печерський районний суд міста києва
Справа № 757/46311/25-к
пр. 1-кс-39110/25
08 жовтня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
за участю:
представника власника майна - адвоката ОСОБА_3
прокурора - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31.07.2025 по справі №757/35367/25-к у кримінальному провадженні №12024000000001435 від 19.07.2024 ,-
В провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31.07.2025 по справі №757/35367/25-к у кримінальному провадженні №12024000000001435 від 19.07.2024.
В обґрунтування доводів клопотання зазначено, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 31.07.2025 у справі 757/35367/25-к було накладено арешт на рахунок ФОП ОСОБА_5 .
Адвокат вважає, що арешт на рахунок було накладено необґрунтовано, оскільки грошові кошти не були об'єктом кримінально протиправних дій та не набуті протиправним шляхом.
Окрім цього, адвокат зазначає, що ОСОБА_5 немає жодного відношення до кримінального провадження №12024000000001435 від 19.07.2024, стоїть на обліку в податковій та сплачує податки, діяльність останньої жодним чином не пов'язана з обставинами кримінального провадження.
Таким чином, останній вважає, що грошові кошти не можуть бути речовими доказами у кримінальному провадженні №12024000000001435 від 19.07.2024, оскільки не відповідають жодному з критеріїв, визначених ст. 98 КПК України, не були об'єктом протиправних дій, та не набуті протиправним шляхом.
Відтак, адвокат просить слідчого суддю скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31.07.2025 року по справі №757/35367/25-к на майно у вигляді грошових коштів, які знаходяться на розрахункових рахунках ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , який відкритий в АТ «Універсал банк» ЄДРПОУ 21133352. МФО 322001, юридична адреса: 04114. м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19.
Адвокат в судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, оскільки арешт є актуальним.
Також, прокурор подав письмові заперечення, в яких зазначив, що відповідно до матеріалів досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , являється підконтрольною особою ОСОБА_6 , який є підозрюваним у даному кримінальному проваженні та її рахунки використовувались для транзиту грошових коштів отриманих в якості наповнення так званого «воровського общака».
Прокурор зазначає, що є всі підстави вважати, що гроші, які знаходяться на вищезазначених банківських рахунках, є предметом протиправної діяльності групи осіб, отримані внаслідок проведення незаконної діяльності, злочинним шляхом та можуть бути засобами для розкриття злочину, виявлення винних осіб, та визнані речовими доказами по кримінальному провадженню, а також з метою забезпечення можливої конфіскації майна та цивільного позову.
Відповідно до постанови слідчого, грошові кошти на банківських рахунках ОСОБА_5 визнані речовим доказом у кримінальному провадженні.
Окрім цього, на даний час в ході досудового розслідування здійснюється збір додаткових доказів, за фактом причетності ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, а тому грошові кошти, що зберігаються на її банківських рахунках, можуть бути отриманні від злочинної діяльності, в зв'язку з чим необхідність у їх арешті не відпала.
Слідчий суддя, заслухавши учасників процесу, вивчивши клопотання, матеріали, якими воно обґрунтовується, приходить до наступного.
Судовим розглядом за наданими матеріали встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора розслідується кримінальне провадження № 12024000000001435 від 19.07.2024 за підозрою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255-1, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189 КК України.
31.07.2025 ухвалою Печерського районного суду м. Києва у справі №757/35367/25-к було накладено арешт у кримінальному провадженні №12024000000001435 від 19.07.2024 на майно у вигляді грошових коштів, які знаходяться на розрахункових рахунках, зокрема і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , які відкриті в АТ «Універсал банк» ЄДРПОУ 21133352, МФО 322001, юридична адреса: 04114, місто Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19.
З мотивувальної частини вбачається, що з 2023 року по теперішній час, на території Одеської області та Миколаївської області, діє організована група, учасники якої, будучи об'єднані єдиним умислом, розподіливши між собою злочинні ролі, із застосуванням погроз насильства над потерпілим, під приводом повернення неіснуючого боргу, в умовах воєнного стану, вчиняють вимагання грошових коштів у приватного підприємця ОСОБА_9 в сумі 550 тисяч доларів США.
В ході досудового розслідування встановлено, що "Воровський общак" у злочинному світі - це фінансовий фонд, який формується за рахунок внесків злочинців і використовується для підтримки членів угруповання, їхніх сімей, а також для фінансування злочинної діяльності. Зазвичай, управління общаком здійснюється "ворами в законі" або «положенцями».
Грошові кошти, що надходили до «воровського общаку», «тримачем» якого був «положенець» ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , надходили на карткові рахунки на близьких (рідних) та підконтрольних ОСОБА_6 осіб, які можуть бути причетні до вказаної злочинної діяльності.
Розгалужена система відкритих банківських рахунків та карток надавала можливість ОСОБА_6 приховувати свої грошові активи, шляхом здійснення невеликих переказів грошових коштів, та в подальшому використання та акумулювання їх на криптогаманці у вигляді віртуальних активів.
Враховуючи викладене, було встановлено, що до вчинення кримінального правопорушення можуть бути причетні наступні особи: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 ; ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_4 ; ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_5 ; ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП: НОМЕР_6 ; ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП: НОМЕР_7 ; ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , Свідоцтво про народження: НОМЕР_8 ; ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП: НОМЕР_9 ; ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , РНОКПП: НОМЕР_10 ; ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , РНОКПП: НОМЕР_11 ; ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , РНОКПП: НОМЕР_12 ; ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , РНОКПП: НОМЕР_13 ; ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , РНОКПП: НОМЕР_14 ; ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_18 , РНОКПП: НОМЕР_15 ; ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_19 , РНОКПП: НОМЕР_16 ; ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_20 , РНОКПП: НОМЕР_17 ; ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_21 , РНОКПП: НОМЕР_18 ; ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_22 , РНОКПП: НОМЕР_19 ; ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_23 , РНОКПП: НОМЕР_20 ; ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_24 , РНОКПП: НОМЕР_21 ; ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_25 , РНОКПП НОМЕР_22 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; ОСОБА_30 , ІНФОРМАЦІЯ_26 РНОКПП НОМЕР_23 ; ОСОБА_31 , ІНФОРМАЦІЯ_27 , РНОКПП НОМЕР_24 ; ОСОБА_32 , РНОКПП: НОМЕР_25 ; ОСОБА_33 , ІНФОРМАЦІЯ_28 , РНОКПП НОМЕР_26 ; ОСОБА_34 , РНОКПП: НОМЕР_27 ; ОСОБА_35 , ІНФОРМАЦІЯ_29 , РНОКПП НОМЕР_28 ; ОСОБА_36 ІНФОРМАЦІЯ_30 , РНОКПП НОМЕР_29 ; ОСОБА_37 , ІНФОРМАЦІЯ_31 , РНОКПП - НОМЕР_30 ; ОСОБА_38 РНОКПП: НОМЕР_31 ; ОСОБА_39 РНОКПП: НОМЕР_32 ; ОСОБА_34 РНОКПП: НОМЕР_27 ; ОСОБА_40 , ІНФОРМАЦІЯ_32 , РНОКПП НОМЕР_33 ; ОСОБА_41 РНОКПП: НОМЕР_34 ; ОСОБА_42 , ІНФОРМАЦІЯ_33 , РНОКПП НОМЕР_35 ; ОСОБА_43 РНОКПП: НОМЕР_36 ; ОСОБА_44 , ІНФОРМАЦІЯ_34 , РНОКПП НОМЕР_37 ; ОСОБА_45 РНОКПП: НОМЕР_38 ; ОСОБА_46 , ІНФОРМАЦІЯ_35 , РНОКПП НОМЕР_39 ; ОСОБА_47 , ІНФОРМАЦІЯ_36 , РНОКПП НОМЕР_40 ; ОСОБА_48 РНОКПП: НОМЕР_41 .
Таким чином, даний арешт було накладено, з метою збереження речових доказів.
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною ч. 10 ст. 170 КПК України визначено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно.
Також, правові підстави для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів визначені частиною третьою ст. 170 КПК України, згідно з якою арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом, або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відтак, з врахуванням зазначеного, слідчий суддя при накладенні арешту має переконатися, а сторона обвинувачення має довести, що майно арешт на яке накладається, є предметом вчинення кримінального правопорушення, набуте під час його вчинення має відношення до нього.
Разом з цим, до суду звернувся представник власника майна, який вказує, що даний арешт порушує права заявника.
Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність у заявника права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна.
Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Право власності є абсолютним. За своєю правовою природою воно потребує регулювання з боку держави, може бути обмежено, а держава вправі вживати певних заходів втручання в право власності з дотриманням вимог, встановлених ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, в якій напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном, принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Європейський суд констатує порушення державою cm. 1, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Отже, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження як упродовж досудового розслідування, так і судового розгляду ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обгрунтування наявних ризиків, що залишаються, та їх аналіз як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяжень, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального провадження.
Відповідно до положень ст. 7 КПК України передбачено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права, законність, недоторканість права власності.
Окрім того, Європейський суд прав людини своїми рішеннями неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі "Патрідіс проти Греції" (ВП), заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі "Антріш проти Франції" від 22 вересня1994 року, Series A N 296- А, П. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, п. п. 4962, від 10 травня2007 року). Будь-яке втручання державного органу управо на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", п. п. 69 і 73, Series A N 52). Таким чином, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого1986 року у справі "ОСОБА_1 та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series A N 98).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007у справі "Смирнов проти України" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Аналізуючи доводи клопотання про скасування арешту на майно, слідчий суддя приходить до висновку, що означені доводи не вказують на необґрунтованість накладення арешту та не доводять, що в подальшому в застосуванні арешту відпала потреба, оскільки за встановлених обставин вбачається, що підстави, які, на думку заявника, свідчать про необхідність скасування вказаного арешту, є предметом перевірки органу досудового розслідування в рамках кримінального провадження.
Стороною звернення не доведено необхідності у скасуванні арешту, оскільки є необхідність у збереженні арештованого майна, з метою досягнення цілей кримінального провадження.
Окрім цього, прокурором в судовому засіданні належним чином доведено актуальність арешту, оскільки на даний час в ході досудового розслідування здійснюється збір додаткових доказів за фактом причетності ОСОБА_5 до кримінального провадження, а тому, на момент розгляду клопотання, такий захід, як арешт майна , є необхідним.
Відтак, слідчий суддя вважає, що заявником на даній стадії кримінального провадження, в силу принципу змагальності сторін, не доведено необґрунтованості накладення арешту на майно та не доведено відсутність потреби в продовженні дії такого заходу, а відтак наявні підстави для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 379, 392, 532 КПК України, -
В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31.07.2025 по справі №757/35367/25-к у кримінальному провадженні №12024000000001435 від 19.07.2024, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_49