печерський районний суд міста києва
Справа № 757/40504/25-к
пр. 1-кс-34335/25
06 жовтня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за скаргою адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 , на бездіяльність уповноваженої особи Офісу Генерального прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна, під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №120230000000000850 від 12.05.2023,-
22.08.2025 у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 , на бездіяльність уповноваженої особи Офісу Генерального прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна, під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №120230000000000850 від 12.05.2023.
В обґрунтування доводів та вимог скарги зазначено, що 08 липня 2025 року прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю та захисту інвестицій, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 було винесено постанову про проведення обшуку в офісних приміщеннях за адресою: АДРЕСА_1 .
Того ж дня, прокурором групи прокурорів Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , на підставі частини третьої статті 233 Кримінального процесуального кодексу України, без ухвали слідчого судді, з огляду на обставини невідкладності, що унеможливлюють отримання такої ухвали без ризику втрати доказів було проведено обшук вищезазначеного приміщення.
Адвокат зазначає, що всі доводи сторони захисту про те, що вищезазначене офісне приміщення було орендовано лише 13.05.2025 року, і те, що присутні особи жодним чином не мають відношення до кримінального провадження № 12023000000000850 від 12.05.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, співробітниками НП України та Офісу Генерального прокурора - було проігноровано.
У ході обшуку було виявлено та тимчасово вилучено значну кількість предметів, серед яких були особисті речі осіб, присутніх у приміщенні, мобільні телефони різних марок, електронні пристрої, та інше майно. Усі вилучені речі (480 предметів) детально зафіксовані та описані в протоколі обшуку від 08.07.2025 року, складеному відповідно до вимог статей 104, 105, 106, 223, 233, 236 КПК України, за участю понятих, представників сторони захисту, оперативних працівників, а також осіб, які перебували в офісному приміщенні на момент проведення слідчої дії.
З метою недопущення порушення права власності ОСОБА_4 , 25 липня 2025 року адвокатом ОСОБА_3 було подано на електронну адресу Офісу Генерального прокурора клопотання про повернення майна, тимчасово вилученого під час обшуку, яке зафіксовано та описано в протоколі обшуку від 08.07.2025 року, однак надійшла відповідь про те, що прокурор у кримінальному провадженні на виконання вимог цієї ж статті невідкладно звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з відповідним клопотанням про дозвіл на проведення обшуку
Разом з цим, у сторони звернення жодних доказів на підтвердження існування ухвали слідчого судді про обшук прокурором надано не було, так само і вимога про забезпечення негайного повернення майна, тимчасово вилученого під час обшуку, яке зафіксовано та описано в протоколі обшуку від 08.07.2025 року була залишена без задоволення без жодних на це підстав.
З врахуванням зазначеного, адвокат просить слідчого суддю:
- визнати бездіяльність прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю та захисту інвестицій, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 щодо неповернення тимчасово вилученого під час обшуку 08.07.2025 року майна - протиправною;
- зобов'язати прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю та захисту інвестицій, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 негайно повернути ОСОБА_4 вилучені речі (480 предметів), які детально зафіксовані та описані в протоколі обшуку від 08.07.2025 року.
Адвокат у судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду скарги повідомлялась належним чином.
Разом з цим, в матеріалах скарги наявна заява про розгляд скарги за відсутності власника майна та його представника.
Представник сторони обвинувачення у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином.
Разом з цим, прокурором було подано заперечення, в яких останній просив відмовити у задоволенні клопотання, оскільки ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.07.2025 було надано дозвіл на провдення обшуку.
Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею не здійснювалась.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Вивчивши скаргу, дослідивши матеріали провадження приходжу до наступного висновку.
Так, вбачається, що Офісом Генерального прокурора здійснюється нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 12023000000000850 від 12.05.2023 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.07.2025 у справі 757/32325/25-к було надано дозвіл прокурору групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12023000000000850 від 12.05.2023 ОСОБА_6 на проведення обшуку приміщення, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , які відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зареєстровано на праві приватної власності та належить ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , що був проведений 08.07.2025 в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.
На підставі ч. 3 ст. 233 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. У такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого, дізнавача про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
Згідно положень ч.ч. 8, 9 ст. 236 КПК України, особи, у присутності яких здійснюється обшук, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу обшуку. Другий примірник протоколу обшуку разом із доданим до нього описом вилучених документів та тимчасово вилучених речей (за наявності) вручається особі, у якої проведено обшук, а в разі її відсутності - повнолітньому членові її сім'ї або його представникові.
Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Слідчий суддя, при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Частиною 5 статті 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» () [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).
ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).
У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).
Згідно зі ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.
Відповідно до ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.
Таким чином, слідчий суддя, дослідивши обставини скарги, прийшов до висновку про відмову у задоволенні скарги, оскільки при зверненні до суду представник необґрунтовує належним чином обставини, на які посилається.
Також, адвокатом, станом на день розгляду, не надано слідчому судді доказів того, що дане майно немає відношення до кримінального провадження, не містить в собі відомості щодо обставин кримінального правопорушення.
З врахуванням зазначеного, на думку слідчого судді, в рамках обставин, які досліджуються органом досудового розслідування та наданого дозволу на проведення обшуку, слідчий суддя прийшов до висновку, про те, що вилучене майно підлягає дослідженню та опрацюваню зі сторони органу досудового розслідування, а тому доводи адвоката є передчасними.
Окрім цього, слідчий суддя звертає увагу, що прохальна частина скарги є узагальненою та не конкретизованою, на поверненні якого майна наполягає адвокат.
Разом з цим, зазначене не свідчить, що через певний проміжок часу питання доцільності вилучення даного майна, заявник буде позбавлений права повернути його та звернутись до суду за захистом своїх прав.
На підставі викладеного, враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про необґрунтованість вимог скарги, а відтак у задоволенні вимог скарги слід відмовити.Керуючись ст. ст. 1-100, 169-170, 303, 305, 306, 307, 309 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, а відтак відмовляє в її задоволенні.
Керуючись ст. ст. 100, 169-170, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-
В задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 , на бездіяльність уповноваженої особи Офісу Генерального прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна, під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №120230000000000850 від 12.05.2023, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_8