14 жовтня 2025 року Чернігів Справа № 620/7439/25
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Лукашової О.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, які полягають у неправильному нарахуванні ОСОБА_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), розміру пенсії по втраті годувальника;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, зробити ОСОБА_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), перерахунок пенсії (з 13.03.2025) по втраті годувальника, виходячи з розміру 30 % від пенсії, яку отримував померлий годувальник ОСОБА_2 на час настання його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач має право на отримання пенсії по втраті годувальника у розмірі 30% пенсії за віком померлого годувальника, натомість відповідачем не вірно здійснено нарахування пенсії.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Вказаною ухвалою також встановлено строк для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
Вказану ухвалу суду відповідач отримав 21.07.2025, що підтверджується довідкою в матеріалах справи, однак правом для подання відзиву чи заяви про продовження процесуального строку для подання відзиву у встановлений судом 15-денний строк не скористався.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію по втраті годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2 з 31.01.2025 відповідно до статті 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
Відповідно до протоколу перерахунку пенсії померлого годувальника з 01.03.2024 сума грошового забезпечення для обчислення пенсії становить 22023,87 грн, при цьому підсумок пенсії з надбавками становить 17611,78 грн (а.с.25).
Проте, з протоколу за пенсійною справою №2503020945 від 05.02.2025 встановлено, що сума грошового забезпечення для обчислення пенсії становить 8390,04 грн, основний розмір пенсії становить 30% грошового забезпечення. Підсумок пенсії складає 4722,00 грн (а.с.41 на звороті).
На звернення позивача листом від 03.04.2025 відповідачем повідомлено, що підстави для проведення перерахунку пенсії позивача відсутні, оскільки рішенням суду у справі № 826/12704/18 та іншими рішеннями судів зобов'язання щодо проведення перерахунку колишнім військовослужбовцям не встановлено, рішення про збільшення розмірів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців Урядом не приймалось. (а.с.27).
Не погоджуючись із вказаними діями відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі в органах внутрішніх справ регулює Закон №2262-ХІІ.
Умови призначення пенсій в разі втрати годувальника визначені статтею 29 Закону № 2262-XII, згідно якої пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім'ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.
Згідно з частиною першою статті 30 Закону № 2262-XII право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Згідно з пунктом «а» статті 36 Закону № 2262-XII пенсії в разі втрати годувальника призначаються членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, а саме батькам (одному з батьків), дружині (чоловікові), іншому непрацездатному члену сім'ї загиблого (померлого) годувальника, якщо право на пенсію має один непрацездатний член сім'ї, - у розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї; якщо право на пенсію мають два і більше непрацездатних членів сім'ї (крім батьків, дружини (чоловіка) - у розмірі 50 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011- XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Статтею 43 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 45 Закону № 2262-XII встановлено, що сім'ям пенсіонерів з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом пенсії в разі втрати годувальника обчислюються з того ж грошового забезпечення (заробітку), з якого було обчислено пенсію годувальникові. Членам сімей пенсіонерів з числа військовослужбовців строкової служби, які мали право на перерахунок пенсії в порядку, передбаченому статтею 44 цього Закону, пенсії в разі втрати годувальника обчислюються із заробітку, з якого було проведено або мало бути проведено зазначений перерахунок пенсії.
Вказані норми Закону № 2262-ХІІ структурно розміщені в розділі V «Обчислення пенсії», тобто в загальному розділі, та безпосередньо визначають складові грошового забезпечення для обчислення пенсій. При цьому під обчисленням слід розуміти процес отримання результату за допомогою дій над числами, кожне з яких є конкретним цифровим вираженням розміру складових грошового забезпечення.
Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №826/3858/18.
З огляду на положення наведених норм суд зазначає, що розмір пенсії у разі втрати годувальника обчислюється виходячи із грошового забезпечення, з якого було обчислено пенсію годувальникові.
Відповідно до протоколу перерахунку пенсії померлого годувальника з 01.03.2024 сума грошового забезпечення для обчислення пенсії становить 22023,87 грн, при цьому підсумок пенсії з надбавками становить 17611,78 грн (а.с.25).
Проте, з протоколу за пенсійною справою №2503020945 від 05.02.2025 встановлено, що сума грошового забезпечення для обчислення пенсії становить 8390,04 грн, основний розмір пенсії становить 30% грошового забезпечення. Підсумок пенсії складає 4722,00 грн (а.с.41 на звороті).
Таким чином, суд констатує, що відповідач під час призначення та обчислення розміру пенсії позивачки, всупереч вимог частини першої статті 45 Закону № 2262-XII, здійснив розрахунок пенсії позивачки у разі втрати годувальника з суми грошового забезпечення для обчислення пенсії 8390,04 грн, а не з 22023,87 грн, що свідчить про те, що відповідачем взято в обрахунок пенсії позивачки взято фактично лише основні складові грошового забезпечення годувальника, без врахування середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці, як була обчислена пенсія померлого годувальника.
За таких обставин суд вважає, що позивач має право на перерахунок призначеної їй пенсії у разі втрати годувальника, яка має бути обчислена виходячи із грошового забезпечення, з якого було обчислено пенсію годувальнику ОСОБА_2 .
При цьому, суд вважає необґрунтованими доводи позивачки про те, що вона має право на перерахунок її пенсії по втраті годувальника, виходячи з розміру 30 % від пенсії, яку отримував померлий годувальник, а не виходячи із грошового забезпечення, з якого було обчислено пенсію годувальникові з мотивів того, що базовою величиною для визначення розміру пенсії, призначеної у зв'язку з втратою годувальника на підставі правових норм Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) є саме розмір пенсії за віком померлого годувальника, оскільки Закон № 1058-ІV регулює порядок та призначення пенсії на загальних умовах, тоді як Закон № 2262-ХІІ є спеціальним законом, який визначає саме умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Таким чином, норми вказаних законів щодо призначення пенсій, зокрема у разі втрати годувальника, не є тотожними, оскільки регулюють різне коло правовідносин у галузі пенсійного забезпечення.
При цьому, при призначенні та обчисленні пенсії є неможливим застосування одних норм з Закону № 2262-ХІІ (щодо розміру грошового забезпечення ), а інших ( щодо відсоткового значення розміру пенсії) - з Закону №1058-ІV, як про це фактично просить позивачка.
До того ж, суд також зауважує, що механізм обрахунку розмірів пенсій, у тому числі в разі втрати годувальника, згідно з Законом №1058-ІV та Законом №2262-ХІІ є різним.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позивач не має право на визначення розміру її пенсії в разі втрати годувальника виходячи із 30 % від 17611,78 грн (розмір пенсії з надбавками та індексаціями), яку померлий годувальник отримував на час настання смерті.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У відповідності до вимог частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов належить задовольнити частково.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує таке.
Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення яким надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 та від 11 липня 2013 року №6-рп/2013.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина третя вказаної статті).
Таким чином, послуги зі складання позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг є різновидом правової допомоги, витрати на яку включаються до складу судових витрат.
За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин 7, 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Також, за змістом частини дев'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмету спору.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані суду: договір про надання правової допомоги від 03.04.2025; розрахунок судових витрат від 26.06.2025; акт наданих послуг від 26.06.2025; квитанцію до прибуткового касового ордера №34; рекомендації щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару, затверджені рішенням Ради адвокатів Чернігівської області від 16.05.2025 №142. Відповідно до наданих доказів сума гонорару адвоката становить 7 000,00 грн.
Аналізуючи матеріали справи, суд зазначає, що спір, який виник між сторонами, віднесений Кодексом адміністративного судочинства України до справ незначної складності.
Крім того, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та ціною позову, а відтак, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, приходить до висновку про зменшення розміру таких витрат до 2 000,00 грн, що буде за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат саме у зазначеному розмірі.
Згідно з частинами 1 та 3 статті 139 КАСУ при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо неправильного нарахування ОСОБА_1 розміру пенсії по втраті годувальника.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії по втраті годувальника з 13.03.2025, виходячи з розміру 30 % відповідних сум грошового забезпечення, з якого було обчислено пенсію померлого годувальника ОСОБА_2 на час настання його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У задоволенні решти позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрат в сумі 2605,60 грн, що складаються із витрат на правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн та судового субору у розмірі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940 ).
Повне судове рішення складено 14.10.2025.
Суддя Олена ЛУКАШОВА