печерський районний суд міста києва
Справа № 757/36364/25-к
пр. 1-кс-31101/25
07 серпня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , розглянувши в судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання прокурора другого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтриманням публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами ДБР Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про накладення арешту, -
до провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання прокурора другого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтриманням публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами ДБР Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про накладення арешту на майно, яке було вилучено в ході обшуку 31.07.2025 за адресою АДРЕСА_1 , в рамках кримінального провадження № 62024000000000330 від 22.04.2024.
Вказане клопотання обґрунтовує тим, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024000000000330 від 22.04.2024 за фактом перевищення влади та службових повноважень працівниками правоохоронного органу шляхом вчинення в інтересах службових осіб Національної академії аграрних наук України дій, які явно виходять за межі наданих їм прав чи повноважень, зокрема сприяння приховуванню незаконної діяльності зазначених службових осіб, уникнення притягнення їх до кримінальної відповідальності за незаконні дії із землями державної власності, тощо, що спричинило істотну шкоду державним інтересам, тобто за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України.
Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні здійснює група прокурорів Офісу Генерального прокурора.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 26.11.2015 № 848 (далі - Закон № 848) в Україні діють наукові установи державної, комунальної та приватної форм власності, які мають рівні права у здійсненні наукової, науково-технічної та інших видів діяльності. При цьому, згідно ч. 2 цієї ж статті, Національна академія наук України, національні галузеві академії наук утворюють, реорганізують, ліквідують наукові установи, що перебувають у їх віданні, з урахуванням норм Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу».
У частинах 1, 4, 6 статті 19 Закону № 848 серед іншого зазначено, що Національна академія аграрних наук України - це самоврядна наукова організація, заснована на державній власності, що є державною організацією, створеною як неприбуткова державна бюджетна установа, діяльність якої координується Кабінетом Міністрів України. НААНУ є головним розпорядником бюджетних коштів. Земельні ділянки надаються національним галузевим академіям наук у постійне користування відповідно до земельного законодавства, а використання переданого їм державного майна здійснюється з урахуванням норм Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу».
Частиною 11 статті 7 Закону № 848 передбачено, що управління науковою установою здійснює її керівник або інший орган, визначений статутом чи іншим установчим документом, який, відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону, серед іншого, вирішує питання провадження науковою установою діяльності відповідно до статутних завдань; представляє наукову установу в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, установах, організаціях, підприємствах незалежно від форми власності; відповідає за результати діяльності наукової установи перед власником (власниками) або уповноваженим ним (ними) органом; видає відповідно до своєї компетенції накази і розпорядження; здійснює інші повноваження, передбачені статутом (положенням) наукової установи.
Досудовим розслідуванням також встановлено, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» № 3065-III від 07.02.2002 (далі - Закон № 3065-III), майновий комплекс національних галузевих академій наук складають усі матеріальні та нематеріальні активи (далі - об'єкти майнового комплексу), що обліковуються на балансах відповідних національних галузевих академій наук і організацій, віднесених до відання національних галузевих академій наук, і які закріплені державою за національними галузевими академіями наук в безстрокове користування, або придбані за рахунок бюджетних коштів, а також коштів від фінансово-господарської діяльності та/або набуті іншим шляхом, не забороненим законом. Об'єкти майнового комплексу національних галузевих академій наук належать національним галузевим академіям наук на праві господарського відання і передаються ними організаціям, що віднесені до відання національних галузевих академій наук, на праві оперативного управління з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Згідно вимог статті 4 Закону № 3065-III, національні галузеві академії наук, здійснюючи повноваження з управління об'єктами майнового комплексу національних галузевих академій наук, забезпечують реалізацію прав держави як власника цих об'єктів, ефективно їх використовують та розпоряджаються цими об'єктами майнового комплексу у межах, визначених законодавством. При цьому, національні галузеві академії наук, серед іншого, ведуть облік об'єктів майнового комплексу національних галузевих академій наук, здійснюють контроль за ефективністю використання таких об'єктів; вносять пропозиції до Кабінету Міністрів України щодо передачі об'єктів майнового комплексу національних галузевих академій наук до сфери управління інших органів, уповноважених управляти державним майном, у комунальну власність; надають дозвіл організаціям, що віднесені до відання національних галузевих академій наук, на укладення договорів оренди майна, у тому числі нерухомого, що обліковується на балансах їх організацій; надають дозвіл на продаж майна організацій, що перебувають у віданні національних галузевих академій наук, тощо.
Кошти, що отримані від оренди об'єктів майнового комплексу національних галузевих академій наук, у повному обсязі спрямовуються на виконання статутних завдань національних галузевих академій наук та організацій, що віднесені до відання національних галузевих академій наук.
При цьому, службові особи НААН не забезпечили ефективне управління державним майном, неодноразово надавали згоду підприємствам, установам та організаціям, що віднесені до відання НААН, на вилучення земельних ділянок, які перебувають у їх користуванні, або на реалізацію на таких земельних ділянках інвестиційних проєктів, що призвело як до зменшення їх загальної кількості, у тому числі особливо цінних земель, так і до зміни їх цільового використання в порядку, який не відповідає вимогам чинного законодавства та потребам НААН.
Крім того, згідно матеріалів кримінального провадження, службові особи НААНУ на чолі з її президентом організували корупційні схеми, пов'язані з наданням земель та майнових комплексів, які перебувають у розпорядженні НААНУ і підпорядкованих державних підприємств та установ, в оренду фізичним та юридичним особам, частина з яких є пов'язаними та підконтрольними президенту НААНУ, по заниженій вартості, або взагалі без декларування договірних відносин - з реалізацією вирощеної на таких землях сільськогосподарської продукції за готівку з отриманням неправомірної вигоди на свою користь та на користь пов'язаних з ним осіб.
Вищевказані порушення були виявлені Рахунковою палатою під час проведення аудиту ефективності використання коштів державного бюджету на наукову і організаційну діяльність Президії Національної академії аграрних наук України (рішення Рахункової палати від 19.12.2017 № 26-2), а також аудиту ефективності використання Національною академією аграрних наук України коштів державного бюджету та управління об'єктами державної власності, що мають фінансові наслідки для державного бюджету (рішення Рахункової палати від 09.06.2020 № 13-1), а також Державною аудиторською службою України під час проведення державного фінансового аудиту виконання бюджетних програм Національною академією аграрних наук України за період 2015 - 2017 років на І півріччя 2018 року, державного фінансового аудиту виконання бюджетних програм Національною академією аграрних наук України за період з 01.07.2018 по 30.06.2024, що свідчить про системний характер таких зловживань.
Зокрема, згідно Аудиторського звіту від 17.12.2024 № 000700-23/16, до виявлених в ході державного фінансового аудиту виконання бюджетних програм Національною академією аграрних наук України за період з 01.07.2018 по 30.06.2024, порушень в діяльності НААН та підприємств, установ та організацій, що перебувають у її віданні, віднесено, серед іншого, ймовірне недоотимання установами доходу внаслідок реалізації сільгосппродукції за заниженими цінами орієнтовно на суму 47,9 млн грн; непроведення державної реєстрації майнових прав на земельні ділянки, що входять до складу майнового комплексу НААН та перебувають у користування підпорядкованих їй установ, підприємств та організацій, що призводить до ризику їх втрати через самозахоплення та/або незаконну передачу органами місцевого самоврядування у комунальну і приватну власність загальною площею близько 27,4 тис. га.
Також, згідно рішення Рахункової палати від 09.06.2020 № 13-1, в ході проведення аудиту ефективності використання Національною академією аграрних наук України коштів державного бюджету та управління об'єктами державної власності, що мають фінансові наслідки для державного бюджету встановлено, серед іншого, факти недобросовісної конкуренції (змови сторін), спрямованої на отримання прихованої вигоди, і як наслідок зростання витрат/або втрат державних підприємств, які перебувають у віданні НААН, при здійсненні операцій із закупівлі засобів захисту, добрив та іншої сировини і матеріалів за цінами, значно вищими від відповідних середніх цін по Україні, а реалізації готової продукції - за цінами, нижчими від відповідних ринкових цін; невідповідності фактичних та звітних даних щодо площ земельних ділянок, на яких вирощуються основні види сільськогосподарських культур, та обсягів вирощеної і реалізованої продукції; ухвалення НААН та суб'єктами господарювання, які перебувають у її віданні та використовують земельні ділянки державної власності, управлінських рішень, які призводять до фактичної втрати прав держави як власника таких об'єктів та містять корупційні ризики.
Попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 1 ст. 365 Кримінального кодексу України.
Свідчення, викладені у клопотанні підтверджуються інформацією Головного оперативного управління Державного бюро розслідувань та іншими протоколами проведення слідчих дій та іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.
В ході досудового розслідування отримано дані, що службові особи НААНУ на чолі з її президентом організували корупційні схеми, пов'язані з наданням земель та майнових комплексів, які перебувають у розпорядженні НААНУ і підпорядкованих державних підприємств та установ, в оренду фізичним та юридичним особам, частина з яких є пов'язаними та підконтрольними президенту НААНУ, по заниженій вартості, або взагалі без декларування договірних відносин - з реалізацією вирощеної на таких землях сільськогосподарської продукції за готівку з отриманням неправомірної вигоди на свою користь та на користь пов'язаних з ним осіб.
Крім того, за наявною у сторони обвинувачення інформацією, керівництво НААН на постійній основі сприяє групам впливу, серед яких представники правоохоронних органів, у призначенні підконтрольних їм осіб на посади керівників (директорів) підприємств, установ та організацій сфери відання НААН, які використовують земельні ділянки державної власності. При цьому, згідно злочинної домовленості, плата за таке призначення становить 100 - 150 доларів США за 1 га землі, яку підконтрольні особи, будучи призначеними на посаду директора суб'єкта господарювання відання НААН, можуть передати земельні ділянки, що перебувають у їх користуванні, для обробітку та вирощування сільгоспкультур з приховуванням отриманого доходу від бухгалтерського обліку та заниження офіційної врожайності.
Так, згідно отриманої інформації, однією з таких підконтрольних осіб є директор Державного підприємства «Дослідне господарство «Елітне» Інституту сільського господарства Степу НААН» ОСОБА_6 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
У зв'язку з викладеним, 31.07.2025 у кримінальному провадженні проведено ряд санкціонованих слідчими суддями Печерського районного суду міста Києва обшуків, під час яких виявлено та вилучено речі, предмети і документи, які мають важливе значення для кримінального провадження та підпадають під категорію речових доказів.
Так, відповідно до ухвали Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_7 від 10.07.2025 у справі № 757/32276/25-к, провадження № 1-кс-28036/25 проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 , під час якого серед іншого виявлено та вилучено:
- мобільний телефон ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 марки «Samsung Galaxy A52» IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 із сім-картою з абонентським номером НОМЕР_3 ;
- мобільний телефон ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 марки «Motorola G05» IMEI 1: НОМЕР_4 , IMEI 2: НОМЕР_5 із сім-картами з абонентськими номерами НОМЕР_6 та НОМЕР_7 .
Ухвалою слідчого судді, на підставі якої проводився обшук, не було прямо надано дозвіл на вилучення вищеперерахованих речей, предметів і документів.
31.07.2025 вилучене під час обшуку майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав з підстав у ньому зазначних.
Адвокат в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
На підставі ч.1 ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Вивчивши клопотання та долучені до нього матеріали кримінального провадження, заслухавши пояснення прокурора та заперечення адвокатів, слідчий суддя приходить наступного висновку.
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Статтею 98 КПК України, визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідні дані і мають міститись і у клопотанні слідчого, прокурора, який звертається з клопотанням про арешт майна, оскільки у відповідності до п.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
А також, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Частиною 2 ст. 168 КПК України передбачено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право серед іншого, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Частиною 10 ст. 170 КПК України, передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно положень ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно абзацу 2 ч. 5 ст. 171 КПК України, у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Надані суду матеріали свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що їх сукупність, відповідно до вимог ст. 170 КПК України, є достатньою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Посилання адвоката на необґрунтованість клопотання, повністю та беззаперечно спростовано долученими до клопотання про застосування запобіжного заходу документами та прокурором під час судового засідання.
Таким чином, адвокатом не було спростовано доводи прокурора та не було доведено наявність обставин, в разі існування яких, слідчий суддя зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в задоволенні клопотання про накладення арешту, як про це ініційовано питання адвокатом.
Дослідивши надані матеріали, заслухавши пояснення прокурора та заперечення адвоката, враховуючи відповідно до вимог ст. 173 КПК України наявність даних про достатність доказів, що вказують на наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України, наявність даних про належність майна, на яке прокурор просить накласти арешт, з метою забезпечення збереження речових доказів, слідчий суддя вважає необхідним задовольнити клопотання, накласти арешт на майно, оскільки вважає наявні передбачені ст. 170 КПК України підстави для його накладення, та заборонити розпоряджатися та використовувати зазначене майно.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України, -
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт на майно, вилучене в ході обшуку 31.07.2025 за адресою АДРЕСА_1 , а саме:
- мобільний телефон ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 марки «Samsung Galaxy A52» IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 із сім-картою з абонентським номером НОМЕР_3 ;
- мобільний телефон ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 марки «Motorola G05» IMEI 1: НОМЕР_4 , IMEI 2: НОМЕР_5 із сім-картами з абонентськими номерами НОМЕР_6 та НОМЕР_7 .
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1