуатацію автостоянки № 12 , згідно з наказом від 30 грудня 2021 року № 134 затверджено розмір на відшкодування витрат з утримання одного машиномісця у розмірі 1 100,00 грн. Згідно з наказом від 29 березня 2024 року № 32 затверджено розмір на відшкодування витрат з утримання одного машиномісця у розмірі 1 400,00 грн.
Відповідач порушив умови договору від 06 грудня 2005 року № 731 та взяті на себе зобов'язання, не здійснив оплату за період з 10 січня 2021 року до 10 червня 2025 року в сумі 29 407,23 грн.
Відповідач не виконав належним чином своїх договірних зобов'язань, тобто у визначений строк до 10 числа кожного місяця не вніс грошові внески за охорону автомобіля та на експлуатаційні витрати, а тому на підставі п. 4.1. договору повинен сплатити позивачу пеню за період з 11 липня 2024 року до 10 червня 2025 року у розмірі 48 303,00 грн. Проте враховуючи те, що сума пені перевищує основну суму заборгованості, позивач просить стягнути пеню у розмірі 29 407,23 грн.
Також позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача суму інфляційних втрат за період з січня 2021 року до червня 2025 року у розмірі 3 372,81 грн, а також 3 % річних за період з 01 січня 2021 року до 10 червня 2025 року у розмірі 755,49 грн.
Процесуальні дії
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 червня 2025 року визначено головуючого суддю Твердохліб Ю.О. (а. с. 38-39).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 01 липня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а. с. 41).
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не викликались.
Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідачу надсилалася ухвала про відкриття провадження разом з позовною заявою та додатками до неї за його зареєстрованим місцем проживання рекомендованим поштовим відправленням, яке повернулось з відміткою - адресат відсутній за вказаною адресою (а. с. 44).
01 серпня 2025 року до суду надійшла заява ПрАТ СП «Партнер» з документами на підтвердження понесених витрат на правову допомогу (а. с. 45-49).
Вивчивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що згідно з розпорядженням Ленінградської районної державної адміністрації м. Києва від 29 липня 1996 року № 1041 «Про будівництво напівпідземних гаражів - автостоянок на 35,36,37 ділянках в 13-му мікрорайоні житлового масиву «Біличі», ПрАТ СП «Партнер» (в минулому СП «Партнер») виконувало роботи з будівництва напівпідземних гаражів в АДРЕСА_1 (а. с. 13).
Між ГУКБ КМДА як замовником та СП «Партнер» як інвестором-підрядчиком був укладений відповідний інвестиційний підрядний договір від 20 травня 1997 року № 4 (а. с. 14-15).
31 серпня 1999 року замовник відповідно до умов цього інвестиційного підрядного договору передав на баланс інвестору-підряднику напівпідземні гаражі на 58 машиномісць на дільниці № 35 АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою АВІЗО № 9 (а. с. 31).
Розпорядженням Ленінградської районної державної адміністрації від 22 червня 1999 року № 846 «Про прийняття в експлуатацію об'єктів комунального призначення у Ленінградському районі м. Києва», затверджений акт державної приймальної комісії від 29 травня 1999 року про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом напівпідземних гаражів на 58 машиномісць на дільниці № 35 АДРЕСА_2 , яким їх експлуатацію покладено на позивача (а. с. 18-21).
Рішенням Київської міської ради від 18 березня 2004 року № 125/1335 ця земельна ділянка була відведена позивачу для експлуатації та обслуговування напівпідземних гаражів на 58 автомобілів (а. с. 10).
Розпорядженням Святошинської районної державної адміністрації у м. Києві від 09 червня 2005 року № 911 напівпідземним гаражам СП «Партнер» на 58 машиномісць присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_2 (а. с. 23).
Позивач зазначило, що власникам транспортних засобів, які приймали участь в фінансуванні будівництва були надані документи для оформлення права власності на передане в користування гаражне приміщення у напівпідземних гаражах СП «Партнер» та укладений з ними договір на експлуатацію та обслуговування, в тому числі із ОСОБА_1 договір від 06 грудня 2005 року № 731 на експлуатацію, обслуговування та зберігання (а. с. 8).
Відповідно до п.1.1 укладеного між сторонами договору від 06 грудня 2005 року № 731 на експлуатацію та обслуговування, позивач бере на себе обов'язки зі зберігання та охорони транспортних засобів власника в гаражі № НОМЕР_3 та обслуговування гаражу встановленого на земельній ділянці, відведеній позивачу на вул. Уборевича, 27-А, а автовласник, тобто відповідач, бере на себе зобов'язання вчасно вносити щомісячні внески за охорону та на експлуатаційні витрати відповідно до умов п. 2.3 договору від 06 грудня 2005 року № 731.
Пропозицією врегулювання спору мирним шляхом від 11 грудня 2023 року № 143 ПрАТ СП «Партнер» пропонувало ОСОБА_1 погасити заборгованість у сумі 18 067,23 грн до 20 грудня 2023 року (а. с. 36).
У зв'язку з збільшенням витрат на утримання охорони та експлуатацію автостоянки № 12, згідно з наказом від 30 грудня 2021 року № 134 затверджено розмір на відшкодування витрат з утримання одного машиномісця у розмірі 1 100,00 грн (а.с. 27-28).
Згідно з наказом від 29 березня 2024 року № 32 затверджено розмір на відшкодування витрат з утримання одного машиномісця у розмірі 1 400,00 грн (а. с. 29-30).
Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права
Згідно зі ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Статтею 527 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
В силу ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір зберігання транспортного засобу поширюється також на відносини між гаражно-будівельним чи гаражним кооперативом та їх членами, якщо інше не встановлено законом або статутом кооперативу.
За змістом ч.1 ст.901, частини 1 статті 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Отже, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
Статтею 977 ЦК України передбачено, що якщо зберігання автотранспортних засобів здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності, такий договір є публічним.
Договір зберігання транспортних засобів вважається укладеним з моменту передання майна на зберігання, що свідчить про його реальний характер. Між тим, загальні положення про зберігання передбачають обов'язок професійного зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому (ч.2 ст. 936 ЦК). Тобто, зазначена норма передбачає можливість укладення договору зберігання за конструкцією консенсуального і цілком поширюється на спеціальні види зберігання, а отже - і на договір зберігання транспортних засобів.
Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. До витрат, які здійснює ПрАТ СП «Партнер», відносяться витрати на електроенергію, вивіз сміття, електрообладнання, ремонтно-будівельні роботи, обов'язкові платежі та податки, охорона.
Судом встановлено, що відповідач не сплачує обов'язкові щомісячні внески за отримані послуги, у зв'язку з чим заборгованість за період з січня 2021 року до червня 2025 року становить 29 407,23 грн, що підтверджується взаєморозрахунками (а.с. 7).
Також, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене та наявність суми боргу у розмірі 29 407,23 грн, вказана сума заборгованості підлягає стягненню з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних: сума інфляційних втрат за період з січня 2021 року до червня 2025 року у розмірі 3 372,81 грн, а також 3 % річних за період з 01 січня 2021 року до 10 червня 2025 року у розмірі 755,49 грн.
Крім того, відповідно до п. 4.1 договору у випадку затримки оплати зі сторони власника (п. 3.1) власник оплачує ПрАТ СП «Партнер» пеню у 0,5 % від суми затриманого платежу за кожний день прострочення. При несвоєчасній оплаті витрат власником, більше як за 6 місяців без поважної причини, даний договір може бути розірваний.
Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягала стягненню сума 48 303,00 грн.Оскільки сума пені перевищує суму основного боргу за договором, тому позивач просить стягнути пеню за договором у розмірі 29 407,23 грн пропорційно сумі основного боргу.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування наявності заборгованості перед позивачем.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав у зв'язку з чим утворилась заборгованість зі сплати коштів, а тому позов слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором від 06 грудня 2005 року № 731 у розмірі 29 407,23 грн, пеню - 29 407,23 грн, суму інфляційних втрат 3 372,81 грн, 3 % річних в розмірі 755,49 грн.
Розподіл судових витрат
Що стосується судових витрат на правову допомогу в розмірі 4 500,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Водночас за змістом ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З матеріалів справи вбачається, що 10 червня 2025 року між ПрАТ СП «Партнер» та Адвокатським об'єднанням «Юридична консультація Деснянського району м. Києва» в особі адвоката Стужук Наталії Василівни укладено договір про надання правничої допомоги № 10-06-25 (а.с.46).
10 червня 2025 року між ПрАТ СП «Партнер» та адвокатом Стужук Н.В. підписано акт приймання передачі послуг № 1, згідно якого загальна сума за надані послуги складає 4 500,00 грн (а.с.47).
10 червня 2025 року між ПрАТ СП «Партнер» та адвокатом Стужук Н.В. підписано протокол погодження гонорару, де зазначено, що види та вартість послуг (а. с.48).
ПрАТ СП «Партнер» сплачено вартість юридичних послуг у сумі 4 500,00 грн, що підтверджується квитанціє від 10 червня 2025 року (а. с.49).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до практики ЄСПЛ, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01)).
Аналіз наданих адвокатом послуг свідчить про те, що такі пов'язані з розглядом цієї справи - адвокат провів усну консультацію, підготував процесуальні документи по суті справи (позовну заяву), проте участі у судових засіданнях не приймав. Суд не має застережень до кваліфікації адвоката чи якості виконання ним обов'язків, підготовлених ним документів.
Разом з тим, суд дійшов висновку, що заявлений до відшкодування за рахунок відповідача розмір витрат на правову допомогу є завищеним. Суд визнає, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат.
Враховуючи надані послуги адвоката та не прийняття адвокатом участі в судових засіданнях, оскільки справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, предмет позову, суд вважає справедливим відшкодування позивачу розмір його судових витрат на правничу допомогу в сумі 3 500,00 грн.
З урахуванням ціни позову та розміру задоволених позовних вимог згідно з ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 028,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 19, 76, 77, 81, 89, 133, 141, 258-259, 263, 265, 268, 272-273, 354 ЦПК України, суд,-
Позов Приватного акціонерного товариства СП «Партнер» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, пені та індексу інфляції за договором, внаслідок невиконання грошового зобов'язання задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства СП «Партнер» заборгованість за договором від 06 грудня 2005 року № 731 у розмірі 29 407 (двадцять дев'ять тисяч чотириста сім) гривень 23 копійки, пеню - 29 407 (двадцять дев'ять тисяч чотириста сім) гривень 23 копійки, суму інфляційних втрат 3 372 (три тисячі триста сімдесят дві) гривні 81 копійку, 3 % річних - 755 (сімсот п'ятдесят п'ять) гривень 49 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства СП «Партнер» судовий збір у розмірі 3 028,00 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 3 500,00 грн, а всього 6 528 (шість тисяч п'ятсот двадцять вісім) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст.354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).
Інформація про учасників:
Позивач: Приватне акціонерне товариство СП «Партнер», ЄДРПОУ 13684158, адреса: 03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 1-а.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Ленінградським РУ ГУ МВС України в м. Києві 01 серпня 1995 року, адреса: АДРЕСА_3 .
Текст рішення виготовлено 14.10.2025 року.
Суддя Ю.О. Твердохліб