14 жовтня 2025 року Чернігів Справа № 620/9940/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Слов'янські шпалери - КФТП» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
Акціонерне товариство «Слов'янські шпалери - КФТП» (далі також позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі також відповідач), у якому просить:
визнати протиправною та скасувати постанову від 23.07.2025 №099045 про застосування до АТ «Слов'янські шпалери-КФТП» адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000 грн, винесену Відділом державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з питань безпеки на транспорті.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 23.07.2025 посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 099045 на суму 17000,00 грн за порушення положень статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 вказаного Закону. Вважаючи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною та такою, що підлягає скасуванню позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
У відзиві відповідач заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні, оскільки позивач порушив вимоги статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме під час проведення перевірки на дорозі встановлено, що транспортний засіб позивача обладнаний повіреним цифровим тахографом, однак на момент проведення перевірки водій не надав інформацію про режим праці та відпочинку водія за 26.06.2025 року та попередні 28 днів.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
26.06.2025 року посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області у визначений направленням на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) № 002906 строк від 20.06.2025, була проведена рейдова перевірка транспортного засобу марки DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричіпом, державний номерний знак НОМЕР_2 . Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) була проведена відповідно до направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) № 002906 від 20.06.2025.
У ході проведення перевірки встановлено, що під час перевірки водієм державному інспектору були надані посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, протоколи технічного огляду. На запит старшого державного інспектора надати товарно-транспортну накладну на вантаж або інший документ на вантажі, роздруківку даних роботи тахографа водій повідомив, що зазначені документи у нього відсутні. Одночасно, водій ОСОБА_1 повідомив, що карткою водія до цифрового тахографу він не користується.
Так, на підставі наданих документів та пояснень водія було встановлено, що під час проведення перевірки на дорозі встановлено, що транспортний засіб позивача обладнаний повіреним цифровим тахографом, однак на момент проведення перевірки водій не надав інформацію про режим праці та відпочинку водія за 26.06.2025 року та попередні 28 днів, так як водій не використовував картку водія.
26.06.2025 державним інспектором на підставі наданих документів було складено акт № 077141. Водій транспортного засобу ОСОБА_1 з даним актом ознайомлений, що підтверджується підписом останнього.
01.07.2025 № 58258/45/24-25 відповідачем було направлено повідомлення про розгляд справи про правопорушення законодавства про автомобільний транспорт із зазначенням розгляду справи 23.07.2025 з 10 год 00 хв до 11 год 00 хв і зазначенням місця розгляду справи. Дане повідомлення було вручене представнику позивача за довіреністю 08.07.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
23.07.2025 на розгляд справи позивач не з'явився, попередньо будь-яких пояснень, заперечень не надав.
В.о начальника відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби з безпеки на транспорті винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 099045 від 23.07.2025, що передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», якою на позивача накладено штраф у розмірі 17000,00 гривень.
Вказана постанова була оскаржена до Державної служби України з безпеки на транспорті та відповідно до листа від 14.08.2025 № 7147/3.2.2/15-25 Державною службою України з безпеки на транспорті було залишено скаргу без задоволення, а постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 23.07.2025 № 099045 залишено без змін.
Вважаючи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до абзацу 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті реорганізовується шляхом злиття з Державною інспекцією України з безпеки на морському та річковому транспорті, а також підпорядкувавши службі, що утворюється - Державній службі України з безпеки на транспорті, Державну спеціальну службу транспорту. Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі також Укртрансбезпека).
Відповідно до пункту 1 Положення, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства). У відповідності до пункту 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема, Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області. Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1378-р від 16.12.2015 «Питання Державної служби з безпеки на транспорті» здійснення функцій і повноважень, покладених на Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекцію), припинено та забезпечено можливість їх виконання Укртрансбезпекою.
Відповідно до положень розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 року №196-року «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» та наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 09.09.2020 року № 340 Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області шляхом об'єднання з Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки утворили Північне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2021 р. № 1579- р. «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» відповідні міжрегіональні територіальні органи зазначеної Служби реорганізовано за переліком згідно з додатком.
У результаті реорганізації Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки утворено Відділ державного нагляду (контролю) у Чернігівській області як територіальний орган Державної служби з безпеки на транспорті.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі також Закон № 2344-ІІІ), який регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» у цьому Законі наведені терміни вживаються у такому значенні:
автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;
послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату;
рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Стаття 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачає, що Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України; державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі); рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів.
Процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначається Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі також Порядок №1567 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 2 Порядку 1567, рейдовим перевіркам підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку №1567 рейдова перевірка проводиться на підставі направлення на рейдову перевірку (у паперовій або електронній формі (за наявності технічної можливості) із зазначенням посадових осіб за формою згідно з додатком 1, що складається та підписується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу.
Направлення складається з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від дати попередньої перевірки, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, необхідності забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, перевірки дотримання умов перевезень та інших обставин.
Під час проведення рейдової перевірки перевіряється дотримання автомобільними перевізниками та водієм вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Вичерпний перелік питань щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, який перевіряється під час проведення рейдової перевірки посадовими особами, розробляється Укртрансбезпекою і затверджується Мінрозвитку.
Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Згідно з п.20, 21 Порядку виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності) (п. 21 Порядку №1567).
Під час перевірки встановлено, що транспортний засіб позивача обладнаний повіреним цифровим тахографом, однак на момент проведення перевірки водій не надав інформацію про режим праці та відпочинку водія за 26.06.2025 та попередні 28 днів, так як водій не використовував картку водія.
Водій ОСОБА_1 був належним чином ознайомлений посадовою особою відповідача з актом перевірки № 077141 від 26.06.32025 після його складення, що підтверджується підписом останнього.
Статтею 2 Закону №2344-III визначено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про транспорт» від 10.11.1994 № 232/94-ВР нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов'язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.
Відповідно до статті 18 Закону № 2344-III з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Статтею 48 Закону № 2344-III передбачено перелік обов'язкових документів на підставі яких виконуються вантажні перевезення, а саме документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Отже перелік документів згідно статті 48 Закону № 2344-III не є вичерпним.
Таким чином, положеннями спеціального закону покладено на перевізника обов'язок з забезпечення, а водія - пред'явлення для перевірки відповідних документів.
Проте, долучені до матеріалів адміністративного позову документи не свідчать про пред'явлення всіх визначених вище документів на момент складання акта про проведення перевірки.
Статтею 39 Закону № 2344-Ш вказані документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень;
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
У свою чергу наказом Міністерства транспорту і зв'язку України від 07.06.2010 року №340 зареєстрованого в міністерстві юстиції України 14.09.2010 року №811/18106 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку (далі також Положення № 340).
Пунктом 6.1 Положення № 340 встановлено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Пунктом 6.3 Положення №340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.
Отже, згідно з визначенням Положення тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на транспортному засобі для показу та реєстрації інформації про рух транспортного засобу. Іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування.
Відповідно до пункту 6.4. Положення № 340 у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності.
Пунктом 7.1 Положення № 340 передбачено - органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.
Зі змісту даного підзаконного акту слідує, що його норми поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами, та передбачають обладнання вантажних автомобілі з повною масою понад 3,5 тон діючими та повіреними тахографами.
Даним підзаконним актом законодавцем на автомобільних перевізників покладено обов'язок щодо обліку робочого часу водіїв шляхом ведення табеля обліку робочого часу водія на основі наданих водієм даних своєї роботи, які водій фіксує за допомогою тахографа або індивідуальної контрольної книжки водія (у випадку коли транспортний засіб необладнаний тахографом).
Так, на водіїв покладено обов'язок зберігати записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення, зафіксовані тахографом (тахокарта за поточну робочу зміну водія та 28 тахокарт з дня закінчення поточної робочої зміни водія), які він має пред'явити посадовим особам Укртрансбезпеки для перевірки.
У свою чергу, Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг із перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №385 від 24.06.2010 (далі також Інструкція №385).
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;
тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.
Згідно з положеннями пункту 3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
- має при собі; протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу;
- заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Відповідно до пункту 3.6 Інструкції №385, перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами, а також, наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності чинної особистої картки водія для цифрового тахографа.
Отже, у водія транспортного засобу, обладнаного тахографом, на момент перевірки мають бути в наявності записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення, зафіксовані тахографом (тахокарта за поточну робочу зміну водія та 28 тахокарт з дня закінчення поточної робочої зміни водія.
Відповідно до пункту 6.4 Положення №340 у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).
Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.
Із наведених вище положень слідує, що водії який здійснює перевезення на вантажному автомобілі та який обладнаний тахографом повинен мати при собі, протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена п.6.1. наказу №340, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобі цифровим тахографом.
При цьому водій транспортного засобу обладнаного тахографом, зобов'язаний своєчасно встановлювати, змінювати та заповнювати тахокарти, а також забезпечувати їх належне зберігання також на водія покладено обов'язок зберігати записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення, зафіксовані тахографом (тахокарта) за поточну зміну водія та 28 тахокарт з дня закінчення поточної робочої зміни водія, які він має пред'явити посадовим особам для перевірки.
Суд критично ставиться до наданого договору оренди транспортних засобів №192/1-19 від 03.09.2019, згідно якого АТ «Слов'янські шпалери - КФТП» передало в оренду ТОВ «Слав Форест» автомобіль марки DAF FT XF 05.510 номерний знак НОМЕР_3 , та актів приймання-передачі майна за договором оренди транспортних засобів № 192/1-19 від 03.09.2019 від 03.09.2019, № 192/1-19 від 04.09.2019, № 192/1-19 від 28.09.2019, доданих до позову, оскільки дані документи під час перевірки транспортного засобу водієм інспектору не надавалися, натомість надання вказаних документів до суду не усуває наявність порушення під час зупинки транспортного засобу та не підтверджує їх наявність у той момент та не нівелює зафіксованих в акті перевірки обставин.
Верховний Суд у постанові по справі №120/4525/23 від 20.05.2025 року зазначив: «Надані до позову Договір оренди транспортних засобів від 10 жовтня 2022 року № 10/22-2, Акт приймання-передачі від 10 жовтня 2022 року, Договір від 22 липня 2021 року № 101 та ТТН від 13 березня 2023 року № 13/03-1 не є юридично значимими документами для цілей визначення перевізника, оскільки були відсутні на місці події, а фактичні обставини зафіксовані в акті №351882, які, як вже зазначалося, і є первинним носієм доказової інформації. Надання наведених документів не нівелює зафіксованих в акті № 351882 обставин».
Верховний Суд, у постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21 зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов'язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов'язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника. При цьому, зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності. Отже, у кожному конкретному випадку при визначенні суб'єкта, який має відповідати за порушення законодавства про автомобільний транспорт уповноважений контролюючий орган встановлює таку особу саме на підставі тих документів, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові 14 грудня 2023 року у справі № 340/5660/22.
За приписами абзацу 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За таких обставин, суд констатує, що є правильним висновок контролюючого органу про здійснення позивачем перевезення за відсутності, визначених статтею 39 Закону документів, що зафіксовано актом перевірки та підтверджено належними та допустимими доказами З огляду на вказане заявлені позивачем позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
За змістом частини першої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Відповідно до приписів статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно із статтею 90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що у задоволенні позову фізичної особи-підприємця необхідно відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову Акціонерного товариства «Слов'янські шпалери - КФТП» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасувати постанову - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Акціонерне товариство «Слов'янські шпалери - КФТП» вул.Анатолія Бондаря, буд.4, м.Корюківка, Корюківський район, Чернігівська область, 15300, код ЄДРПОУ 00278876.
Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті, вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845.
Повний текст рішення виготовлено 14 жовтня 2025 року.
Суддя Дар'я ВИНОГРАДОВА