Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/12677/2025
м. Київ Справа № 759/8077/25
18 вересня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Рейнарт І.М.
при секретарі - Уляницькій М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 20 травня 2025 року та на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 20 травня 2025 року, ухвалені під головуванням судді Шум Л.М., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів,-
У квітні 2025 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів.
Позовні вимоги обгрунтовував тим, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 27 січня 2015 року у справі № 760/7555/14-ц було задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства щодо дитини та стягнення аліментів на її утримання.
За вказаним рішенням з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки всіх видів доходів батька дитини, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 10.04.2014 року. На виконання вказаного судового рішення відкриті виконавчі провадження ВП № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4.
Позивач зазначав, що 24 листопада 2021 року він одружився з ОСОБА_5 та від цього шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 народилося двоє дітей: син ОСОБА_6 та донька ОСОБА_7 , тобто, на його утриманні, крім сина ОСОБА_8 , є інші утриманці . У зв'язку із зміною сімейного стану йому тяжко матеріально виплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_8 у визначеному рішенням суду розмірі, що стало підставою його звернення до суду із даним позовом.
З урахуванням наведених обставин, позивач ОСОБА_2 просить суд зменшити розмір аліментів, що стягуються із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження м. Київ, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 1/4 до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Виконавчі листи (дублікати), видані за рішенням Солом'янського районного суду м. Кива від 27.01.2015 року у справі № 760/7555/14-ц, ВП№ НОМЕР_3 та ВП № НОМЕР_4 відкликати.
15 травня 2025 року ОСОБА_1 подала зустрічний позов до ОСОБА_2 , в якому просила суд позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; визначити постійне місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з нею, ОСОБА_10 (а.с. 132-153).
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 20 травня 2025 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Святошинської районної державної адміністрації міста Києва про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини- повернуто заявнику.
Роз'яснено ОСОБА_1 право звернення до суду з позовом з тих самих підстав до того самого відповідача в загальному порядку та за правилами позовного провадження.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 20 травня 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру або звільнення від сплати аліментів- задоволено частково.
Зменшено розмір аліментів, що стягуються із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження м. Київ, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 1/4 до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду першої інстанції від 20 травня 2025 рокута судовим рішенням від 20 травня 2025 року, відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20.05.2025 у справі № 759/8077/25-ц в частині задоволення позову та ухвалини нове судове рішення про відмову ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі; скасувати ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 20 травня 2025 року про залишення без розгляду зустрічного позову та повернути матеріали зустрічного позову для розгляду до суду першої інстанції.
Стягнути з позивача ОСОБА_2 на її користь судові витрати у розмірі 5963 грн, які включають витрати на виготовлення копій, роздруківку та інші фактичні витрати, пов'язані із захистом її прав та інтересів.
В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не оцінив і не з'ясував усіх обставин, на які сторони посилались в обгрунтування своїх вимог та заперечень.
Зазначає, що позивач має значні фінансові можливості, що підтверджується інформацією про його доходи та наявністю численної нерухомості (10 об'єктів) та рухомого майна. У позивача наявні об'єкти нерухомості, що здаютьсянимв оренду, з яких позивач отримує орендну плату, а саме: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_6 ; АДРЕСА_7 ; АДРЕСА_8 .
Позивач здійснює діяльність як фізична особа-підприємець (ФОП), а також має офіційний дохід із чотирьох місць роботи: ТОВ «Французький стоматологічний центр» - 9370 грн; ФОП ОСОБА_11 -2711 грн; ТОВ «Сімейна стоматологія Тищенко» - 2712 грн; ТОВ «Віза смайл» - 3700 грн.
Позивач ОСОБА_2 є лікарем ортодонтом вищої категорії, доктором наук, зі стажем 28 років. Середня ринкова зарплата ортодонта в м. Києві - близько 50 000 грн.
Також здійснює додаткові добровільні виплати, а виконання іпотечних/кредитних зобов'язань, як індикатор платоспроможності, свідчать про те, що щомісячні виплати по іпотеці становлять близько 1095 доларів США. 01 січня 2025 року позивачем було повністю погашено іпотеку в сумі близько 200 тис. грн. щомісячно та у січні-лютому 2021 році ним здійснено два великі платежі до Правекс Банку по кредитному тілу.
Усі зазначені вище обставини підтверджуються належними та допустимими доказами, які вона подала до суду першої інстанції в значному обсязі, зокрема, у вигляді витягів з реєстрів, копій платіжних документів, скріншотів з відкритих джерел, а також іншими письмовими доказами, що були долучені до відзиву на позов та додані як додатки до відзиву. Зазначені матеріали містять повну інформацію про майновий стан позивача, що дає змогу зробити обґрунтовані висновки про платоспроможність позивача та наявність у нього значних доходів, які не були враховані судом першої інстанції без належної мотивації.
До того ж, судом першої інстанції не враховано усталену судову практику Верховного Суду, де суд виходив іх того, що зменшення аліментів на користь однієї дитини за рахунок збільшення утримання інших дітей суперечить принципу рівності прав та обов'язків батьків щодо кожної дитини. Таке перекладання відповідальності є неприпустимим і не відповідає вимогам Сімейного кодексу України щодо пріоритету інтересів дитини.
Відповідач вважає, що дії позивача можуть свідчити і про намагання штучно створити підстави для погіршення матеріального становища з метою зменшення аліментів, оскільки у Дарницькому районному суді м. Києва одночасно перебувають дві цивільні справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу: справа № 753/7366/25-ц, суддя Маркелова В.М., справа № 753/7640/25, суддя Котенко Р.В., а також справа № 753/7188/25-ц (суддя Коренюк А.М.) за заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів 1/3 з ОСОБА_5 , у якій відмовлено через відсутність належних доказів окремого проживання сторін.
Відповідач звертає увагу суду на суперечність між ухвалою про повернення зустрічного позову та рішенням суду першої інстанції, а саме: у рішенні від 20.05.2025 року суд прямо зазначає, що відзив на позов ОСОБА_2 враховано, хоча його було подано за 4 робочі дні до розгляду. Натомість в ухвалі про повернення зустрічного позову зазначено, що «відзив поданий з порушенням строків». Це прямо суперечить попередньому твердженню самого ж суду.
Крім того, судом першої інстанції зазначено, що ухвалу про повернення зустрічного позову не можна оскаржити окремо, однак це не відповідає положенням ст. 353, 354, 255 ЦПК України, які прямо передбачають право на апеляційне оскарження ухвал, які унеможливлюють подальший рух справи. Згідно з практикою Верховного Суду, ухвала про повернення зустрічного позову є самостійним процесуальним документом, який може бути оскаржено незалежно від рішення у справі, оскільки вона фактично позбавляє сторону права на розгляд її вимог.
У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги та просила скаргу задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_2 адвокат Ракицька Ірина Миколаївна просила апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 27 січня 2015 року у справі № 760/7555/14-ц задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання батьківства щодо дитини та стягнення аліментів на її утримання.
Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_9 , проживає за адресою: АДРЕСА_10 , батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис про народження дитини № 843, вчинений 25 березня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/4 частини від усіх доходів відповідача щомісяця, але не менше ніж 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 квітня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на проведення судової експертизи в розмірі 5076,00 грн., витрати на оплату судового збору в сумі 243,60 грн., а всього - 5319 грн. 60 коп..
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп. (а.с. 17-19).
Судове рішення у справі № 760/7555/14-ц учасниками справи не оскаржувалось, набрало законної сили03 березня 2015 року, Солом'янським районним судом міста Києва видані виконавчі листи на виконання вказаного судового рішення, зокрема, 31 березня 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який стягувачем ОСОБА_1 поданий до орану, який здійснює примусове виконання рішень (а.с. 15, 16, 40-41, 82).
24 листопада 2021 року ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_5 (а.с. 14).
В цьому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача народилося двоє дітей: син ОСОБА_6 та донька ОСОБА_7 (а.с. 10).
Позивач зазначав, що визначений судом розмір аліментів на утримання сина ОСОБА_8 він не має можливості сплачувати, оскільки його сімейний стан змінився.
Відомості про його майновий стан і доходи позивач суду не надав.
Заперечуючи проти вимог ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, відповідач ОСОБА_1 зазначала, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту істотного погіршення його матеріального становища, а долучені нею до відзиву письмові докази у вигляді витягів з реєстрів, копій платіжних документів, скріншотів з відкритих джерел, тощо, свідчать про те, що матеріальний стан ОСОБА_2 не тільки не погіршився, а навпаки - покращився (а.с. 30-95).
15 травні 2025 року ОСОБА_1 подала зустрічний позов до ОСОБА_2 в якому просила суд позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; визначити постійне місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з нею, ОСОБА_10 (а.с. 132-153).
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 20 травня 2025 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Святошинської районної державної адміністрації міста Києва про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини повернуто заявнику. Роз'яснено ОСОБА_1 право звернення до суду з позовом з тих самих підстав, до того самого відповідача в загальному порядку та за правилами позовного провадження.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 20 травня 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру або звільнення від сплати аліментів- задоволено частково.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2 , суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що вбачає зміну матеріального стану платника аліментів, а тому вважає, що заявлені позивачем позовні вимоги щодо зменшення розміру аліментів на утримання сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 1/4 частини на 1/6 частину всіх видів заробітку ( доходу) позивача підлягають задоволенню.
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає з наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 та у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20 (провадження № 61-7397св21) зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
У справі, яка переглядається, звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього відбулись зміни сімейного стану, у зв'язку з укладенням нового шлюбу, народженням ще двох дтей в цьому шлюбі, та він не має можливості сплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_8 у визначеному рішенням суду розмірі.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Правовий аналіз вказаної норми дає підстави для висновку, що зменшення розміру аліментів у зв'язку з тим, що позивач має на утриманні дітей, які народилась в іншому шлюбі, без доведення погіршення майнового становища, самі по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів.
Належних та допустимих доказів на підтвердження погіршення його майнового стану позивач ОСОБА_3 суду не надав.
Із долучених відповідачем ОСОБА_1 до відзиву на позовну заяву письмових доказів, яким суд першої інстанції не надав оцінки, вбачається, що позивач має офіційний дохід із чотирьох місць роботи: ТОВ «Французький стоматологічний центр» - 9370 грн; ФОП ОСОБА_11 -2711 грн; ТОВ «Сімейна стоматологія Тищенко» - 2712 грн; ТОВ «Віза смайл» - 3700 грн (а.с. 45). Додатково, починаючи з 10 квітня 2014 року, ОСОБА_2 пераховував кожен місяць близько 10 000,00 грн на користь ОСОБА_1 , про що свідчить подана ним заява від 07 лютого 2025 року до Солом?янського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) та не заперечується відповідачем ОСОБА_1 - а.с. 67-68.
Також позивач має на праві приватної та спільної часткової власності нерухоме майно (10 об'єктів), у тому числі набутого у власність 19 березня 2025 року, та рухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21 квітня 2025 року та відповіддю Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованого транспортного засобу за ОСОБА_2 (а.с. 50-62).
З 2006 року по 01 листопада 2024 року позивач здійснював діяльність як фізична особа-підприємець (ФОП), у тому числі, основним видом діяльності якого було здавання в оренду власного нерухомого майна (а.с.47, 48).
Про платоспроможність позивача свідчать і здійсненні ним платежі на виконання боргових зобов?яань у 2021 році та виконання основного зобов?язання станом на 01 січня 2025 року (а.с. 49, 63-64).
Правовий аналіз наведених норм законодавства та встановлених обставин, якими підтверджується, що позивач належними та допустимими доказами не підтвердив погіршення його майнового стану, а народження дітей у іншому шлюбі не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, у своїй сукупності дозволяють колегії суддів апеляційного суду зробити висновок про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів.
Аналогічні за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду: від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц (провадження 61-702св19), від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20), від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20 (провадження № 61-1031св21), від 03 липня 2024 року у справі № 552/2073/23 (провадження № 61-1193св24), від 22 липня 2024 року у справі № 688/4308/23 (провадження № 61-5168св24), від 16 вересня 2024 року у справі справа № 591/6388/22 (провадження № 61-153св24).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, в частині оскарження судового рішення від 20 травня 2025 року знайшли своє підтвердження.
Вирішуючи спір у справі, яка переглядається, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставинам, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення учасників справи, іншим фактичним даним, які випливають із встановлених обставин, а тому висновок суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів без оцінки вказаних обставин у сукупності не може вважатись обґрунтованим і таким, що відповідає положенням статей 76, 81, 89 ЦПК України.
Крім того, під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції колегією суддів встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: розгляд судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження справи, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (частина перша статті 277 ЦПК України).
Відповідно до пункту 3 статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, зокрема, про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
Частина четверта статті 274 ЦПК України містить імперативну норму, яка визначає перелік справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного провадження. Цей перелік ґрунтується на класифікації справ за матеріально-правовою ознакою, тобто за характером спірних матеріально-правових відносин.
Так, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті (пункт 1 частини перша та друга статті 274 ЦПК України).
У порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя (пункт 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України).
При цьому законодавцем визначено, що порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (пункт 7 частини третьої статті 376 ЦПК України).
У справі, що переглядається, предметом спору є зменшення розміру аліментів на дитину.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 21 квітня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін(а. с. 28).
Процесуальне питання щодо неможливості розгляду спорів про зменшення розміру аліментів на дитину у порядку спрощеного позовного провадження вже перебувало на розгляді Верховного Суду.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2023 року в справі № 682/2454/22-ц (провадження № 61-10748св23) зроблено висновок про те, що ураховуючи предмет та правові підстави позову у цій справі (зменшення розміру аліментів), вона є справою, що виникає із сімейних правовідносин, а отже, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України не може розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження.
Аналогічний правовий висновок щодо вирішення вказаного процесуального питання викладено в постанові Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 752/1058/23.
Усупереч вищенаведеним нормам процесуального права та правовим висновкам Верховного Суду, суд першої інстанції розглянув і вирішив справу у спорі, що виникає із сімейних правовідносин, в порядку спрощеного позовного провадження.
Неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права у справі, яка переглядається, призвело до неправильного вирішення справи, а це,відповідно до статті 376 ЦПК України, є підставою для скасування судового рішення, ухваленого у цій справі, та прийняття нового судового рішення по суті заявлених вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, які з установлених колегією суддів апеляційного суду обставин справи та наведених мотивів в редакції даної постанови не підлягають задоволенню.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги відповідача в частині оскарження ухвали суду першої інстанції від 20 травня 2025 року про повернення зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 , колегія суддів апеляційного суду виходить з такого.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 20 травня 2025 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Святошинської районної державної адміністрації міста Києва, про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, повернуто заявнику, із роз'ясненням ОСОБА_1 права звернення до суду з позовом з тих самих підстав, до того самого відповідача в загальному порядку та за правилами позовного провадження.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 пропустила встановлений статтею 193 ЦПК України строк для подання зустрічної позовної заяви, а у заяві не зазначила поважних причин його пропуску, а тому зустрічна позовна заява не може бути прийнята судом до розгляду з первісним позовом та підлягає поверненню заявнику.
Частиною другою статті 193 ЦПК України передбачено, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Умовами пред'явлення зустрічного позову є: взаємопов'язаність зустрічного позову з первісним, тобто такими, що виникають з одних правовідносин; доцільність сумісного розгляду основного й зустрічного позовів. Доцільним є сумісний розгляд, коли це дозволяє більш повно, і об'єктивно дослідити обставини справи, встановити дійсні взаємовідносини сторін, виключити винесення взаємно суперечливих чи взаємовиключних судових рішень. Недоцільно розглядати первісний і зустрічний позови, якщо це затягне розгляд справи, істотно розширить предмет доказування, призведе до необхідності залучення нових учасників процесу.
Відповідно до частини першої, третьої статті 194 ЦПК України, зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 175 і 177 цього Кодексу. Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику.
Матеріалами справи підтерджується, що ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 21 квітня 2025 року відкрито провадження у справі (а.с. 28).
21 квітня 2025 року відповідачка ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції заяву про ознайомлення з матеріалами справи, з якими ознайомилась 21 квітня 2025 року, тому саме від цієї дати розпочинається перебіг п'ятнадцятиденного строку для подачі зустрічного позову (а.с. 29).
15 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом, однак із клопотанням про поновлення строку для подання зустрічної позовної заяви не зверталась.
Суд першої інстанції, з висновками якого погоджується й суд апеляційної інстанції, встановивши, що ОСОБА_1 подала зустрічний позов з порушенням строків, встановлених ухвалою суду про відкриття провадження у справі, а з клопотанням про поновлення пропущеного строку не зверталась, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для прийняття зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Святошинської районної державної адміністрації міста Києва, про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини до розгляду та повернув її.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що ухвала Святошинського районного суду міста Києва від 20 травня 2025 року є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстав для її скасування немає, а тому апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали суду першої інстанції слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог - частина 2 статті 141 ЦПК України.
Таким чином, понесені відповідачем та документально підтвердженні судові витрати (судовий збір) за подання апеляційної скарги на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 20 травня 2025 року, що складає розмір 1816,80 грн, слід покласти на позивача ОСОБА_2 .
Керуючись ст. 51 Конституції України, ст.ст. 141, 150, 180, 181, 192 СК України, ст.ст. 19, 81, 89, 141, 175, 177, 193, 194, 263, 274, 277, 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 20 травня 2025 року залишити без змін.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 20 травня 2025 року в частині задоволених вимог ОСОБА_2 скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, у розмірі 1816,80 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: Судді: