іменем України
смт Зарічне
14 жовтня 2025 року Справа № 561/1174/25
Зарічненський районний суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Зейкан Н. М.
з участю секретаря судових засідань Костюкович М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського офіцера громади відділення поліції №2 Вараського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області Осійчука Владислава Володимировича, Головного управління Національної поліції в Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулась в суд з вищезазначеним адміністративним позовом.
В позовній заяві вказувала, що 20 серпня 2025 року поліцейським офіцером громади ВП №2 Вараського РВП ГУ НП в Рівненській області Осійчуком В.В. винесено постанову серії ЕНА №5530744, якою її притягнуто до адмінвідповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн.
Відповідно до вищевказаної постанови, 20 серпня 2025 року о 13:43 год, в селі Радове по вулиці Поліській, вона передала керування мотоциклом TEKKEN 250 без номерного знаку, ОСОБА_2 , який не має права керування таким транспортним засобом та не отримував посвідчення водія відповідної категорії, чим порушила п.2.2 Правил дорожнього руху.
Вважає вищевказану постанову протиправною і такою, що підлягає скасуванню з таких підстав.
Вказувала, що п.2.2. Правил дорожнього руху вона не порушувала, а оскаржена постанова не містить доказів, які б підтверджували факт скоєння нею адміністративного правопорушення. Окрім того, вона не є суб'єктом ззначеного правопорушення, оскільки не є власником транспортного засобу, який зазначений в постанові, не є особою, яка використовує транспортний засіб на законних підставах, а тому не передавала і не могла передати мотоцикл ОСОБА_2 . Також оскаржувана постанова, всупереч вимогам ст.283 КУпАП не містить відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
Покликаючись на те, що вищевказаного правопорушення вона не вчиняла, ОСОБА_1 просила скасувати постанову серії ЕНА №5530744 від 20 серпня 2025 року в справі про накладення на неї адміністративного стягнення.
Ухвалою суду від 11 вересня 2025 року ухвалено про розгляд справи з проведенням судового засідання без повідомлення (виклику) виклику сторін в порядку спрощеного позовного провадження, надано строк для подання відзиву.
22.09.2025 року на адресу суду надійшов відзив, у якому відповідач ОСОБА_3 просив відмовити в задоволенні позову. Поліцейський вказував, що 20 серпня 2025 року о 13:43 год в селі Радове по вулиці Поліська, ОСОБА_1 передала керування мотоциклом ОСОБА_2 , який не ма права керування транспортними засобами. Факт керування останнім транспортним засобом зафіксований на відеозаписі. При спілкуванні з ОСОБА_1 , остання повідомила, що її син ОСОБА_4 з її дозволу поїхав мотоциклом в магазин. На відеозаписі також зафіксовано, що саме вона передала керування мотоциклом сину ОСОБА_2 . Після встановлення всіх обставин, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , всебічно, повно та об'єктивно дослідивши всі обставини вчинення правопорушення, позивачку притягнуто до адмінвідповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 гривень. Від отримання копії постанови ОСОБА_1 відмовилась. Вважає, що підстав для скасування спірної постанови немає.
У відповіді на відзив від 30.09.2025 року ОСОБА_1 просила залишити відзив без розгляду, оскільки відповідач ОСОБА_3 подав відзив у паперовій формі, проте, всупереч вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, відзив власноручно не підписаний. Відзив підписаний на титульній сторінці за допомогою електронного цифрового підпису, проте таке подання відзиву не дає змоги встановити особу підписанта. Окрім того, зі змісту відзиву вбачається. що до відзиву додається диск з відеозаписом, проте, будь-яких відеозаписів разом з відзивом для неї не надходило. Також в оскаржуваній постанові, будь-які посилання на відеозаписи, як докази, відсутні, а тому оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст.283 КУпАП.
Посилаючись на вищевикладене, ОСОБА_1 просила задовольнити позов.
Заперечення на відповідь на відзив станом на день розгляду справи не подано, а тому справа розглядається на підставі наявних у справі матеріалів, у відповідності до ч.6 ст.162 КАС України.
На підставі ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 20 серпня 2025 року поліцейським офіцером громади ВП №2 Вараського РВП ГУ НП в Рівненській області Осійчуком В.В. винесено постанову серії ЕНА №5530744, якою ОСОБА_1 притягнуто до адмінвідповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн.
Зі змісту копії постанови вбачається, що 20 серпня 2025 року о 13:43 год, в селі Радове по вулиці Поліській, ОСОБА_1 передала керування мотоциклом TEKKEN 250 без номерного знаку ОСОБА_2 , який не має права керування таким транспортним засобом та не отримував посвідчення водія відповідної категорії, чим порушила п.2.2 Правил дорожнього руху.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За змістом ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її відповідно до закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
У ст. 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Нормами ч.ч. 1-3 ст. 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності, а позивач повинен заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до Закону України "Про дорожній рух" єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР України).
Згідно з п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9. ПДР України передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п. 2.2 ПДР України власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.
Пунктом 2.9.ґ Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, передбачена заборона водієві передавати керування транспортним засобом особам, які не мають при собі посвідчення на право керування ним, якщо це не стосується навчання водінню відповідно до вимог розділу 24 цих Правил.
Частина 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Об'єктом правопорушення за ч. 2 ст. 126 КУпАП є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Об'єктивна сторона правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП полягає, зокрема, у керуванні транспортним засобом особою, яка не має права керування транспортними засобами, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Суб'єктом адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 126 КУпАП є особа, яка досягла на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку, згідно зі ст. 12 КУпАП.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.
Власник транспортного засобу або інший належний користувач транспортного засобу можуть передавати у своїй присутності керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії або ж передавати користування транспортним засобом особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.
Таким чином, в момент виявлення поліцейським правопорушення, яке полягає у передачі керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, повинен бути присутнім власник або володілець транспортного засобу, який передав керування цим транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, або ж має бути задокументовано наявність у водія, що керував транспортним засобом реєстраційного документа на транспортний засіб, який йому передав власник.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 560/751/17, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов'язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, звертається увага на те, що обов'язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача в даній категорії справ, відповідно до ч.2 ст.77 КАС України покладений на відповідача, - суб'єкта владних повноважень.
Даючи оцінку правомірності оскаржуваної постанови суд виходить з такого.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Так, зокрема, до відзиву на позов відповідач додав відеозапис. Проте, будь-яких доказів надіслання відеозапису для позивача матеріли справи не містять, опис вкладення у поштове відправлення відсутній.
Позивачка ОСОБА_1 у відповіді на відзив зазначила, що будь-яких відеозаписів до відзиву, який надійшов на її адресу, відповідачем не долучено.
Ухвалою суду від 30 вересня 2025 року в судовому засіданні оголошено перерву для подання відповідачами заперечення на відповідь на відзив. Проте, будь-яких заперечень станом на момент розгляду справи, відповідачами не подано. Доводи позивачки ОСОБА_1 про те, що відеозапис їй не надісланий, відповідачами не спростовані.
У відповідності із пунктом 2 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 07.11.2015 № 1395, зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП.
Згідно статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).
Згідно із правовою позицією, викладеною Верховним Судом в пункті 41 постанови від 24 липня 2019 року у справі № 161/10598/16-а, у разі відсутності ж в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічній засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, з точки зору процесуального законодавства, статті 70 КАС України, не може вважатися належним та допустимим дбказом вчинення адміністративного правопорушення.
Оскаржувана постанова не містить відомостей про технічний засіб, яким здійснено додані відповідачем ОСОБА_3 відеозаписи, що вказує на їх недопустимість згідно із статтею 74 КАС України.
Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Крім цього, суд враховує роз'яснення, викладені у пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», згідно з якими зміст постанови повинен відповідати вимогам, встановленим статтями 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, необхідно зазначити докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, в порушення зазначених вище вимог законодавства щодо обов'язку доказування правомірності своїх дій не надано суду доказів, що саме ОСОБА_1 передала 20.08.2025 року сину ОСОБА_2 керування транспортним засобом.
При вирішенні справи суд виходить з того, що відповідачем не було надано жодних доказів, які б об'єктивно вказували на вину позивача у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, тобто порушення ним п.2.2 ПДР України.
Викладене дає підстави для висновку про відсутність події та складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .
Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 242, 244-246, 286 КАС України, суд,-
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.
Постанову серії ЕНА №5530744 від 20 серпня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.126 КУпАП, скасувати.
Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП, закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Рівненській області на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані за сплатою судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосереднього до суду апеляційної інстанції.
Головуючий Н. М. Зейкан