Справа № 755/12503/25
1-кс/755/3741/25
"09" жовтня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянув клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100040001740 від 22.05.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,
Прокурор Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про арешт майна у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100040001740 від 22.05.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Клопотання мотивовано тим, що слідчим відділом Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100040001740 від 22.05.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що до Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві від працівників 3 управління ГУ «Д» ДЗНД СБ України надійшли матеріали щодо протиправної діяльності групи осіб, які з використанням підроблених документів на право власності на нерухоме майно, заволоділи рядом об'єктів нерухомого майна, що на праві власності належали померлим або малозабезпеченим особам, або ж власникам майна, які тривалий час відсутні на території України у зв'язку воєнним станом, завдавши тим самим, збитків у великих розмірах (ЖЄО 23923 від 21.05.2024 року).
У ході проведення досудового розслідування встановлено, що учасники групи розробили механізм заволодіння рядом об'єктів нерухомого майна, який полягав у наступному: вказана група осіб підшуковувала осіб, які або потрапили у складні життєві обставини, або з числа молоді та пропонували останнім за грошову винагороду виступити в ролі директора товариства, нібито, придбавши права на таке товариство. У подальшому, після того, як товариство реєструвалось на таку підставну особу, з використанням підроблених документів на право власності на об'єкти нерухомого майна, такі об'єкти реєструвались за новоствореним (чи придбаним товариством), з метою подальшого відчуження та отримання прибутку. Об'єктом свого злочинного посягання членами групи було обрано квартири, які знаходяться в ЖК «Перлина Нивок» (м. Київ, вул. Данила Щербаківського, 52), право власності на які не було зареєстровано в реєстрі речових прав на нерухоме майно. Разом з тим, встановлено, що будівництво ЖК «Перлина Нивок» належить до проблемних та у вказаному житловому комплексі непоодинокі випадки подвійних перепродажів нерухомого майна. Так, члени групи вирішили з використанням підроблених документів спочатку зареєструвати право власності за ТОВ «Компро Трейд Консалтинг» (COMPRO TRADE CONSULTING S.R.O.) (СЛОВАЧЧИНА, М. КОШИЦЕ-ЗАПАД,)», що не є резидентом України. Після чого, з використанням довіреності, нібито, від директора словацької компанії, яка видана на підставну особу, утворити нове українське товариство та створити статутний капітал новоствореного товариства за рахунок вказаного нерухомого майна, а саме квартир АДРЕСА_11 . У подальшому, після набуття майнових прав на нерухоме майно новоствореним українським товариством реалізувати вказані об'єкти нерухомого майна треті особам (законним набувачам), при цьому, майнові права існуючих власників/інвесторів суттєво порушувались.
У ході проведення (слідчих) розшукових дій встановлено, що до скоєння цього злочину причетні наступні громадяни: 1. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Київ, проживає за адресою: АДРЕСА_7 (власник ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНКОПП: НОМЕР_1 ), користується автомобілем Mercedes-Benz S 500, д.н.з. НОМЕР_2 (власник ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНКОПП: НОМЕР_3 ), користується автомобілем BMW X7, д.н.з. НОМЕР_4 (власник ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП: НОМЕР_5 ), організатор протиправної схеми, підшукує об'єкти нерухомого майна, комунікує між собою інших учасників угрупування; 2. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець: м. Рівне, Рівненської області, проживає за адресами: АДРЕСА_8 (власник ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНКОПП: НОМЕР_6 ) та АДРЕСА_9 (власник ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНКОПП: НОМЕР_7 ), користується автомобілем Volkswagen Tiguan, д.н.з. НОМЕР_8 (власник ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНКОПП: НОМЕР_7 ) та автомобілем KIA EV6, д.н.з. НОМЕР_9 (власник ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНКОПП: НОМЕР_7 ), активний учасник протиправної схеми, виготовляє підроблені документи, паспорти, печатки, довіреності, тощо; 3. ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженець м. Київ, проживає за адресою: АДРЕСА_10 (власник - дружина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНКОПП: НОМЕР_10 ), активний учасник групи, підшукує осіб на яких буде оформлено фіктивне майно та юридичні особи.
У ході здійснення досудового розслідування, 30.09.2025 року, на підставі ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва (№ 755/12503/25) від 16.09.2025 року, проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , а саме за адресою: АДРЕСА_10 , де виявлено та вилучено наступні речі та документи: банківську картку «Монобанк» № НОМЕР_11 , яку запаковано до спец. пакету NPU5084288; стартові пакети мобільних операторів Lycamonile 2 шт., Vodafone 3 шт., Lifecell 3 шт., Lebara 2 шт., О2 шт., які запаковано до спец. пакету WAR1927810; службове посвідчення НОМЕР_12 на ім'я ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_7 - «Комітет по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю», яке запаковано до спец. пакету NPU5084287; серверний блок HIKVISION SN:AD1645496 з дротами живлення та керування, який запаковано до спец. пакету QHY0165471.
У ході здійснення досудового розслідування, слідчим 30.09.2025 року прийнято рішення про визнання вилучених речей та документів речовими доказами у кримінальному провадженні.
Здобуття доказів, інакше як внаслідок проведення обшуку та притягнення до кримінальної відповідальності осіб, в інший спосіб неможливо, оскільки організатори незаконної діяльності обізнані про методи роботи правоохоронних органів, а тому, отримати їх у інший спосіб неможливо у зв'язку з реальним ризиком знищення, приховування або спотворення цих речей та документів, метою чого є ухилення організаторів від передбаченої законом відповідальності, у зв'язку з чим, обшук є найбільш доцільним та ефективним способом відшукання та вилучення речей і документів, які мають значення для досудового розслідування.
Обшук за адресою: АДРЕСА_10 , за місцем проживання ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , проведено 30.09.2025 з 07 години 19 хвилин до 08 години 57 хвилин.
Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України, у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Прокурор у судове засідання подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність, клопотання підтримує у повному обсязі та просить його задовольнити, у тому числі, що стосується і накладення арешту на службове посвідчення НОМЕР_12 на ім?я ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_7 - «Комітет по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю», яке запаковано до спец. пакету NPU5084287, так як містить ознаки підробки та в подальшому, буде предметом експертного дослідження.
Інші учасники розгляду клопотанняпро розгляд клопотання повідомлялися, однак, у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Слідчий суддя, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, прийшов до наступного.
Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово зазначав, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року вказувалося на порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Також, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що має існувати розумна пропорційність між заходами і метою, заради якої їх застосовано (рішення у справі «Літґоу та інші проти Сполученого Королівства»).
Справедливий баланс має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини.
Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе індивідуальний і надмірний тягар (рішення у справі «Брумареску, Трегубенко проти України»). Судам належить з'ясувати, чи дотримано справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу і вимогами захисту основних прав громадян (рішення у справах «Спорронг і Льонрот проти Швеції», «Іатрідіс проти Греції»).
У пункті 86 Рішення ЄСПЛ у справі «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року зазначено, що судом враховується також якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра що до вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Арешт майна, відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України, є одним із заходів кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів, спеціальної конфіскації.
Зі змісту ст. 170 КПК України вбачається, що арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Крім того, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи, за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправних шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Частиною 1 ст. 173 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Отже, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно зі ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, враховує правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження арешту майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження можливого вчинення особою кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак, вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосувати вид обмеження, з метою уникнення негативних наслідків.
Встановлено, що слідчим відділом Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12024100040001740 від 22.05.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що до Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві від працівників 3 управління ГУ «Д» ДЗНД СБ України надійшли матеріали щодо протиправної діяльності групи осіб, які з використанням підроблених документів на право власності на нерухоме майно, заволоділи рядом об'єктів нерухомого майна, що на праві власності належали померлим або малозабезпеченим особам, або ж власникам майна, які тривалий час відсутні на території України в зв'язку воєнним станом, завдавши тим самим збитків у великих розмірах. (ЖЄО 23923 від 21.05.2024 року).
У ході проведення (слідчих) розшукових дій встановлено, що до скоєння цього злочину причетний ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який проживає за адресою: АДРЕСА_10 .
Так, 30 вересня 2025 року, на підставі ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 16.09.2025 року, проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , а саме за адресою: АДРЕСА_10 , де виявлено та вилучено вказані вище речі та документи.
Постановою слідчої СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_12 від 30.09.2025 року про визнання речових доказів та приєднання їх до матеріалів кримінального провадження, вказане вище майно визнано речовим доказом.
Відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Враховуючи вказані обставини, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, клопотання прокурора, в частині накладення арешту на вищевказане майно є обґрунтованим та підлягає задоволенню. З метою забезпечення збереження речових доказів, запобігання можливості їх приховування, пошкодження, знищення, відчуження, а також, з метою забезпечення проведення відповідних експертних досліджень, слідчий суддя вважає за необхідне накласти арешт, з тимчасовим позбавленням права відчуження та користування таким майном. На даному етапі кримінального провадження не надано доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, і потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання в права та інтереси власника майна, з метою забезпечення кримінального провадження. Менш обтяжливий спосіб арешту майна, на думку слідчого судді, призведе до неможливості збереження речових доказів та може призвести до їх приховування, пошкодження, знищення, відчуження або до настання інших наслідків, які можуть перешкодити повному, швидкому та неупередженому розслідуванню.
За таких обставин, слідчий суддя, враховуючи правову підставу для арешту майна, наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 110, 131, 132, 167, 170-173, 175, 372, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100040001740 від 22.05.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, - задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке було вилучено 30.09.2025 року в ході проведення санкціонованого обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , а саме за адресою: АДРЕСА_10 , де виявлено та вилучено наступні речі та документи: банківську картку «Монобанк» № НОМЕР_11 , яку запаковано до спец. пакету NPU5084288; стартові пакети мобільних операторів Lycamonile 2 шт., Vodafone 3 шт., Lifecell 3 шт., Lebara 2 шт., О2 шт., які запаковано до спец. пакету WAR1927810; службове посвідчення ВС3492 на ім?я ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_7 - «Комітет по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю», яке запаковано до спец. пакету NPU5084287; серверний блок HIKVISION SN:AD1645496 з дротами живлення та керування, який запаковано до спец. пакету QHY0165471,з метою збереження речових доказів, шляхом заборони розпорядження та користування.
У силу ст. 175 КПК України, контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 .
Копію ухвали негайно після її постановлення вручити учасникам процесу, третім особам, власнику майна, які присутні під час оголошення ухвали. У разі відсутності таких осіб під час оголошення ухвали копія ухвали надіслати їм не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.
Роз'яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її оголошення або отримання її копії безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Слідчий суддя: